Рішення № 36369128, 17.12.2013, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/8771/13-ц

Провадження № 2/645/2414/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 року Фрунзенський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого - судді Сілантьєвої Е.Є.

При секретарі судових засідань - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Інституту проблем машинобудування ім.. ОСОБА_3 про стягнення заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду, який під час розгляду справи уточнював, та просив стягнути з відповідача середню плату старшого наукового робітника з 25.12.2012 року по 06.09.2013 року за вирахування заробітку, отриманого на новому місці роботи в розмірі 61962,55 грн., а також поновити стаж на посаді старшого наукового робітника з 25.12.2012 року по 06.09.2013 року. В обґрунтування заявлений вимог зазначив наступне: 25 грудня позивач звільнився з посади старшого наукового робітника Інституту проблем машинобудування ім.. ОСОБА_3. Але, всупереч положенням ст. 117 КЗпП України йому не були виплачені всі суму, які підлягають виплаті при звільненні. Так, 30 липня 2013 року позивачу були виплачена суму у розмірі 4000 грн. за роботу по господарсько-договірної тематиці, яка була закінчена у жовтні 2012 року. 06 вересня 2013 року позивачу була виплачена заробітна плата за шість місяців у розмірі 25653,39 грн. за рішенням Апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2013 року. Тому, позивач вважає, що з боку відповідача була порушене законодавство про працю, а оскільки, відповідно до позовних вимог матеріальна допомога або компенсація, яка була виплачена відповідно до Законодавства, дорівнює заробітної платі, тому позивач просить стягнути загальну суму у розмірі 61962,55 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та надав письмові заперечення. Також, представник відповідача зазначив, що при звільненні позивачу були виплачені всі суми. Сума, яка була стягнута Апеляційним судом Харківської області ні є заборгованістю по заробітної плати, а є сумою допомоги при виході на пенсію, з виплатою якої також не погоджується представник відповідача. Також, представник відповідача зазначив, що сума у розмірі 4000 грн., яка була виплачена позивачу за виконання робіт по договору підряду, не може враховуватися як заробітна плата працівника, оскільки при укладанні зазначеного договору підряду, а також при прийнятті робіт за зазначеним договором позивач не був працівником Інституту. Крім того, представник відповідача заперечує проти позовних вимог про відновлення трудового стажу, оскільки зазначене не передбачено діючим Законодавством.

Суд, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши надані сторонами письмові докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач працював в Інституті проблем машинобудування ім.. ОСОБА_3 (надалі по тексту Інститут) з 01.06.2012 року по 31.08.2012 року та з 01.09.2012 року по 25.12.2012 року.

02 лютого 2012 року між позивачем та Інститутом було укладено договір підряду № 248 на виконання до договору № V-4-2012 «Математичне моделювання структури зберігання і пошуку документів, визначених стандартами підприємства.

04 липня 2013 року роботи по виконанню завдання за договором підряду № 248 були прийняти Інститутом, що підтверджується актом приймання робіт за темою № V-4-2012.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується поясненнями сторін, як під час укладання договору підряду, так і при здачі робіт, виконаних за договором підряду, позивач не був робітником інституту, тому вимоги ст.. 117 КЗпП України у даному випадку не розповсюджуються.

Наказом № 112-К від 25.12.2012 року позивач був звільнений за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію (ст.. 38 КЗпП України).

Рішенням судової колегії у цивільних справах апеляційного суду Харківської області на користь позивача з відповідача була стягнута допомога при виході на пенсію з посади науково-педагогічного працівника відповідно до ст. 24 Закону України «Про науково-технічну діяльність» у розмірі 25782,3 грн. Зазначена сума була виплачена позивачу 06 вересня 2013 року, що підтверджується платіжним документом ПриватБанку від 09.09.2013 року.

Згідно ст. 94 ч. 1 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» встановлює структуру заробітної плати. Так, основна заробітна плата, це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обовязки). Вона вставнолюється у вигляді тарифних ставок - окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів службовців. Додаткова заробітні плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, повязані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальні та компенсаційні виплати належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними і системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що допомога при виході на пенсію з посади науково-педагогічного працівника відповідно до ст. 24 Закону України «Про науково-технічну діяльність» у розмірі 25782,3 грн. є в розумінні ст. 94 ч. 1 та ст. 2 Закону України «Про оплату праці» заробітною платою.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене у цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Відповідно розяснень Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", а саме п. 32 у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата.

Представником відповідача була надана довідка № 52/911 від 27.11.2013 року, відповідно якої обчислена згідно вимог п. 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою КМУ № 100, середньодобова заробітна плата позивача склала 151,22 грн.

Кількість днів затримки у період 25.12.2012 року по 06.09.2013 року складає 175 днів, тому середня заробітна плату за час затримки при розрахунку при звільненні складає 26463,50 грн. (175 х 151,22).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до позовних вимог, позивач просить стягнути середню заробітна плату за час затримки при розрахунку за вирахуванням оплати роботи за новим місцем роботи позивача.

Так, відповідно до довідки державного підприємства «Всеукраїнська державне спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія» імені ОСОБА_4 за час роботи на вказаному підприємстві позивач отримав заробітну плату у розмірі 3866 грн. 67 коп.

Таким чином, з підприємства відповідача підлягає стягненню сума середньої заробітної плати за час затримки при розрахунку при звільненні у розмірі 22596,80 грн.

Вимоги позивача, щодо поновлення стажу роботи на посаді старшого наукового робітника з 25.12.2012 року по 06.09.2013 року задоволенню не підлягають, оскільки з цих підстав позивачем не доведено порушення його прав.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 94, 117 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212-215, 218 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Інституту проблем машинобудування ім.. ОСОБА_3 (ідентифікаційний код 03534570) на користь ОСОБА_2 (ІІН НОМЕР_1) середню заробітну плату за час затримки при розрахунку при звільненні у розмірі 10293 (десять тисяч двісті девяносто три) грн. 76 коп.

Стягнути з Інституту проблем машинобудування ім.. ОСОБА_3 (ідентифікаційний код 03534570) на користь на користь держави судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев*ять) грн. 40 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