Рішення № 36398758, 24.12.2013, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/2386/2012 Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/789/1487/13 Доповідач - Ткач О.І.Категорія - 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2013 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткач О.І.

суддів - Гірського Б. О., Бахметової В. Х.,

при секретарі - Майці Р.Ю.

з участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами ПАТ КБ "ПриватБанку", ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10 жовтня 2013 року у цивільній справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанку" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсним кредитного договору,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки: трикімнатної квартири на вул. Злуки, 55119 в м. Тернополі, шляхом продажу банком вказаного майна з укладенням від їх імені договору купівлі-продажу в будь-який спосіб з іншою особою покупцем, з отриманням всіх правовстановлюючих документів. Свої вимоги, позивач мотивує тим, що між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, який забезпечений договором іпотеки, містись застереження стосовно можливості застосування вищезазначеного способу реалізації іпотечного майна.

В березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ КБ "ПриватБанку" про визнання споживчого кредиту недійсним, посилаючись на те, що ПАТ КБ "ПриватБанком" своїми діями ввів його в оману, видавши споживчий кредит в іноземній валюті та не надав належної інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, чим порушив ст.11 ЗУ "Про захист прав споживачів".

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10 жовтня 2013 року позов ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено частково:

- у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ТЕCNGK0000000034 від 08 жовтня 2008 року, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, МФО №305299 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в розмірі 960547,02 грн. (дев'ятсот шістдесят тисяч п'ятсот сорок сім гривень 02 копійок), звернуто стягнення на предмет іпотеки: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на підставі свідоцтва на право власності, виданого виконкомом Тернопільської міської ради, 13 лютого 2006 року, зареєстрованого ТзОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" 13 лютого 2006 року, за № 49972 та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 24811882, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оцінюючої діяльностінезалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;

- стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ПАТ КБ"Приват Банк", код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299, сплачений судовий збір у розмірі 3219 грн. (три тисячі двісті двадцять гривень).

- у задоволенні інших позовних вимог відмовлено;

- у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсним кредитного договору - відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ "Приватбанк" просить рішення суду змінити в частині визначення способу реалізації іпотечного майна і обрати спосіб, який ними зазначено у позовній заяві.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанку", посилаючись на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки не може бути застосовано до правочину, який є неукладеним, через відсутність узгодження істотних умов договору кредиту: відсутність заставної, хоча в договорі іпотеки є посилання на її оформлення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вищевказане рішення скасувати в повному обсязі, відмовивши в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанку" про звернення стягнення на предмет іпотеки та ухвалити нове рішення, задовольнивши його вимоги про визнання кредитного договору недійсним. В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд не з'ясував існування обставин на які він посилався в обґрунтування своїх доводів, а саме кредитний договір укладений без його внутрішньої волі, шляхом маніпуляції із сторони банку за рахунок недостовірної консультації та заохочення щодо його укладення за невигідних умов; не дав оцінки в судовому рішенні його запереченням щодо неукладення договору іпотеки, що є підставою для відмови в зверненні стягнення на іпотечне майно.

У судовому засіданні представник Банку підтримав свою апеляційну скаргу лише в частині зміни рішення щодо обраного способу реалізації іпотечного майна в межах позовних вимог. Доводи стосовно виселення є помилково викладено, так як ці вимоги за їхньою заявою залишено судом без розгляду.

Представник Банку заперечив доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 зазначивши, що кредитний договір є дійсним та не суперечить нормам Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки про усі ризики його укладення відповідач був повідомлений письмово, що вбачається з додатку № 1 до кредитного договору, на якому особисто підписався. Даний додаток є долученим і до іпотечного договору.

Існування заставної, яка укладається між іпотекодателем та боржником Банку, є додатковою гарантією прав заставодержателя,а не апелянтів. Тому необгрунтованими є доводи відповідачів-апелянтів стосовно відсутності підстави для звернення стягнення на іпотечне майно.

Представники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 доводи своїх апеляційних скарг підтримали, при цьому представники ОСОБА_2 посилалися на ст. 19 ЗУ "Про захист прав споживачів"- "нечесна підприємницька діяльність" як підставу недійсності кредитного договору та просили відмовити в позові Банку, оскільки іпотечний договір є неукладеним.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" слід задовольнити , а апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Задовольняючи позовні вимоги Банку частково, суд першої інстанції виходив із того, що укладений між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 кредитний договір є дійсним і забезпечений іпотекою. Враховуючи, що має місце заборгованість з повернення кредиту та існування іпотеки, відповідно іпотекодержатель має право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

В цій частині висновок суду першої інстанції є обгрунтованим та законним.

Однак суд першої інстанції, допустив порушення норм процесу, застосовуючи спосіб реалізаціїї іпотечного майна, оскільки вийшов за межі позовних вимог.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 08 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "Приватбанком" укладено споживчий кредитний договір у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 46380,89 доларів США із кінцевим терміном повернення до 08.10.2018 року.

Вказаний договір забезпечено договором іпотеки, який укладено 09.10.2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанком" та ОСОБА_3, предметом якого є нерухоме майно: трикімнатна квартира АДРЕСА_1.

Згідно наданого ПАТ "Приватбанк" розрахунку заборгованості, станом на 18.01.2012 року, за вказаним кредитним договором утворилась заборгованість у загальній сумі 100708,94 долари США (а.с. 6-7т.1).

Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що утворилась заборгованість, яку Банк вправі стягнути шляхом звернення на іпотечне майно.

У відповідності до ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У відповідності до ст. 11 ЦПК України, -"суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних як юридичних осіб ..., в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі".

Із змісту позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанку" вбачається, що позивач як кредитодавець і іпотекодержатель звернувся за захистом свого права, внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання по кредитному договору, застосувавши спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем (а.с. 2-4 т.1).

У відповідності до ст. 39 Закону України " Про іпотеку", в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки: шляхом проведення прилюдних торгів; або застосування процедури продажу, яка встановлена статтею 38 цього Закону.

Статтею 38 вищевказаного Закону, передбачена процедура продажу предмету іпотеки шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві .

Таким чином, аналіз вищезазначених норм дає підстави дійти до висновку про те, що актами цивільного законодавства України сторонам договору надано право самим обирати спосіб та порядок врегулювання спірних питань щодо виконання умов договору.

Пунктом 27 Договору іпотеки між Банком та ОСОБА_3 (а.с.20 т.1) передбачено застереження, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя шляхом: - "продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом..."

Відповідно, заставодержатель має право на власний розсуд обирати спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, у тому числі і продаж іпотечного майна шляхом укладення договору купівлі-продажу з будь-якою особою - покупцем.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження вийшов за межі позовних вимог та порушив права позивача самостійно обирати спосіб захисту. Відтак, судове рішення в цій частині підлягає зміні.

Доводи апелянтки ОСОБА_3 стосовно неукладеності іпотечного договору у зв'язку із відсутністю істотної умови договору - заставної, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки відсутність істотних умов може бути підставою для визнання правочину недійсним.

З системного аналізу норм Закону України "Про іпотеку" вбачається, що заставна гарантує права іпотекодержателя, а не іпотекодателя, а тому її відсутність не може бути підставою для визнання договору неукладеним, враховуючи те, що кредит наданий Банком, відповідачем отримано та використано, а боржник в свою чергу недобросовісно виконує взяті зобов'язання з його повернення.

Вірним є висновок суду першої інстанції і стосовно необгрунтованості доводів позивача ОСОБА_2 щодо недійсності кредитного договору. Наявність додатку №1 до кредитного договору ( т.1 а.с.16), який підписано боржником, спростовує його доводи щодо порушення ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", крім цього, станом на 08.10.2008 року надання споживчого кредиту в іноземній валюті не заборонялось чинним законодавством. Відповідно, волевиявлення сторін під час його укладення було вільним, усвідомленим та відповідало їх внутрішній волі, реальній домовленості сторін про що свідчать підписи сторін, отримання готівки та її використання відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Посилання апелянта ОСОБА_2 на порушення Банком ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів", як підставу недійсності кредитного договору, не були обгрунтуванням його позовних вимог, а тому, суд апеляційної інстанції їх до уваги не приймає.

При вказаних обставинах законними та обгрунтованим є рішення стосовно вирішення позовних вимог ОСОБА_2.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 309 ЦПК України, суд апеляційної інстанції ,-

В И Р І Ш И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відхилити.

Апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанку" - задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10 жовтня 2013 року - змінити в частині застосування способу звернення стягнення на іпотечне майно, застосувавши спосіб реалізації шляхом продажу предмету іпотеки: квартири АДРЕСА_1, ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу у будь-який спосіб з іншою особою-покупцем, з початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, яка проведена суб'єктом оціночної діяльності, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки.

В решті рішення - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку, протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.І. Ткач