Рішення № 36384769, 26.12.2013, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа № 329/1056/13-ц

Провадження№2/329/289/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2013 року смт. Чернігівка Чернігівський районний суд Запорізької області

в складі: головуючого-судді Поди Н.М.

при секретарі: Сивак В.Г.

за участю прокурора Олійника О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Чернігівка цивільну справу за позовом Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області, як органу опіки та піклування в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківьких прав,

В С Т А Н О В И В:

Чернігівська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування в інтересах малолітнього ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просить позбавити його батьківських прав відносно його сина, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 має малолітнього сина, ОСОБА_1, однак його вихованням не займається, не дбає про його здоровя, про забезпечення його житлово-побутовими умовами, не турбується про його фізичний та моральний розвиток, ухиляється від його виховання та утримання. 18.03.2013р. ОСОБА_2 був відвіданий спеціалістами служби у справах дітей за тимчасовим місцем проживання у м. Запоріжжя під час якого було з'ясовано, що останній перебував у стані алкогольного сп'яніння, не здійснював догляд за сином, умови проживання для дитини не створив, внаслідок чого дитину тимчасово було влаштовано до Запорізької міської багатопрофільної дитячої лікарні №5, а в подальшому було направлено на повне державне забезпечення в КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко».

Відповідач ніде не працює, за місцем проживання характеризуються негативно, зловживає спиртними напоями. ОСОБА_2 обізнаний про місцезнаходження його сина, але не відвідував його, станом його здоров'я, умовами виховання не цікавився, наміру його забрати у нього не має. На даний час не має свого житла, так як його будинок розібрано на будівельні матеріали, проживає у знайомих.

У зв'язку з тим, що батько самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, не цікавиться життям своєї дитини, не дбає про його розвиток, не піклується про його виховання, позивач просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно його малолітнолітнього сина, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_3 позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, проти позбавлення його батьківських прав відносно його сина ОСОБА_1 не заперечував.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, думку прокурора, який не заперечував проти задоволення позовної заяви, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач, ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується його свідоцтвом про народження (а.с.7).

Відповідно до матеріалів справи відповідач дитиною не цікавиться, не дбає про його здоровя, моральний та фізичний розвиток, не забезпечує належними житлово-побутовими умовами, не турбується про його фізичний та моральний розвиток, ухиляється від його виховання та утримання, зловживає сприртними напоями, ніде не працює.

Оцінюючи зібрані докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 ухиляється від виховання свого сина, дитина на даний час знаходиться на повному державному забезпеченні в КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко», і в силу ст. 164 Сімейного кодексу України підлягає позбавленню батьківських прав.

Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно ч.ч.1-5 ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сімї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; зобов'язані піклуватися про здоровя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України та ч. 2 п. 16 Пленуму Верховного суду від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкуються з дитиною, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст.ст. 8,11 Закону України „Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки, або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Предметом основної турботи та основним обовязком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя тощо.

Відповідно до статей 25, 27, 29 Конвенції про Права дитини, ратифікованої Постановою ВР 27.02.1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Держави-учасниці визнають права дитини, яка віддана компетентними органами на піклування з метою догляду за нею, її захисту або фізичного чи психічного лікування, на періодичну оцінку лікування, наданого дитині, і всіх інших умов, пов'язаних з таким піклуванням про дитину. Держави-учасниці погоджуються щодо того, що освіта дитини має бути спрямована на: розвиток особи, талантів, розумових і фізичних здібностей дитини в найповнішому обсязі; виховання поваги до прав людини та основних свобод, а також принципів, проголошених у Статуті Організації Об'єднаних Націй; виховання поваги до батьків дитини, її культурної самобутності, мови і національних цінностей країни, в якій дитина проживає, країни її походження та до цивілізацій, відмінних від її власної; підготовку дитини до свідомого життя у вільному суспільстві в дусі розуміння, миру, терпимості, рівноправності чоловіків і жінок та дружби між усіма народами, етнічними, національними і релігійними групами, а також особами з корінного населення.

Враховуючи вищевикладене, суд, вважає, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі та вважає необхідним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітнього сина, ОСОБА_1 за тими підставами, що відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обовязків по відношенню до малолітнього сина, дитина на даний час знаходиться на повному державному забезпеченні в КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко», але батько не відвідує його, станом його здоров'я, умовами виховання не цікавився, наміру забрати сина у нього не має

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 150, 155, 164, 165, 166 СК України , суд

В И Р І Ш И В:

Позов Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області, як органу опіки та піклування в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківьких прав - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 229,40 грн. отримувач коштів: Державний бюджет Чернігівського району, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37892348, банк отримувача: УДК у Чернігівському районі ГУДКУ у Запорізькій області, код банку отримувача (МФО) 813015, рахунок отримувача: 31213206700316, код класифікації доходів бюджету: 22030001, Чернігівський районний суд Запорізької області, код ЄДРПОУ 37304095.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя