Ухвала суду № 36372076, 24.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 379/1357/13-к Головуючий у І інстанції Бабоїд О.М.Провадження № 11-кп/780/599/13 Доповідач у 2 інстанції ЯщенкоКатегорія 22 24.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

« 19 » грудня 2013 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Ященко І.Ю.

суддів - Авраменка М.Г., Свінціцької О.П.

при секретарі - Гусаку О.О.

з участю прокурора - Скітневської О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Таращанського районного суду Київської області від 6 вересня 2013 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1, українця, гр. України, з загальною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого слюсарем в ПАТ ВМЛЗ імені 1-го Травня, проживаючого в АДРЕСА_2, раніше судимого:

19.09.1994р. Харківським районним судом м.Києва за ст.ст. 17, 81 ч.3, ст. 45 КК України (в ред.1960р.) до 3 років позбавлення волі з випробувальним терміном 2 роки;

23.10.1996р. Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області за ст. 81 ч.3, ст. 208, ст.42, 43 КК України ( в ред. 1960р.) до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією ? особистого майна;

20.04.2001р. Київським міським судом за ч.1 ст. 142, ч.2 ст. 140, ч.1 ст. 189-4, ст. 42 КК України ( в ред. 1960р.) до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

24.09.2009р. Богуславським районним судом Київської області за ч.3 ст.185, ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі,

звільненого 16.05.2012р. умовно-достроково на строк 8 місяців 23 дні,

засуджено за ч.3 ст. 190 КК України до 8 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Богуславського районного суду від 24.09.2009р. і остаточно ОСОБА_1 засуджено на 8 років 8 місяців позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_1 матеріальну шкоду на користь потерпілих: ОСОБА_2 23 000грн., ОСОБА_3 33 500грн., ОСОБА_4 15 000грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області 686грн., 978грн., 686грн., 686грн., 1222,5грн., 940,80грн., а на загальну суму 5 199,30грн. за проведення комп'ютерно-технічних експертиз.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.

20.08.2012р. близько 12год. ОСОБА_1, переслідуючи корисливий мотив на протиправне заволодіння чужим майном, шляхом вчинення незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, вступив у злочинний зговір із ОСОБА_5 на заволодіння шахрайським способом грошима ОСОБА_6, яка в мережі загального доступу Інтернет розмістила оголошення про надання благодійної фінансової допомоги на лікування її сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, який хворіє на лімфому Ходжкіна, зазначивши при цьому свій рахунок НОМЕР_4 відкритий під зарплатний проект в ПАТ «ПриватБанк», а також номер мобільного телефону НОМЕР_5.

Того ж дня, ОСОБА_1, діючи за попередньою домовленістю із ОСОБА_5, реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння чужим майном, під час телефонної розмови із ОСОБА_6 під приводом надання матеріальної допомоги на лікування ОСОБА_7, шляхом обману, отримали від неї пароль, надісланий ПАТ КБ «ПриватБанк» у вигляді смс -повідомлення, і в такий спосіб отримали можливість здійснювати керування рахунками ОСОБА_6 в системі «Приват24» .

В подальшому, ОСОБА_1 через зареєстрований ним в системі «Приват-24» аккаунт НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_6, який дає можливість здійснювати керування власними рахунками, з використанням електронно-обчислювальної техніки підключеної до мережі Інтернет, незаконно перерахував на свій рахунок НОМЕР_7 відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк», належні ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 6000 грн. з банківської платіжної картки НОМЕР_9 відкритої під зарплатний проект в ПАТ КБ «ПриватБанк» та грошові кошти в сумі 3000 грн. з банківської платіжної картки НОМЕР_8 відкритої під кредитний проект у тому ж банку.

Таким чином, ОСОБА_1, діючи повторно за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_5 заволодів грошима в сумі 9000 грн., незаконно переведеними з рахунків ОСОБА_6, якими розпорядився на власний розсуд.

21.09.2012 р. близько 14год. ОСОБА_1, переслідуючи корисливий мотив на протиправне заволодіння чужим майном, шляхом вчинення незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, прийняв рішення заволодіти грошима ОСОБА_8, яка через телеканал «1+1», а також в мережі загального доступу Інтернет, розмістила оголошення про надання благодійної фінансової допомоги на лікування її сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, який хворіє на дитячий церебральний параліч, зазначивши при цьому свій рахунок НОМЕР_10 відкритий під пенсійний проект в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також номер мобільного телефону НОМЕР_1.

Того ж дня ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, під час телефонної розмови із ОСОБА_8 під приводом надання матеріальної допомоги на лікування ОСОБА_9, шляхом обману, отримав від неї пароль, надісланий ПАТ «ПриватБанк» у вигляді смс - повідомлення, і в такий спосіб отримав можливість здійснювати керування рахунками ОСОБА_8 в системі «Приват24».

В подальшому о 14.34 год., через зареєстрований ним в системі «Приват-24» аккаунт НОМЕР_11 на ім'я ОСОБА_8, незаконно перерахував на свій рахунок НОМЕР_12 відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк», належні ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 2800 грн з банківської платіжної картки НОМЕР_10 відкритої під пенсійний проект в ПАТ КБ «ПриватБанк», якими розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 2800 грн.

11.10.2012р. близько 14год. ОСОБА_1, переслідуючи корисливий мотив на протиправне заволодіння чужим майном, шляхом вчинення незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, прийняв рішення заволодіти грошима ОСОБА_10, яка у вересні 2012р. в мережі загального доступу Інтернет розмістила оголошення про надання благодійної фінансової допомоги, необхідної для лікування її хворих дітей ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в зв'язку з встановленим діагнозом «гемологічна хвороба новонароджених», зазначивши при цьому свій рахунок відкритий під пенсійний проект в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також номер мобільного телефону НОМЕР_13.

Того ж дня, ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, під час телефонної розмови із ОСОБА_10 під приводом надання матеріальної допомоги на лікування її хворих дітей, шляхом обману, отримав від неї пароль, надісланий ПАТ «ПриватБанк» у вигляді смс - повідомлення, і в такий спосіб отримав можливість здійснювати керування рахунками ОСОБА_10 в системі «Приват24» та через зареєстрований ОСОБА_1 в системі «Приват-24» аккаунт на ім'я ОСОБА_10, о 14.53год. 11.10.2012р. незаконно перерахував на рахунок НОМЕР_12 відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк» на його ім'я, належні ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 322 грн. з банківської платіжної картки НОМЕР_14 відкритої під пенсійний проект в ПАТ КБ «ПриватБанк», а в подальшому 09.11.2012 р., ще незаконно перерахував на свій рахунок грошові кошти сумі 2000 грн. заподіявши потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 2322 грн.

9.11.2012 р. близько 12год. ОСОБА_1, переслідуючи корисливий мотив на протиправне заволодіння чужим майном, шляхом вчинення незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, прийняв рішення заволодіти грошима ОСОБА_13, який в січні 2012 р. в мережі загального доступу Інтернет, розмістив оголошення про надання благодійної фінансової допомоги, необхідної для його лікування в зв'язку з встановленим діагнозом «рак головки підшлункової залози IV стадії», зазначивши при цьому свій рахунок відкритий під пенсійний проект в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також номер мобільного телефону НОМЕР_2.

Того ж дня, ОСОБА_1 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, під час телефонної розмови із ОСОБА_14 під приводом надання матеріальної допомоги в зв'язку з похованням померлого ОСОБА_13, зловживаючи довірою, отримав від неї номер банківського рахунку НОМЕР_15, відкритого в ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім'я її матері ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, жительки АДРЕСА_3, а також номер її ідентифікаційного коду та номер її мобільного телефону НОМЕР_3.

В подальшому ОСОБА_1, користуючись необізнаністю ОСОБА_2 у системі переказу коштів, в ході телефонної розмови отримав пароль, надісланий ПАТ КБ «ПриватБанк» у вигляді смс - повідомлення, і в такий спосіб отримав можливість здійснювати керування рахунками ОСОБА_2 в системі «Приват24» та через зареєстрований ОСОБА_1 в системі «Приват-24» аккаунт на ім'я ОСОБА_2, о 12.16 годині 09.11.2012р. незаконно перерахував на рахунок НОМЕР_16, відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім'я його племінниці ОСОБА_15, належні ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 539грн. з банківської платіжної картки НОМЕР_15, відкритої під пенсійний проект в ПАТ КБ «ПриватБанк» та грошові кошти в сумі 2461грн з банківської платіжної картки НОМЕР_17 відкритої під кредитний проект у тому ж банку.

09.11.2012р. близько 13.30 год., під час перевірки громадянкою ОСОБА_2 в одному із банкоматів відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Вінниці своїх рахунків, відкритих під пенсійний кредитний проекти, виявила відсутність грошей в загальній сумі 3000грн., які вона з рахунку не знімала.

09.11.2012р. ОСОБА_1, викрадені з рахунку ОСОБА_2 гроші в сумі 3000грн., використовуючи картку ОСОБА_15, зняв через банкомат ПАТ КБ «ПриватБанк» в м. Тараща та розпорядився ними на власний розсуд.

V

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними протиправними діями завдав ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 3000 грн.

12.12.2012р. близько 10.49 год. ОСОБА_1, переслідуючи корисливий мотив на протиправне заволодіння чужим майном, шляхом вчинення незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, прийняв рішення заволодіти грошима ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_10, який в мережі загального доступу Інтернет, розмістив оголошення про надання благодійної фінансової допомоги на лікування його сина ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_7, зазначивши при цьому свій рахунок НОМЕР_18 відкритий під зарплатний проект в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також номер мобільного телефону НОМЕР_19.

Того ж дня, ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння чужим майном, під час телефонної розмови із ОСОБА_4 під приводом надання матеріальної допомоги на лікування його сина, шляхом обману, отримав від нього пароль, надісланий ПАТ КБ «ПриватБанк» у вигляді смс - повідомлення, і в такий спосіб отримав можливість здійснювати керування рахунками ОСОБА_4 в системі «Приват24» .Того ж дня, близько 11год., через зареєстрований ним в системі «Приват-24» аккаунт на ім'я ОСОБА_4, незаконно перерахував на рахунок НОМЕР_20 відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім'я своєї знайомої ОСОБА_17, належні ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 8 080,51грн. з банківської платіжної картки НОМЕР_18 відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк» та викраденими грошима, незаконно переведених з рахунків ОСОБА_4, він розпорядився на власний розсуд.

13.12.2012 р. під час перевірки ОСОБА_4 в одному із банкоматів відділення, ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Донецьк свого рахунку, виявив відсутність грошей в сумі 8 080, 51 грн., які він з рахунку не знімав.

25.12.2012р. близько 9год. ОСОБА_1, переслідуючи корисливий мотив на протиправне заволодіння чужим майном, шляхом вчинення незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, прийняв рішення заволодіти грошима ОСОБА_3, 28.08.1969 р. н., яка в засобах масової інформації та в мережі загального доступу Інтернет, розмістила оголошення про надання благодійної фінансової допомоги на лікування її дочки ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_8, зазначивши при цьому свій рахунок НОМЕР_21 відкритий під зарплатний проект в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також номер мобільного телефонуНОМЕР_22.

Того ж дня, ОСОБА_1 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, під час телефонної розмови із ОСОБА_3 під приводом надання матеріальної допомоги на лікування ОСОБА_18, шляхом обману, отримав від неї пароль, надісланий ПАТ КБ «ПриватБанк» у вигляді смс - повідомлення, і в такий спосіб отримав можливість здійснювати керування рахунками ОСОБА_3 в системі «Приват24» .В подальшому о 10.03 год., через зареєстрований ним в системі «Приват-24» аккаунтна ім'я ОСОБА_3, незаконно перерахував на рахунок НОМЕР_23 відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім'я його племінниці ОСОБА_15, належні ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 15 350 грн. та 429 доларів США з банківської платіжної картки НОМЕР_24 відкритий під зарплатний проект в ПАТ КБ «ПриватБанк.

Того ж дня, о 10.22 год., користуючись можливостями системи «Приват 24», ОСОБА_1 вищевказану суму, грошей з банківського рахунку ОСОБА_15, перерахував на банківський рахунок НОМЕР_25, відкритий у тому ж банку на ім'я його дружини ОСОБА_5 та викраденими грошима, незаконно переведених з рахунків ОСОБА_3, він розпорядився на власний розсуд.

28.12.2012 р. під час перевірки ОСОБА_3 в одному із банкоматів відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Тернопіль свого рахунку, виявила відсутність грошей в загальній сумі 15 350 грн. та 429 доларів США, які вона з рахунків не знімала.

Згідно довідки наданої ПАТ КБ «ПриватБанк», вартість 1 долара США по курсу Національного банку України станом на 25.12.2012 р. становить 7,99 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними протиправними діями завдав ОСОБА_3 матеріальної шкоди на 18 777 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, не оспорюючи самого факту вчинення кримінальних правопорушень. послався на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, просив змінити вирок перекваліфікувавши його дії на ч.2 ст. 185 КК України та пом»якшивши призначене покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого у зв»язку із суворістю або призначити новий розгляд у суді першої інстанції у межах територіальної юрисдикції якого здійснене останнє правопорушення, повернути незаконно арештоване майно свідку ОСОБА_19

Обгрунтувуючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказав на те, що його дії необхідно кваліфікувати за ст. 185 КК України, оскільки обман який він використовував, не є шахрайським, а був лише способом доступу до майна, а саме майно вилучалося таємно, без участі потерпілих, які не тільки не усвідомлювали факту вилучення майна, але і неправильно оцінювали зміст і характер його дій. Крім того, на думку апелянта, при розгляді кримінального правопорушення порушено правило підсудності, суд у вироку незаконно послався як на докази на показання ОСОБА_5, яка є інвалідом у зв»язку із психічною хворобою. В доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 просив скасувати вирок, постановити новий вирок або направити справу на новий судовий розгляд частково посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі, а також на те, що, на його думку, судом не встановлено місце скоєння останнього правопорушення, у вироку невірно викладено мету скоєння злочину, неправильно вирішені цивільні позови по епізодах потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3, необгрунтовано визнано як обтяжуючу обставину настання тяжких наслідків,

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого - прокурор Таращанського району Попович В.М. просив апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок суду без змін, оскільки вважає, що суд дослідив всі обставини та дійшов вірного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаних правопорушень, правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 саме за ч.3 ст. 190 КК України та при призначенні покарання обвинуваченому врахував ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1 злочинів, дані про його особу та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також те, що ОСОБА_1 5 разів судимий, останній злочин вчинив перебуваючи під час умовно-дострокового звільнення, а тому заслуговує призначеного судом покарання у виді позбавлення волі, що є єдино правильним покаранням, враховуючи його попередні судимості.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Скітневської О.М., яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону є безпідставними.

З матеріалів кримінального провадження та вироку вбачається, що суд повно, всебічно дослідив всі обставини справи та докази, які впливають на прийняття рішення у справі.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 190 КК України , за обставин, вказаних у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, і є обгрунтованим.

Так, сам ОСОБА_1 в судовому засіданні дав показання наведені у вироку, які відповідають фактичним обставинам встановленим судом, детально розповів про обставини вчинення правопорушень, лише не погодився з кваліфікацією його дій, вважаючи, що його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст. 185 КК України. Цивільні позови потерпілих ОСОБА_1 визнав.

Крім показань ОСОБА_1 його винність у вчиненні інкримінованих правопорушень підтверджується доказами наведеними у вироку( показаннями потерпілих, свідків, письмовими доказами та речовими доказами), які суд ретельно дослідив і дав належну юридичну оцінку.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не викрадав гроші потерпілої ОСОБА_3 в сумі 429 доларів спростовуються сукупністю зібраних по справі і перевірених судом доказів, а саме : показаннями потерпілої ОСОБА_3 про те, що вказана сума станом на 25.12.2012р. перебувала на її рахунку, виписками з картки особового рахунку потерпілої про зняття з її рахунків коштів( т.3 а.с.72-79); випискою з карткового рахунку ОСОБА_15 згідно якої кошти, в тому числі і вказані, знято та перераховано( т.3 а.с.105), випискою з карткового рахунку ОСОБА_15 згідно якої вказані кошти були перераховані та зняті( т.3 а.с.139-143), квитанцією з банкоматів про переказ коштів ОСОБА_15 ОСОБА_19 та про зняття коштів, іншими наведеними у вироку доказами.

Дії Ковтуна суд вірно кваліфікував за ч.3 ст. 190 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману(шахрайство), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про невірну кваліфікацію його дій за ч.3 ст. 190 КК України та наявність в його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України є необгрунтованими.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 6.11.2009р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності» шахрайство-це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман(повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою( недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов»язковості передачі їй майна або права на нього. Обов»язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

Суд у вироку обгрунтовано зазначив, що в усіх епізодах кримінального правопорушення ОСОБА_1 шляхом обману, який виразився у тому, що він з метою викликати у потерпілих впевненість у вигідності чи обов»язковості передачі йому права на майно, обіцяв потерпілим надати матеріальну допомогу шляхом перерахування грошових коштів на їхні картки, дізнавався у них необхідні коди, паролі з метою зняття з їх рахунків коштів на свою користь, а потерпілі добровільно передавали йому право на майно( в даному випадку це- код доступу до банківського рахунку).

Так, під час розгляду справи достовірно встановлено, що ОСОБА_1 в ході телефонної розмови представлявся вигаданими іменами та повідомляв потерпілим неправдиві відомості, а саме те, що він бажає перерахувати їм кошти на лікування дітей чи близьких родичів, але при цьому, йому потрібно продиктувати код(пароль), який прийде на їхній мобільний телефон у виді смс-повідомлення. Вказаний код приходив до потерпілих у зв»язку з тим, що ОСОБА_1, маючи в наявності номер їх мобільного телефону та ідентифікаційний податковий номер, заходив у мережу Інтернет та в системі Приват-24 змінював пароль доступу до рахунків потерпілих, при цьому ОСОБА_1 видавав себе за реального власника рахунку вказуючи системі, що він забув пароль. У свою чергу система відправляла на мобільний телефон потерпілого цей код для зміни паролю входу. Отримавши від потерпілого код ОСОБА_1 змінював пароль входу в систему Приват-24 і таким чином отримував можливість керувати рахунками потерпілих, що він і робив перераховуючи наявні кошти на платіжні картки підставних осіб, а потім знімав їх в мережі автоматів.

Посилання ОСОБА_1 на позиції, викладені у науково-практичному коментарі до ст. 190 КК України в якому зазначено, що коли обман використовується для досягнення іншої мети, наприклад для створення умов для наступного заволодіння майном всупереч волі потерпілого, полегшення доступу до майна ( для проникнення у відповідне приміщення тощо) і безпосередньо не обумовлює перехід майна або права на нього до винного, він не може визнаватися способом шахрайства і такі дії слід розцінювати як крадіжку або інший злочин проти власності, з врахуванням обставин даного кримінального провадження, є безпідставними, оскільки посилаючись на дане тлумачення коментара та намагаючись переконати суд у тому, що в його діях є саме крадіжка, ОСОБА_1 не взяв до уваги те, що у коментарі також вказано, що крадіжка буде лише у тому випадку якщо обман не обумовлює перехід майна або права на нього до винного. У даному випадку судом достовірно встановлено, що обман безпосередньо зумовлював перехід права на майно до ОСОБА_1.

Також судом достовірно встановлено у судовому засіданні, що всі вищевказані операції ОСОБА_1 проводив з використанням електронно-обчислювальної техніки і без використання електронно-обчислювальної техніки ОСОБА_1 не міг здійснити операцій з безготівковими коштами, які знаходилися на рахунках потерпілих.

За таких обставин, кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.3 ст. 190 КК України є вірною і підстав для перекваліфікації його дій на ч.2 ст. 185 КК України, колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд не мав права брати до уваги покази ОСОБА_5, оскільки вона є психічно хворою є необгрунтованими, оскільки суд у вироку на показання вказаної особи як на доказ не посилався.

Твердження апеляції про порушення кримінально-процесуального закону у зв»язку з тим, що не були досліджені звуко і відеозаписи у суді є безпідставними, оскільки ні ОСОБА_1, ні іншими учасниками судового розгляду не ставилося питання про необхідність дослідження вказаних записів.

Також є необгрунтованими і доводи апеляційної скарги про порушення судом правил підсудності, оскільки істотних порушень правил підсудності, які б могли вплинути на правильність прийнятого рішення, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про суворість призначеного ОСОБА_1 покарання колегія суддів вважає необгрунтованими.

Відповідно до ст.50, 65 КК України покарання має не меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження нових злочинів.

З вироку суду вбачається, що призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд дотримався вказаних вимог закону, оскільки врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу ОСОБА_1, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив злочини під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком, обставини, що впливають на покарання , в тому числі обгрунтовано визнав як обтяжуючою покарання обставиною - настання тяжких наслідків для потерпілих, оскільки зняття грошей з рахунків потерпілих негативно вплинуло на здоров»я їх близьких родичів, які будучи тяжко хворими потребували коштів на лікування і обгрунтовано призначив максимальне покарання, передбачене санкцією ч.3 ст. 190 КК України, а також обгрунтовано приєднав частину не відбутого покарання за попереднім вироком.

Підстав для пом»якшення покарання ОСОБА_1 колегія суддів не знаходить враховуючи цинізм вчинених злочинів, які знаходяться за гранню людської моральності.

Також колегія суддів не знаходить підстав для зменшення суми стягнення у відшкодування шкоди потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про ставиться питання в апеляційній скарзі ОСОБА_1, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_1 цивільні позови визнав повністю.

Доводи апеляційної скарги про необхідність повернення свідку ОСОБА_19 вилученого майна можуть бути перевірені в порядку виконання вироку, передбачему ст. 539 КПК України в разі звернення вказаного свідка до суду.

На підставі наведеного і керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Вирок Таращанського районного суду Київської області від 6 вересня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Судді ______ ______ ___