Ухвала суду № 36359809, 28.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2013 р. м. Київ К-13/10

№ К-13/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки (АР) Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.06.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2009

у справі № 2-а-4160/09/2/0170 Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим

за позовом Дочірнього підприємства (ДП) «Ілліч-Агро Крим» в особі філії Агроцех № 62

до Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.06.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2009, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сімферопольському районі АР Крим від 06.10.2008 № 000782301/0, від 10.12.2008 № 0000782301/1, від 25.02.2009 № 0000782301/2.

У касаційній скарзі ДПІ у Сімферопольському районі АР Крим просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування філії ДП «Ілліч-Агро Крим» - Агро цех № 62 податкових зобов`язань із плати за користування надрами загальнодержавного значення та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 23.09.2008 № 1453/23-02/34383242, про порушення позивачем норм пунктів 3.1, 5.1 та 6.1 Інструкції про порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету України по геології і використанню надр від 30 грудня 1997 року № 207/472/51/157 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 1998 року за № 20/2460 (далі - Інструкція № 207): заниження податкових зобов'язань із плати за користування надрами ( підземною термальною водою із свердловини № 474/4739) на 5319978,74 грн. за ІV квартал 2006 року - ІІ квартал 2008 року у зв`язку із визначенням суми податкових зобов'язань за нормативами, встановленими за користування підземною термальною природною столовою водою, а не за нормативами як за мінеральну підземну воду для промислового розливу.

За наслідками перевірки та процедури апеляційного узгодження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.10.2008 № 000782301/0, від 10.12.2008 № 0000782301/1, від 25.02.2009 № 0000782301/2 про донарахування податкових зобов`язань із плати за користування надрами загальнодержавного значення у сумі 781291,44 грн., у тому числі: 531997,74 грн. - основний платіж та 249293,70 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до частини 1 ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах (частина 3 цієї статті).

Відповідно до ст. 43 цього Закону (у редакції Закону України від 14.12.99 р. N 1288-XIV) збір за спеціальне використання природних ресурсів встановлюється на основі нормативів збору і лімітів їх використання.

Нормативи збору за використання природних ресурсів визначаються з урахуванням їх розповсюдженості, якості, можливості відтворення, доступності, комплексності, продуктивності, місцезнаходження, можливості переробки, знешкодження і утилізації відходів та інших факторів.

Нормативи збору за використання природних ресурсів, а також порядок його стягнення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У судовому процесі встановлено, що на підставі ліцензії (спеціального дозволу) реєстраційний № 1982 від 03.06.2002 на користування надрами Сільськогосподарському виробничому кооперативу агрофірмі «Родіна» надано дозвіл на користування ділянкою родовища термальних природно-столових вод (свердловина № 474/4739) , яке розташоване в Сімферопольському районі на західній околиці села Новоандріївка, для видобутку корисної копалини - природні столові води,;термін дії ліцензії визначений у п`ять років.

У зв`язку з приєднанням Сільськогосподарського виробничого кооперативу агрофірми «Родіна» до АТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» останньому на баланс було передано все майно Сільськогосподарського виробничого кооперативу (СВК) агрофірми «Родіна», в тому числі свердловина № 474/4739, про що внесені відповідні зміни до документів на спеціальне водокористування, зокрема у Дозволі на спеціальне водокористування, виданому Республіканським комітетом по охороні навколишнього природного середовища АР Крим від 02.04.2007 № 568 терміном дії до 25.01.2010.

За визначенням норм пункту 2.1 Інструкції № 207 платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які здійснюють видобування корисних копалин, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями (далі - користувачі надр).

Підпунктом 2.2 цієї Інструкції встановлено, що філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи користувача надр (далі - філії), які мають банківські рахунки, ведуть окремий бухгалтерський облік своєї діяльності, складають окремий баланс, можуть сплачувати самостійно плату за користування надрами для видобування корисних копалин за місцезнаходженням родовища корисних копалин.

Відповідальність за своєчасність та повноту сплати до бюджетів сум плати за користування надрами для видобування корисних копалин несуть платники цієї плати, незалежно від наявності в їх складі філій, відділень, представництв та інших відокремлених підрозділів (підпункт 2.4 Інструкції № 207).

Згідно з пунктом 5.1 цієї Інструкції сума плати за користування надрами для видобування корисних копалин визначається користувачами надр самостійно і обчислюється щокварталу, накопичувальним підсумком з початку року, зокрема для мінеральної води - виходячи з обсягів видобутих мінеральних підземних вод, квот (лімітів) у разі їх затвердження, диференційованих нормативів плати до одиниці видобутку. Об'єм видобування обчислюється в кубічних метрах.

Застосовуючи вказані правові норми, суди зробили правильний висновок, що платниками плати за користування надрами є особи, в тому числі філії підприємства, які безпосередньо здійснюють видобування корисних копалин. На підставі доданих до матеріалів справи доказів, а саме: копії Дозволу на спеціальне водокористування, наданого Республіканським комітетом по охороні навколишнього природного середовища АР Крим від 02.04.2007 № 568, переліку основних засобів СВК агрофірма «Родіна», які передаються ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» станом на 01.03.2006, листа СВК агрофірма «Родіна» від 01.08.2008 № 347 до Республіканського комітету АР Крим з екології та природних ресурсів щодо зняття з обліку спеціального водокористування свердловини № 474/4739 у зв`язку з її передачею ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (а.с.142-143), листів Республіканського комітету АР Крим з екології та природних ресурсів від 21.08.2008 № 5644/5-4 та від 21.08.2008 № 5643/5-4 щодо передачі права спеціального водокористування ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», - суди попередніх інстанцій зробили висновок, що саме ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» є користувачем свердловини № 474/4739, а отже і платником плати за користування надрами та з цих підстав задовольнили позовні вимоги.

Разом з тим, судами не було достовірно встановлено суб'єкта спеціального водокористування на свердловині № 474/4739 з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Заперечуючи проти позову, ДПІ звертала увагу суду на те, що філія ДП «Ілліч-Агро Крим» - Агроцех № 62 подавала розрахунки плати за користування надрами для видобування нафти, конденсату, природного газу (в тому числі супутнього при видобутку нафти), титанової та титаново-цирконієвої руди, підземних вод (термальних, промислових), ропи, мінеральних грязей та мулу за період з ІV кварталу 2006 року по ІІ квартал 2008 року, на підтвердження чого до матеріалів справи надані копії відповідних розрахунків (а.с. 49-53). Крім того, на підтвердження своїх доводів ДПІ додала до матеріалів справи копії накладних, рахунків-фактур, згідно яких саме філії ДП «Ілліч-Агро Крим» - Агроцех № 62 використовує термальну воду в промислових цілях, поставляючи її в пляшках покупцеві ПП «Кримські води» (а.с. 60-101). Поза увагою суду залишились норми Положення про філію Агроцех № 62 ДП «Ілліч-Агро Крим» ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», згідно з пунктом 1.3 якого філія є правонаступником Агроцеху № 62 ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» і входить до складу юридичної особи ДП «Ілліч-Агро Крим»; пункт 2.3 серед цілей діяльності філії визначає використання термальних вод.

Вказані доводи податкового органу та надані ним докази не отримали оцінки судами попередніх інстанцій.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичного суб`єкта спеціального водокористування на свердловині № 474/4739, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цієї обставини, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України. При цьому, у випадку встановлення того, що водокористувачем є саме філія ДП «Ілліч-Агро Крим» - Агроцех № 62, судам необхідно перевірити доводи податкового органу, якими він обґрунтовує правомірність донарахування позивачу плати за користування надрами, зокрема щодо заниження цією філією нормативів плати за спеціальне водокористування.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим задовольнити частково, скасувати ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2009 та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.06.2009; справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписН.Є. Блажівська підписМ.В. Сірош