Рішення № 36372081, 24.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1011/989/12 Головуючий у І інстанції Хижний Р.В.Провадження № 22-ц/780/7223/13 Доповідач у 2 інстанції ЯворськийКатегорія 44 24.12.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

24 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

при секретарі: Власенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення и року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи: відділ Держземагентства у Згурівському районі Київської області, Згурівська селищна рада Київської області про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом з урахуванням збільшення позовних вимог, в якому у відповідності до норм ст.152 Земельного Кодексу України просив скасувати рішення Згурівської селищної ради Київської області (8 сесії 24 скликання) від 27.11.2003 року № 63.7-08-24 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки та безкоштовній передачі у приватну власність земельної ділянки загальною площею 0,1775 га, з яких 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та 0,0275 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та скасувати Державний акт Серії KB № 047078 на право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,1775 га, розташовану по АДРЕСА_1, виготовлений та зареєстрований 26.01.2004 р. у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю на ім'я відповідачів.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що у 2001 році він придбав житловий будинок по АДРЕСА_2 у ОСОБА_4, на ім'я якої після її смерті було виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, який згідно рішення Згурівського районного суду № 2-94/11 від 25.03.2011 року скасований. 14 липня 2011 року позивачу згідно рішення Згурівської селищної ради № 58.20-08-VI передано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,040 га та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,15 га, що розташовані в АДРЕСА_2. Позивачем було укладено договір на виготовлення технічної документації для отримання державних актів на вищевказані земельні ділянки. При перевірці обмінного файлу було виявлено, що фактичне місце розташування земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1775 га, розташованої по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, не відповідає кадастровому плану в технічній документації із землеустрою та накладається згідно кадастрового плану на земельну ділянку позивача. Земельні ділянки сторін на місцевості відповідають встановленим межовим знакам, спір щодо встановлення, перенесення меж між сторонами відсутній. В натурі земельні ділянки відповідають дійсним межам та конфігурації.

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 31 жовтня 2013 року позов задоволено.

Скасовано рішення Згурівської селищної ради Київської області (8 сесії 24 скликання) від 27.11.2003 року № 63.7-08-24 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки та безкоштовній передачі у приватну власність земельної ділянки загальною площею 0,1775 га, з яких 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та 0,0275 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Скасовано Державний акт Серії КВ № 047078 на право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,1775 га, розташовану по АДРЕСА_1, виготовлений та зареєстрований 26 січня 2004 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Стягнуто солідарно зі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 114, 70 грн та витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 3500 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення районного суду як незаконне і необґрунтоване та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом неправильно досліджено та оцінено надані докази, оскільки спірною з позивачем має бути земельна ділянка з кадастровим номером 32219855100:01:02:0001, як така, що накладається на його земельну ділянку, так як земельна ділянка відповідачів має інший кадастровий номер 3221955100:01:002:0279, що призвело до порушення норм процесуального права та неправильного вирішення справи.

ОСОБА_2 подав заперечення на апеляційну скаргу, обґрунтовуючи їх тим, що ОСОБА_1 неправдиво перекручує відомі обставини справи, тому вважає, що рішення суду законне та обґрунтоване, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення скасуванню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на наступні питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Так, вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги позивача в частині скасування рішення Згурівської селищної ради Київської області (8 сесії 24 скликання) від 27.11.2003 року № 63.7-08-24 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки та безкоштовній передачі у приватну власність земельної ділянки загальною площею 0,1775 га, з яких 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та 0,0275 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_3, суд першої інстанції всупереч вимогам ст.ст. 30, 33 ЦПК України не залучив в якості відповідача відповідний орган місцевого самоврядування який ухвалював оспорюване рішення чим порушив його процесуальні права.

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (частина перша статті 126 ЗК України в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, відповідно до частин першої, другої, шостої - дев'ятої цієї статті (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія). Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи вище викладені норми матеріального права колегія суддів приходить до висновку, що державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий.

Саме таку позиції висловив Верховний Суд України при розгляді справ №№ 6-33цс13, 6-92цс13, 6-93цс13.

Статтею 30 ЦПК України передбачено, що сторонами у справі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які долучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов'язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд відповідно до ст. 33 ЦПК України за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, залучає іншого відповідача, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповдача.

Розглядаючи вказаний спір в частині визнання недійсним рішення Згурівської селищної ради Київської області (8 сесії 24 скликання) від 27.11.2003 року суд не виконав вище вказані вимоги процесуального законодавства, не залучив Згурівську селищну раду співвідповідачем, при цьому постановляючи рішення вирішив питання про її права та обов'язки чим допустив порушення прав останнього.

Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно до ст. 304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.

Виходячи з вказаних процесуальних норм апеляційний суд не вправі на стадії апеляційного розгляді змінювати процесуальне становище осіб, які притягнуті до розгляду справи, чи притягувати нових відповідачів у справі, а тому колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у вказаній справі постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства, в зв'язку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 31 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський

судді: Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагєєв