Рішення № 36379952, 11.12.2013, Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108

Справа № 270/6526/13-ц

Провадження № 2/270/2552/2013

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 року м. Макіївка

Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді Кузнецова Р.О.

при секретарі Зиряновій Т.О.

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Макіїввугілля», державного підприємства «Шахта №13-БИС» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю особи,

в с т а н о в и в:

14 листопада 2013 року ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 07 листопада 2013 року, звернувся від імені ОСОБА_1 до суду з позовом до державного підприємства «Макіїввугілля», державного підприємства «Шахта №13-БИС» про відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 загибеллю її чоловіка та сина.

У позовній заяві зазначено про те, що 07 травня 1957 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, від якого вони мали двох дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, причинно-наслідковий зв'язок між його смертю та професійним захворюванням був встановлений, що підтверджується свідоцтвом про смерть останнього, довідкою МСЕК серії 2-18 АВ №112693, довідкою обласної МСЕК від 01.08.2013, висновком МСЕК від 11.08.1998, Постановою Президії Донецького обласного суду від 17.01.2001, рішенням Советського районного суду м. Макіївки Донецької області від 08.07.2013 та ухвалою цього ж суду від 07.06.2013 про виправлення описки, в зв'язку з чим представник позивача просив суд вважати встановленими обставини родинних стосунків, факту смерті її чоловіка та професійним захворюванням, яким він хворів за життя. Крім того, зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер рідний син позивача - ОСОБА_5, причинно-наслідковий зв'язок між його смертю та професійним захворюванням був встановлений, що підтверджується копією свідоцтва про його смерть та довідкою МСЕК НОМЕР_1. Позивач вважає, що у смерті її чоловіка та сина винен роботодавець, який не забезпечив їм належні та безпечні умови праці. Смерть близьких осіб заподіяла позивачу, як дружині та матері, фізичні та моральні страждання, оскільки остання залишилась без чоловіка та рідного сина, отже вимушена була здійснювати додаткові заходи для організації повсякденного життя. ОСОБА_1 переносила та продовжує переносити і буде переносити особливі моральні страждання у зв'язку з самим фактом смерті свого чоловіка та рідного сина. Через їхню смерть вона не мала можливості вести повноцінне сімейне життя, були частково порушені її відносини з оточуючими людьми, близькими, друзями та знайомими, а також були порушені її плани на подальше життя.

Посилаючись на викладене, представник позивача просив стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди по 500000 грн., завданої смертю ОСОБА_3, з кожного та по 500000 грн. з кожного у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_5, допустивши негайне виконання рішення.

27.11.2013 від представника відповідача - ДП «Макіїввугілля» до суду надійшли заперечення на даний позов, в яких остання просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити з наступних підстав. Наказом Міністерства вугільної промисловості України від 25.09.2007 №379 «Про створення шляхом виділення Державного підприємства «Шахта № 13-біс» відокремлений підрозділ «Шахта № 13-біс» виділено зі складу ДП «Макіїввугілля» і на його базі створено ДП «Шахта № 13-біс». Згідно п. 8 зазначеного наказу ДП «Шахта 13-біс» є правонаступником майнових прав та обов'язків ДП «Макіїввугілля», пов'язаних з діяльністю його відокремленого підрозділу «Шахта № 13-біс», про що свідчить підписаний між підприємствами та затверджений Мінвуглепромом розподільчий баланс. На підставі викладеного ДП «Макіїввугілля» вважає, що є неналежним відповідачем за даним позовом та просить відмовити позивачу в задоволенні її позовних вимог (а.с. 35).

ОСОБА_1 подала 25 листопада 2013 року письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечувала. Представник позивача - ОСОБА_2 також подав заяву від 25 листопада 2013 року про розгляд позову у його відсутність (а.с. 27-29).

У судове засідання, призначене на 11.12.2013, представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи були сповіщені належним чином, про що свідчать розписки про отриманні судових викликів, які останні отримали19.11.2013 та 20.11.2013 (а.с. 21, 24).

Від представника відповідача - ДП «Макіїввугілля» 11.12.2013 до суду надійшло клопотання про розгляд справи без її участі (а.с. 44).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 224 ЦПК України у випадку неявки в судове засідання відповідача, належним чином повідомленого і від якого не надходила заява про розгляд справи у його відсутність або якщо вказані ним підстави неявки визнано неповажними, суд може прийняти заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач - ДП «Шахта № 13-біс» був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, а позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у заочному порядку.

Під час здійснення судового розгляду були встановлені наступні фактичні обставини.

Зокрема було встановлено, що ОСОБА_3 і ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 07 травня 1957 року у Советському РайЗАЦСі у м. Ханжонково Сталінської області, актовий запис №500, що підтверджено свідоцтвом про шлюб НОМЕР_2 (а.с. 6).

Крім того, подружжя мали синів - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7-8).

Рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 08.07.2013 було встановлено факт того, що ОСОБА_3 є чоловіком ОСОБА_1 (а.с. 11-12).

Згідно копії витягу із акту огляду у МСЕК серії 2-18 АВ за №112693 ОСОБА_3 при первинному огляді 01.03.1994 встановлено діагноз - Хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології та встановлено першу групу інвалідності безстроково (а.с. 15).

Також згідно копії висновку обласної профпаталогічної медико-соціальної експертної комісії за №3407 від 01.06.1998 причиною смерті ОСОБА_3 є хронічний обструктивний бронхіт з наростанням легенево-серцевої недостатності (а.с. 16).

Крім того, згідно відповіді обласної профпаталогічної медико-соціальної експертної комісії від 01.08.2013 за вих. № 261-МСЕК/13 згідно акту №719 був встановлений причинно-наслідковий зв'язок між смертю з профзахворюванням ОСОБА_3 (а.с. 17).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть НОМЕР_3 причиною смерті ОСОБА_3 був хронічний обструктивний бронхіт, хронічне легеневе серце, про що в книзі реєстрації актів про смерть 09.03.1994 зроблено запис №195 (а.с. 14).

Згідно постанови Президії Донецького обласного суду від 17.01.2001 та рішення Советського районного суду м. Макіївки Донецької області від 23.05.2001, які містяться в матеріалах справи, з шахти « 13-БІС» на користь ОСОБА_1 було відшкодовано шкоду у зв'язку із втратою годувальника внаслідок смерті її чоловіка ОСОБА_3 через професійне захворювання, одержане останнім в період роботи на ДП «шахта 13-БІС» (а.с. 9-10, 31-32).

Також згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_4 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4, про що ІНФОРМАЦІЯ_4 складено відповідний актовий запис №26 (а.с. 18).

Відповідно до копії довідки Серії 10 ААА за №000090 про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом з 10.04.2013 встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_5 з професійним захворюванням на підставі акту огляду МСЕК №914 від 04.07.2013 (а.с. 19).

Зазначені обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 з відповідними позовними вимогами про стягнення сум у рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок загибелі її чоловіка та рідного сина із посиланням на вимоги 1167-1168 ЦК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про достатність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно роз'яснень, викладених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), визначено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними в дію в різні строки, суду необхідно встановлювати, якими правовими нормами регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Як було встановлено судом, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок професійного захворювання - хронічний обструктивний бронхіт з наростанням легенево-серцевої недостатності, яким потерпілий захворів під час виконання трудового обов'язку на ДП «Шахта №13-біс».

При цьому, посилання представника позивача - ОСОБА_2 у позовній заяві на те, що до виниклих між сторонами правовідносин повинні бути застосовані положення статей 1167, 1168 ЦК України 2004 року, не приймаються судом до уваги, оскільки норми ЦК України 2004 року не можуть поширюватися на дані правовідносини. Відповідно до положень частини 2 статті 119 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Тобто зазначення в позовній заяві правових підстав для задоволення позову ЦПК України не передбачено, а тому при вирішенні спору, суд повинен враховувати лише обставини справи, якими позивачі обґрунтували свої вимоги, в разі посилання не на ту норму права, повинен застосувати ту норму права, яка відповідає цим правовідносинам, незалежно від відсутності посилань на це в позовній заяві.

Крім того, за приписами п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Умови і порядок відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок ушкодження здоров'я під час виконання свої професійних обов'язків, на час її спричинення визначались комплексом норм Цивільного кодексу Української РСР (в редакції від 1963 року), Кодексу законів про працю України, Закону України «Про охорону праці» та Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року N472.

Частинами 1 та 4 ст. 456 Цивільного кодексу Української РСР передбачено, що у разі заподіяння громадянину каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, пов'язаних з виконанням ним трудових обов'язків, організація або громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому у повному розмірі втрачений заробіток, а також виплатити потерпілому (членам сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого) одноразову допомогу в установленому законом порядку. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються. Правила відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я громадянина, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

При цьому згідно із ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі, зокрема, домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішенням суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат (п. 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року N472 в редакції від 08.02.1994).

Суд звертає увагу на наступне. Відповідно до копії довідки №05-106/09 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №835933 Державне підприємство «Шахта № 13-біс» є самостійною юридичною особою.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що в зв'язку зі смертю ОСОБА_3 внаслідок професійного захворювання, отриманого під час виконання ним професійних обов'язків на підземних роботах на відокремленому підрозділі «Шахта № 13-біс» державного підприємства «Макіїввугілля», позивачу було спричинено моральні страждання у вигляді нестерпного душевного болю та глибоких моральних страждань через загибель чоловіка, оскільки ніхто не зможе замінити дитині батька, забезпечити йому належний рівень життя, а також змушеної зміни ритму життя через додавання додаткових зусиль для влаштування свого життя, тому така моральна шкода має відшкодовуватись за рахунок роботодавця, яким є ДП «Шахта №13-біс.

Крім того, відповідно до п. 40 вищевказаних Правил сума відшкодування моральної шкоди визначається відповідно до п. 11 цих Правил.

За приписами п. 11 Правил (в редакції, яка діяла на момент страхового випадку) розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат. Отже відшкодування моральної шкоди має відбуватись у розмірі, що не перевищує двохсот мінімальних заробітних плат визначених на момент звернення до суду.

Відповідно до положень статті 440-1 ЦК України ( в редакції 1963 року), який діяв на час смерті ОСОБА_3, моральна (немайнова шкода), заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду, незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

При цьому згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 10 постанови від 25 травня 2001 року «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено у 2013 році мінімальну заробітну плату, зокрема, у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривень, з 1 грудня - 1218 гривень.

Отже, виходячи з вимог законодавства, яке визначало граничні межі відшкодування моральної шкоди, характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин суд вважає, що завдана позивачу моральна шкода підлягає стягненню з державного підприємства «Шахта № 13-біс» в розмірі 30000 грн.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її рідного сина - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ч.1 ст. 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Крім того, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Проте суду не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з відповідачами по справі та при виконанні ним професійних обов'язків було отримано професійне захворювання, що спричинило смерть останнього, тому суд вважає такі вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також судом під час розгляду справи було з'ясовано, що ОСОБА_1 зверталася до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди , завданої загибеллю її чоловіка та рідного сина, у зв'язку з чим в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору.

За приписами ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 являли собою вимоги нематеріального характеру, тому з огляду на вимоги ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судові витрати у вигляді судового збору, що покладаються на відповідача та стягуються до Державного бюджету України, мають складати 0,1 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, тобто 229,40 грн., оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» станом на 1 січня поточного року встановлено розмір мінімальної заробітної плати на рівні 1147 грн.

Додатково слід звернути увагу на те, що позивачем не було надано суду об'єктивних доказів щодо необхідності допустити негайне його виконання на стягнення усієї присудженої суми платежів, у зв'язку з чим законних підстав для задоволення даної вимоги суд не вбачає.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 3, 4, 10, 11, 60, 61, 84, 88, 130, 174, 209, 215-218 ЦПК України, ст.ст. 83, 440-1, 456 Цивільного кодексу Української РСР, ст. 268 ЦК України, ст.ст. 153 КЗпП України, ст. 9 Закону України «Про охорону праці», Правилами відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я громадянина, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року N472, постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Шахта №13-біс» (код ЄДРПОУ 35715940), яке знаходиться за адресою: м. Макіївка-45, вул. Чкалова, б. 1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт НОМЕР_5, виданий 05.01.2002 Совєтським РВ УМВС України в м. Макіївці, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, 30000 (тридцять тисяч) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 її чоловіка, ОСОБА_3, через професійне захворювання.

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Іншими учасниками судового процесу рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд м. Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя: Р.О. Кузнецов