Рішення № 36379447, 23.12.2013, Старобешівський районний суд Донецької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

245/250/13-ц

17 грудня 2013 року. Старобешівський районний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Дмитрієва О.Ф., при секретарі Вжещ Ю.О., за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Старобешеве цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 29.03.2013 року звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що наприкінці 2012 року відповідач позичив у неї грошові кошти у сумі 19400 грн. Договір позики укладено у письмовій формі, у вигляді розписки.ОСОБА_3 зобов*язався повернути борг 10.01.2013 року. У зазначений термін відповідачем зобов*язання за договором позики виконано не було. Такими діями відповідача їй заподіяно моральну шкоду, оскільки кошти вона заощаджувала тривалий час і неповернення грошових коштів у встановлений строк завдало їй душевних страждань так як за ці кошти вона планувала вирішити свої матеріальні проблеми. Через постійні нагадування відповідачу про наявність боргу в неї погіршився сон, загострились хронічні захворювання, втратилась довіра до людей та змінився сталий уклад її життя. Просить стягнути з відповідача на її користь суму боргу за договором позики у розмірі 19400 грн., моральну шкоду у сумі 5000 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 300 грн., судовий збір.

Відповідач не погодившись з позовом надав до суду заперечення в яких зазначив, що він дійсно брав у ОСОБА_1 у борг грошові кошти та писав розписку, однак кошти він отримав у розмірі 9400 грн. а не як вказує позивач 19400 грн. Розписку писав саме на 9400 грн., при цьому під час написання ним розписки свідків не було. Зазначив, що одиниця в розписці написана не ним а іншою людиною. Крім того зазначив, що грошові кошти у сумі 9400 грн. він повернув ОСОБА_1 наприкінці листопада 2012 року, тому будь-яких боргових зобов*язань у нього перед позивачем не має. Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди зазначив, що він не скоював ніяких протиправних дій щодо майна та здоров*я позивачки, тому її вимоги про стягнення моральної шкоди є безпідставними. Просив в задоволені позову відмовити.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити, суду пояснила, що в листопаді 2012 року їй зателефонував ОСОБА_3 та попросив гроші у борг. Гроші вона передала ОСОБА_3 наприкінці листопада 2012 року у розмірі 19400 грн., купюрами по 200 грн., він перерахував гроші в присутності ОСОБА_6 та написав розписку. Ручка якою він писав розписку була її. Потім в січні 2013 року він просив відстрочку повернення боргу. Щодо моральної шкоди пояснила суду, що у зв*язку з неповерненням боргу вона хворіла та нервувала, викликала швидку. Чому розмір моральної шкоди становить саме 5000 грн. пояснити не змогла.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити, з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач під час розгляду справи позовні вимоги не визнав, суду пояснив що він брав у борг в ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 9400 грн., брав частинами, розписку писав на прохання ОСОБА_1 значно пізніше ніж отримав кошти і писав саме на 9400 грн. Одиниця в розписці про отримання коштів написана не ним а іншою особою, під час передачі коштів будь-яких свідків не було. Кошти у розмірі 9400 грн. він повернув в листопаді 2012 року, розписку про передачу та отримання грошових коштів ОСОБА_1 не писала, він думав, що така розписка не потрібна, оскільки вважав ОСОБА_1 порядною людиною.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву.

Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що в листопаді 2012 року вона була в гостях у ОСОБА_1, в той час приїхав ОСОБА_3 за грошима. ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 19400 грн. в її присутності, чи перераховував гроші ОСОБА_3, та якими купюрами були гроші вона не пам*ятає. Слова «свідок ОСОБА_6» вона писала власноручно на прохання ОСОБА_1.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідач ОСОБА_3 брав в борг у позивача грошові кошти, на підтвердження чого написав розписку. Строком повернення грошових коштів за договором позики у вигляді розписки є 10.01.2013 року.

В підтвердження заявлених вимог про стягнення суми боргу за договором позики позивач надала суду оригінал розписки, без дати, згідно якої відповідач зобов'язався повернути позивачу в строк до 10.01.2013 року грошовий борг у сумі 19400 грн.

Відповідач заперечуючи проти отримання грошових коштів у сумі 19400 грн. та написання розписки на зазначену суму заявив клопотання про призначення почеркознавчої та хімічної експертизи задля вирішення питання чи виконано рукописний запис у вигляді цифри « 1» саме ним та чи ідентичні за своїм хімічним складом чорнила кулькової ручки, яка використовувалась при написанні основного тексту розписки, крім цифри « 1» після слова «должен» та при написанні цифри « 1» після слова «должен».

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №8209 від 16.10.2013 року встановити чи виконаний рукописний запис цифри « 1» ОСОБА_3 не виявляється можливим, оскільки він являє собою вкрай обмежений та простий за побудовою графічний матеріал(два штрихи) в якому не відобразилися в достатній мірі ознаки почерку виконавця, необхідні для вирішення ідентифікаційної задачі.

При цьому суд, приймає до уваги висновок судово-технічної експертизи документів №8210 від 03.10.2013 року, оскільки його складено фахівцями, які наділені необхідними спеціальними пізнаннями у технічній сфері.

Так згідно зазначеного висновку паста, якою виконано основний текст розписки (крім цифри» 1») у запису суми боргу та паста якою виконано цифру « 1» у цифровому запису суми боргу, мають різний хімічний склад; цифра « 1» у цифровому запису суми боргу дописана іншою кульковою ручкою.

Таким чином зазначені докази повністю спростовують твердження позивача про надання у боргу грошових коштів у сумі 19400 грн. та підтверджують твердження відповідача про отримання грошових коштів за договором позики у вигляді розсипки у розмірі 9400 грн., і саме цю суму суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, при цьому керується наступним.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України, за договором позики, який згідно зі ст. 1047 цього ж Кодексу був укладений представленою позивачем письмовою розпискою, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Факт передачі грошей у сумі 9400 грн. сторонами не заперечується.

Відповідно до ч.3 ст.1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Тому суд не приймає до уваги твердження відповідача про повернення суми боргу у розмірі 9400 грн., оскільки в розумінні ч.3 ст.1049 ЦК України вони не підтверджені належними доказами.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за договором позики у розмірі 9400 грн.

Щодо вимог позивач про стягнення моральної шкоди судом встановлено наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, від зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Під час розгляду справи встановлено та підтверджено відповідними письмовими доказами, що відповідач користувався позикою у період з 06.01.2010 року до 01.05.2010 року, тому повинен сплатити відповідні проценти.

З наведеного вбачається, що законом не передбачене стягнення моральної шкоди за даними правовідносинами, тому суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 88 ЦПК України, згідно якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки позов задоволено частково суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 122,20 грн.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру за №28 від 29.03.2013 року позивач ОСОБА_1, сплатила витрати на правову допомогу в розмірі 300 гривень. Оскільки позов задоволено частково стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 156 грн.

Крім того згідно п.4 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати пов*язані із проведенням судових експертиз.

Під час розгляду справи ОСОБА_3 сплачено 392,00 грн. за виконання судово-почеркознавчої експертизи, що підтверджується квитанцією №50149675 від 21.08.2013 року, та 1127,00 грн. за виконання судово-технічної експертизи, що підтверджується квитанцією №50149674 від 21.08.2013 року, загальна сума сплачених відповідачем витрат за проведення судових експертиз становить 1519,00 грн.

У зв*язку з частковим задоволенням позову стягненню з позивача на користь відповідача витрат за проведення судових експертиз підлягає сума у розмірі 789,88 грн.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 235,00 грн.

Згідно п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 ЗУ « Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Позивачем заявлено позовні вимоги у розмірі 19400 грн., сума судового збору, яку необхідно було сплатити позивачу становить 229,40 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі ніж встановлено законом.

З урахуванням викладеного суд, вважає за необхідне повернути ОСОБА_1 зайво сплачений за квитанцією №45 від 27.03.2013 року при зверненні в суд судовий збір в сумі 5,60 грн.

Крім того відповідно до п.п.6 п.1ч.2 ст.4 ЗУ « Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, з ціною позову до 5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановлена ставка судового збору 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Оскільки під час звернення до суду позивачем не сплачено судовий збір за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь держави судовий збір за подачу позову про стягнення моральної шкоди в сумі 229,40 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 23, 1046, 1050 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 82, 88, 208, 209, 213, 215, 224, 226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) заборгованість за договором позики в сумі 9400 (дев'ять тисяч чотириста) гривень, судові витрати в сумі 122 (сто двадцять дві) гривні 20 копійок, витрати на правову допомогу в сумі 156 (сто п*ятдесят шість) гривень, а всього 9678 (дев*ять тисяч шістсот сімдесят вісім) гривень 20 копійок.

ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) у задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди в сумі 5000 (п*ять тисяч) відмовити.

ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) повернути зайво сплачений за квитанцією №45 від 27.03.2013 року при зверненні в суд судовий збір в сумі 5 (п*ять) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) судовий збір за подачу позову про стягнення моральної шкоди в сумі 229,40 грн. на користь держави за реквізитами: УДКСУ у Старобешівському районі (Старобешівський район) Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38014879 Банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області Код банку отримувача (МФО) 834016 Рахунок отримувача 31218206700356 Код класифікації доходів бюджету 22030001.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) судові витрати в сумі 789 (сімсот вісімдесят дев*ять) гривень 88 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Старобешівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя:

23.12.2013