Рішення № 36377892, 12.12.2013, Юзівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ворошиловський районний суд м. Донецька)

255/11919/13-ц

Провадження 2/255/2701/13

Справа 0508/11919/12

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді Орєхова О.І.

при секретарі Губаль В.В., Ангеліній Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, посилаючись на наступні обставини.

Згідно боргової розписки за життя батько відповідачки ОСОБА_3 отримав у борг від позивача ОСОБА_1 кошти в сумі 15 000 грн під 10% на місяць. 12.03.2012р позичальник ОСОБА_3 помер. У серпні 2012р/ Позивачка звернулася до Калінінського суду з позовом до спадкоємця ОСОБА_4 про повернення суми боргу.

У суді 1 -ї інстанції було встановлено, що крім ОСОБА_4 у спадкування вступила спадкоємиця ОСОБА_2. 18 жовтня 2012 року Калінінським районним судом м. Донецька, а пізніше 14 січня 2013 р. Апеляційним судом Донецької області, було встановлено, що спадкоємцями боржника ОСОБА_3, є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Судом Апеляційної інстанції були задоволені вимоги кредитора ОСОБА_1 до ОСОБА_4 у розмірі 50% від заявлених грошових вимог, в розмірі 21 750,00 грн., що відповідає 1/2 частині спадкового майна.

Залишок боргу в розмірі 21 750,00 грн. з урахуванням % на час винесення судом Апеляційної інстанції рішення на користь ОСОБА_1 підлягає сплаті з спадкоємця ОСОБА_2

При розгляді справи у судах попередніх інстанцій була досліджена та приєднана в

оригіналі розписка, факт передання Позивачем та отримання Відповідачем вказаної суми

сторонами не оспорювався та підтверджувався поясненнями наданими у судовому процесі

по справі 22ц/0590/12685/12, також був встановлений факт спадкування з боку Відповідачки.

Факт передачі/отримання коштів, факт вступу у спадкування ОСОБА_2 та

ОСОБА_4, був визнаний встановленим і не потребує доказування в інших процесах.

Цінним листом в адресу проживання Відповідачки була направлена вимога про сплату боргу. 29.08.2013р. вказана вимога була повернута поштою в адресу Позивача у зв'язку з закінченням 1-місячного строку зберігання т.я. Боржник, була повідомлена про те від кого прийшли листи, та навмисно уникала їх отримання.

Таким чином, Позивач, ніяким чином, крім судового захисту, не може поновити свої порушені Відповідачем права на повернення суми боргу та вимушена з вини боржника, нести додаткові витрати на правовий та судовий захист.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей.

Згідно з вимогами ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ст. 1282 ЦК України обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора: спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині; вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено; у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Зокрема, за системно-логічним змістом наведених вище норм матеріального права та ч. 2 ст.1282 ЦК України випливає, що кредитор не позбавлений можливості у разі відмови спадкоємців від обов'язкового одноразового платежу, пред'явити вимогу про стягнення цієї суми, яка судом стягується з урахуванням прийнятого спадкового майна, звернення стягнення на яке, при наявності рішення суду, буде здійснено в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Згідно квитанції про сплату судового збору, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню понесені нею судові витрати на суму 267,50 грн.

Згідно довідки, яка мається в матеріалах справи, Позивачкою було сплачено 4000,00 грн. за надання юридичних послуг, складання вимоги про сплату, позовної заяви та оплачені витрати на прибуття Адвоката до суду та надання правової допомоги у судових засіданнях.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до положення Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», якою затверджено граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом справ. Так, граничний розмір витрат, повязаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. На підставі ст. 85 ЦПК України до витрат, пов'язаних з явкою до суду відносяться витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також наймання житла, добові та компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять, яка визначається пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Розрахунок 1-ї години роботи Адвоката складає: 1147,00 грн.*40% = 458,80 грн.; добові на відрядження Макіївка - Донецьк: Мінімальна заробітна плата у 2013 -1147,00грн. Добові при відрядженнях в межах України дорівнюють 1 147,00 * 0,20 =229,40 гривень.

Згідно з підпунктом 140.1.7 Податкового кодексу до складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу.

Тобто, на цей час Відповідачці відомо про прийняте рішення та відкрите виконавче провадження, щодо стягнення суми боргу з її брата спадкоємця ОСОБА_4, однак є всі підстави вважати, що одноразовим платежем Відповідачка відмовляється виконати зобов'язання перед Позивачкою та навмисно не отримує від неї вимогу про сплату боргу.

Просила суд стягнути з Відповідача єдиним платежем на користь Позивача ОСОБА_1 суму основного боргу з урахуванням відсотків (за 19 місяців станом на 01 серпня 2012р.) за борговою розпискою у розмірі 21 750,00 грн., а у випадку відмови Відповідачки від виконання зобов'язання одноразовим платежем, задовольнити вимоги Позивача шляхом накладення стягнення на отримане майно (прибудоване приміщення літ. А-1 м. Донецьк, пр. Дзержинського, 67/69) в розмірі стягнення; стягнути з Відповідача на користь Позивача ОСОБА_1 суму витрат на сплату судового збору у розмірі 257,50 грн.; стягнути з Відповідача на користь Позивача ОСОБА_1 суму витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5, яка діє на підставі ордеру та витягу з договору про надання юридичних послуг від 07.06.2013 року в судове засідання не з»явилися, надали заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення.

Представник відповідача ОСОБА_6, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги від 29 жовтня 2013 року надала до суду заяву, яка отрмана судом 27.11.2013 року за вх. № 36677 просила суд відкласти розгляд справи призначену на 13.12.2013 року, на 16.12.2013 року у зв»язку з командировкою за межи Донецької області і неможливістю прийняти участь у справі.

Однак, з боку представника відповідача до вказаної заяви не надано жодного підтверджуючого доказу, крім того розгляд справи був призначений на 12.12.2013 року, а не на ті дати, які вказані представником відповідача у заяві, тому суд визнає неявку представника відповідача у судове засідання без поважних причин.

Зідно вимог ст. 224 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був повідомлений про слухання справи належним чином, не сповістив суд про причини своєї відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленному цим Кодеком, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Судом встановлені наступні обставини.

Згідно боргової розписки за життя батько відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 отримав у борг від позивача ОСОБА_1 кошти в сумі 15 000 грн під 10% на місяць.

12.03.2012 року позичальник ОСОБА_3 помер.

У серпні 2012 року позивачка звернулася до Калінінського районного суду м. Донецька з позовом до спадкоємця ОСОБА_4 про повернення суми боргу.

Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 18 жовтня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про стягнення суми боргу та встановлення порядку виконання судового рішення було відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 14 січня 2013 року, скарга ОСОБА_1 задоволена частково, рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 18 жовтня 2012 року скасовано, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 21 750 гривень, у задоволені решти позовних вимог було відмовлено.

З рішення апеляційного суду Донецької області від 14 січня 2013 року, яким встановлені наступні обставини вбачається, що 19 січня 2011 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір позики, про що останній видав розписку, в якій зазначив, що він взяв у ОСОБА_1 в борг гроші в сумі 15 000 гривень під 10% на місяць. Станом на день подання позову заборгованість за договором позики складає 43 500 гривень. ОСОБА_3 помер 12 березня 2012 року. Після його смерті залишилося спадкове майно, яке прийняли його діти ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_7

Як встановлено апеляційним судом вартість спадкового майна перевищує суму заборгованості спадкодавця за договором позики. Прийняли спадщину після смерті боржника його діти ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_7, тобто частка кожного у спадщині є ?.

Тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості спадкодавця за договором позики підлягають частковому задоволенню в сумі 21 750 гривень ( 43 500:2 ).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, встановлено, що спадкоємцем померлого ОСОБА_3 є ОСОБА_7 так і відповідачка ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець ) передає у власність іншій стороні ( позичальнику ) гроші або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцю таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду та якості. Договір позики визнається укладеним з моменту передачі грошей або речей, та є договором позики.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодвцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу ( боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання ).

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи-боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця; таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України внаслідок смерті особи відкривається її спадщина. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Згідно до 3 ст. 1231 ЦК України, до спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця.

Відповідно до ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов»язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред»явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред»явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред»явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляються права вимоги.

Встановлено в судовому засіданні під час слухання справи, яке відбувалося 29 жовтня 2013 року, що позивачка про спадкоємця ОСОБА_2 дізналися лише під час розгляду справи у Калінінському районному суді м. Донецька, коли вона зверталася до суду з позовними вимогами до ОСОБА_7.

Отже, з урахуванням встановленого суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики є цілком обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню сума боргу у розмірі 21 750 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 1282 ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов»язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю мж спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового плаьежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцями в натурі.

Тому, позовні вимоги позивачки в частині у випадку відмови відповідачки від виконання зобов»язання одноразовим платежем, задовольнити вимоги позивача шляхом накладання стягнення на отримане майно, не підлягають задоволенню, як передчасні.

Стосовно позовних вимог позивачки в частині стягнення з відповідача суму витрат на правову допомогу у розмірі 4 000 гривень, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, есуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України гранічний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до положення Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», якою затверджено граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом справ.

Так, граничний розмір витрат, повязаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

З урахуванням того, що адвокат приймав участь у справі при слуханні справи 29 жовтня 2013 року одну годину, що підтверджується журналом судового засідання, то суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати понесені на правову допомогу у розмірі 458,80 гривень ( 1 147 грн. * 40% ( розмір мінімальної заробітної плати ) ).

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягають стягненню понесені судові витрати при зверненні до суду у сумі 257,50 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 610, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1216, 1218, 1220, 1281, 1282 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 5, 10, 15, 60, ч. 3 ст. 61, 84, 88, 209, 212-215, 224 ЦПК України, Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 грошову суму за договором позики у розмірі 21 750 гривень, витрати понесені на правову допомогу у сумі 458,80 гривень та судовий збір у сумі 257,50 гривень, а всього 22 446,30 гривень ( двадцять дві тисячі чотириста сорок шість гривень тридцять копійок ).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленному цим Кодексом.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О.І. Орєхов