Ухвала суду № 36382900, 23.12.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/19735/13-ц Провадження № 22-ц/772/4126/2013Головуючий в суді першої інстанції:Овсюк Є. М.Категорія: 41Доповідач: Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від "23" грудня 2013 р.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Медяного В.М.,

Суддів : Пащенко Л.В., Жданкіна В.В.,

при секретарі : Агеєвій Г.В.,

за участю сторін у справі: представника позивача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, представників відповідача - Дубровського С.С. та Петрачкова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до військової частини А 0215 Командування Повітряних Сил Збройних Сил України в особі житлової комісії військової частини А 0215 Командування Повітряних Сил Збройних Сил України по визнання незаконним та скасування рішення в частині зняття з квартирного обліку,

за апеляційною скаргою військової частини А 0215 Командування Повітряних Сил Збройних Сил України на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до військової частини А 0215 Командування Повітряних Сил Збройних Сил України в особі житлової комісії військової частини А 0215 Командування Повітряних Сил Збройних Сил України по визнання незаконним та скасування рішення в частині зняття з квартирного обліку.

Посилається на те, що з серпня 1979 року по квітень 2013 року він проходив військову службу в Збройних Силах України, зокрема з січня 2006 року по квітень 2013 року проходив військову службу у Командуванні Повітряних Сил України (військова частина А0215 в м. Вінниці). Під час проходження військової служби у військовій частині А4483 в м. Феодосія АР Крим йому, за рахунок житлових фондів Міністерства оборони було надано 2-кімнатну квартиру на склад сім`ї з 3-х осіб. Договір найму було укладено з ним. Але, у зв'язку з переведенням його до нового місця служби, він у 2007 році знявся з реєстрації в АДРЕСА_1 та зареєструвався при військовій частині А 0215 за адресою АДРЕСА_2. Крім того, було зроблено заміну в договорі найму житлового приміщення та укладено договір найму з його дружиною ОСОБА_6, яка залишилась проживати у вказаному приміщені. З того часу шлюбні відносини між ними було фактично припинено, хоча офіційно розірвано шлюб не було.

На початку 2013 року він дізнався, що 25.08.2008 року ОСОБА_6 без його відома приватизувала зазначену квартиру. Згодом рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 13.03.2013 року йому було відмовлено у задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_6 про визнання права власності на майно набуте у шлюбі, а саме на 1/2 частку даної квартири.

21.03.2013 року шлюб між ними було розірвано. Відповідно до його заяви від 22.03.2013 року рішенням житлової комісії військової частини А 0215 від 22.03.2013 року (протокол №11) його було зараховано на квартирний облік складом сім`ї одна особа.

Проте згодом згідно рішення житлової комісії військової частини А 0215 від 23.07.2013 року (протокол №15) його було знято з квартирного обліку як особу, яка реалізувала своє право на отримання постійного житла.

Вважає, що дане рішення житлової комісії є незаконним, необгрунтованим та таким, що порушує його права, що змусило його звернутися за захистом свого порушеного права до суду .

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення житлової комісії військової частини А 0215 від 23.07.2013 року (протокол №15) в частині зняття ОСОБА_2 з квартирного обліку на підставі п.1.3 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністра оборони України від 30.11.2011 р. №737 (зі змінами) та ст.12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як особу, як реалізувала своє право на отримання постійного житла. Судові витрати залишено за сторонами (а.с.53).

В апеляційній скарзі відповідач військова частина А 0215 Командування Повітряних Сил Збройних Сил України просить рішення суду першої інстанції від 14 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 Зазначає, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду щодо обставин справи не відповідають дійсності.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представники відповідача військової частини А 0215 Командування Повітряних Сил Збройних Сил України - Дубровський С.С. та Петрачков М.В. апеляційну скаргу повністю підтримали та просили її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав та заперечив проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін у справі, що з'явилися до суду, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що ОСОБА_2 з серпня 1979 року по квітень 2013 року проходив службу в Збройних Силах України. Наказом №62 від 01.04.2013 року командира військової частини А0201 ОСОБА_2 був звільнений за наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 25.01.2013 року №22 з військової служби у запас і з 01.04.2013 року виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлення для зарахування на військовий облік до Вінницького ОМВК м. Вінниці.

Під час проходження військової служби у військовій частині А 4483 в м. Феодосія АР Крим йому було за рахунок житлових фондів МОК надано 2-х кімнатну квартиру в АДРЕСА_1 на склад сім`ї з трьох осіб. Договір найму квартири був укладений з ОСОБА_2 У 2007 р. ОСОБА_2 був переведений на нову службу у військову частину А0215 та зареєструвався за адресою АДРЕСА_2, а дружина з дитиною залишились проживати за попередньою адресою позивача в АДРЕСА_1 і 25.08.2008 року його дружина ОСОБА_6 приватизувала дану квартиру на себе, про що отримала свідоцтво про право власності на квартиру, видане 25.12.2008 року виконкомом Феодосійської міської ради.

ОСОБА_2 в березні 2013 року звернувся до Феодосійського міського суду АР Крим з позовом до ОСОБА_6 про визнання права власності на майно набуте в шлюбі, в якому просив визнати за ним право власності на 1/2 частку спірної квартири, в чому йому рішенням Феодосійського міського суду від 13.03.2013 року було відмовлено. Дане рішення набуло чинності 25.03.2013 року.

Протоколом №11 засідання житлової комісії Командування Повітряних Сил Збройних Сил України від 22.03.2013 року полковника ОСОБА_2 було зараховано на квартирний облік складом сім`ї одна особа з 22.03.2013 року загальної черги та з 22.03.2013 року включено в списки осіб, які мають право на першочергове отримання житла (понад 25 років вислуги).

Протоколом №15 засідання житлової комісії Командування Повітряних Сил Збройних Сил України від 23.07.2013 року ОСОБА_2 знято з квартирного обліку, як особу яка реалізує своє право на отримання постійного житла, а саме з врахуванням того, що від 25.12.2006 року у м. Феодосія отримав 2-х кімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1, хоча ця обставина була достеменно відома житловій комісії при постановці ОСОБА_2 на квартирний облік.

Суд першої інстанції враховуючи вимоги ст.47 Конституції України, ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.40 ЖК України, Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, прийшов до висновку, що рішення комісії є незаконним і таким, що порушує права ОСОБА_2 як громадянина який потребує поліпшення житлових умов.

Також суд першої інстанції виходив з того, що при постановці ОСОБА_2 на квартирний облік він надав комісії відомості, які відповідають дійсності. Будь-яких неправомірних дій службових осіб житлової комісії військової частини А 0215 які зарахували ОСОБА_2 на квартирний облік по справі не встановлено.

Разом з тим, місцевий суд вважав безпідставними посилання представників відповідача, як і підставу зняття ОСОБА_2 з квартирного обліку, яка зазначена в протоколі №15 від 23.07.2013 р. на те, що ОСОБА_2 реалізував своє право, оскільки квартира, що розташована в м. Феодосія в супереч його волі вибула з його користування, в приватизації даної квартири він участі не приймав і вимушений був її залишити в зв`язку з переведенням його для проходження служби до іншого гарнізону.

При вирішенні даного спору місцевий суд враховував пріоритетність законів над іншими нормативно-правовими актами, які регулюють одні і ті самі правовідносини, а вданому випадку пріоритетність ЖК над іншими підзаконними актами, якими зняття ОСОБА_2 з квартирного обліку не узгоджується з нормою ч.2 ст.40 ЖК України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши такі обставини, правильно застосувавши норми матеріального права, прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Так, частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них пату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального захисту визначає та встановлює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

Частиною1 статті 12 цього Закону держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Постановою Кабінету міністрів України за №1081 від 03.08.2006 року було затверджено порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями. Пунктом 22 вказаного Порядку визначено, що облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Відповідно до п.24 цього Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.

Пунктом 2.17. Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністра Оборони України від 30.11.2011 року за №737 визначено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, за неможливості використання на військовій службі, а також після закінчення строку контракту при досягненні 20 років вислуги на військовій службі в календарному обчисленні, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина, та користуються правом позачергового одержання житла.

За змістом ч.1 ст.40 ЖК громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.40 ЖК України громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках : 1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала необхідність для надання іншого жилого приміщення; 2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту; 3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства української РСР; засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання; 5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

Проте, відповідачем не доведено існування жодної із зазначених обставин, які б давали підстави для зняття позивача з квартирного обліку.

Посилання позивача на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом застосування норм матеріального та процесуального права є безпідставним, не обґрунтованим та таким, що суперечить вимогам Закону та матеріалам справи.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об'єктивний склад, права та обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 303, 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу військової частини А 0215 Командування Повітряних Сил Збройних Сил України відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий підпис. В.М. Медяний

Судді :підписи. Л.В. Пащенко

В.В. Жданкін

З оригіналом вірно.

Суддя: