Ухвала суду № 363646, 01.11.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/скарга №К-10135/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2006 р. Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Костенка М.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: Максімова Ю.П.

відповідача:Гейшева О.О.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Львові

на рішення Господарського суду Львівської області від 14.04.2005 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.08.2005 р.

у справі№ 5/3412-25/334

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівський міський молочний завод»

доДержавної податкової інспекції у м.Львові

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Львівський міський молочний завод» звернулось до суду з позовом, з урахуванням уточнених вимог, до ДПІ у м.Львові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000182320/0/7136, №0000172320/0/7137 від 23.04.2003 р., якими позивачу визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість в сумі 479393,75 грн., з податку на прибуток підприємств в сумі 387423,85 грн.; №0000182320/1/11909, №0000172320/1/11908 від 08.07.2003 р. прийнятих за наслідками розгляду скарги позивача, в яких визначені суми податкових зобовязань залишились без змін, а граничний строк сплати податкових зобовязань змінено; першої №1/34 від 25.11.2003 р. та другої №2/1 від 09.01.2004 р. податкових вимог.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.04.2005 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.08.2005 р., позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000172320/0/7137 від 23.04.2003 р. та №0000172320/1/11908 від 08.07.2003 р. Податкове повідомлення-рішення №0000182320/0/7136 від 23.04.2003 р. та №0000182320/1/11909 від 08.07.2003 р. визнано недійсним в частині донарахування позивачу ПДВ та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 460678,1 грн. Визнано недійсними першу податкову вимогу №1/34 від 25.11.2003 р. та другу податкову вимогу № 2/1 від 09.01.2004 р.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у м.Львові, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового, яким в позові відмовити, з підстав порушення норм матеріального права. Касаційна скарга обґрунтовується встановленими в акті перевірки порушеннями податкового законодавства

Позивач заперечень на касаційну скаргу не подав, його представник у судовому засіданні касаційної інстанцій, просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, судові рішення залишити без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено у справі відповідачем проведено документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002 р. по 31.12.2002 р., за наслідками якої складено акт від 18.04.2003 р. №3/23-0/00446368.

На підставі акту перевірки прийнято оспорювані повідомлення-рішення №0000182320/0/7136, №000172320/0/7137 від 23.04.2003 р. та №0000182320/1/11909, №000172320/1/11908 від 08.07.2003 р., якими позивачу визначено податкові зобовязання відповідно: - з податку на додану вартість 479393,75 грн., в т.ч. основний платіж 321532,03 грн., штрафні санкції 157861,72 грн.; - з податку на прибуток 387423,85 грн., в т.ч. основний платіж 304959,72 грн., штрафні санкції 82464,13 грн.

Стосовно донарахування позивачу податку на додану вартість.

Згідно п.1.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» корпоративні права право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Пп.1.28 п.1.28 ст.1 цього Закону визначено, що господарська операція, що передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою, є прямою інвестицією.

Між позивачем та ТОВ «Віконт» укладено договір №11/04-02 від 11.04.2002 р. купівлі-продажу корпоративних прав на Дочірнє підприємство «Молочарня №1». Під корпоративними правами, згідно п.1 Договору, розуміється право власності на статутний фонд Підприємства, права на управління, отримання відповідної частки прибутку, а також активів у разі його ліквідації відповідно до чинного законодавства. З моменту підписання Договору продавець виходить з засновників, а покупець позивач стає засновником підприємства з усіма правами зазначеними чинним законодавством та статутом ДП «Молочарня №1». Ціна договору становить 110000 грн.

11.04.2002 р. між позивачем та ТОВ «Віконт» укладено укладеного договір №11/04-02а купівлі продажу корпоративних прав на Дочірнє підприємство «Молочарня №2», з моменту підписання якого продавець виходить з засновників, а покупець позивач стає засновником підприємства з усіма правами зазначеними чинним законодавством та статутом ДП «Молочарня №2». Ціна договору становить 40000 грн.

Оскільки інвестиція не може вважатись продажем товарів в розумінні п.1.31. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вона не є обєктом оподаткування, визначеним п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для обкладання ПДВ операцій по продажу корпоративних прав.

Щодо донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 4113,96 грн., то в акті перевірки всупереч Порядку оформлення і реалізації документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами №429 від 16.09.2002 р., відсутні посилання на первинні документи бухгалтерського і податкового обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. А тому визначення позивачу податкового зобовязання та застосування штрафних санкцій на вказану суму є необґрунтованим.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Податкова накладна №1-5638 від 27.03.2002 р. оформлена у відповідності з вимогами пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому сума 21035,82 грн. правомірно включена позивачем до складу податкового кредиту.

Щодо доводів відповідача про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту 241421,71 грн. за податковими накладними, перелік яких наведено в додатку №1 до акту від 18.04.2002 р., то судовими інстанціями встановлено, що 75 податкових накладних на суму 235387,95 грн. видані особами, зареєстрованими як платник податку на додану вартість, з дотриманням вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165, пп.7.2.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Податкові накладні на суму ПДВ 6033,76 грн. не відповідають вимогам вищезазначених нормативних актів.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

З врахуванням викладеного, суди дійшли вірного висновку, що донарахування податку на додану вартість у сумі 235387,95 грн. є безпідставним.

Щодо включення позивачем до податкового кредиту за квітень-грудень 2002 р. 11990 грн. ПДВ за податковими накладними виписаними ТОВ «Зборівмолоко», в яких у графі 3 замість назви «послуги із заготівлі молока» вказано «витрати із заготівлі молока», то обовязкові реквізити податкової накладної визначені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Однак Законом України «Про податок на додану вартість», наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 «Про порядок заповнення податкової накладної», не визначено порядок відображення в податковій накладній номенклатури продажу послуг, а лише зазначено, що у графі 3 вказується номенклатура поставки товарів (робіт, послуг). Ознака послуги із заготівлі молока визначена як витрати із заготівлі молока по своїй суті не змінює змісту послуги і її відношення до виробничої діяльності Товариства. Оскільки згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, підстави для донарахування ПДВ в сумі 11990 грн. відсутні.

Щодо включення позивачем до складу податкового кредиту у квітні, травні та червні 2002 р. ПДВ у сумі 7120,79 грн., то не відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкові накладні №93 від 30.04.2002 р. та №23 від 30.04.2002 р. на суму ПДВ 259,58 грн.

Таким чином, донарахування ПДВ в сумі 6861,21 грн. документально не підтверджено.

Перевіркою встановлено, що позивачем не включено до бази оподаткування податком на додану вартість у відповідних періодах вартість тари виданої покупцям як зворотня, але в подальшому в рахунок погашення заборгованості за неї були перераховані кошти або пройшло зарахування кредиторської заборгованості позивача перед цими ж покупцями, яка обліковувалась по інших балансових рахунках, що призвело до не донарахування податку на додану вартість в сумі 326,72 грн. Однак, оскільки в акті перевірки всупереч Порядку оформлення і реалізації документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами №429 від 16.09.2002 р., відсутні посилання на первинні документи бухгалтерського і податкового обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, підстави для донарахування ПДВ на суму 326,72 грн. відсутні.

Позивачем не спростовано доводи відповідача про віднесення до податкового кредиту ПДВ в сумі 1743,09 грн. з порушенням пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно виявленого відповідачем заниження позивачем за 2002 р. податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії.

Таким чином, вартість електроенергії в сумі 84737,46 грн. правомірно віднесена позивачем до складу валових витрат як витрати повязані із веденням виробництва.

Оскільки, у справі встановлено, що донарахування податку на додану вартість в сумі 23932 грн. документально не підтверджено, відсутнє і підтвердження донарахування податку на прибуток підприємства в сумі 119658 грн. від господарської операції з продажу корпоративних прав на ДП «Молочарня №1» та ДП «Молочарня №2».

Пп.5.6.1 п.5.6 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що витрати на оплату праці працівників включаються до складу валових витрат.

Не включаються до складу валових витрат, відповідно до пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, повязані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно із ст.ст.8 і9 та пп.7.9.4 цього Закону.

Витрати, які підлягають амортизації визначені пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємство мало право у 2002 р. віднести до складу валових витрат витрати повязані з поліпшенням виробничих основних фондів в межах 5 відсотків залишкової вартості основних фондів на початок року. Залишкова вартість основних засобів підприємства на початок 2002 року за даними податкового обліку склала 1685,3 тис.грн.

З врахуванням викладеного, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати на поліпшення основних фондів в сумі 38500 тис.грн.

Згідно пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податкових період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Перевіркою встановлено, що станом на 31.12.2002 р. за даними бухгалтерського обліку на балансовому рахунку 371 «Розрахунки за виданими авансами» відображено дебетове сальдо в сумі 277000 грн. Вказана сума авансу була перерахована ВКФ «Консиліум-Льон-Контракт» в оплату за нафтопродукти за угодою від 01.04.2002 р. №1325/1.

По субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками» відображено за розрахунками з ВКФ «Консиліум-Льон-Контракт» кредиторську заборгованість за відпущені товариству за угодами №3244/1 від 30.08.2002 р. та № 3469/5 від 30.09.2002 р. нафтопродукти в сумі 761905,59 грн.

Чинним законодавством не встановлено обовязок проведення платником податку взаємозаліку заборгованості за одними платежами із заборгованістю за іншими платежами. П.9.2 глави 9 Інструкції НБУ «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» передбачено можливість здійснення розрахунків, які здійснюються як залік взаємної заборгованості платників, шляхом зарахування зобовязань між двома платниками або групою платників усіх форм власності, на підставі договорів.

Оскільки, відповідно до вимог чинного законодавства взаємозалік є добровільним, позивач обґрунтовано відніс до складу валових витрат суму 230833,33 грн.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що акт перевірки в частині виявлення завищення позивачем валових витрат у 3-му кварталі 2002 р. на 56407,05 грн. у звязку з порушенням п.1.4 Порядку ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та диревативів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції (у тому числі малоцінних предметів на складах) та п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» складено з порушенням Порядку оформлення і реалізації документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, оскільки відсутні посилання на первинні документи бухгалтерського і податкового обліку, які б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства. А тому завищення позивачем валових витрат на суму 56407,05 грн. не знайшло свого підтвердження.

Згідно п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суми валових витрат платника податку та амортизаційних відрахувань.

Надані ВАТ «Львівський міський молокозавод» консультаційні послуги з оренди майна ВАТ «Бродівський СЗМ» та консультаційні послуги фірми «Еколан» повязані із веденням виробництва відповідають приписам пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому позивачем обґрунтовано віднесено до складу валових витрат 41591 грн.

Відповідно до вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», документом який підтверджує правомірність віднесення платником податку витрат до складу валових витрат, є розрахунковий, платіжний та інший документ, який підтверджує звязок понесених платником податку витрат із організацією та веденням господарської діяльності.

Позивачем звязок понесених витрат на оплату послуг з перевезення молочної сировини підтверджено договорами, актами виконаних робіт та платіжними документами, що є підставою для віднесення до складу валових витрат 242844,17 грн.

Щодо виявленого перевіркою завищення валових витрат на суму 151205,87 грн., то акт перевірки в цій частині складено з порушенням Порядку оформлення і реалізації документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, оскільки відсутні посилання на первинні документи бухгалтерського і податкового обліку, а тому не береться до уваги.

Оскільки донарахування позивачу податку на додану вартість у розмірі 9734,98 грн. не знайшло свого документального підтвердження, відсутні підстави і для донарахування податку на прибуток підприємства в сумі 48678,65 грн. від господарської операції від продажу продукції за цінами нижчими ніж звичайні.

Документально не підтверджується і донарахування податку на прибуток підприємства в сумі 564,80 грн. від господарської операції з продажу послуг ДП «Молочарня №1» ТОВ «Віконт» по наданню нежитлового приміщення в строкове платне користування за період з 15.09.2002 р. по 31.12.2002 р.

Не знайшло свого підтвердження виявлене в акті перевірки завищення позивачем валових доходів на суму 6421,79 грн., у звязку з тим, що в акті перевірки відсутні посилання на первинні документи бухгалтерського і податкового обліку, що є порушенням Порядку оформлення і реалізації документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 304959,72 грн. є безпідставним.

У справі було проведено Львівським НДІ судових експертиз судово-бухгалтерську експертизу, висновок №318 від 22.03.2005 р. якої узгоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом, а обґрунтовуються наведеними в акті перевірці порушеннями.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку про визнання недійсними податкових повідомлень рішень про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 387423,85 грн. та в частині донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 460678,1 грн.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Львові залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 14.04.2005 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.08.2005 р. без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді М.І.Костенко

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.І.Степашко

Повний текст ухвали складено 06.11.2006 р.