Постанова № 36404230, 04.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

Іменем України

м.Київ

04 грудня 2013 року 18:15 год. №826/15218/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Левченко І.В.,

представників сторін: позивача - Іванової Л.В., відповідача - Руцької А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суматра-ЛТД" до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправ-ним і скасування податкового повідомлення-рішення від 11.09.2013 №0000693910,

в с т а н о в и в:

Позов обґрунтовано відсутністю вказаних в акті перевірки порушень та безпідстав-ністю донарахування відповідачем грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (далі - ПДФО).

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позов з наведених підстав.

Представник відповідача позов не визнала, надала письмові заперечення, в яких про-сить відмовити в його задоволенні з підстав, наведених в акті перевірки, якою встановлено порушення щодо оподаткування доходів фізичних осіб.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дій-шов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 12.06.2013 №666/39-10/21591206 і винесено податкове повідомлення-рішення від 02.07.2013 №0000223910, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДФО на 22599,91 грн. (у т.ч.: основний платіж - 13983,64 грн., штраф - 8616,27 грн.).

Рішенням Міндоходів від 04.09.2013 №10381/6/99-99-10-01-03-15 вказане податкове повідомлення-рішення скасовано в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 3240,98 грн., а в іншій частині залишено без змін.

Судом встановлено, що за наслідками адміністративного оскарження відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 11.09.2013 №0000693910, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДФО на 19358,94 грн. (у т.ч.: основний платіж - 13983,64 грн., штраф - 5375,30 грн.).

Згідно з актом спірне грошове нарахування здійснено відповідачем за порушення пози-вачем пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. 164.2.11, абз. "е", "г" пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. 170.9 ст. 170 ПК, що призвело до заниження ПДФО на суму 13983,64 грн.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності податкового повідомлення-рішення.

1. Перевіркою встановлено, визнається і не заперечується позивачем, що платіжним дорученням від 19.03.2012 позивачем перераховані кошти за авіаквиток Київ-Париж-Київ (29.03.-30.03.2012) для виконавчого директора адміністрації гр. Швейцарії ОСОБА_1 вартістю 7083 грн. Документи про відрядження гр. ОСОБА_1 в Париж відсутні, а витрати пов'язані з придбанням авіаквитка не віднесені до складу валових витрат та здійснені за рахунок прибутку підприємства, що свідчить про придбання квитка для особистих потреб не пов'язаних з виробничою діяльністю.

Згідно з актом відповідачем зроблено висновок про порушення пп. 164.2.17е п. 164.2 і п. 164.5 ст. 164 ПК у зв'язку з тим, що вартість індивідуально призначених для платника податку послуг до складу сукупного оподатковуваного доходу не включалася, в результаті чого встановлено заниження податку у сумі 1450,73 грн.

Суд не погоджується з правильністю такого висновку, а також з розміром суми зани-ження, виходячи з наступного.

Підпунктом "е" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК передбачено, що до загального місяч-ного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами зви-чайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивіду-ально призначеної для такого платника податку.

У справі наявна копія наказу ТОВ "Суматра-ЛТД" від 15.03.2013 №0098/1-КО, в якому зазначено, що з метою проведення співбесіди віце-президентом SigmaBleyzer ОСОБА_2 на посаду виконавчого директора ТОВ "Суматра-ЛТД": 1) запросити ОСОБА_1 до Франції, м. Париж з 29 по 30 березня 2012р.; 2) оплатити квитки Київ-Париж-Київ ОСОБА_1. Витрати віднести на рахунок прибутку підприємства.

Відповідно до статутних документів позивача, копії яких наявні у справі, учасником ТОВ "Суматра-ЛТД" є Закрита акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю "ДЖІА-СІНТОКО ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД", в свою чергу директором якої є ОСОБА_2

Також, до справи долучена 04.12.2013 копія наказу ТОВ "Суматра-ЛТД" від 28.03.2012 №94-к про прийняття ОСОБА_1 28.03.2012 на посаду вико-навчого директора з повною матеріальною відповідальністю.

Підпунктом "а" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК передбачено, що до загального місяч-ного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання або компенсація зумовлені виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачені нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

Як вбачається, придбання квитків і фактична поїздка ОСОБА_1 до Франції, м. Париж з 29 по 30 березня 2012р., здійснювалося з виробничою метою, а саме у зв'язку з необхідністю проведення співбесіди. При цьому на момент такої поїздки ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ "Суматра-ЛТД" на посаді виконавчого директора.

За цих обставин, суд погоджується з доводами позивача про те, що вартість перельоту ОСОБА_1 за маршрутом Київ-Париж-Київ у розмірі 7083 грн. зумовлена виконанням останнім трудової функції, тому згідно з пп. "а" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК не включається його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу і позивач не ніс зобов'язання з утримання і перерахування ПДФО.

Посилання відповідача на індивідуальне призначення вартості перельоту, суд не бере до уваги, оскільки за змістом пп. "е" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК дана ознака відноситься до суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), що в даному випадку не стосується обставин справи.

Таким чином, донарахування відповідачем 1450,73 грн. і застосування штрафних санкцій суд вважає необґрунтованим, що є підставою для визнання протиправним і скасу-вання податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Крім цього, слід зазначити, що при розрахунку заниження суми ПДФО відповідачем порушено п. 164.5 ст. 164 ПК, яким визначено, що під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефі-цієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Враховуючи, що ставка податку становить 15%, вартість перельоту - 7083 грн., то кое-фіцієнт становить 1,17647 (100: (100-15)), база оподаткування - 8332,94 грн. (7083*1,17647), а відтак сума ПДФО повинна була становити 1249,94 грн. (8332,94*15%), а не 1450,73 грн., як невірно зазначив відповідач.

2. Перевіркою встановлено, визнається і не заперечується позивачем, що платіжним дорученням від 06.03.2012 позивачем перераховані кошти за авіаквиток Лондон-Київ Київ-Лондон та проживання в готелі з 12.03.2012 по 14.03.2012 для бізнес-консультанта ОСОБА_3 на загальну вартість 10405,46 грн. Також, в акті зазначено, що дані витрати не відно-силися до складу валових витрат та здійснені за рахунок прибутку підприємства.

Згідно з актом відповідачем зроблено висновок про порушення пп. 164.2.17е п. 164.2 і п. 164.5 ст. 164 ПК у зв'язку з тим, що вартість індивідуально призначених для платника податку послуг до складу сукупного оподатковуваного доходу не включалася, в результаті чого встановлено заниження податку у сумі 1836,26 грн.

Суд погоджується з правильністю такого висновку, виходячи з наступного.

Підпунктом "е" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК передбачено, що до загального місяч-ного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами зви-чайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивіду-ально призначеної для такого платника податку.

Як вбачається, позивачем здійснена оплата авіаперельоту Лондон-Київ Київ-Лондон та проживання в готелі з 12.03.2012 по 14.03.2012 для бізнес-консультанта ОСОБА_3 на загальну вартість 10405,46 грн. При цьому вказана особа не перебувала у трудових відносин з позивачем, який не являвся відповідно працедавцем. Згідно наданої позивачем до суду копії контракту на надання консультаційних послуг від 01.04.2011, його укладено між ОСОБА_3 і Компанією "ДЖІАСІНТОКО ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД", що не свідчить про існування трудових правовідносин між названою особою і позивачем.

У зв'язку з цим суд не бере до уваги посилання позивача на пп. "а" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК, який не підлягає застосуванню до вказаних відносин.

Таким чином, враховуючи відсутність факту виконання ОСОБА_3 трудової функції перед позивачем, суд погоджується з відповідачем в тому, що ОСОБА_3 отримав від позивача дохід як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих послуг з перельоту та проживання в готелі в сумі 10405,46 грн.

Згідно з пп. 170.10.3 п. 170.10 ст. 170 у разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом - юридичною або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів.

Згідно з пп. "а" п. 171.2 ст. 171 ПК особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Таким чином, виплативши (надавши) ОСОБА_3 дохід у сумі 10405,46 грн., позивач, як податковий агент, зобов'язаний був оподаткувати цей дохід.

Як визначено п. 164.5 ст. 164 ПК, під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефі-цієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Відповідач не надав до суду розрахунок бази оподаткування і суми ПДФО в розмірі 1836,26 грн. Також, під час розгляду справи відповідач не спростував дійсну вартість опла-чених позивачем квитків, вартість проживання в готелі, не довів невідповідність вказаної вартості звичайним цінам, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для її неприйняття.

Враховуючи, що ставка податку становить 15%, вартість перельоту і проживання - 10405,46 грн, то коефіцієнт становить 1,17647 (100: (100-15)), база оподаткування - 12241,72 грн. (10405,46*1,176), а ПДФО - 1836,26 грн. (12241,72*15%).

Таким чином, донарахування відповідачем 1836,26 грн. і застосування штрафної санк-ції в розмірі 459,07 грн. суд вважає правомірним і не вбачає достатніх підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення в цій частині.

3. Перевіркою встановлено, визнається і не заперечується позивачем, що платіжним дорученням від 17.03.2011 фізичній особі Просяніченко Л.І. відшкодовані кошти за кому-нальні послуги за лютий 2011р. у розмірі 2466,48 грн.

В акті зазначено про порушення позивачем пп. "г" пп. 164.2 17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164 ПК, а саме суми грошового відшкодування будь-яких втрат платника податку як додаткове благо, включається до складу сукупного оподатковуваного доходу, внаслідок чого не перера-ховано ПДФО в сумі 505,18 грн. до бюджету.

Однак вказаний висновок перевірки є безпідставним і спростовується наявними у справі копіями платіжних доручень від 17.03.2011 №7681 на суму 419,30 грн. і від 29.04.2011 №12339 на суму 85,88 грн., а разом - 505,18 грн.

Вказані платіжні доручення надавалися позивачем до заперечень на акт перевірки і зазначені в переліку додатків до заперечень, проте всупереч п.п. 44.6, 44.7 ст. 44 ПК не були враховані відповідачем, який у відповіді на заперечення від 26.06.2013 безпідставно зазначив, що копії платіжних доручень підприємством не надані.

Таким чином, донарахування відповідачем 505,18 грн. і застосування штрафних санкцій суд вважає необґрунтованим, що є підставою для визнання протиправним і скасу-вання податкового повідомлення-рішення в цій частині.

4. Перевіркою встановлено і не заперечувалося позивачем, що на підставі договору по-зики від 05.10.2011 позивачем надано ОСОБА_4 у власність грошові кошти в сумі 14000 грн. терміном до 25.05.2013. Відповідно до наказу №467-к від 08.11.2011 продавець-консуль-тант ОСОБА_4 звільнена у зв'язку з втратою довіри. На момент звільнення ОСОБА_4 залишок позики складав 11600 грн.

Також, перевіркою встановлено і не заперечувалося позивачем, що на підставі дого-вору позики від 14.07.2011 позивачем надано ОСОБА_5 у власність грошові кошти в сумі 17971 грн. терміном до 31.12.2011. Відповідно до наказу №489-к від 23.11.2011 продавець-консультант ОСОБА_5 звільнена за угодою сторін. На момент звільнення ОСОБА_5. залишок позики складав 4671 грн.

В акті зазначено про порушення позивачем пп. "ґ" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК, а саме сума безповоротної фінансової допомоги, наданої ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не була включена до складу сукупного оподатковуваного доходу, що призвело до заниження ПДФО на суму 2484,45 грн., у т.ч.: по ОСОБА_4 - 1783,80 грн., по ОСОБА_5 - 700,65 грн.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача і вважає його безпідставним, виходячи з наступного.

Згідно з пп. "ґ" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК до загального місячного (річного) опо-датковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу).

Як визначено у пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національ-ного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно із ст. 256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтями 253, 257 ЦК визначено, що загальна позовна давність встановлюється трива-лістю у три роки з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Позивач вірно зазначає, що якщо поворотна фінансова допомога отримана від особи, що є платником податку на загальних підставах, не була повернута після закінчення дії договору і термін дії договору не було подовжено, то після закінчення строку позовної давності (1095 днів) від дати закінчення договору сума неповерненої фінансової допомоги набуває статусу безповоротної та підлягає включенню до доходу платника податку на підставі пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК.

Відповідно до умов договорів ОСОБА_4 позика була надана строком до 25.05.2013, а ОСОБА_5 - до 31.12.2011, включно. Відповідно строки позовної давності закінчуються: по ОСОБА_4 - 25.05.2016., а по ОСОБА_5 - 31.12.2013, що не було спростовано представником відповідача в ході розгляду справи.

Таким чином, оскільки, на час проведення перевірки, по вищевказаним договорам по-зики з ОСОБА_4 і ОСОБА_5. не закінчився строк позовної давності, то суми неповен-нутої фінансової допомоги не можуть вважатися безповоротною фінансовою допомогою та не можуть включатися до складу оподатковуваного доходу, що спростовує факт заниження позивачем ПДФО до сплати в сумі 2484,45 грн.

Таким чином, донарахування відповідачем 2484,45 грн. і застосування штрафних санкцій суд вважає необґрунтованим, що є підставою для визнання протиправним і скасу-вання податкового повідомлення-рішення в цій частині.

5. В акті зазначено про порушення позивачем пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК і допу-щення позивачем арифметичної помилки при обчисленні ПДФО ОСОБА_7 в сумі 136,35 грн., ОСОБА_6 в сумі 231,32 грн., ОСОБА_8 в сумі 8,16 грн., а разом - 375,83 грн.

Разом з тим, в акті перевірки не наведено розрахунок та вказано в чому саме полягає помилка.

Водночас позивачем наведено у позовній заяві розрахунок сум ПДФО вищевказаним особам, згідно з яким позивач визнає помилку при розрахунку ПДФО Сербіну А.В. в розмірі 6,78 грн.

Під час розгляду справи представник відповідача не спростувала наведений позивачем розрахунок, не вказала в чому саме полягає помилка, не надала суду доказів правильності зазначеного в акті перевірки висновку про помилку.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок сум ПДФО, суд вважає його арифме-тично вірним, у зв'язку з чим донарахування відповідачем 369,05 грн. і застосування штрафних санкцій суд вважає необґрунтованим, що є підставою для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Водночас визнання позивачем того факту, що ним допущена помилка в сумі 6,78 грн. свідчить про правильність її донарахування відповідачем та застосування штрафу в розмірі 1,70 грн., тому в цій частині суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

6. Перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 позивачем не пере-раховано до бюджету у повному обсязі утриманого ПДФО в сумі 2719,33 грн. Згідно з додат-ком №3.5.1.6.2 за період 2011-2012рр. загальна сума нарахованого ПДФО (кт. 641.1) склала 1726297,07 грн., а загальна сума перерахованого до бюджету ПДФО (дт. 641.1) склала 1723577,74 грн. Вказаний додаток підписаний перевіряючим ОСОБА_9 і головним бух-галтером підприємства ОСОБА_10

У позовній заяві позивач зазначає, що у колонці "Несвоєчасно сплачено податку" інс-пектор вказує суми, які, як стверджує позивач, були сплачені своєчасно, але у зв'язку з пере-ходом підприємства із Святошинської податкової до СДПІ вищевказані суми не були своєчас-но рознесені робітниками податкової на лицьові рахунки ТОВ "Суматра-ЛТД". У додаткових письмових поясненнях позивач зазначив відповідні суми і платіжні доручення, згідно з якими ним сплачено кошти своєчасно.

Однак, суд відхиляє вказані пояснення позивача, оскільки спірна сума 2719,33 грн. нарахована відповідачем у зв'язку з неперерахуванням цих коштів до бюджету згідно наведе-ного розрахунку в додатку №3.5.1.6.2, а не у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням, як по-милково вважає позивач. З цих же мотивів суд відхиляє посилання в додаткових поясненнях на платіжні документи, які також не стосуються додатку №3.5.6.2, тому не спростовують зазначену відповідачем недоїмку.

У справі відсутні докази, які б спростовували вказану недоїмки. Також, не містять на-лежного обґрунтування відсутності вказаної недоїмки заперечення позивача на акт перевірки та його скарги на податкове повідомлення-рішення, що не дає суду підстав для висновку про помилковість встановлених перевіркою обставин.

Таким чином, донарахування відповідачем 2719,33 грн. і застосування штрафної санк-ції в розмірі 679,83 грн. суд вважає правомірним і не вбачає достатніх підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення в цій частині.

7. В акті зазначено, що в порушення позивачем пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, п. 170.9 ст. 170 ПК, сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку під звіт або на від-рядження та не повернутих у встановлені законодавством строки, не була оподаткована, що призвело до заниження ПДФО на 1698,90 грн.

В обґрунтування цього висновку відповідач зазначив акті про виплату коштів відповід-но до наведеного переліку авансових звітів без підтверджуючих документів, а також про від-шкодування коштів за проживання в готелі за два місця.

Однак, суд вважає висновок відповідача безпідставним і нормативно необґрунтованим.

Так, до видаткових касових ордерів позивачем приєднані та надані відповідні товарні чеки на підтвердження придбання товарів відповідного найменування, кількості і ціни (кава, чай, печиво та ін.), відповідно до наказу від 10.01.2011 №0110 про представницькі витрати. Також, позивачем були додані Міжнародні страхові договори подорожуючих №581127 від 05.09.2011, №581119 від 25.07.2011 на підтвердження понесення витрат на страхування під час відрядження та квитанції №№ 123, 124 від 11.08.2011 на підтвердження оплату консуль-ських послуг з оформлення віз.

В ході розгляду справи відповідач не спростував доводів позивача та фактів придбання підзвітними особами відповідних товарів, робіт (послуг). Водночас в акті перевірки та у пись-мових запереченнях відповідач не зазначив підстав неврахування цих документів, а під час розгляду справи представник відповідача не пояснила суду правових підстав, які б заборо-няли чи обмежували використання підприємством товарних чеків з метою документального підтвердження використання наданих під звіт коштів, а також унеможливлювали проживання відрядженої особи у двомісному номері.

