Рішення № 36366341, 16.12.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3204/13-ц

Провадження № 2/344/2914/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої суддіБабій О.М.,

секретаряСивухіної Ю.Ю.,

прокурора Ляхович Д.С.

за участі позивачки ОСОБА_1, представника третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 Кіріла Лілова, третя особа Служба у справах дітей Івано-Франківського міськвиконкому, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суд з наведеним позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав, мотивуючи тим, що відповідач зі своїм чоловіком, громадянином ОСОБА_4 ОСОБА_3 Кірілом останній раз спілкувалась в січні 2008 року, з тих пір жодних відомостей про чоловіка вона не має. Під час шлюбу в них з відповідачем народився син ОСОБА_3, який проживає з позивачкою. В 2009 році позивачка зверталась до суду із позовом про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина. Судом було направлено компетентному суду ОСОБА_5 ОСОБА_4 доручення про вручення документів відповідачу, однак таке доручення було повернуто, оскільки відповідач не зявлявся до суду. Рішенням Івано-Франківського міського суду відповідач визнаний безвісно відсутнім. Оскільки відповідач не виконує свої батьківські обовязки, то позивачка просить позбавити його батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В процесі розгляду справи позивачка збільшила позовні вимоги та просила стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 300 євро щомісячно, що еквівалентно 3120 грн. до досягнення сином повноліття також просила додатково стягнути з відповідача аліменти за минулий час в розмірі 10 800 євро, що еквівалентно 112 320 грн. за три роки, мотивуючи тим, що під час слухання цієї справи їй стало відомо про те, що відповідач працює в Італії неофіційно тому має можливість сплачувати аліменти та повинен це робити.

19 червня 2013 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області Головному управлінню юстиції в Івано-Франківській області було направлено для вручення компетентному суду ОСОБА_5 ОСОБА_4 судове доручення про вчинення окремих процесуальних дій щодо відповідача ОСОБА_3 Кіріла Лілова.

26 листопада 2013 року до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області повернувся протокол компетентного суду ОСОБА_5 ОСОБА_4 про виконання судового доручення Івано-Франківського міського суду.

Як вбачається з протоколу, відповідач ОСОБА_6 позовних вимог не визнав. Суду пояснив, що працює він неофіційно в Італії та доказів про свої доходи немає. Інших неповнолітніх дітей на його утриманні немає.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з мотивів наведених в позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, про дату. Час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради надав суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що в розмові з нею ОСОБА_3 про свого батька ОСОБА_6 не згадує.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що не памятає коли востаннє бачила відповідача. Відповідач до дитини не приходить, не дзвонить. Дитина про батька не згадує. Відповідач матеріально дитині та позивачці не допомагає.

Заслухавши пояснення позивачки, покази свідків, врахувавши думку відповідача щодо позовних вимог, всебічно, повно та обєктивно дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії І-НМ № 005653 від 30 березня 2005 року (а.с.7), ОСОБА_6 Лілов є батьком, а ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 14 вересня 2002 року (а.с.8, 9).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2011 року відповідач ОСОБА_6 Лілов визнаний безвісно відсутнім (а.с.5).

Однак, як вбачається із протоколу, який складений на виконання судового доручення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, від 01.10.2013 року, відповідач ОСОБА_6 Лілов мешкає у м. Плевен, вул. Берковіца, 26, є громадянином ОСОБА_5 ОСОБА_4, одружений, працює неофіційно в Італії, не судимий.

Орган опіки та піклування у своєму висновку вказує на доцільність позбавлення ОСОБА_6 Кіріла Лілова батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки хлопчик зареєстрований та проживає разом із матірю, для нього створені належні умови для проживання. Михаїл навчається у школі № 10. Відповідно до інформації школи батько не бере участі у вихованні сина, не цікавиться його здоровм, жодного разу не приходив до школи. Згідно інформації про результати психологічного обстеження Михаїла, батька в емоційному світі дитини відсутій.

Доказів на спростування наведених фактів, відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 165 СК з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до вимог ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пункт 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» закріплює, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 Кіріла Лілова щодо малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 є обгрунтованою, такою, що відповідає інтересам дитини та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини в розмірі 300 євро, що еквівалентно 3120 грн. за курсом Національного Банку України на день подання позовної заяви, щомісячно з дня подання позову і до досягнення сином повноліття, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 Сімейного кодексу України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.

Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

В силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачується щомісячно.

За приписами ч. 2 ст. 182 цього кодексу мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

За правилами ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Як вбачається з ст. 7 Закону України Про державний бюджет України на 2013 рік, прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01 грудня 2013 року становить 1 286 гривень.

Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

При визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідачем не надано доказів про його матеріальне становище та стан здоровя та те, що він працює неофіційно в Італії.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини в розмірі 300 євро, що еквівалентно 3120 грн. за курсом Національного Банку України на день подання позовної заяви підлягає до часткового задоволення в розмірі 1000 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Оскільки національною грошовою одиницею в Укрїні є гривня, всі розрахунки здійснюються в гривнях, то суд вважає, що аліменти слід стягувати саме в гривнях.

Стягнення аліментів слід розпочати з 30 травня 2013 року, дня коли позивачка звернулась до суду із заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення аліментів.

Що стосується вимоги позивачки про стягнення з відповідача аліментів за попередні три роки в розмірі 10 800 євро, що еквівалентно 112 320 грн., то суд вважає таку вимогу неогрунтованою виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

В судовому засіданні позивачка пояснення щодо вказаної позовної вимоги не вважала за необхідне давати, доказів ухилення відповідача від сплати аліментів та те, що позивачка вчиняла дії по стягненню вказаних аліментів, суду не надала.

Крім того, з 20.04.2011 року рішенням Івано-Франківського міського суду відповідача визнано безвісно відсутнім за заявою позивачки.

Як вбачається зі змісту ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України на сторін покладено обовязок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватись на припущеннях, твердженнях, які самі потребують доведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому з відповідача слід стягнути на користь позивачки понесені нею витрати на оплату судового збору за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Тому з відповідача також слід стягнути на користь держави судові витрати.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. ст. 164, 165, 166, 180, 181, 182, 191 Сімейного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік», ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 3, 6, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. ст. 3, 4, 10, 11, 59, 60, 88 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 Кіріла Лілова, третя особа Служба у справах дітей Івано-Франківського міськвиконкому, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_3 Кіріла Лілова, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_4, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, ЄГН НОМЕР_1, батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягувати з ОСОБА_3 Кіріла Лілова, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_4, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, ЄГН НОМЕР_1, аліменти в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, жительки с. Вовчинець Івано-Франківської міської ради, вул. Бугая, буд. № 16, ідентифікаційний номер невідомий, на утримання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів розпочати з 30 травня 2013 року.

В решті вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 Кіріла Лілова, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_4, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, ЄГН НОМЕР_1 в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, жительки с. Вовчинець Івано-Франківської міської ради, вул. Бугая, буд. № 16, ідентифікаційний номер невідомий, - 114 грн. 70 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 Кіріла Лілова, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_4, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, ЄГН НОМЕР_1, в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693, - 229 грн. 40 коп. витрат по оплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16 грудня 2013 року.

Суддя Бабій О.М.