Ухвала суду № 36393178, 29.05.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1587/13 29.05.2013 08.04.2013 29.05.2013

Провадження №22-ц/784/1520/13 Головуючий у суді 1 інстанції Кірімова О.М.

Категорія 33 Суддя-доповідач апеляційного суду Леванчук О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

29 травня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Леванчука О.М.,

суддів: Кутової Т.З., Кушнірової Т.Б.

при секретарі судового засідання Белеверя В.А.

за участю:

прокурора Брезицького В.С.

представників відповідачів Волкова А.С.,

Руснакової Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2013 року за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури, -

В С Т А Н О В И Л А:

05 лютого 2013 року ОСОБА_5 пред'явив до Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (далі - ГУ ДКС України у Миколаївській області), Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (далі - УМВС України в Миколаївській області), прокуратури Миколаївської області зазначений позов, який обґрунтовував наступним.

28 серпня 2009 року слідчим СУ УМВС України в Миколаївській області порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. 30 жовтня 2009 року його було притягнуто, як обвинуваченого із застосуванням запобіжного заходу - підписки про невиїзд. Вироком Арбузинського районного суду Миколаївської області від 19 грудня 2011 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 15 березня 2012 року, його виправдано за відсутністю складу злочину. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2012 року касаційна скарга прокурора на вказану ухвалу апеляційного суду залишена без задоволення, а ухвала апеляційної інстанції без змін.

Внаслідок незаконних дій працівників органів досудового слідства та прокуратури, він незаконно перебував під слідством та судом 40 місяців, на протязі яких знаходився під підпискою про невиїзд. Вказаними діями йому завдано моральну шкоду, що виразилася в позбавленні реалізації його звичок і бажань, погіршенні відносин з оточуючими людьми та негативних наслідків, що призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, яку оцінював в 45 800 гривень.

Посилаючись на вказане, просив суд зобов'язати відповідачів за рахунок коштів Державного бюджету відшкодувати йому 45 800 гривень завданої моральної шкоди.

01 березня 2013 року за клопотанням представника позивача про заміну неналежного відповідача у справі, ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області замінено неналежного відповідача - прокуратуру Миколаївської області на Державну казначейську службу України.

В подальшому ОСОБА_5 уточнив позовні вимоги, зменшивши їх та остаточно просив суд стягнути на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 32 389 гривень 50 копійок з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання з розрахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2013 року позов ОСОБА_5 задоволено у повному обсязі, стягнуто на його користь 32 389 гривень 50 копійок моральної шкоди з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання з розрахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Державна казначейська служба України подала на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, прокурора, пояснення представників відповідачів, обговоривши доводи апеляційної скарги та з'ясувавши обставини справи і перевірку їх доказами, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч. 2 ст. 1176 ЦК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі Закон), відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного порушення кримінальної справи, незаконного затримання та обрання міри запобіжного заходу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону право на відшкодування шкоди виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду

Згідно з нормами ч.ч. 4, 5 ст. 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 13 Закону моральна шкоди відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом першої інстанції, що 25 серпня 2009 року слідчим СУ УМВС України в Миколаївській області порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а.с. 44).

30 жовтня 2009 року постановою слідчого СУ УМВС України в Миколаївській області в якості обвинуваченого по вказаній кримінальній справі притягнуто ОСОБА_5, пред'явлено йому обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та обрану міру запобіжного заходу підписку про невиїзд (а.с. 45,46,48,49).

Вироком Арбузинського районного суду Миколаївської області від 19 грудня 2011 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 15 березня 2012 року ОСОБА_5 виправдано за відсутністю складу злочину (а.с. 6-8, 13-22).

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2012 року касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду залишена без задоволення, а ухвала апеляційного суду Миколаївської області від 15 березня 2012 року, якою залишено без змін виправдувальний вирок Арбузинського районного суду Миколаївської області від 19 грудня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишена без змін (а.с. 10-12), а тому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону у ОСОБА_5 виникло право на відшкодування шкоди.

Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і місцевий суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не враховано, що позивач в ході розслідування та судового розгляду кримінальної справи частково визнав свою вину, колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованими.

Так, застосування положень ч. 4 ст. 1176 України вважається правомірним лише у випадку, коли особа здійснила самообмову свідомо з метою перешкоди встановленню істини.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області від 15 березня 2012 року встановлено, що часткове визнання ОСОБА_5 своєї вини під час розгляду справи судом першої інстанції пов'язано з суб'єктивною оцінкою ним аварійної ситуації, яка ним була зроблена після ДТП. Фактично, це є припущенням щодо можливого іншого характеру своїх дій, як водія. Проте, зазначена суб'єктивна оцінка ОСОБА_5 не впливає на сутність справи (а.с. 21).

Дослідивши повно та всебічно наявні у справі докази, суд першої інстанції дав їм належну правову оцінку і правомірно дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав, передбачених ч. 4 ст. 1176 ЦК України.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає, що посилання в апеляційній скарзі на відмову в позові на підставі ч. 4 ст. 1176 ЦК України є юридично необґрунтованими.

Зазначені відповідачем в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків суду.

З урахуванням наведеного оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає матеріалам справи, а тому правових підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України відхилити.

Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий Судді