Рішення № 36372248, 27.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1013/9123/2012 Головуючий у І інстанції Мікулін А.В.Провадження № 22-ц/780/6220/13 Доповідач у 2 інстанції СавченкоКатегорія 26 27.12.2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 грудня 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та представника відповідача ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 вересня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2012 року ПАТ «Кредитпромбанк» звернувся до суду із вказаним вище позовом, який надалі доповнив і мотивував тим, що 30 червня 2006 року між ВАТ «Кредитпромбак» і відповідачем було укладено кредитний договір, за яким ОСОБА_2 отримав в банку кредит в розмірі 70000 доларів США терміном на 8 років із розрахунку 12,49 % річних. За умовами договору відповідач мав повертати кредит щомісячними платежами, однак не виконує цих обов'язків має прострочену заборгованість. Лист-вимога банку про дострокове погашення боргу від 17 лютого 2012 року залишена відповідачем без задоволення. Посилаючись на ч.2 ст.1050 ЦК України та умови кредитного договору, який передбачає право банку у випадку прострочення платежів вимагати дострокового повернення кредиту, просив стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитом станом на 7 листопада 2012 року в розмірі 51156,42 доларів США, з яких 41520,83 долари - залишок тіла кредиту, 3597,75 доларів - відсотки, 3937,84 долари - пеня, 2100 доларів - штраф, та стягнути судові витрати.

Під час розгляду справи 2 вересня 2013 року ухвалою суду позивача ПАТ «Кредитпромбанк» у зв'язку із відступленням ним права вимоги замінено на ПАТ «Дельта Банк».

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23 вересня 2013 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь банку борг в розмірі 26468,71 доларів США та судові витрати. В решті позову відмовлено.

Позивач ПАТ «Дельта Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким вимоги банку задоволити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.

Представник відповідача ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права. ПАТ «Дельта Банк» належним чином повідомлений про час розгляду справи, представника до суду не направив, його неявка відповідно до ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» не визнав, просив відхилити, апеляційну скаргу, подану ним в інтересах довірителя ОСОБА_2 підтримав, просив задоволити.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Дельта Банк» підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 30 червня 2006 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно якого останній отримав в банку на споживчі цілі кредит готівкою в розмірі 70000 доларів США терміном на 8 років із розрахунку 12,49 % річних (а.с.6-9). Повернення кредиту згідно кредитного договору передбачено шляхом внесення позичальником щомісячних платежів в розмірі 1163,97 доларів США на погашення кредиту і відсотків (а.с.6). Згідно п.3.2.4 кредитного договору у випадку прострочення платежів банк вправі вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту в повному обсязі.

Також, судом встановлено, що позичальник ОСОБА_2 не виконує обов'язків по щомісячному поверненню кредиту, покладених на нього кредитним договором, з липня 2011 року припинив погашення кредиту і має просторочену заборгованість понад один місяць, що стверджується розрахунком боргу (а.с.66-71).

Письмова вимога банку про необхідність дострокового погашення заборгованості від 17 лютого 2012 року, направлена позичальнику 21 лютого 2012 року, залишена без задоволення (а.с.17-18).

Крім того, судом встановлено, що 20 травня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» і ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за умовами якого Кредитпромбанк відступив Дельта Банку право вимоги за рядом кредитних договорів та договорів забезпечення, в тому числі за кредитним договором, укладеним 30 червня 2006 року з позичальником ОСОБА_2 (а.с.151-156). Згідно Акту прийому-передачі документації на виконання п.2.3 договору Дельта Банк отримав всі кредитні документи, що підтверджують права нового кредитора і обов'язок боржника за цим договором. Спільне письмове повідомлення Кредитпромбанку і Дельта Банку про заміну кредитора у зобов'язанні та вимога про повернення боргу новому кредитору направлене відповідачу 4 липня 2013 року (а.с.143).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позичальник ОСОБА_2 не виконує передбачених кредитним договором обов'язків по поверненню кредиту шляхом внесення щомісячних платежів і має прострочену заборгованість, що у свою чергу відповідно до закону, умов кредитного договору і договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами порушує права нового кредитора ПАТ «Дельта Банк». Дані права підлягають до захисту шляхом дострокового стягнення із позичальника боргу за кредитним договором.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

За положеннями ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Проте, визначаючи розмір боргу за кредитним договором, який підлягає стягненню на користь кредитора, суд першої інстанції допустив помилку. Визначаючи суму боргу за тілом кредиту, суд виходив з того, що згідно наданого банком розрахунку боргу станом на 7 листопада 2012 року сума до сплати становить 45312,29 доларів США, а сплачено відповідачем 28479,17 доларів, отже залишок становить 16833,12 доларів США.

Такі висновки суду першої інстанції є невірними і суперечать матеріалам справи, в тому числі наданому банком розрахунку (а.с.91-97), з якого чітко вбачається, що 45312,29 доларів США це не весь борг, а лише прострочена заборгованість за тілом кредиту, тобто заборгованість, яку позивач мав сплатити станом на 7 листопада 2012 року, проте сплатив лише 28479,17 доларів (а.с.93). За таких обставин при достроковому стягненні борг за тілом кредиту становить 41520,83 долари (отриманий кредит - 70000 доларів за мінусом сплачених коштів - 28479,17 доларів), а не 16833,12 доларів США, як помилково вважав суд.

В решті суд обгрунтовано врахував борг за відсотками - 3597,75 доларів, пенею - 3937,84 доларів та штрафом - 2100 доларів.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру боргу слід змінити, стягнувши із відповідача ОСОБА_2 на користь банку борг за кредитним договором в розмірі 51156,42 долари США, що відповідає 408893,26 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд покладає на відповідача судові витрати.

Апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи представника відповідача про невірність наданого банком розрахунку боргу, поскільки, заявляючи позов і уточнюючи його, банк надав відповідний розрахунок боргу, процентів та пені, в якому чітко і доступно наведені як належні до сплати суми, так і фактично сплачені позичальником, а також строки сплати. Вказаний розрахунок боргу відповідачем не спростований.

Доводи апелянта про невірність розрахунку з огляду на те, що банк неправомірно підняв процентну ставку як необгрунтовані. Згідно пунктів 3 і 5 частини 1 договору, перемінна процентна ставка коригується двічі на рік виходячи з розміру процентних ставок за депозитами і сторони в договорі висловили свою згоду щодо такої зміни перемінної процентної ставки без укладення будь-яких додаткових угод до кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що 6 березня 2007 року банк рекомендованим листом повідомив ОСОБА_2 про зміну перемінної процентної ставки із 10,66 % до 11 % у зв'язку із зміною розміру процентних ставок за депозитами (а.с.19). Дане рекомедоване повідомлення ОСОБА_2 отримав 21 березня 2007 року (а.с.20). Отже порушень умов догвоору при зміні перемінної процентної ставки банком не допущено.

Посилання апелянта на ст.1056 ЦК України як на обгрунтування неправомірності підняття банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом не грунтуються на вимогах закону та положеннях кредитного договору. Стаття 10561 ЦПК України, яка забороняє зміну в односторонньому порядку процентної ставки, набрала чинності в січні 2009 року. З огляду на те, що відповідно до ст.58 Конституції України закон не має зворотньої сили в часі, зміна банком процентної ставки у березні 2007 року із 10,66 % до 11 % не суперечитить закону, та відповідає умовам кредитного договору.

Твердження апелянта про те, що суд не взяв до уваги висновок судової економічної експертизи від 7 червня 2013 року надумані. Ухвалюючи рішення суд дав оцінку цьому висновку, зазначивши, що експертом вказано у висновку про неможливість визначити суму заборгованості за кредитним договором за обставин наведених у дослідницькій частині. Зокрема як вказав експерт у висновку згідно представлених ОСОБА_2 квитанцій останній сплатив в погашення кредиту 62544,11 доларів США, в той же час із наданого банком розрахунку ОСОБА_2 сплачено 68762,66 доларів США, тобто банк вказує на погашення кредиту в більшому обсязі, ніж сам позичальник.

Доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права права, що виразилося у відмові прийняти зустрічний позов необгрунтовані. Відповідно до положень ст.123 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов до початку розгляду справи. Зі справи вбачається, що провадження у справі відкрите в липні 2012 року і 9 серпня було ухвалене заочне рішення, яке пізніше скасоване, а зустрічний позов поданий відповідачем лише у листопаді 2012 року. За таких обставин суд обгрунтовано відмовив у прийнятті зустрічного позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 вересня 2013 року змінити, стягнувши із ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, і/н НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» борг за кредитним договором в розмірі 51156 доларів США, що відповідає 408893 гривень 26 коп.

Рішення в частині стягнення судових витрат залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, і/н НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судові витрати в розмірі 1720 гривень 50 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий

Судді :