Постанова № 36403249, 24.12.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2013 року № 813/7364/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар Н.А.

секретар судового засідання - Самборської Ю.М.

за участю:

представників позивача - Курупенко Н.В., Крупенко О.В., Яремчук Я.І.

представника відповідача - Гейвич М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак Яворів» до Городоцької об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.09.2013р. №0000792200, №0000802200 та №0000812200,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак Яворів» звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Городоцької об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області та просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 19.09.2013р. №0000792200, №0000802200 та №0000812200.

Обґрунтовує позов тим, що за наслідком проведеної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства податковий орган безпідставно прийшов до висновку про те, що позивач реалізовував кроненкорки на експорт за цінами нижчими від звичайних, так як при визначені звичайної ціни відповідач використав інформацію не про укладені на момент продажу договори, а дані з митних декларацій, в акті не зазначено яким передбаченим законом способом було встановлено, що ціни не відповідають рівню звичайних цін, не проведено розрахунку звичайних цін та не проведено порівняння звичайних цін з договірними цінами, як передбачено п.153.2.1 ПК України. Кроненкорки, які реалізовувались покупцям не є ідентичними (однорідними) товарами, технічні характеристики для кожного з клієнтів є різними. Крім того, різниця між цінами не перевищує 20%, а тому застосування звичайних цін є безпідставним. Крім того, відповідачем не взято до уваги листа позивача про встановлення цін шляхом участі у конкурсах та аукціонах. Відповідач прийшов до висновку про те, що у квітні 2012 року позивачем завищено собівартість виготовленої продукції та реалізації готової продукції, занижено податкові зобов»язання з податку на додану вартість на суму 43262,28 грн., а в травні 2012 року занижено дохід від реалізації товарів на суму 347653 грн., на підставі журналу №13, який вважає первинним документом. Такий журнал не передбачено жодним нормативним документом, тому не може вважатись первинним документом в розумінні ст..9 Закону Украхни «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Під час перевірки не проаналізовано підстав та мети ведення даного журналу, такий ведеться старшими операторами ліній для контролю виконання змінних завдань та з його змісту неможливо встановити, яку господарську операцію відображено в ньому і чи взагалі в ньому відображаються будь-які господарські операції.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові, просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у запереченнях та зазначили, що при визначені звичайної ціни кроненкорків використано інформацію про укладені на момент продажу товарів договори з ідентичними товарами у співставних умовах, а саме контракти з ООО «САБМиллер РУС», Росія, ООО «Обьединение Пивоварни Хейнекен», Росія, внаслідок проведення аналізу цін встановлено реалізацію нижче звичайних цін по трьох підприємствах :Філія ВАТ «Пивоварна Компанія «Балтика», Росія, ООО «Крон-Пак», Росія та ООО «Кен-Пак» Росія, 2 з них є однією маркою Кен-Пак. Різниця між договірною вартість товарів та звичайною ціною перевищує 20% та складає 5454866,17 грн. Крім того, під час перевірки працівниками відповідача було обстежено приміщення цеху виготовлення кроненкорків, у цеху для перевірки надано журнал №13 обліку виготовленої продукції, де зафіксовано кількість виготовленої продукції щоденно позмінно в асортименті та є прідзища та підписи «здав», «прийняв» осіб, які здають та приймають зміну. При звірці журналу з оборотно-сальдовими відомостями по рах.26 встановлено розбіжності за квітень та травень 2012 року. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та у задоволенні позову слід відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак Яворів» зареєстроване 19.09.2007 року у Яворівській райдержадміністрації за № 14121020000001461. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 20.09.2007р. за №3380. На дату складання акту перебуває на обліку в Яворівському відділенні Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.12 по 31.12.12, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.12 по 31.12.12р., про що складено акт від 03.09.2013 р. № 32/22-40/35413712.

За наслідком перевірки податковий орган прийшов до висновку, що позивачем порушено:

пп14.1.56, п.14.1.71 п.14.1 ст.14,пп 14.1.202 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1, п.137.4 ст.137, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.140.3 ст.140, пп.153.2.1, 153.2.2 п.153.2 ст.153, пп.153.2.3 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТзОВ «Кен-Пак Яворів» встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 1192402,66 грн., в тому числі 2 квартал 2012 р. на суму 476112,45 грн., 3 квартал 2012 р. на суму 318729,71 грн., 4 квартал 2012 р. на суму 397560,5 грн., в т.ч. в порушення п.14.1.71 п.14.1 ст.14, пп.153.2.1,153.2.2 п.153.2 ст.153, пп.153.2.3 п.153.2 ст.153 ПК України, пп. 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТзОВ «Кен-Пак Яворів» встановлено заниження податку на прибуток внаслідок порушення з питань застосування «звичайних цін» на суму 981350,21 грн., в т.ч. 2 квартал 2012 р. на суму 341948,46 грн.,3 квартал 2012 р. на суму 245917,25 грн., 4 квартал 2012 р. на суму 393484,50 грн.

п.185.1 ст.185, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 ПК України в результаті чого встановлено зменшення від»ємного значення податку на додану вартість всього на суму 189098,58 грн., в тому числі квітень 2012 р. на суму 43262,28 грн., травень 2012 року на суму 69530,6 грн., червень 2012 р. на суму 4522,77 грн., серпень 2012 р. на суму 45885,39 грн., вересень 2012 р. на суму 22661,25 грн. та грудень 2012 р. на суму 3236,29 грн., що призвело до зменшення бюджетного відшкодування на суму 189098,58 грн., в тому числі травень 2012 р. на суму 43262,28 грн., червень 2012 року на суму 69530,6 грн., липень 2012 р. на суму 4522,77 грн., вересень 2012 р. на суму 45885,39 грн., жовтень 2012 р. на суму 22661,25 грн., січень 2013 на суму 3236,29 грн.

П.46.1 ст.46, п.176.2 ст.176, абз.2 п.119.2 ст.119 ПК України, а саме у звітність за ф.1 ДФ за 2 та 3 квартали 2012 року встановлено факт подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.09.2013р. :

№ 0000792200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - на суму 1145522,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 572761,00 грн. ;

№ 0000802200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - на суму 126572,00грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 63286,00 грн. ;

№ 0000812200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 112793 грн, штрафні санкції - 28198,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до п.153.2.1, п.153.2.2 ст.153 ПК України, що були чинні на час здійснення правовідносин, дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги). Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Відповідно до п. 153.2.3 ст.153 ПК України положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

Згідно п. 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» ПК України п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» діє до 1 січня 2013 року.

Відповідно до п. 1.20.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Згідно п. 1.20.4 ст.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.

Згідно з підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 вказаного Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

В акті зазначено, що при визначенні звичайної ціни податковий орган використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах, із врахуванням звичайних при укладанні угод між непов'язаними особами надбавок чи знижок до ціни. Внаслідок проведеного аналізу цін встановлено реалізацію нижче звичайних цін по трьох підприємствах : Філія ВАТ «Пивоварна Компанія «Балтика», Росія, ООО «Крон-Пак», Росія та ООО «Кен-Пак» Росія, 2 з них є однією маркою Кен-Пак.

Як пояснила в судовому засіданні представник відповідача Городицька І. Л. звичайну ціну було визначено на підставі декларацій митної вартості товару, вважає, що товари ідентичні так як о задекларовані за однаковим кодом класифікації товарів.

Суд вважає таку позицію податкового органу помилковою, так як для отримання інформації щодо звичайних цін порівнянню підлягають співставленні умови договорів на певній території ринку ідентичних (однорідних) товарів. Зокрема, враховуються такі умови договорів, що впливають на ціну, як: кількість (об'єм) товарів; строки виконання зобов'язань; умови платежів, звичайних для такої операції; інші об'єктивні умови, які можуть вплинути на ціну, що не було зроблено відповідачем.

Наданими позивачем письмовими доказами доведено, що на ціну кроненкорків впливають такі характеристики як тип кроненкорків, кількість кольорів у графічному зображенні, додаткове покриття жесті оловом чи лаком, нанесення акційних кодів та такі умови як об»єм виробничої замовленої партії,об»єм партії на поставку, загальна сума контракту, умови оплати.

Позиція податкового органу про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару є звичайною ціною для такого товару.

Відповідно до п.14.1.56 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 137.1 ст.137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п. 137.4 ПК України датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

Згідно з 138.1.1 п.138.1 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. (п. 138.2 ПК України).

Згідно з п. 138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Пунктом 139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Під час перевірки позивачем було надано журнал №13 обліку виготовленої продукції, де зафіксовано кількість виготовленої продукції щоденно позмінно в асортименті та є прізвища та підписи «здав», «прийняв» осіб, які здають та приймають зміну. При звірці даного журналу з даними оборотно-сальдової відомості по рах.26 «Готова продукція» «ТМЦ Склад готової продукції» встановлено розбіжності за ківтень та травень 2012 року. Зокрема за квітень згідно журналу виготовлено кроненкорків в кількості 214344,005 тис шт.. а по оборотно-сальдовій відомості по Дт рах 26 відображено виготовлення кроненкорків в кількості 221357,61 тис.шт, тобто фактично виготовлено кроненкорків менше, ніж відображено у бухгалтерському обліку, різниця склала 7013,605 тис. шт. За травень 2012 року по журналу виготовлено кроненкорків в кількості 331212,578 тис.шт., а по даних бухгалтерського обліку по Дт 26 рах. Відображено 320581,18 тис. шт., тобто фактично кроненкорків виготовлено більше, ніж відображено у бухгалтерському обліку, різниця склала 10631,398 тис.шт.

В судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, які пояснили, що журнал №13 ведеться з метою контролю виконання змінного завдання, відомості щодо перевірки якості товару у ньому не записуються.

Суд вважає обґрунтованими пояснення позивача про те, що журнал №13 не є первинним документом в розумінні ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», такий не може підтвердити виготовлення кроненкорків, так як відповідно до п.5.14 Процедури інтегрованої системи менеджменту №7.5-01-2012 «Виробництво кроненкорків» процес виготовлення кроненкорків вважається завершеним після проведення контролю якості виготовлення продукції, її пакування та маркування, що не реєструється у журналі.

Суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень податкових повідомлень-рішень.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши податкові повідомлення-рішення № 0000792200, №0000802200 та №0000812200, не дотримався принципу верховенства права, вимог чинного податкового законодавства та передбачених ст.2 КАС України принципів, що дає суду підстави задовольнити позовні вимоги повністю.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.09.2013р. №0000792200, №0000802200 та №0000812200, винесені Городоцькою об»єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак Яворів» 2294 (дві тисячі двісті дев»яносто чотири) грн. судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кухар Н.А.

Повний текст аостанови виготовлений 27.12.2013 року.