Крім того, вірними і не спростованими відповідачем залишилися доводи позивача про те, що наказ Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59 "Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон" є обов'язковими для працівників органів державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів та не є обов'язковими для під-приємств приватного права з 17.03.2011.

Таким чином, донарахування відповідачем 1698,90 грн. і застосування штрафних санк-цій суд вважає необґрунтованим, що є підставою для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення в цій частині.

8. Перевіркою встановлено і не заперечується позивачем, що підзвітна особа ОСОБА_1 21.05.2012 застосував платіжну картку для проведення розрахунків у безготівковій формі у розмірі 4042,10 грн. Звіт про використання витрачених коштів до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем видачі коштів під звіт, а саме 28.05.2012 не подано. Фактично звіт надано 26.07.2012 №589.

Також, перевіркою встановлено і не заперечується позивачем, що підзвітна особа ОСОБА_1 27.07.2012 застосував платіжну картку для проведення розрахунків у безготівковій формі у розмірі 10180 грн. Звіт про використання витрачених коштів до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем видачі коштів під звіт, а саме 03.08.2012 не подано. Фактично звіт надано 29.10.2012 №909.

В акті зазначено про порушення позивачем пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 ПК і заниження ПДФО на 2912,96 грн., у зв'язку з тим, що підзвітною особою ОСОБА_1 не подано протягом 5 днів після використання платіжної (корпора-тивної) картки звіту про використання витрачених коштів.

Однак, суд не погоджується з даним висновком, виходячи з наступного.

Підпунктом 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 ПК визначено, що звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і мит-ну політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку:

а) завершує таке відрядження;

б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Як стверджує позивач та проти чого не заперечував відповідач, здійснені підзвітною особою витрати пов'язані з його відрядженням за кордон, а звіти про використання коштів були подані в межах 5 днів після повернення підзвітної особи (ОСОБА_1) з відрядження.

Так, позивач надав до суду засвідчені копії наказу ТОВ "Суматра-ЛТД" від 17.05.2012 №0291-КО про відрядження ОСОБА_1 до США (Лас-Вегас), Cosmoprof North America 2012 з метою відвідання міжнародної виставки краси терміном на 5 календарних днів з 21.07.2012 по 25.07.2012; посвідчення про відрядження №СУ-00000287, а також закордонного паспорту ОСОБА_1 з відбитками про перетин кордону України, які підтверджують повернення підзвітної особи з відрядження 25.07.2012.

Позивач надав до суду засвідчені копії наказу ТОВ "Суматра-ЛТД" від 28.09.2012 №0704-КО про відрядження ОСОБА_1 на 10 днів з 19.10.2012 по 28.10.2012 до Франції (Канни) з метою проведення ділових переговорів та участі у виставці для представників бізнесу в сфері роздрібної мережі "TFWA World Exhibition 2012"; посвідчення про відрядження №СУ-00000701, а також закордонного паспорту ОСОБА_1 з відбитками про перетин кордону України, які підтверджують повернення підзвітної особи з відрядження 28.10.2012.

Здійснені підзвітною особою витрати, які зазначені в акті, документально підтердже-ні, порушень чого перевіркою не встановлено та підтверджується наявними у справі копіями.

Як встановлено перевіркою і зазначено судом вище, підзвітною особою подано звіти 26.07.2012 №589 і 29.10.2012 №909, тобто, як вбачається, наступний день, що настає за днем.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність порушення пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 ПК та відсутність об'єкта оподаткування ПДФО у вигляді суми витрат на відрядження ОСОБА_1 та не повернутої ним протягом встановленого пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 ПК строку.

Таким чином, донарахування відповідачем 2912,96 грн. грн. і застосування штрафних санк-цій суд вважає необґрунтованим, що є підставою для визнання протиправним і скасу-вання податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Враховуючи встановлені судом обставини і наведені мотиви та керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 122, 138, 158-163 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1. Задовольнити частково адміністративний позов Товариства з обмеженою відпові-дальністю "Суматра-ЛТД".

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіона-льного Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 11.09.2013 №0000693910 у частині збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 9421,27 грн. основного платежу і 4234,70 грн. штрафних санкцій.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Суматра-ЛТД" в задоволе-нні адміністративного позову в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 11.09.2013 №0000693910 у частині збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 4562,37 грн. основ-ного платежу та 1140,60 грн. штрафних санкцій.

4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суматра-ЛТД" судовий збір у сумі 136,56 грн. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання її копії повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко