Рішення № 36393309, 20.12.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/3875/13-ц 20.12.2013 20.12.2013 20.12.2013

Провадження №22-ц/784/3982/13

Справа № 22-ц/784/3982/13 Головуючий першої інстанції: Кокорєв В.В.

Категорія: 53 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М..,

суддів: Кушнірової Т.Б.,

Яворської Ж.М.

при секретарі судового засідання: Шпонарській О.Ю.,

за участю представників: позивачки - ОСОБА_3, відповідача - Осадчого П.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2013 року за позовом ОСОБА_5 до державного підприємства «Український радіотехнічний інститут» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітку та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

20 травня 2013 р. ОСОБА_5 звернулася з позовом до державного підприємства «Український радіотехнічний інститут» (далі - ДП«Український радіотехнічний інститут») про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітку та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтуванні своїх вимог позивачка вказувала, що з 27 липня 2002 р., працюючи на різних посадах, перебувала у трудових відносинах з ДП«Український радіотехнічний інститут» та була звільнена за власним бажанням 21 лютого 2011 р., але фактично продовжувала працювати до 01 березня 2012 р.

Посилаючись на те, що у день звільнення з нею в порушення вимог ст. 116 КЗпП України не було проведено повного розрахунку, позивачка просила суд стягнути з відповідача 16627 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 березня 2012 р. по день звернення до суду (за 15 місяців), 133 грн. компенсації втрати частини вказаної суми у зв'язку з порушенням строків її виплати та 15000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2013 р. позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ДП «Український радіотехнічний інститут» на користь ОСОБА_5 10569 грн. 90 коп. компенсації за затримку розрахунку при звільненні за період з 01 березня 2012 р. по 31 травня 2013 р. та 300 грн. відшкодування моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та вимогам закону, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що з 27 липня 2002 р. ОСОБА_5 перебувала у трудових відносинах з ДП «Український радіотехнічний інститут», обіймала різні посади та була звільнена наказом № 5-к від 21 лютого 2011 р. з посади сторожа за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Між тим, 22 лютого 2011 р. між відповідачем та позивачкою було укладено договір підряду, за яким ОСОБА_5 прийнята на посаду сторожа у підрозділ охорони, термін дії договору з 22 лютого 2011 р. по 31 грудня 2011 р. В подальшому термін дії договору продовжено до 31 грудня 2012 р.

Як встановлено судом, та не спростовано сторонами, позивачка після видання наказу про звільнення від 21 лютого 2011 р. фактично продовжувала виконання трудових обов'язків сторожа до 29 лютого 2012 р. з підпорядкуванням графіку роботу підприємства, правилам внутрішнього трудового розпорядку, їй нараховувалась заробітна плата.

Тобто трудові відносини продовжувались і були припинені 29 лютого 2012 р.

В день звільнення відповідачем не було проведено повного розрахунку з позивачкою.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2013 р. з ДП «Український радіотехнічний інститут» стягнуто на користь ОСОБА_5 20441 грн. 70 коп. заборгованості із заробітної плати за період з травня 2010 р. по лютий 2012 р.

Частково задовольняючи позов, суд вважав, що для цього є передбачені законом підстав.

Однак, з таким висновком повністю погодитись не можна.

Згідно із ст. 117 КЗпП України в разі несплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, положеннями ст. 117 КЗпП України встановлено, що обов'язок доказування відсутність вини у затримці розрахунку покладений на роботодавця.

При розгляді справи наявність вини відповідача у непроведенні розрахунку при звільненні позивачки не спростована.

За такого суд дійшов правильного висновку про те, що, оскільки в день припинення трудових відносин з позивачкою не було проведено остаточного розрахунку з вини роботодавця, є підстави для застосування наслідків, встановлених ст. 117 КЗпП України. Але із визначеною судом сумою середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача, погодитись не можна.

Визначаючи середній заробіток, суд виходив із розміру заборгованості по заробітній платі за останні 12 місяців роботи ОСОБА_5 у відповідача (а.с. 41).

Однак, такий розрахунок не відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (далі - Порядок), яким визначено правила проведення розрахунку середнього заробітку.

Так, в силу пункту 2 Порядку у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою

пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат

за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців

працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна

плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього

Порядку.

В порушення вказаних положень щодо розрахунку середнього заробітку за час затримки, суд помилково визначив розмір середньоденного заробітку, виходячи із розміру заборгованості та не з'ясував, яка заробітна плата нараховувалася позивачці.

Так, згідно довідки відповідача, наданої на запит апеляційного суду, середня заробітна плата за останні два місяці роботи (січень та лютий 2012 р.) становить 818 грн. 37 коп. ((663,14 грн.+973,61 грн.):2).

Відомостей щодо кількості робочих днів (годин), відпрацьованих позивачкою за останні два місця роботи, а також щодо показників відпрацьованого часу охоронцями ДП «Український радіотехнічний інститут» за час затримки розрахунку сторонами суду в установленому порядку не надано

За такого та з урахуванням положень Порядку колегія суддів вважає, що розмір середнього заробітку за 15 місяців затримки розрахунку складає 12275 грн. 63 коп. (818,37х15).

Також суд помилково вважав, що є підстави для зменшення визначеного відповідно до Положення середнього заробітку, виходячи з конкретних обставин справи.

Частиною 2 ст. 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами спору про розмір затриманої заробітної плати не було, позов ОСОБА_5 про стягнення заборгованості із заробітної плати задоволено судом повністю, представник відповідача заперечував проти позову лише з підстав відсутності у підприємства коштів на оплату заборгованості, а тому відсутні передбачені законом підстави для зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку.

Також правильним є висновок суду про відсутність підстав для стягнення на користь позивачки компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Так, підстави такої компенсації визначені ст.. 34 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закону), а порядок нарахування компенсації визначений Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 р. (далі - Порядок № 159).

Статтями 1-3 Закону передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам

втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх

виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним

органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у

зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація)

провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців

виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня

набрання чинності цим Законом.

Таким чином, законодавством передбачено проведення компенсації у разі несвоєчасної виплати доходів, в тому числі заробітної плати, які обов'язково мають бути виплачені особі в обумовлені строки.

Передбачені ж ст. 117 КЗпП України виплати за своїм характером вже є компенсацією за порушення роботодавцем строків проведення розрахунку із звільненим працівником, виплата такої компенсації не є обов'язковою, право на неї виникає за певних умов, а тому відсутні підстави для нарахування компенсації, передбаченої Законом, на суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності вирішення судом вимог про відшкодування моральної шкоди і колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення в цій частині.

З урахуванням викладеного рішення суду в силу пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку необхідно змінити.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2013 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку змінити.

Стягнути з державного підприємства «Український радіотехнічний інститут» на користь ОСОБА_5 12275 (дванадцять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 63 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: