Постанова № 36392620, 26.12.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2013 р.Справа № 916/1490/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

(Згідно із розпорядженням заступника голови Одеського апеляційного господарського суду № 1015 від 21.11.2013 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, М.С. Петрова замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Т.Я.Гладишевої)

(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 1092 від 09.12.2013 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Т.Я.Гладишевої замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, М.С. Петрова )

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивачів:

- Тащі М.М. (довіреність № 592 від 25.12.2012 року)

- Окунева О.М - директор (наказ № 1-К від 22.03.2002 року; паспорт серія КМ 174683 дата видачі 23.09.2003 року)

від відповідача: Остапченко І.С. (довіреність № б/н від 17.05.2013 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Насінницький радгосп „Перше травня"

на рішення господарського суду Одеської області від 22 „серпня" 2013 року, повний текст якого складено та підписано „27" серпня 2013 року

по справі № 916/1490/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР"

до Публічного акціонерного товариства „Насінницький радгосп „Перше травня"

про стягнення 431 239,78 грн.

(В судовому засіданні 12.12.2013 року відповідно до ст.77 ГПК України оголошена перерва)

В С Т А Н О В И В :

07.06.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю „АГРО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР" далі по тексту -позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Насінницький радгосп „Перше травня" про стягнення 431 239,78 грн., з яких: основний борг 51 405,36 грн., 4 873,50 грн. - подвійна дисконтна ставка НБУ, 2 471,68 грн. - 3% річних, 51 405,36 грн. - штраф визначений Специфікацією № 2 до Договору, 321 083,88 грн. - 1% за несвоєчасне погашення товарного кредиту.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 04/04-139 від 04.04.2011 року, а саме за прийнятий/отриманий від позивача товар за Специфікацією № 2 не розрахувався, у зв'язку з чим позивачем, відповідно до умов Договору та норм чинного законодавства, нараховані відповідачу відповідні штрафні та фінансові санкції.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.08.2013 року по справі № 916/1490/13 (суддя Гут С.Ф.) позовні вимоги ТОВ „АГРО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР" задоволені частково. Стягнуто з ПАТ „Насінницький радгосп „Перше травня" на користь ТОВ „АГРО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР" основний борг у розмірі 51 405,36 грн., пеню у розмірі 2 000,00 грн., штраф визначений специфікацією у розмірі 51 405,36 грн., 3% річних у сумі 2 634,77 грн., 1% за несвоєчасно погашення товарного кредиту 321 075,77 грн., витрат по сплаті судового збору на суму 8 570,43 грн. В решті позову відмовлено.

Такий висновок суду мотивований тим, що позивачем належним чином підтверджено факт поставки відповідачу товару на загальну суму 51 405,36 грн., за що останній в свою чергу не розрахувався. Між тим, судом перевірено та здійснено самостійний розрахунок 3 % річних у розмірі 2 634,77 грн., який підлягає задоволенню та перерахований 1 % за несвоєчасне погашення товарного кредиту у розмірі 321 075,77 грн.

На виконання даного рішення 20.09.2013 року господарським судом Одеської області виданий відповідний наказ.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, ПАТ „Насінницький радгосп „Перше травня" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 22.08.2013 року та припинити провадження по справі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим частково виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не повністю відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За твердженням апелянта, сума боргу за отриманий товар від позивача у розмірі 51 405,36 грн., відповідачем вже сплачена, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями в яких міститься послання на Договір № 04/04-139 від 04.04.2011 року, а тому ТОВ „АГРО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР" безпідставно намагається стягнути вказану вище суму основного боргу - вдруге.

Скаржник зазначає, що сума штрафних санкцій нарахований позивачем є занадто високою та необґрунтованою, яка не відповідає чинному законодавству.

Крім того, апелянт посилається на те, що оскільки сума основного боргу сплачена, яка і є предметом позовних вимог, це є підставою відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України для припинення провадження у справі.

Позивачем надано до суду заперечення та доповнення до заперечень на апеляційну скаргу, в якому він та його представник в судових засіданнях просили залишити апеляційну скаргу ПАТ „Насінницький радгосп „Перше травня" без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу заперечення та доповнення до заперечень на апеляційну скаргу, заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України, апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 04.04.2011 року між ТОВ „АГРО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР" (продавець) та ПАТ „Насінницький радгосп „Перше травня" (покупець) було укладено Договір купівля-продажу за № 04/04-139 (а.с.29-30).

Так, за умовами розділу 1 Договору продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та сплатити вартість насіннєвого матеріалу (товар), відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього.)

Відповідно до п.4.1 Договору, умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначається у специфікаціях до Договору.

Товарний кредит з відстрочкою платежу надається на умовах сплати 0,01 % річних за користування товарним кредитом, якщо іншій розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по специфікації до Договору (п.4.2).

Пунктами 5.2., 5.3. договору передбачено, що прийом товару по кількості та якості провадяться покупцем у момент одержання його від продавця. Покупець має право заявити продавцю претензії по якості на протязі 15 календарних днів з моменту отримання товару. Документом, який підтверджує невідповідність якості товару вимогам ДСТУ 2240-93, визнають сертифікат якості (акт некондиційності насіннєвого матеріалу), виданий Державною насіннєвою інспекцією України.

За умовами розділу 13, Договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2011 року, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань.

На виконання умов Договору купівлі-продажу, ТОВ „АГРО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР" передав, а ПАТ „Насінницький радгосп „Перше травня" прийняв товар на загальну суму 51 405,36 грн., за Специфікацією № 2 від 04.04.2011 року, що підтверджується дорученням на отримання товарно-матеріальних цінностей № 54 від 25.04.2011 року та видатковою накладною № РН-0000179 від 26.04.2011 року на суму 141 405,36 грн., які підписані обома сторонами та скріплена печатками (а.с.31-33).

Відповідно до п.п. 1-3 Специфікації №2, покупець повинен в строк до дати поставки товару перерахувати на поточний рахунок продавця суму попередньої оплати у розмірі вказаному у специфікації. На залишок заборгованості продавець надає покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу:

- 55% до „20" липня 2011 року;

- 20% до „30" вересня 2011 року.

05.10.2012 року ТОВ „АГРО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР" звернулося до ПАТ „Насінницький радгосп „Перше травня" з претензією про сплату боргу та неустойки, згідно з якою просило до 15.10.2012 року перерахувати позивачу кошти у розмірі 2 860 349,10 грн. заборгованості по Договору купівлі-продажу від 04.04.2011 року № 04/04-139. Дана претензія надіслана та отримана відповідачем поштою. (а.с.62-65).

Між тим, така претензія ТОВ „АГРО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР" залишена ПАТ „Насінницький радгосп „Перше травня" без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення ТОВ „АГРО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР" до суду з відповідним позовом.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних ТОВ „АГРО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР" та вважає, що апеляційна скарга ПАТ „Насінницький радгосп „Перше травня" підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області без змін, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами - ТОВ „АГРО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР" як продавцем, та ПАТ „Насінницький радгосп „Перше травня", як покупцем, склалися правовідносини пов'язані з купівлею-продажем насіннєвого матеріалу, про що 04.04.2011 року було укладено відповідний договір купівлі-продажу № 04/04-139.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, ПАТ „Насінницький радгосп „Перше травня" в порушення норм чинного законодавства та умов зазначеного договору купівлі-продажу не оплатило вартість поставленого продавцем товару (соняшник насіння гібрид „Дунай"), на підставі доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей № 54 від 25.04.2011 року у розмірі 51 405,36 грн. за специфікацією № 2 від 04.04.2011 року до Договору № 04/04-139 від 04.04.2011 року.

Як вже зазначалось вище, умовами специфікації № 2 від 04.04.2011 року передбачено, що покупець повинен сплатити вартість отриманого товару до 30.09.2011 року, що не було зроблено відповідачем. Крім того п.3 специфікації №2 передбачено, що штрафна санкція за порушення покупцем термінів оплати складає 51 405,36 грн.

Судова колегія погоджується с висновками суду першої інстанції відносно вимог позивача в часині стягнення основного боргу у розмірі 51 405,36 грн. та вважає, що доводи скаржника відносно того, що сума основного боргу за поставлений/отриманий товар повністю погашена, що підтверджується платіжними дорученнями: № 61 від 01.07.2013 року на суму 2 000,00 грн.; № 35 від 03.07.2013 року на суму 2 000,00 грн.; № 36 від 04.07.2013 року на суму 2 000,00 грн.; № 79 від 13.08.2013 року на суму 45 405,36 грн. - не приймається як належний доказ підтвердження оплати, оскільки в зазначених платіжних дорученнях вказано призначення платежу „Перераховано за згідно Договору № 04/04-139 від 04.04.2011 року без ПДВ", а не вказано що саме до специфікації № 2 здійснена проплата поставленого товару продавцем відповідно до умов договору.

Між тим, ПАТ „Насінницький радгосп „Перше травня" направило на адресу ТОВ „АГРО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР" лист, яким повідомило, що в зазначених вище платежах була допущена помилка, а саме замість вказаного „Перераховано згідно Договору № 04/04-139 від 04.04.2011 року без ПДВ" слід було вказати „Перераховано згідно Договору № 04/04-139 від 04.04.2011 року по специфікації № 1 від 04.04.2011 року без ПДВ". (а.с.91).

Таким чином колегія суддів вважає, що відповідачем взагалі не підтверджено виконання належним чином умов Договору, а саме факт сплати отриманого товару саме до специфікації № 2 на суму 51 405,36 грн., оскільки:

- в матеріалах справи взагалі відсутні докази поставки/отримання товару за специфікацією № 1, а саме належним чином оформлена довіреність на отримання товарних цінностей та видаткова накладна, що підтверджує факт отримання відповідачем товару;

- за умовами п.4.7 Договору № 04/04-139 від 04.04.2011 року, покупець зобов'язаний здійснюючи оплату за товар, вказувати у призначенні платежу конкретне зобов'язання, тобто №, дату Договору купівлі-продажу в рамках якого здійснюється оплата та № специфікації до Договору. Якщо покупець цього не дотримується, продавець має право сам, на власний розсуд визначити по якому Договору купівлі-продажу та специфікації зарахувати оплату покупця. Таким чином, оскільки відповідач в платіжних дорученнях взагалі не зазначив по якій саме специфікації здійснено оплату та в листі із зверненням до позивача зазначив про допущену помилку з зазначенням про перерахування коштів по специфікації № 1, позивач і зарахував суму у розмірі 51 405,36 грн. в погашення боргу за специфікацією № 1;

- під час розгляду справи в ході апеляційного провадження, представник відповідача посилався на те, що в платіжних дорученнях про сплату боргу у сумі 51 405,36 грн. та в зазначеному вище листі до позивача допущена помилка, та замість вказаного „Перераховано згідно договору № 04/04-139 від 04.04.2011 по специфікації № 1" необхідно було б зарахувати „Перераховано згідно договору № 04/04-139 від 04.04.2011 по специфікації № 2". Проте вказані доводи відповідача нічим не підтверджені та до уваги колегією суддів не приймаються.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність і обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар на суму 51 405,36 грн.

Як вже зазначалось, свій обов'язок оплатити позивачу поставлений/отриманий товар за Договором № 04/04-139 від 04.04.2011 року відповідач взагалі не виконав, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства. Отже, має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару.

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст.610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу приписів ч.ч.4, 6 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.3 специфікації № 2, штрафна санкція за порушення покупцем термінів оплати складає 51 405,36 грн.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, згідно Договору, він оплачує продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати та штрафну санкцію у розмірі, який зазначений в Специфікаціях до Договору.

Відповідно до п.6.2. договору, у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховується проценти за користування товарним кредитом в розрахунку 1% за кожен день прострочення оплати.

Таким чином, судова колегія погоджується з позовними вимогами ТОВ „АГРО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР" та висновками суду першої інстанції в тій частині, що відповідач в порушення норм чинного законодавства, умов договору та специфікації № 2 за отриманий від позивача товар не розрахувався, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 51 405,36 грн. штрафу відповідно до п.3 специфікації; 1% за несвоєчасне погашення заборгованості за товарним кредитом у розмірі 321 075,77 грн. (за період з 21.07.2011 року по 30.09.2011 року; з 01.10.2011 року по 07.05.2013 року) підлягають задоволенню.

Крім того, судова колегія вважає цілком вірними та обґрунтованими дії місцевого господарського суду щодо зменшення розміру пені до 2 000,00 грн.

Так, статтею 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, місцевим господарським судом при вирішенні питання про застосування свого права зменшити розмір неустойки, вірно враховано те, що матеріалами справи підтверджується тяжкій фінансовий стан відповідача через неврожай у 2011-2012 роках, про що свідчить довідка Торгово-промислової палати України

Доводи апелянта відносно того, що позивач не надав до суду доказів відносно договірних взаємовідносин саме з ВАТ „Насінницький радгосп „Перше травня" до уваги колегією суддів не приймається, оскільки ВАТ „Насінницький радгосп „Перше травня" та ПАТ „Насінницький радгосп „Перше травня" є фактично однією і теж самою юридичною особою, що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ станом на 06.08.2013 року (а.с.80-82).

За твердженням скаржника, оскільки сума за отриманий товар від позивача за специфікацією № 2 до Договору № 04/04-139 від 04.04.2011 року у розмірі 51 405,36 вже погашена, а тому і взагалі відсутній предмет спору, що є підставою для припинення провадження у справі. Водночас, відповідач зазначає що нараховані позивачем штрафні санкції є занадто великі порівняно зі збитками кредитора, а тому суд має право зменшити їх розмір .

Вказані вище доводи не можуть бути прийняти та до уваги судовою колегією не приймаються з огляду на наступне:

- в ході позовного та апеляційного провадження встановлено, що ПАТ „Насінницький радгосп „Перше травня" не було сплачено за отриманий товар саме за специфікацією № 2, а тому посилання відповідача на відсутність предмету спору - є безпідставним.

Крім того, відповідачем був порушений порядок здійснення платежу, який чітко передбачений п.4.7 Договору, водночас в своєму листі до позивача, скаржник просить зарахувати сплачені кошти у розмірі 51 405,36 грн. саме в якості погашення боргу згідно специфікації № 1, а тому ще раз було підтверджено, що сума боргу за специфікацією №2 не була сплаченою.

Щодо нарахування надмірно великих штрафних санкцій колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Матеріалами справи підтверджується та встановлено порушення відповідачем господарських зобов'язань за умовами договору № 04/04-139 від 04.04.2011 року, яке відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України повинно належним чином виконуватися, а тому має місце нарахування відповідних штрафних санкцій. Крім того, суд першої інстанції відповідно до п.3 ст.83 ГПК України зменшив розмір неустойки у зв'язку із скрутним фінансовим становищем товариства відповідача через неврожай.

Постановою Верховного Суду України від 27.04.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі № 06/5026/1052/2011 встановлено, що чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Судова колегія також вважає, що всі доводи, заперечення та вимоги ПАТ „Насінницький радгосп „Перше травня", викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ПАТ „Насінницький радгосп „Перше травня" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ „АГРО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР"

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 22.08.2013 року по справі № 916/1490/13 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ПАТ „Насінницький радгосп „Перше травня" - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Насінницький радгосп „Перше травня" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „22" серпня 2013 року по справі № 916/1490/13 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „27" грудня 2013 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров