Рішення № 36384445, 10.12.2013, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 10.12.2013

Справа № 320/7544/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Бахаєва І.М.,

при секретарі Фурсовій Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» (далі ТОВ «ТНВ») про стягнення середнього заробітку, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду з позовом до ТОВ «Товари народного вжитку» про стягнення середнього заробітку, мотивуючи свої вимоги тим, що з 05.01.2009 року до 23.01.2013 року вона працювала у ТОВ «ТНВ» на посадах з 05.01.2009 року ведучого економіста цеху алюмінієвого литва, з 01.02.2011 року на посаді ведучого економіста в економічному відділі. 23.01.2013 року була звільнена на підставі п.1,2 ст.36 КЗпП України. Однак, в день звільнення їй було нараховане заробітну плату за період з 01.04.2012 року по 23.01.2013 року в сумі 13418 грн. 53 коп., яка не була їй виплачена при звільнені, за винятком 1400 грн., які їй були сплачені, а тому позивачка вважає, що відповідно до вимог ст.117 КЗпП України відповідач повинен їй виплатити компенсацію за час затримки розрахунку за весь час затримки розрахунку, починаючи з часу виникнення заборгованості по виплаті заробітної плати, а саме, з 23.01.2012 року по день подання позову, до суду позивачка надала письмову заяву про збільшення позовних вимог у звязку з тим, що розрахунок повинно робити на час вирішення справи судом. Тому просила суд стягнути з відповідача 27 936 грн. 48 коп..

В судове засідання позивачка не зявилась від неї надійшла письмова заява про слухання справи за її відсутності, наполягала на задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково у сумі 1 132 грн. 56 коп., вважаючи в іншій частині вимоги позивача безпідставними. В своїх запереченнях представник відповідача посилається на те, що позивач на день звільнення не працював, до ТОВ «ТНВ» з вимогами про виплату заробітної плати не звертався, а тому представник відповідача вважає, що позов не підлягає задоволенню. Крім того, представник відповідача вважає, що позивач має право на отримання компенсації за несвоєчасний розрахунок за час прострочки розрахунку лише за 9 робочих днів, згідно табеля розрахунку робочого часу, виходячи з розрахунку середньоденна заробітна плата - 125,84 грн. х 9 роб. днів = 1 132, 56 грн. Крім того, представник відповідача просить суд врахувати те, що затримка у виплаті розрахунку відбулася не з вини ТОВ «ТНВ», а в силу обставин, згідно яких з 15.01.2013 року за постановою державного виконавця всі рахунки товариства були арештовані, до того ж, позивач після звільнення отримував пенсію, тобто мав постійний дохід.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, позивач з 05.01.2009 року до 23.01.2013 року працювала у ТОВ «ТНВ» на посадах з 05.01.2009 року ведучого економіста цеху алюмінієвого литва, з 01.02.2011 року на посаді ведучого економіста в економічному відділі.

Наказом № 23 від 23.01.2013 року позивачка була звільнена на підставі п.2 ст.36 КЗпП України.

Вказані обставини не заперечувалися сторонами, а також підтверджуються наданими сторонами доказами: копією трудової книжки та копією особової картки позивача.

На час звільнення позивач мав отримати від товариства заборгованість за раніше відпрацьований час у сумі 13418, 53 коп.

Але з такою позицією представника відповідача суд не може погодитися, оскільки відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. До того ж, заборгованість по сплаті позивачу заробітної плати виникла у підприємства ще з квітня 2012 року, а згідно заперечень представника відповідача вбачається, що арешт на рахунки ТОВ «ТНВ» був накладений у січні 2013 року.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За ст.117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає при наявності у цьому вини роботодавця.

Крім того, відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Порядок обчислення середньої заробітної плати визначений Постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», відповідно до п. 2 якого обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (п.8 Порядку). Позивачем не зазначено підстав, передбачених чинним законодавством, для обчислення компенсації з застосуванням кількості саме календарних днів.

Суд вважає, що розрахунок середньомісячної та середньоденної заробітної плати на час звільнення ОСОБА_1, що був наданий представником відповідача під час розгляду справи (довідка №1060 від 27.05.2013 року) відповідає вимогам встановленого Порядку обчислення, а тому приймає його при обчисленні компенсації за затримку розрахунку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, на думку суду позивачу належить виплатити компенсацію за час затримки виплати розрахунку при звільненні, виходячи з кількості робочих днів за весь період затримки, починаючи з дня звільнення позивача з 23 січня 2013 року та по день винесення рішення, тож стягненню з відповідача підлягає 28 062,32 гривень за 223 робочих днів, відповідно до розрахунку: 125,84 грн. (середньоденна з/пл.) х 223 роб.дн. = 28 062,32 грн. грн.

Суд також не може погодитись з розрахунком компенсації, який був наданий позивачем, оскільки він не відповідає вимогам діючого законодавства щодо розрахунку компенсації за затримку.

На підставі викладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.43 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного Суду Українивід 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст.ст. 116, 117 КЗпП України ст.10, 60, 88, 212, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» про стягнення середнього заробітку задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку», адреса місцезнаходження: 72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул.. Каховське шосе, 27 (р/р 260030134644 МФО 320627, ВАТ «Сбербанк Росії» м.Київ, код ЄДРПОУ 25482098), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродж. ІНФОРМАЦІЯ_2 РФ, мешкає за адресою: м. Мелітополь, бул. 30 річчя ПеремогиАДРЕСА_1, (і.к. НОМЕР_1, інші данні невідомі) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи в сумі 28 062 (двадцять вісім тисяч шістдесят дві) грн.. 32 коп..

Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку», адреса місцезнаходження: 72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул.. Каховське шосе, 27 (р/р 260030134644 МФО 320627, ВАТ «Сбербанк Росії» м. Київ, код ЄДРПОУ 25482098), провести начислення і утримання прибуткового податку і інших обовязкових платежів з стягненої суми середнього заробітку.

В іншій частині позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ : І.М.БАХАЄВ