Вирок № 36392046, 26.12.2013, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

Справа № 477/3483/13-к

Провадження № 1-кп/477/231/13

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2013 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Саукової А.А.,

при секретарі - Капацині Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013160230001417, по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Вірменії, громадянина Вірменії, з середньою освітою, одруженого, пенсіонера, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Плотнікова О.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2013 року, приблизно о 13 годині 30 хвилин, в світлий час доби, за умов необмеженої видимості, ОСОБА_1, грубо порушуючи вимоги п.п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, а саме: не маючи посвідчення водія відповідної категорії, керуючи технічно несправним, але працездатним автомобілем «АЗЛК-2140», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вологій проїзній частині дороги між селами Петрівське-Грейгове Жовтневого району Миколаївської області, зі сторони с. Петрівське в напрямку с. Воровське, проявляючи неуважність до сформованої дорожньої обстановки та її змін, грубо порушуючи вимоги п.п. 2.3 «б», 12.1 Правил дорожнього руху України, тобто під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого не забезпечив контрольований рух транспортного засобу та не впоравшись з керуванням, допустив виїзд за межі проїзної частини, з послідуючим з'їздом в кювет та наїздом на дерево.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобілю ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, з якими був госпіталізований до лікарні швидкої медичної допомоги.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 404 від 22.11.2013р., отримані ОСОБА_3 тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненому визнав повністю та пояснив, що посвідчення водія він не має, 16 жовтня 2013 року, біля 14.00год., разом з ОСОБА_3 він, керуючи автомобілем «АЗЛК-2140», їхав в с. Воровське Жовтневого району Миколаївської області. Оскільки дорога була слизька, він не впорався з керуванням, в результаті чого автомашину занесло та ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження. Після дорожньо-транспортної пригоди він викликав «швидку допомогу», щодня навідувався до потерпілого, купував ліки та продукти. У вчиненому розкаюється.

Окрім визнання обвинуваченим своєї провини, його вина у вчиненому підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

витягом з кримінального провадження та рапортом ( а.с. 12, 13);

даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 16.10.2013р. та схемою до нього ( а.с. 24-41);

висновком експерта № 2/254 від 1.11.2013 року за результатом експертизи технічного стану автомобіля «АЗЛК-2140», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, згідно якого на момент огляду ходова частина автомобіля знаходилась в технічно несправному, але працездатному стані. Рульове керування та робоча гальмівна система знаходилась в працездатному стані та не мали невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України та ДСТУ 3649:2010 щодо технічного стану транспортних засобів, які могли виникнути до ДТП та вплинути на його рух. Технічна несправність ходової частини автомобіля, а саме невідповідність вимогам п. 31.4 і п. 31.4.5 «г» ПДР України, виникла до ДТП. Технічну несправність ходової частини автомобіля водій мав можливість своєчасно виявити та усунути ( а.с. 44-48);

висновком експерта № 1/136 від 20.11.2013р. за результатами судової автотехнічної експертизи, згідно якого в дорожній ситуації водій автомобіля «АЗЛК-2140», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був діяти у відповідності до вимог п.2.3 «а,б», п. 31.4.5 «г» та п. 12.1 Правил дорожнього руху України. В наведеній дорожній ситуації дії водія не відповідали вимогам п.2.3 «а,б», п. 31.4.5 «г» та п. 12.1 Правил дорожнього руху України. У вказаній дорожній ситуації водій мав технічну можливість запобігти виникненню дорожньо-транспортної пригоди шляхом дотримання вимог п.2.3 «а,б», п. 31.4.5 «г» та п. 12.1 Правил дорожнього руху України. В наведеній дорожній ситуації дії водія, які не відповідали вимогам п.2.3 «а,б», п. 31.4.5 «г» та п. 12.1 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору знаходяться у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди ( а.с. 50-52);

висновком експерта № 404 від 22.11.2013р.за результатом судово-медичної експертизи медичних документів на ім'я ОСОБА_3. згідно якого виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження могли утворитись в момент ДТП, яке мало місце 16.10.2013р. Отримані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя ( а.с. 53-54);

постановою про визнання автомобіля «АЗЛК-2140», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, речовим доказом та розпискою про отримання зазначеного автомобіля на зберігання ( а.с. 55,56).

Аналізуючи досліджені докази у сукупності, суд приходе до висновку про доведеність вини обвинуваченого в порушенні Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_3 тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття, сприяння розкриттю злочину, відшкодування потерпілому витрат на лікування.

Обставин, які обтяжують покарання, під час розгляду справи не встановлено.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує, що ним вчинено тяжкий злочин, з необережності, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, вину визнав повністю, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, а також враховуючи думку потерпілого, викладену в заяві на адресу суду щодо відсутності претензій до обвинуваченого та прохання суворо його не карати, вважає за можливе призначити підсудному покарання в мінімальних межах санкції ч.2 ст. 286 КК України.

Оскільки посвідчення водія обвинувачений не має, суд вважає за недоцільне призначати додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

З урахуванням обставин справи, даних про особу, суд доходить висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання на підставі положень ст. 75 КК України, з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

На підставі ст. 100 КПК України речові докази по справі: автомобіль «АЗЛК-2140», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, переданий на зберігання під розписку потерпілому ОСОБА_3, суд вважає за необхідне залишити останньому як власнику.

На підставі ст.128 КПК України цивільний позов прокурора Жовтневого району Миколаївської області підлягає задоволенню в повному обсязі та з обвинуваченого ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь департаменту фінансів Миколаївської міської ради вартість понесених витрат закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого в сумі 3347грн.83коп.

Керуючись ст. ст. 366, 367-369, 374 КПК України, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік, поклавши на нього обов'язки, передбачені п.п. 2, 3 ч.1 ст. 76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь департаменту фінансів Миколаївської міської ради (ЄДРПОУ код 01998408, р/р 35425004000958 в УДКСУ м. Миколаєва в Миколаївській області, МФО 826013), вартість понесених витрат на лікування у сумі 3347 (три тисячі триста сорок сім) грн. 83 коп.

Речові докази про справі - автомобіль «АЗЛК-2140», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, переданий на зберігання під розписку потерпілому ОСОБА_3, залишити останньому як власнику.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя А.А.Саукова