Постанова № 36389190, 26.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2013 року Справа № 905/1973/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.суддівБондар С.В. (доповідач), Палія В.В.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Публічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" від позивача: не з'явились від відповідача: не з'явилисьна ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2013 рокуу справі№ 905/1973/13за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Термінал"доПублічного акціонерного товариства "Транспортні системи України"простягнення 4 142 551 грн.за зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства "Транспортні системи України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Термінал"про визнання договору поставки № ДП 040112/1 від 04.01.2012 року недійсним з моменту вчинення та застосування наслідків недійсності правочину

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал" (далі позивач за первісним позовом) звернулось до Публічного акціонерного товариства "Транспортні системи України" (далі відповідач за первісним позовом) про стягнення 4 142 551 грн. Відповідач за первісним позовом звернувся з зустрічною позовною заявою до позивача за первісним позовом про визнання договору поставки № ДП 040112/1 від 04.01.2012 року недійсним з моменту вчинення ( далі Договір) та застосування наслідків недійсності правочину.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 08.08.2013 року було прийнято відмову представника позивача за первісним позовом від позовних вимог в частині стягнення 15 245 грн. - інфляційних витрат та було припинено провадження у справі в цій частині.

Первісний позов було задоволено частково, з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню 2 210 147 грн. заборгованості, 1 259 069 грн. - 30% річних, 291 606 грн. - пені, судовий збір у розмірі 62 247 грн., а всього 3 823 070 грн.

В задоволенні решти первісних позовних вимог було відмовлено.

Судом було прийнято відмову представника відповідача за первісним позовом від позовних вимог в частині застосування наслідків недійсності правочину та припинено провадження у справі в цій частині.

В задоволенні іншої частини позовних вимог за зустрічною позовною заявою відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" (далі Заявник) звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення прийняте судом першої інстанції у даній справі.

Донецьким апеляційним господарським судом 18.09.2013 року була прийнята ухвала про повернення апеляційної скарги Заявника, з підстав передбачених п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України (до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору, у встановлених порядку і розмірі)

В зазначеній ухвалі апеляційного суду вказано про те, що Заявник повинен був сплатити 860, 25 грн. судового збору, оскільки оспорювана сума у даному випадку складає 68 101, 80 грн. В підтвердження сплати судового збору додане платіжне доручення № 185 від 02.09.2013 року на суму 573, 50 грн., тобто у меншому розмірі чим встановлено законодавством на час звернення з апеляційною скаргою, що і є підставою для повернення апеляційної скарги у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Не погоджуючись з ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2013 року Заявник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2013 року та направити справу № 905/1973/13 на новий розгляд.

В своїй касаційній скарзі Заявник звертає увагу на ту обставину, що судом апеляційної інстанції повернуто без розгляду апеляційну скаргу за зовсім іншою справою, оскільки вимоги позивача за первісним позовом становили суму у розмірі 3 823 070 грн., а не 68 194 грн., як це зазначено в ухвалі суду від 18.09.2013 року.

Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

На виконання ухвали Вищого господарського суду України від 09.12.2013 року про порушення касаційного провадження, Заявником направлено на адресу суду оригінал апеляційної скарги, яку було їм подано до Донецького апеляційного господарського суду на рішення прийняте у даній справі (копія апеляційної скарги залучена до матеріалів справи).

В своїй апеляційній скарзі Заявник просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у первісному позові відмовити повністю та задовольнити зустрічну позовну заяву відповідача за первісним позовом про визнання Договору недійсним.

З прохальної частини апеляційної скарги Заявника вбачається, що ним оскаржувалось рішення господарського суду Донецької області від 08.08.2013 року, як в частині задоволення майнових позовних вимог (3 760 822 грн., без врахування судового збору) за первісним позовом так і в частині відмови в задоволенні немайнових вимог (визнання недійсним Договору) за зустрічним позовом.

До матеріалів апеляційної скарги Заявника, які надійшли до Вищого господарського суду України додано платіжне доручення № 185 від 02.09.2013 року (копія залучена до матеріалів справи), яке свідчить про те, що при зверненні з апеляційною скаргою на рішення у даній справі заявником був сплачений судовий збір у розмірі 573, 50 грн., тобто як за подачу апеляційної скарги за вимогами немайнового характеру.

Відповідно до приписів абз.2 пункту 2.15 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу 6 ГПК України" ( далі Постанова) у разі коли в апеляційному або в касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то якщо скаржник не згоден з таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів.

З урахуванням приписів Постанови, Заявник, якщо він вважав, що прийнятим рішенням порушуються його права, повинен був при зверненні до Донецького апеляційного господарського суду сплатити судовий збір, як за вимогами майнового, так і немайнового характеру.

За таких обставин, не зважаючи на викладене в описовій частині оскаржуваної ухвали, судова колегія приходить до висновку про те, що при зверненні з апеляційною скаргою Заявником не було надано документів що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Враховуючи викладене, немає підстав для скасування ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2013 року, якою апеляційну скаргу заявника було повернуто без розгляду з підстав передбачених п. 3 ч.1 ст. 97 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" відмовити.

2. Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2013 року прийняту у справі № 905/1973/13 залишити без змін.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" оригінал його апеляційної скарги з доданими до неї документами.

Головуючий В.І.Дерепа

Судді С.В.Бондар

В.В.Палій