Рішення № 36382589, 23.12.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 134/1083/13-ц Провадження № 22-ц/772/4160/2013Головуючий в суді першої інстанції:Глушкова В. Ф.Категорія: 27 Доповідач: Медяний В. М.

Р І Ш Е Н Н Я

Апеляційного суду Вінницької області

від 23 грудня 2013 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Медяного В.М.,

Суддів : Пащенко Л.В., Жданкіна В.В.,

при секретарі : Агєєвій Г.В.,

за участю сторін у справі: позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договорів іпотеки припиненими,

за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер» на заочне рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» про визнання припинення договорів іпотеки.

Посилається на те, що між ВАТ «СКБ «Дністер» та ТОВ «Прометей» 07.06.2007 року було укладено договір №9 про відкриття кредитної лінії, відповідно до умов якого ТОВ «Прометей» взяло на себе кредитні зобов'язання з кінцевою датою погашення 06.06.2009 р.

В забезпечення кредитних зобов'язань, ним, як майновим поручителем ТОВ «Прометей» банку передано в іпотеку належне йому нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 60,5 кв.м., яка є його особистою власністю.

02.08.2007 року між ВАТ «СКБ «Дністер» та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір №11 про відкриття кредитної лінії, відповідно до якого ОСОБА_4 взяла на себе кредитні зобов'язання з кінцевою датою погашення 01.08.2008 року.

В забезпечення виконання вказаних кредитних зобов'язань, ним, як майновим поручителем ФОП ОСОБА_4 було передано банку належне нерухоме майно, а саме 38/100 часток комплексу будівель та споруд адміністративного будинку, розташованого в АДРЕСА_2.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 04.10.2012 року в позові ВАТ СКБ «Дністер» до ТОВ «Прометей» про стягнення заборгованості по кредитному договору від 07.06.2007 року № 9 відмовлено повністю. Також в зустрічному позові ТОВ «Прометей» до ВАТ СКБ «Дністер» про стягнення 246462, 00 грн. заборгованості за виконані підрядні та проектно-кошторисні роботи згідно договорів №12 від 05.12.2005 року, №4 від 01.03.2006 року, № 1 від 20.07.2009 року відмовлено повністю.

Так, відповідно до умов кредитного договору №11 від 02.08.2007 року укладеного між ВАТ СКБ «Дністер» та ФОП ОСОБА_4 остання зобов'язалась повернути кредитні кошти до 01.08.2008 року. Однак, банк протягом останніх 3 років не вимагав ні від нього, як майнового поручителя, ні від ФОП ОСОБА_4, як позичальника будь-яких зобов'язань за вказаним договором. Таким чином, позивач вважає, що укладені ним іпотечні договори є припиненими в зв`язку з чим, запис про обтяження майна іпотекою підлягає виключенню з Державного реєстру іпотек (а.с.2).

Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 11 липня 2013 року задоволено клопотання ОСОБА_2 Замінено первісного відповідача ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" належним відповідачем ОСОБА_3 (а.с.27).

В жовтні 2013 року, в ході розгляду справи позивач ОСОБА_2 уточнив свої позовні вимоги, відповідно до яких просив визнати припиненим договір іпотеки, укладений між ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» та ОСОБА_2, посвідчений 07.06.2007 року приватним нотаріусом Крижопільського районного нотаріального округу ОСОБА_5 №3016. Також просив визнати припиненим договір іпотеки, укладений між ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» та ОСОБА_2, посвідчений 07.08.2007 року приватним нотаріусом Крижопільського районного нотаріального округу ОСОБА_5 №4193 (а.с.39).

Заочним рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Припинено договір іпотеки від 07.08.2007 року укладеного між ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Крижопільського районного нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №3017.

Припинено договір іпотеки від 07.08.2007 року укладеного між ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Крижопільського районного нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №4193 (а.с.57).

Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2013 року на підставі ст. 219 ЦПК України абзац другий резолютивної частини рішення викладено в такій редакції: "Припинити договір іпотеки від 07.06.2007 року, укладений між ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" та ОСОБА_2 посвідчений приватним нотаріусом Крижопільського районного нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №3016" (а.с.63).

Додатковим рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2013 року задоволено заву ОСОБА_2 Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 114 грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору (а.с.64).

В поданій апеляційній скарзі особа, яка не брала участі у справі ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» просить рішення суду першої інстанції від 28 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі. Зазначає, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду щодо обставин справи не відповідають дійсності. (а.с.68).

В суді апеляційної інстанції позивач у справі ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав та заперечив проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

До суду апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_3 та представник ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» не з'явилися, однак повідомлялися належним чином про час і місце розгляду справи, а тому відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України справа розглянута у їх відсутність, оскільки їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача у справі, що з'явився до суду, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення у справі, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Проте, зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1-3 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції встановив та виходив з того, що між ВАТ СКБ «Дністер» та ТОВ «Прометей» був укладений договір №9 від 07.06.2007 року про відкриття кредитної лінії по якому позичальник отримав кредитні кошти, з кінцевим терміном повернення 06.06.2009 року.

Відповідно до іпотечного договору від 07.06.2007 року, укладеного між позивачем ОСОБА_2 та ВАТ СКБ «Дністер» предметом іпотеки стало нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1.

Також суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення невірно зазначив, що між ВАТ СКБ «Дністер» та ОСОБА_2 був укладений договір №11 про відкриття кредитної лінії, позичальник отримав кредит з кінцевим терміном повернення 01.08.2008 року, оскільки колегією суддів встановлено, що даний договір укладений між Банком та ФОП ОСОБА_4

ОСОБА_2 став майновим поручителем відповідно до договору наступної іпотеки від 07.08.2007 року укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ СКБ «Дністер» по якому предметом іпотеки стало нерухоме майно, а саме 38/100 часток комплексу будівель та споруд загальною площею 662,6 кв.м, яка належить йому на праві приватної власності.

Судом встановлено, що відповідно до договору кредиту №9 від 07.06.2007 року кредит надавався на строк до 06.06.2009 року, а за умовами договору кредиту № 11 від 02.08.2007 року кредит надався до 01.08.2008 року.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 04.10.2012 року в позові ВАТ СКБ «Дністер» до ТОВ «Прометей» про стягнення заборгованості по кредитному договорі № 9 від 07.06.2007 року відмовлено за пропуском строку позовної давності.

Відповідно до пункту №14 договорів іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги, вказані у договорі негайно після виникнення будь-якої із таких обставин:

- несплати іпотекодавцем іпотекодержателеві будь-якої суми в розмірі та у строк, встановлених в кредитному договорі;

- порушення іпотекодавцем інших обов'язків, встановлених кредитним договором, а також іпотечним договором;

- дострокового припинення кредитування на підставах, передбачених кредитним договором;

- інших обставин, передбачених законодавством.

У разі порушення умов кредитного договору або даного договору іпотеки іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги. Якщо протягом 30 денного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки у визначеному порядку.

Таким чином суд першої інстанції виходив з того, що з пояснень позивача в судовому засіданні встановлено, що відповідно з вищевказаного пункту договорів іпотеки ВАТ «Селянський комерційний банк» таку вимогу не заявляв та не розпочинав звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України позивач як власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, тому прийшов до висновку про задоволення позову.

Проте колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок суду не можна визнати обґрунтованим та законним.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України.

Проте, судом першої інстанції порушено процесуального рівноправ'я сторін та обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом взяті до уваги докази надані позивачем, на підтвердження своїх позовних вимог, які не відповідають вимогам належності та допустимості доказів (статті 58, ч. 2 ст. 59 ЦПК) та необхідні в судовому засіданні для дослідження.

Судом не враховано та не досліджено обставини, на які посилався відповідач у .у своїх запереченнях, а саме, судом не досліджено та не витребувано докази в банку або у відповідача ОСОБА_3 на підставі яких мала б відбутись заміна сторони у оскаржуваних позивачем договорах іпотеки. Судом не витребувані у відповідача договір купівлі - продажу прав вимоги за зобов'язаннями по кредитних договорах (відступлення прав вимоги) від 14 червня 2013 року, акт передачі приймання майна (активів) від 26.06.2013 року, а лише на підставі протоколу №60 аукціону з реалізації майна від 14.06.2013 р. зроблено висновок про зміну сторони у кредитних зобов'язаннях та задоволено клопотання позивача про заміну відповідача.

Встановлено, що дійсно відповідач ОСОБА_3 на підставі протоколу №60 аукціону з реалізації майна від 14.06.2013 р. набула лише право вимоги за договором №92/7115 про надання комісійного кредиту укладеного між ВАТ СКБ «Дністер» та ОСОБА_2

Стороною у правовідносинах за договором про відкриття кредитної лінії №9 між ВАТ СКБ «Дністер» укладеного 07 червня 2007 року між ВАТ СКБ «Дністер» та ТОВ «Прометей», де фізична особа ОСОБА_2 виступає майновим поручителем, договором іпотеки укладеним 07 червня 2007 року між ВАТ СКБ «Дністер» та ОСОБА_2 майновим поручителем ТОВ «Прометей», посвідчений приватним нотаріусом Крижопільського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №3017 та договором № 11 про відкриття кредитної лінії укладеним 02.08.2007 р. між ВАТ СКБ «Дністер» та ФОП ОСОБА_4 (яка є дружиною ОСОБА_2), договором іпотеки укладеним 07 серпня 2007 року між ВАТ СКБ «Дністер» та ОСОБА_2 майновим поручителем ФОП ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Крижопільського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №4193 був і залишається на сьогодні ВАТ СКБ «Дністер».

Таким чином, судом безпідставно і неправомірно задоволено клопотання позивача ОСОБА_2 про заміну відповідача з ВАТ СКБ «Дністер» на ОСОБА_3, чим порушено вимоги ст.ст. 27, 32 ЦІТК України та права ВАТ СКБ «Дністер» як іпотекодержателя у зазначених вище оспорюваних договорах.

Відповідно до ч. 1 ст.159 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі.

Відсутність належного та достатнього аналізу, дослідження вище перелічених доказів (договір уступки за кредитним договором, акт тощо), судом не витребувано у відповідача, що призвело до неповного з'ясування судом обставин справи, а відповідно до порушення норм матеріального права.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 № 5, розгляд справ за позовами, що виникають при укладенні, забезпеченні, виконанні та припиненні кредитних договорів, а також при визнанні їх недійсними. повинен здійснюватись у точній відповідності із законом та в установлені для цього строки.

Позивач ОСОБА_2 у позовній заяві та у заяві про збільшення позовних вимог зазначає про припинення дії іпотечних договорів. Проте слід зазначити, що згідно обох оспорюваних договорів іпотеки позивач є не лише іпотекодавцем. а й майновим поручителем.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про іпотеку» майновим поручителем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання іншої особи - боржника.

Статтею 11 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Відповідно до статті 546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК).

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства про вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів, за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України «Про заставу», статей і Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Тому оспорюваний укладений між сторонами справи іпотечний договір за своєю природою є фактично договором поруки, тому зазначені підстави позивачем щодо припинення договорів іпотеки (договорів поруки) є безпідставними.

Згідно із п. 10.2 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою НБ України N369 від 28.08.2001 р., Ліквідатор здійснив продаж активів банку, у тому числі кредитної заборгованості за споживчими кредитами, шляхом проведення аукціону.

Ліквідатор виставляє для продажу активи банку за ринковою вартістю, визначеною незалежним оцінювачем.

Відповідно до п. 10.3 зазначеного Положення Ліквідатор організовує проведення аукціону або конкурсу з продажу активів банку з урахуванням норм Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ) та цього Положення. Згідно з Положенням N369 від 28.08.2001 р. на аукціоні можуть продаватися: кредитна заборгованість на умовах договору про відступлення права вимоги банку.

Ліквідатор має право самостійно проводити торги на аукціоні відповідно до законодавства України або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року N 2658-ІП, майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування, а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, на підставі рішення Комісії з питань нагляду та регулювання Національного банку України від 24 травня 2013 року №322 «Про погодження порядку продажу майна (активів) ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер»», його складу, умов та строків придбання згідно протоколу, договору ОСОБА_3 набула прав вимоги лише за договором 92/7115 про надання споживчого комісійного кредиту укладеного між ВАТ СКБ «Дністер» та ОСОБА_2

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, при вирішенні спору судом першої інстанції допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав доведеними, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин рішення суду не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо його законності й обґрунтованості, що призвело до неправильного вирішення спору, тому залишатись в силі не може та підлягає скасуванню відповідно до вимог п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України з постановленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4, 303, 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер» задовольнити.

Заочне рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2013 року скасувати.

В задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договорів іпотеки припиненими - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :підпис. В.М. Медяний

Судді :підписи. Л.В. Пащенко

В.В. Жданкін

З оригіналом вірно.

Суддя :