Рішення № 36387441, 22.10.2013, Сімферопольский районний суд Автономної Республіки Крим

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 116/4776/13-ц

Провадження № 2/116/2287/13

22.10.2013 рокум. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Хіневич А.М.

при секретарі Блінніковій К.Г.

за участю представника позивача ОСОБА_1

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «Дельта Банк» (далі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою до відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 73 856, 52 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.06.2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №112/КВф-06, відповідно умов якої ОСОБА_3 був наданий кредит на суму 10 900 доларів США на споживчі цілі, з кінцевим строком повернення кредиту 08.06.2011 року, під 14,5 % річних. Відповідач ОСОБА_3 станом на 09.07.2013 року порушила умови кредитного договору і має прострочену заборгованість 73856,52 грн., що складається з наступного: тіло кредиту - 45013,14 грн., відсотки 28843,38 грн. Виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено порукою відповідно до Договору поруки №112/Zпор-06 від 09.06.2006 року, укладеного між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 112/КВф-06 від 09.06.2006 року.

Відповідно до ст.512-519 ЦК України, ст.92,95 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Постанови Правління НБУ № 369 «Про затвердження Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства», 30.06.2010 року між ТОВ «Український промисловий банк», АТ «Дельта Банк» та НБУ було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до п.4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, Укрпромбанк передає (відступає) ОСОБА_4 права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед НБУ, внаслідок чого ОСОБА_5 замінює Укрпромбанк як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а згідно п.4.2 Договору, внаслідок передачі прав, ОСОБА_4 переходить (відступається) право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Відповідачем ОСОБА_6 належним чином умови кредитного договору не виконані, за нею утворилася заборгованість, яка добровільно відповідачем не сплачена, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.

У судовому засіданні представник позивача ПАТ «Дельта Банк» - ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити та стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердили факт заборгованості перед банком, але не погодилися з розміром, вказуючи на те, що на момент укладення договору був значно менший курс долара США відповідно до національної валюти, і розмір заборгованості повинен розраховуватися згідно встановленого на час укладення договору курсу валют.

Вислухавши представника позивача, відповідачів, дослідивши матеріали справи, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, суд дійшов до наступного.

Частиною 1 ст.3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких між сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

По справі встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

09.06.2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» і відповідачем ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір №112/КВф-06. Згідно умов договору ТОВ «Український промисловий банк» надав ОСОБА_3 кредит на суму 10900 доларів США на споживчі цілі, з кінцевим терміном повернення кредиту 08.06.2011 року, зі сплатою 14,5% річних за користування кредитом. (а.с.5-9)

На виконання позичальником зобовязань 09.06.2006 року додатково укладено договір поруки між ОСОБА_2 та ТОВ «Український промисловий банк», згідно з яким поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником зобовязань за кредитним договором №112/КВф-06 від 09.06.2006 р., за яким останній зобовязаний повернути кредит у порядку, передбаченому кредитним договором з кінцевим строком погашення 08.06.2011 року у розмірі 10900 доларів США, сплатити проценти та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором. Поручитель і Боржник несуть перед Кредитором солідарну відповідальність. (а.с.11)

30.06.2010 року, у відповідності до Договору про передачу Активів та Кредитних зобовязань Укрпромбанку на користь ОСОБА_4 ТОВ «Українським промисловим банком» передано активи та кредитні зобов'язання на користь ПАТ «Дельта Банку», в тому числі, і права вимоги за кредитним договором №112/КВф-06 від 09.06.2006 року, укладеним з ОСОБА_3. (а.с.17-21, 36)

Станом на 03.10.2013 р. за ОСОБА_3 виникла заборгованість у розмірі 9534,78 доларів США, з яких заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5637,57 доларів США, заборгованість зі сплати відсотків 3803,21 доларів США. (а.с.47)

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Предметом кредитного договору є грошові кошти в національній або іноземній валюті.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зі змісту ч.1 ст.527 ЦК України убачається, що боржник зобовязаний виконувати свій обовязок, а кредитор прийняти та виконати особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання, чи звичаїв ділового обороту.

ОСОБА_4 за договором було виконано обовязок щодо надання кредиту ОСОБА_3

В силу ч.1 ст.1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідач ОСОБА_3 станом на 09.07.2013 року порушила умови кредитного договору і має прострочену заборгованість у розмірі в еквіваленті до національної валюти України 73856,52 грн., що складається з наступного: тіло кредиту - 45013,14 грн., відсотки 28843,38 грн.

Відповідно до ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня.

Відповідно до ст.524 ЦК України зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Згідно ст.533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязані визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншими нормативно-правовими актами.

На момент вирішення справи, відповідно до встановленого Національним банком України офіційного курсу валют, 100 доларів США еквівалентно 799,30 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 суми заборгованості, суд виходить з того, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, укладаючи та підписуючи Кредитний договір, погодився із зазначеними в них умовами.

Позивач виконав належним чином свої зобов'язання, тобто надав відповідачеві обумовлену договорами грошову суму, а відповідач у свою чергу умови Кредитного договору належним чином не виконав.

Відповідач ОСОБА_3 не надала суду доказів відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання, а також того, що нею були вжитті всі залежні від неї заходи щодо належного виконання зобов'язання. Кредитним договором не встановлений інший порядок визначення курсу долару США у відповідності до грошової одиниці України, отже сума зобовязання визначається виходячи з офіційного курсу на день платежу.

Підстав, передбачених статтею 617 Цивільного кодексу України, для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання судом не встановлено.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості, оскільки відповідачем не представлено доказів щодо його помилковості чи необґрунтованості, і стягненню з відповідача ОСОБА_3 підлягає заборгованість за Кредитним договором №112/КВф-06 від 09.06.2006 р. в сумі 73856,52 грн., тобто в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин, у суду є законні та обґрунтовані підстави для задоволення позову в цій частині.

Що стосується позовних вимог про стягнення солідарно суми заборгованості за Кредитним договором №112/КВф-06 від 09.06.2006 р. з поручителя ОСОБА_2, то в цій частині суд вважає необхідним у задоволенні позовних вимог відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За приписами ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

З матеріалів справи встановлено, що строк виконання зобовязання за Кредитним договором №112КВф-06 від 09.06.2006 р., який забезпечений Договором поруки від 09.06.2006 р., визначений 08.06.2011 року.

З позовом до поручителя позивач звернувся до суду 05.08.2013 р., отже із пропуском встановленого ч.4 ст.559 ЦК України строку звернення із такими вимогами, оскільки порука ОСОБА_2 припинилася 08.12.2011 року, оскільки Договором поруки не встановлений строк дії поруки, а строк виконання основного зобовязання встановлений Кредитним договором 08.06.2011 року.

З урахуванням зазначеного, у суду не має законних підстав для задоволення позову в частині стягнення солідарно з відповідача ОСОБА_2, як поручителя, заборгованості за Кредитним договором.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково, лише в частині вимог до відповідача ОСОБА_3

Згідно з положеннями частини 1 статті 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 88, 197, 209, 212, 214, 215, 224-226, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, гурт.302, на користь Публічного акціонерного товариства Дельта Банк, (м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, ЄДРПОУ 34047020, р/р №373980009 МФО 380236) заборгованість за Кредитним договором №112/КВф-06 від 09.06.2006 р. в сумі 73856, 52 грн.(сімдесят три тисячі вісімсот пятдесят шість гривень 52 коп.), з яких 45013,14 грн. заборгованість по тілу кредиту, 28843,38 грн. заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, гурт.302, на користь Публічного акціонерного товариства Дельта Банк, (м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, ЄДРПОУ 34047020, р/р №6499100199 МФО 380236) на відшкодування судових витрат 738,56 грн. (сімсот тридцять вісім гривень 56 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд АР Крим шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.М. Хіневич