Ухвала суду № 36387832, 23.12.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 123/2483/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Тонкоголосюк О.В. Головуючий суду апеляційної інстанції:Підлісна І. А.

"23" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПідлісної І.А СуддівБелинчук Т.Г. Ісаєва Г.А. При секретаріУрденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 15 серпня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись до ОСОБА_8 з позовом про визнання за ними права власності на об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок мансардного типу, який збудовано внаслідок реконструкції сараю літер «В», що входить до складу садиби за адресою: АДРЕСА_1, належної на праві власності відповідачу.

Позивні вимоги мотивовані тим, що за згодою ОСОБА_8, який є батьком ОСОБА_7, вони побудували житловий будинок для проживання їх сім'ї. В подальшому відповідач відмовився оформити їх право власності на новостворене нерухоме майно.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 15 серпня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_8 просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов. Вказує, що він, як власник будинку, дозволив позивачам реконструювати сарай літер»В» із збільшенням площі забудови у житловий будинок. Позивачі просили визнати право власності не на нерухоме майно, а на будівельні матеріали (а.с.80, 105).

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 30 липня 1959 року є власником будинку АДРЕСА_1 (а.с.13-14).

Згідно з державним актом №006215 серії КМ ОСОБА_8 належить право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, цільове призначення якої - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с.10).

При розгляді справи судом першої інстанції сторони не заперечували, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебудували сарай літер «В» в житловий будинок.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції правильно виходив із положень статтей 331, 328 ЦК України, які передбачають підстави та порядок набуття права власності на новостворене нерухоме майно.

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Положення ч. 2 ст. 331 ЦК України слід розуміти у системному зв'язку із положеннями ст. 182 ЦК України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає ніяких винятків.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження виникають з моменту такої реєстрації.

Встановивши, що позивачі збудували житловий будинок без належного дозволу та належно затвердженого проекту, будинок не прийнятий в експлуатацію, суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність заявлених вимог.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що суд першої інстанції допустив порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Посилання ОСОБА_8 на те, що право власності на об'єкт незавершеного будівництва може бути визнано як право власності на матеріали, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва, також є необґрунтованими. Позивачами заявлено вимоги про визнання права власності на нерухоме майно (а.с.2-3).

Окрім цього, рішення суду, яким позивачам відмовлено в позові, оскаржується відповідачем з тих підстав, що він вважає заявлені вимоги обґрунтованими.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, суд розглядає цивільні справи у разі наявності між сторонами спору. В даному випадку спір між сторонами відсутній.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив законне та обґрунтоване по суті рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 303, 304, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 15 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Підлісна І.А. Белинчук Т.Г. Ісаєв Г.А.