Постанова № 36392304, 10.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. Справа№ 911/2534/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Майданевича А.Г.

за участю представників:

від позивача: Ополінський О.А. - керівник,

від відповідача: представник - Буличов Г.О. - за довіреністю, Писаренко М.О. - керівник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "ГРАНІТ-ТРЕЙД"

на рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2013 р.

у справі №911/2534/13 (суддя Скутельник П.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія", с. Горенка Києво-Святошинського р-ну Київської обл.

до Приватного підприємства "ГРАНІТ-ТРЕЙД", с. Горенка Києво-Святошинського р-ну Київської обл.

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "ГРАНІТ-ТРЕЙД" про визнання недійсним договору №01/07 оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" та Приватним підприємством "ГРАНІТ-ТРЕЙД".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що особа, яка підписала договір оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року за № 01/07 від імені позивача, не мала повноважень на його підписання, не підписувала та на час підписання цього Договору у позивача не працювала, про що достовірно було відомо відповідачу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.08.2013 р. у справі №911/2534/13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" до приватного підприємства "ГРАНІТ-ТРЕЙД" про визнання недійсним договору оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року за № 01/07 задоволено повністю, визнано укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" та Приватним підприємством "ГРАНІТ-ТРЕЙД" договір оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року за № 01/07 недійсним з моменту укладення, стягнуто з Приватного підприємства "ГРАНІТ-ТРЕЙД" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" судовий збір в сумі 1147,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "ГРАНІТ-ТРЕЙД" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про безпідставність та необґрунтованість апеляційної скарги.

В ході апеляційного розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про витребування від Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України у Київській області матеріалів кримінального провадження №12012100200000919 за фактом підробки договору №01/07 оренди цілісного майнового комплексу ТОВ «Агропромбудіндустрія».

Дослідивши клопотання, заслухавши представників сторін, колегія суддів відхиляє дане клопотання, оскільки процесуальним законодавством не передбачена можливість витребування господарським судом матеріалів кримінального провадження, яке знаходиться на стадії досудового розслідування.

У доповнення до апеляційної скарги відповідач просить витребувати від позивача оригінал договору оренди від 02.04.2008 р. №01/07.

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання дійшла до висновку про його відхилення з огляду на наступне.

Якщо в разі неможливості самостійно надати докази стороною не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи (приписи п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» із змінами і доповненнями).

Так відповідачем не заявлялось в суді першої інстанції клопотання про витребування від позивача оригіналу договору оренди від 02.04.2008 р. №01/07. Представником відповідача в судовому засіданні також належно не обґрунтована необхідність витребування даного доказу під час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Колегія суддів також не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до прийняття рішення у пов'язаному кримінальному провадженні №12012100200000919 за фактом підробки договору №01/07 оренди цілісного майнового комплексу ТОВ «Агропромбудіндустрія».

Так статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлений обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Однак кримінальне провадження №12012100200000919 на даний час перебуває на стадії досудового розслідування (про що зазначено в самому клопотанні відповідача) а не на розгляді в суді, а тому зупинення даної справи з цих підстав буде суперечити приписам ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просили оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2008 р. між ТОВ «Агропромбудіндустрія» та ПП «ГРАНІТ-ТРЕЙД» було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу, згідно умов якого орендодавець зобов'язався передати у строкове платне користування (оренду), а орендар зобов'язався прийняти у строкове платне користування (оренду) нерухоме майно, що належить орендодавцю, розташоване за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Горенка, вул. Садова, 20 (надалі Договір).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" зазначає, що особа, яка підписала договір оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року за № 01/07 від імені позивача, не підписувала даний договір, не мала повноважень на його підписання та на час підписання цього Договору у позивача не працювала, про що достовірно було відомо відповідачу, в зв'язку з чим позивач вказаний Договір просить суд визнати недійсним.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з вимогами ст.ст. 204, 205 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до вимог ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

За ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За змістом Договору оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року за № 01/07, його предметом є передача в оренду Позивачем Відповідачу в користування за плату строком на 2 роки та 11 місяців цілісного майнового комплексу, до складу якого входять виключно будівлі та споруди.

Судом першої інстанції досліджено висновки судово-почеркознавчої експертизи від 30.03.2011 року за № 1469/11-11, яка проведена на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 06.01.2011 року у справі № 8/190-10 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, відповідно до якого підпис від імені Ейсмонта М.І. у графі "Орендодавець" на п'ятому аркуші договору № 01/07 оренди цілісного майнового комплексу, укладеного від імені ТОВ "Агропромбудіндустрія" та ПП "Граніт-Трейд", виконаний не Ейсмонтом Миколою Івановичем, а іншою особою с наслідуванням підпису Ейсмонта М.І.

Так предметом дослідження судово-почеркознавчої експертизи є встановлення виконання від імені Ейсмонта М.І. у графі "Орендодавець" на п'ятому аркуші договору № 01/07 оренди цілісного майнового комплексу, укладеного від імені ТОВ "Агропромбудіндустрія" та ПП "Граніт-Трейд", підпису самим Ейсмонтом М.І. чи іншою особою.

Таким чином, Ейсмонт М.І. від імені ТОВ "Агропромбудіндустрія" договір оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року за № 01/07 не підписував, внаслідок чого не укладав.

Судом першої інстанції досліджено висновок судово-технічної експертизи від 16.03.2011 року за № 1492/11-13, яка проведена на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 06.01.2011 року у справі № 8/190-10 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, відповідно до якого у договорі № 01/07 оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року відтиски печаток від імені ТОВ "Агропромбудіндустрія" та ПП "Граніт-Трейд" виконані чорнилами кольорового струминного принтера персонального комп'ютера. У договорі № 01/07 оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року спочатку був надрукований текст, потім було нанесено кольорове зображення відтиску печатки від імені ТОВ "Агропромбудіндустрія" за допомогою струминного принтера персонального комп'ютера, а потім виконаний підпис від імені М.І. Ейсмонта.

Предметом дослідження судово-технічної експертизи документів є спосіб, порядок, метод та засоби виготовлення документа і окремих елементів останнього.

Отже суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що ТОВ "Агропромбудіндустрія" не укладався договір № 01/07 оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року, що підтверджується тим, що цей Договір не скріплювався печаткою ТОВ "Агропромбудіндустрія".

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку, що ТОВ "Агропромбудіндустрія" та ПП "Граніт-Трейд" не укладали між собою у письмовій формі договір № 01/07 оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року в зв'язку з тим, що не дотримано вимоги ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України внаслідок того, що договір від 02.04.2008 року за № 01/07 від імені Ейсмонта М.І. у графі "Орендодавець" на п'ятому аркуші цього Договору, укладеного від імені ТОВ "Агропромбудіндустрія" з ПП "Граніт-Трейд", виконаний не Ейсмонтом Миколою Івановичем, а іншою особою с наслідуванням підпису Ейсмонта М.І., що свідчить про те, що Договір не підписувався особами ТОВ "Агропромбудіндустрія", які б уповноважувались на підписання такого роду договорів установчими документами ТОВ "Агропромбудіндустрія" або довіреністю, законом чи іншими актами цивільного законодавства; договір від 02.04.2008 року за № 01/07 від імені ТОВ "Агропромбудіндустрія" та від імені ПП "Граніт-Трейд" не скріплювались печатками останніх.

При розгляді справи №911/2534/13 судом першої інстанції досліджено матеріали справи № 8/190-10, що знаходиться в провадженні Господарського суду Київської області, за позовом Ополінського О.А. та Демчишина Д.Д. до приватного підприємства "ГРАНІТ-ТРЕЙД" та Ейсмонта Миколи Івановича про визнання дій особи незаконними та визнання правочину нікчемним за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія".

За наслідками дослідження матеріалів справи № 8/190-10 судом першої інстанції встановлено, що в останніх містяться оригінали висновків судово-почеркознавчої експертизи від 30.03.2011 року за № 1469/11-11, судово-технічної експертизи від 16.03.2011 року за № 1492/11-13.

Позиція Відповідача з приводу того, що на час укладення договору від 02.04.2008 року за № 01/07 Ейсмонт М.І. являвся директором ТОВ "Агропромбудіндустрія" на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26.06.2007 року в цивільній справі за позовом Ейсмонта М.І. до Нікітіна В.Б. та Ополінського О.А. про визнання недійсним рішення від 30.04.2007 року, поновлення Ейсмонта М.І. на посаді генерального директора ТОВ "Агропромбудіндустрія" і зобов'язання Ополінського О.А. передати Ейсмонту М.І. оригінали установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію, печатки, штампи ТОВ "Агропромбудіндустрія", яким вказані позовні вимоги задоволенні, спростовується наявною в матеріалах справи копією ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 26.08.2008 року в цивільній справі за позовом Ейсмонта М.І. до Нікітіна В.Б. та Ополінського О.А. про визнання недійсним рішення від 30.04.2007 року, поновлення Ейсмонта М.І. на посаді генерального директора ТОВ "Агропромбудіндустрія" і зобов'язання Ополінського О.А. передати Ейсмонту М.І. оригінали установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію, печатки, штампи ТОВ "Агропромбудіндустрія", відповідно до якої провадження у даній цивільній справі закрито внаслідок відмови Ейсмонта М.І. від позову.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26.08.2008 року в цивільній справі за позовом Ейсмонта М.І. до Нікітіна В.Б. та Ополінського О.А. про визнання недійсним рішення від 30.04.2007 року, поновлення Ейсмонта М.І. на посаді генерального директора ТОВ "Агропромбудіндустрія" і зобов'язання Ополінського О.А. передати Ейсмонту М.І. оригінали установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію, печатки, штампи ТОВ "Агропромбудіндустрія", підтверджується позиція позивача у справі №911/2534/13 з приводу того, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26.06.2007 року в цивільній справі за позовом Ейсмонта М.І. до Нікітіна В.Б. та Ополінського О.А. про визнання недійсним рішення від 30.04.2007 року, поновлення Ейсмонта М.І. на посаді генерального директора ТОВ "Агропромбудіндустрія" і зобов'язання Ополінського О.А. передати Ейсмонту М.І. оригінали установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію, печатки, штампи ТОВ "Агропромбудіндустрія", яким вказані позовні вимоги задоволенні, скасовано, та зазначена цивільна справа заново слухалась районним судом, який провадження по ній закрив через відмову Ейсмонта М.І. від позову.

При дослідженні матеріалів справи № 8/190-10 місцевим господарським судом також встановлено, що в останніх міститься копія листа Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 09.09.2009 року за № 07-26-3486, згідно якого станом на 09.09.2009 року в реєстраційній картці (ф. №4), на підставі якої вносились зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.10.2005 року, керівником ТОВ "Агропромбудіндустрія" зазначений Ополінський О.А., який призначений на посаду керівника на підставі протоколу загальних зборів учасників від 08.09.2005 року за № 16.

Судом першої інстанції встановлено, що в провадженні місцевих господарських судів, в тому числі у Господарському суді Київської області, господарських судах апеляційної та касаційної інстанцій протягом 2007-2012 років перебувала велика кількість справ, в яких стороною виступало ТОВ "Агропромбудіндустрія", зокрема справи № 2-1561/2006, № 5/260-08, № 18/057-09, №18/056-09, від імені якого згідно процесуальних документів зазначених господарських справ в якості директора ТОВ "Агропромбудіндустрія" значиться Ополінський О.А.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26.06.2007 року в цивільній справі за позовом Ейсмонта М.І. до Нікітіна В.Б. та Ополінського О.А. про визнання недійсним рішення від 30.04.2007 року, поновлення Ейсмонта М.І. на посаді генерального директора ТОВ "Агропромбудіндустрія" і зобов'язання Ополінського О.А. передати Ейсмонту М.І. оригінали установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію, печатки, штампи ТОВ "Агропромбудіндустрія", яке в подальшому було скасовано, в добровільному або примусовому порядку не виконувалось.

В провадженні господарського суду Київської області перебувала справа № К 19/173-09 за позовом Ейсмонта М.І. до ТОВ "Агропромбудіндустрія", 3-я особа: Ополінський О.А., про зобов'язання вчинити дії. У справі № К 19/173-09 Позивач - Ейсмонт М.І. свої вимоги обґрунтовував тим, що Ополінський О.А. перебуваючи у 2008-2009 роках на посаді директора ТОВ "Агропромбудіндустрія" перешкоджає Ейсмонту М.І. реалізовувати корпоративні права останнього.

За таких обставин суд першої інстанції зробив вірний висновок, що у 2008 році Ейсмонт М.І. на посаді директора ТОВ "Агропромбудіндустрія" не перебував, внаслідок чого Ейсмонт М.І. при відсутності доручення від імені ТОВ "Агропромбудіндустрія", яке б було підписане Ополінським О.А., будь-які дії та рішення від імені ТОВ "Агропромбудіндустрія" вчиняти і приймати не мав права, зокрема Ейсмонт М.І. не мав права від імені ТОВ "Агропромбудіндустрія" підписувати будь-які договори.

Про те, що Ейсмонт М.І. будь-які дії та рішення від імені ТОВ "Агропромбудіндустрія" вчиняти і приймати не має право, зокрема Ейсмонт М.І. не має право від імені ТОВ "Агропромбудіндустрія" підписувати будь-які договори, в тому числі не має права підписувати договір від 02.04.2008 року за № 01/07, достовірно було відомо Гуньку А.Г. (який підписав спірний Договір зі сторони відповідача), про що свідчать постанова Вищого господарського суду України від 12.07.2007 року по справі № 2-1561/2006, рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2007 року по справі № К10/446-07, рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2008 року по справі № К 6/178-07/10, постанова Вищого господарського суду України від 23.12.2009 року по справі № К 19/173-09, рішення Господарського суду Київської області від 17.01.2011 року по справі №19/328-09/8, рішення Господарського суду Київської області від 25.04.2012 року по справі № 18/057-09/17/8, рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2013 року по справі № 19/328-09/8, в зв'язку з чим даний факт в силу вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вважається встановленим, внаслідок чого новому встановленню та доведенню не підлягає.

Закон України "Про господарські товариства" у ч. 2 ст. 4 передбачає, що установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

При дослідженні матеріалів справи № 8/190-10 судом першої інстанції з'ясовано зміст Статуту ТОВ "Агропромбудіндустрія", за наслідками чого судом встановлено, що для укладення договору оренди цілісного майнового комплексу товариства необхідне рішення загальних зборів учасників ТОВ "Агропромбудіндустрія".

Проте, посилання Відповідача на те, що на час укладення договору від 02.04.2008 року за № 01/07 існувало законне рішення загальних зборів учасників ТОВ "Агропромбудіндустрія", яке ніким не оспорювалось та є правомірним, спростовується рішенням господарського суду Київської області від 16.04.2008 року по справі № К 6/178-07/10, в зв'язку з чим даний факт в силу вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вважається встановленим.

За таких обставин Договір від 02.04.2008 року за № 01/07 є таким, що порушує права позивача, як власника майна, що є предметом Договору, на володіння, користування та розпорядження таким майном.

Позивач не уповноважував Ейсмонта М.І. на підписання договору від 02.04.2008 року за № 01/07, Ейсмонт М.І. не мав права і повноважень на підписання договору від 02.04.2008 року за № 01/07, про що достовірно було відомо Гуньку А.Г., та договір від 02.04.2008 року за № 01/07 протирічить внутрішній волі Позивача, Позивачем не схвалювався та не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Щодо доводів відповідача про необхідність застосування наслідків пропуску строку позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Цивільний кодекс України в п.п. 1, 2 ст. 258 передбачає, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості.

Відповідно до вимог ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Цивільний кодекс України у ст.267 передбачає, що особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідач звертався із заявою про застосування строку позовної давності як до суду першої інстанції так і до апеляційного господарського суду.

Проте, колегія суддів зазначає, що позивач постійно вживав заходів для відновлення свого порушеного права, в зв'язку з чим пропустив строк позовної давності з поважних причин, внаслідок чого права позивача є такими, що підлягають захисту.

Зазначені висновки та встановлені судом першої інстанції обставини відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову повністю, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ГРАНІТ-ТРЕЙД" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2013 року у справі № 911/2534/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/2534 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді П.В. Авдеєв

А.Г. Майданевич