Ухвала суду № 36360101, 12.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 року м. Київ К/9991/89862/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20.06.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011

у справі № 2а/1770/1126/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрТехноФос»

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрТехноФос» (далі по тексту - позивач, ТОВ «УкрТехноФос») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Рівне) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2010 №0002852342/0, №0002842342/0, від 12.10.2010 №0002852342/1, №0002842342/1, від 15.12.2010 №0002852342/2, №0002842342/2.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.06.2011, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «УкрТехноФос» з питань дотримання вимог правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Анга» за період з 01.01.2008 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт № 45/35-40/30946915 від 19.08.2010.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 06.09.2010 №0002852342/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 243816,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 121931,00 грн.; №0002842342/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1285581,00 грн., у тому числі за основним платежем 857054,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 428527,00 грн.

За результатами оскарження в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень від 06.09.2010 №0002852342/0 та №0002842342/0, скаргу позивача залишено без задоволення та прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 12.10.2010 №0002852342/1, №0002842342/1, від 15.12.2010 №0002852342/2, №0002842342/2.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон №168/97-ВР), в результаті чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість за березень 2008 року в сумі 207230,00 грн., за квітень 2008 року в сумі 207230,00 грн., не сплачено до бюджету податок на додану вартість за травень 2008 року в розмірі 610718,00 грн., завищено від'ємне значення податку на додану вартість за червень 2008 року на 243861,00 грн., за липень 2008 року 243861,00 грн., за серпень 2008 року 243861,00 грн., за вересень 2008 року 243861,00 грн., не сплачено до бюджету податок на додану вартість за жовтень 2008 року в розмірі 246336,00 грн. При цьому, податковий орган виходив з безпідставного формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Анга», оскільки ТОВ «Анга» має ознаки фіктивності, що свідчить про укладення договору без настання реальних наслідків, такий висновок ґрунтується на матеріалах перевірок позивача, проведених ДПІ у м. Рівне (актах та довідках) за окремі податкові періоди, в яких заявлялось бюджетне відшкодування податку на додану вартість, а також на показаннях директора ТОВ «Анга» ОСОБА_2 по кримінальній справі (протокол допиту від 17.04.2009), вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 05.10.2009 по справі №1-503/09, висновках експерта-криміналіста НДЕКЦ при УМВС на Львівській залізниці, листів ТОВ «НВЦ «Реаком». Також, спірні господарські операції не підтверджені товарно-транспортними накладними про транспортування придбаного товару та за інформацією виробника мікродобрив ТОВ «НВЦ «Реаком», що є єдиним виробником в Україні, він не реалізовував товар ТОВ «Анга», у зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочину на поставку товару, такий договір носить безтоварний характер, а тому податкові накладні, виписані на операції поставки, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «УкрТехноФос».

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судом, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «Анга» товарів, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка мала статус платника податку на додану вартість.

Фактичне виконання спірних договорів підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також, судами встановлено, що товарно-матеріальні цінності придбані у ТОВ «Анга» були оприбутковані на складі покупця ТОВ «УкрТехноФос» згідно з накладними на внутрішнє переміщення, загальним звітом за період з 03.03.2008 по 01.08.2008, складськими довідками про обліковування по складу товариства товарно-матеріальними цінностями, бухгалтерськими довідками про підтвердження по складу товариства та обліковування на бухгалтерському рахунку 281 «Товари на складі» ТМЦ, копії яких містяться в матеріалах справи.

З пояснень позивача вбачається, що перевезення товару здійснювалось транспортом та за рахунок постачальника ТОВ «Анга». Товар приймався на складі покупця матеріально-відповідальною особою з оприбуткуванням на складі, що відображено в бухгалтерському обліку ТОВ «УкрТехноФос». За отриманий товар розрахунки проведені в повному обсязі.

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також, слід зазначити, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Що стосується доводів податкового органу про нікчемність договору, то відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за спірним договором, узгодженості дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями постачальника.

А тому, твердження відповідача про нікчемність договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Анга», є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірної угоди інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров