Постанова № 36403239, 13.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2013 р. Справа № 804/12336/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. при секретаріМізері А.В. за участю: представника позивача представника відповідача Рибченка А.О. Бейгул А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства фірма "Торгсервісбуд" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу та податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство фірма «Торгсервісбуд» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30.10.2013 року, просить суд визнати протиправним наказ Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 03.04.2013 року №256 «про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП фірми «Торгсервісбуд» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Діксі Буд» за грудень 2012 року»; скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000222250 від 24 квітня 2013 року, відповідно до якого ПП «Торгсервісбуд» визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 471 804,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні господарські операції підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, а висновки податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій є необґрунтованими. На час перебування у господарських відносинах з ТОВ «Діксі Буд» підприємство було зареєстроване в установленому порядку, у тому числі як платник податку на додану вартість. Враховуючи наявність всіх первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення зазначених господарських операцій, ПП «Торгсервісбуд» вважає, що має право на відображення їх у податковому обліку, зокрема формуванні податкового кредиту при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, зазначаючи про те, що у відповідача були відсутні підстави для висновку про нереальність правочинів, та порушення податкового законодавства ПП «Торгсервісбуд».

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити в його задоволенні, додатково зазначивши що довідка зустрічної звірки контрагента позивача та наданий ним лист є безперечним доказом відсутності здійснення позивачем задекларованих ним операцій.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає, що адміністративний позов ПП «Торгсервісбуд» підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приватне підприємство фірма «Торгсервісбуд» зареєстроване 17.09.1996 р. виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області та перебуває на обліку в Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

03.04.2013 року відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Торгсервісбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Діксі Буд» за період 01.12.12 року по 31.12.12 року.

За результатами перевірки Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією 3 квітня 2013 року складено акт №104/22/5-23934998, в якому встановлено порушення ПП «Торгсервісбуд» п.198.2, п.198.3 Податкового кодексу України, завищено розмір податкового кредиту за грудень 2012 року на суму 981 202,91 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 981 203 грн.

На підставі акту перевірки від 3 квітня 2013 року №104/22/5-23934998, відповідачем 23 квітня 2013 року було прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0000222250 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 1 471 804,50 грн., з яких 981 203 грн. основний платіж, 490 601,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення, податковий орган визначив нереальність господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Діксі Буд».

Проте, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд не може погодитись з зазначеними висновками відповідача, з огляду на нижченаведене.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані Податковим кодексом України.

Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 30.07.2012 року між позивачем ПП «Торгсервісбуд» та ТОВ «Діксі Буд» був укладений договір №7, предметом якого є послуга по влаштуванню монолітної плити проїжджої частини на об'єкті: «Будівництво автотранспортної магістралі через р. Дніпро в м. Запоріжжя Споруда №13. Замовником є ПАТ «Мостобуд» «Мостобудівельний загін №12».

24.10.2012 року між позивачем ПП «Торгсервісбуд» та ТОВ «Діксі Буд» був укладений договір підряду №28, предметом якого є виконання робіт на об'єкті: «Автомобільний міст через р. Вовча (пусковий комплекс).

29.11.2012 року між позивачем ПП «Торгсервісбуд» та ТОВ «Діксі Буд» був укладений договір субпідряду №17 Т/1Б, предметом якого є роботи з будівництва шляхопроводу по проспекту Адмірала Сенявіна - вул. Зала Егерсег у м. Херсоні.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними вказаних договорів, укладених позивачем з вищезазначеним контрагентом. Факт укладення таких договорів і їх виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів.

Так на виконання умов вищевказаних договорів між ТОВ «Діксі Буд» та ПП «Торгсервісбуд» було оформлено акти прийому-передачі робіт №653 від 01.12.12 року, №654 від 07.12.12 року, №657 від 28.12.12 року, №655 від 14.12.12 року, №154 від 21.12.12 року, №4 від 31.12.12 року, №1 від 10.12.12 року та видані податкові накладні №653 від 01.12.12 року, №654 від 07.12.12 року, №657 від 28.12.12 року, №655 від 14.12.12 року, №656 від 21.12.12 року, №691 від 31.12.12 року, №25 від 10.12.12 року.

Розрахунки за отримані послуги підтверджуються платіжними дорученнями №76 від 19.02.2013 року, №59 від 14.02.2013 року, №43 від 04.02.2013 року, №3 від 10.01.2013 року, №303 від 17.12.2013 року, №304 від 17.12.2012 року, №295 від 11.12.2013 року, №238 від 11.10.2012 року, №237 від 10.10.2012 року, №236 від 09.10.2012 року, банківськими виписками.

Сума ПДВ по господарських операціях з ТОВ «Діксі Буд» відображена ПП «Торгсервісбуд» у складі податкового кредиту за грудень 2012 року.

Зазначені вище договори між ТОВ «Діксі Буд» та позивачем були укладені з метою своєчасного виконання договорів позивача №17 Т на проведення робіт з будівництва шляхопроводу по просп. Адмірала Сенявіна-вул.Зала Егерсег у м. Херсоні від 29.11.2012 року; договору №МЗ-12/313 на надання послуг по влаштуванню монолітної плити проїжджої частини на об'єкті: «Будівництво автотранспортної магістралі через р. Дніпро в м. Запоріжжя Споруда №13 від 17.07.2012 року та договору субпідряду №СП-36 від 07.06.2012 року, виконання яких підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за №№1, 5 та 153.

В процесі розгляду справи, позивачем були надані всі первинні документи, копії яких знаходяться в матеріалах справи, на підтвердження факту здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Діксі Буд», сумнівність яких зазначена в акті перевірки.

Надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на поставку товарів (надання робіт/послуг) від контрагента, виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

Підставою для висновку податкового органу про те, що операції між ТОВ «Торгсервісбуд» та ТОВ «Діксі Буд» не мають реального характеру стала довідка зустрічної звірки ТОВ «Діксі Буд» від 04.03.2013 року за №29/244/38113479 про відсутність діяльності за грудень 2012 року, якою встановлено, що у ТОВ «Діксі Буд» за період грудень 2012 року діяльність була практично відсутня та що ТОВ «Діксі Буд» мало взаємовідносини лише з ТОВ спільне українсько-російське підприємство «Вектор-М».

Окрім того, представником відповідача в судовому засіданні був наданий лист ТОВ «Діксі Буд» від 04.03.2013 року, яким підприємство повідомило про те, що ним у грудні 2012 року фінансово-господарська діяльність проводилась лише на 1200 грн. з ТОВ спільне українсько-російське підприємство «Вектор-М».

При цьому, суд не вважає це достатніми доказами нереальності господарських операцій позивача, оскільки зазначене спростовується наданими первинними документами та дослідженою в судовому засіданні нотаріально посвідченою заявою директора ТОВ «Діксі Буд» від 11.12.2013 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

З огляду на встановлені обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарських операцій, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача та досліджені докази, суд вважає, помилковим висновок податкового органу, що позивачем укладено нереальні правочини з зазначеним контрагентом.

З огляду на наведене, на переконання суду, господарські операції з ТОВ «Діксі Буд» є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, ПП «Торгсервісбуд» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при визначені об'єкту оподаткування податком на додану вартість

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності ПП «Торгсервісбуд». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає скасуванню, в зв'язку з чим адміністративний позов ПП «Торгсервісбуд» в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним наказу від 03.04.2013 року №256 суд зазначає наступне.

Підпунктом 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового Кодексу України органам податкової служби надано право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності до статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Зокрема, документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Стаття 78 Податкового Кодексу України встановлює вичерпний перелік обставин за яких здійснюється документальна позапланова перевірка та пунктом 78.1.1 якої передбачено її проведення, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до пункту 78.4 та 78.5 Податкового Кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Згідно пунктів 79.2 та 79.3 Податкового Кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби,оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Присутність платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

В даному випадку, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було направлено лист від 25.02.2013 року за №6132/10/15.2 про надання документів щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Діксі Буд», який отримано посадовою особою позивача Тельновою Г.А. 28.02.2013 року, про що свідчить її підпис на копії листа.

Листом від 13.03.2013 року за №183 позивачем на адресу податкового органу було надано первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Діксі Буд» .

03.04.2013 року, вважаючи що позивачем надані не всі первинні документи, відповідачем був прийнятий наказ №256 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП фірма «Торгсервісбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні податку на додану вартість з ТОВ «Діксі Буд» за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року.

03.04.2013 року відповідачем вручено позивачеві повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та копію наказу №256, які отримані посадовою особою Тельновою Г.А. 03.04.2013 року, що підтверджується розпискою №33, що наявна в матеріалах справи та досліджувалась в судовому засіданні.

Приймаючи до уваги зазначене, суд вважає, що не лише ненадання платником податків письмових пояснень та документів в підтвердження таких пояснень до податкового органу за змістом п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України робить можливим прийняття податковим органом рішення про проведення перевірки, але і неповне їх надання.

При цьому суд зазначає, що відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.

Згідно з приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи та інтереси.

З наведених норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дії або бездіяльність за будь-яких обставин повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права, свободи або інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то при розгляді даного спору про скасування наказу визначальним являється те, чи є оскаржуваний акт відповідача таким, що породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і впливає на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, а також чи буде задоволення таких позовних вимог мати своїм правовим наслідком безпосередній захист прав позивача.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акту індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Зміст оскаржуваного наказу та дій полягає у організації та проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Враховуючи, що оскаржуваний наказ контролюючим органом фактично реалізовано, а саме- здійснено перевірку, за результатами якої складено акт, то він не породжує будь-яких юридичних наслідків для позивача.

Враховуючи зазначене, суд вважає позовні вимоги про визнання протиправним наказу про проведення перевірки №256 від 03.04.2013 року такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1, 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, в задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, на користь позивача з Державного бюджету України мають бути стягнуті судові витрати у розмірі 2 294,00 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства фірми «Торгсервісбуд» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним наказу та скасування податкового повідомлення-рішення- задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 23.04.2013 року №0000222250, прийняте Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби.

В решті позову-відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства фірми «Торгсервісбуд» сплачений ним судовий збір у розмірі 2 294,00 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 18 грудня 2013 року

Суддя С.І. Озерянська