Постанова № 36403104, 25.12.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2013 року 810/4413/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Лисенко В.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»до проДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправним та скасування наказу та визнання протиправними дій, в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу від 09.08.2013 № 104 та визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі вказаного наказу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.08.2013 товариство отримало запит податкового органу про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження щодо фінансово-господарської діяльності товариства по взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл Торг», а вже 09.08.2013 відповідачем винесено наказ на № 104 на проведення перевірки та розпочато її проведення. На думку позивача, такі дії відповідача свідчать про порушення податковим органом процедури проведення перевірки, оскільки останнім було порушено право товариства на надання витребовуваних документів протягом десятиденного строку з дня отримання запиту.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях. Зокрема, зауважив, що позивачем не було надано всі запитувані документи, що підтверджували б факт реальності господарських взаємовідносин з контрагентом, у зв'язку з чим відповідачем правомірно винесено оскаржуваний наказ та проведено на його підставі перевірку товариства.

У судове засідання сторони, повідомлені належним чином про час, дату та місце судового розгляду, не з'явились.

Водночас, в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Згідно із частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін та у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» є юридичною особою, що зареєстрована Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 02.12.2002. Перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області.

07 серпня 2013 року відповідачем, на підставі статті 78 Податкового кодексу надіслано на адресу позивача лист № 759/10/22-111, яким запропоновано останньому надати письмові пояснення та їх документальні підтвердження (належним чином завірені ксерокопії первинних документів) щодо фінансово-господарської діяльності товариства по взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл Торг» (код ЄДРПОУ 37269136) за період з 01.03.2013 по 31.03.2013. Зазначений лист був отриманий позивачем 08.08.2013, що підтверджується відміткою на ньому.

У подальшому відповідачем було винесено наказ від 09.08.2013 № 104 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» та повідомлення від 09.08.2013 № 849.

Вказані наказ та повідомлення були направлені товариству засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) та отримані представником товариства 13.08.2013.

З 09 серпня 2013 року по 15 серпня 2013 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл Торг» (код ЄДРПОУ 37269136) за період з 01.03.2013 по 31.03.2013, за результатами якої був складений Акт від 22.08.2013 № 82/22-01/32294926.

Перевіркою встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 14479322,69 грн.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.09.2013 № 0000942300, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21718985,00 грн. (основний платіж - 14479323,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 7239662,00 грн.).

Не погоджуючись з прийняти відповідачем наказом на проведення перевірки та діями відповідача щодо проведення такої перевірки, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу норм підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності до норм пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Перелік обставин за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка наведений у статті 78 Податкового кодексу України.

Підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (пункт 78.4 статті 78 Податкового кодексу України).

Під час судового розгляду судом встановлено, що відповідач дійсно порушив встановлену Податковим кодексом процедуру проведення позапланових перевірок, а саме: розпочав проведення перевірки через два дня після направлення позивачу запиту про надання документів, чим позбавив останнього права подати такі документи у встановлений законодавством десятиденний термін.

Водночас, суд зазначає, що таке порушення не призвело до настання будь-яких негативних наслідків для позивача. Крім того, позивач не був позбавлений надати всі витребувані податковим органом документи вже під час проведення перевірки.

Єдиним наслідком перевірки для позивача стало прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень від 24.09.2013 № 0000902200, № 0000942300.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених правових норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Таким чином, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного права позивача, то у разі незгоди з діями чи рішенням контролюючого органу, вимога про визнання протиправними дій відповідача, в тому числі і по проведенню перевірки та по складанню рішення (акту) або по оскарженню наказу про проведенню перевірки вже після його фактичного виконання і складення акту перевірки, не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред'явлення позову про скасування рішення контролюючого органу, яким визначено суму податкових зобов'язань чи штрафних (фінансових) санкцій.

Зважаючи на викладене, судом встановлено, що обраний позивачем спосіб захисту права шляхом визнання протиправним і скасування вже виконаного наказу про проведення перевірки та визнання дій податкового органу щодо проведення перевірки такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, не відповідає його змісту.

Суд констатує, що оскаржені дії та рішення відповідача при виданні наказу та при проведенні перевірки не мають для позивача юридичного значення та не призвели до фактичного порушення прав та інтересів позивача.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду від 18.12.2013 у справі № К/800/10679/13.

Крім того, суд звертає увагу, що винесені за наслідками вищенаведеної перевірки податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в судовому порядку. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2013 № 810/5485/13-а визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 24.09.2013 № 0000902200, № 0000942300.

Станом на час розгляду даної справи постанова Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2013 № 810/5485/13-а не набрала законної сили, триває процедура апеляційного оскарження.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що в даному випадку позивачем вибрано невірний спосіб захисту порушених прав, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.