Постанова № 36359677, 11.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2013 р. м.Київ К/800/25653/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

секретар судового засідання - Рикусова М.О.,

за участю представника відповідача - Трофименко М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-Львів» до Львівської митниці про визнання протиправними дій, скасування рішення та картки відмови, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО-Львів» звернулося з позовом до Львівської митниці, в якому, з урахуванням уточнень вимог, просило визнати протиправними дії щодо визначення митної вартості шаф металевих для одягу, виробництва ТзОВ «Меvatek s.r.o.» у кількості 45 шт., імпортованих Товариством на виконання контракту від 29 лютого 2012 року №804/31362298/29.02.12/05, у розмірі 17959,68 євро шляхом застосування резервного методу відповідно до ст.273 Митного кодексу України; визнати протиправними та скасувати рішення про визначення митної вартості товарів від 19 березня 2012 року №209000003/2012/000212/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 21 березня 2012 року №209160000/2/00094; зобов'язати відповідача визначити митну вартість та здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні товару, імпортованого Товариством на виконання контракту від 29 лютого 2012 року №804/31362298/29.02.12/05 та випущеного у вільний обіг під гарантійне зобов'язання, а саме - шаф металевих для одягу, виробництва ТзОВ «Меvatek s.r.o.» у кількості 45 шт. за декларацією митної вартості форми ВМД-2 від 23 березня 2012 року №209160000/2012/003585 та вантажною митною декларацією форми МД-2 від 23 березня 2012 року №209160000/2012/003585 із застосуванням основного методу - за ціною контракту від 29 лютого 2012 року №804/31362298/29.02.12/05 та Додатку № 1 до нього у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неправомірність прийняття відповідачем рішення про визначення митної вартості товарів за шостим резервним методом, що призвело до надмірної сплати митних платежів. Вказує про надання всіх можливих документів на підтвердження визначеної ним митної вартості.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю з підстав протиправності оскаржуваного рішення митниці та правомірності вимог позивача щодо зобов'язання відповідача.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року задоволено частково апеляційну скаргу Львівської митниці Державної митної служби України; скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково; визнано протиправними дії Львівської митниці Державної митної служби України щодо визначення митної вартості шаф металевих для одягу, виробництва «Mevatek s.r.o.» у кількості 45 штук, імпортованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Львів» на виконання контракту від 29 лютого 2012 року № 804/31362298/29.02.12/05 у розмірі - 17959,68 євро шляхом застосування резервного методу; визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці Державної митної служби України про визначення митної вартості товарів від 19 березня 2012 року № 209000003/2012/000212/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 209160000/2/00094; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем було подано усі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, а відповідачем не було обґрунтована неможливість визначення митної вартості за наявними документами та недоведена правомірність оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товарів за шостим методом.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Львівська митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, винести нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У касаційній скарзі відповідач зазначає про правомірність визначення митної вартості із застосуванням шостого методу у зв'язку з виявленою невідповідністю задекларованої позивачем митної вартості інформації, яка містилась в ЄАІС Держмитслужби України, та ненаданням декларантом витребуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі укладеного 29 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО-Львів» та чеською фірмою «Меvatek s.r.o.» контракту №804/31362298/29.02.12/05, позивачем 06 березня 2012 року з метою митного оформлення товарів надано митниці вантажні митні декларації форми МД-2, МД-3 та МД-6 №209160000/2012/002649, відповідно до яких задекларовано каталоги виробів «Меvatek s.r.o.» та шафи металеві для одягу на цокольній основі 1800*600*500 - 45 шт., виробник «Меvatek s.r.o.»Чеська республіка, які замикаються та мають відкриті дверцята заввишки понад 80 см, оснащені поличками та трубкою для плечиків артикул 4902, вартістю за одиницю товару 84,30 євро.

Позивачем митна вартість товарів визначена за ціною контракту, тобто за основним (першим) методом визначення митної вартості товарів.

Для митного оформлення товарів декларантом подано митному органу облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 02 березня 2012 року; митну декларацію від 02 березня 2012 року №209160000.2012.800027; товарно-транспортну накладну від 02 березня 2012 року СМК №9018610, в якій зазначені реквізити, котрі ідентифікують ввезений товар, його вагу та кількість, з зазначенням рахунку-фактури №2120001527, який визначає ціну товару; рахунок-фактуру (інвойс) від 29 лютого 2012 року №2120001527, відповідно до якого ціна за одиницю товару становить для шаф - 84,30 євро; контракт від 29 лютого 2012 року №804/31362298/29.02.12/05, загальна сума якого становить 11918,50 євро; специфікацію (додаток №1 до контракту) від 29 лютого 2012 року, згідно якої вартість шаф для одягу кількістю 45 шт. на суму 3793,50 євро (84,30 євро за 1 шт.); внутрішній договір від 01 березня 2012 року №057; сертифікат походження товару від 06 березня 2012 року №903176, відповідно до якого ціна шафи становить 84,30 євро за 1 шт.

Під час здійснення митного контролю у митного органу виникли сумніви щодо правильності визначення декларантом митної вартості та достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, які містили розбіжності, за результатами аналізу митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, згідно бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України було виявлено, що заявлена позивачем митна вартість є нижчою відносно рівня митної вартості таких товарів, імпортованих на митну територію України.

Львівською митницею запропоновано позивачу надати додаткові документи на підтвердження митної вартості та усунення наявних розбіжностей та неточностей, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інформація зовнішньо-торгівельних та біржових організацій про вартість сировини; каталоги та специфікації фірми-виробника, про що зроблено відповідний запис на ДМВ.

Позивачем на вимогу митного органу документи надані не в повному обсязі.

19 березня 2012 року в зв'язку із ненаданням декларантом повного пакету додаткових підтверджуючих документів, наявності сумнівів щодо достовірності поданих документів та відсутністю даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, відповідно до ст.265 Митного кодексу України посадовою особою відділу митних платежів після проведених консультацій з декларантом на підставі наявних у митного органу відомостей та інформації про рівень цін на такі товари прийнято оскаржуване рішення про визначення митної вартості №209000003/2012/000212/2.

21 березня 2012 року митним органом видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №209160000/2/00094.

22 березня 2012 року позивач звернувся до митниці із заявою №102 про надання дозволу на випуск у вільний обіг товарів під гарантійне зобов'язання декларанта шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, до прийняття остаточного рішення по визначенню митної вартості. Відповідно до заяви товариство зобов'язалося протягом 90 днів надати митниці додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості шаф металевих.

Листом від 23 березня 2012 року №8/43-4130 митницею надано дозвіл на випуск товарів у вільний обіг, що послугувало підставою для подання декларації митної вартості форми ДМВ-2 від 23 березня 2012 року №209160000/2012/003585 з врахуванням скоригованих митним органом сум та оплачено митні платежі у розмірі 30000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 22 березня 2012 року №1079, виходячи з визначеної в оскаржуваному рішенні митної вартості шаф металевих - 17959,68 євро.

31 травня 2012 року та 01 червня 2012 року на підтвердження заявленої митної вартості позивачем направило відповідачу висновок про вартісні характеристики товару, наданий ДП «Держзовнішінформ», відповідно до якого ціна шаф для одягу на цокольній основі за одиницю товару становить 84,30 євро; висновок Львівської торгово-промислової палати від 09 квітня 2012 року №19-09/370, згідно якого вартість 1 шафи може становити від 84,30 євро (табл.2) до 92,78 євро (табл. 3); специфікації; прайс-лист «Меvatek s.r.o.»; сертифікат походження товару від 06 березня 2012 року №903176; витяг з каталогу ТзОВ «Еко-Львів», в якому міститься інформація про шафи для одягу на цокольній основі.

Листом від 07 червня 2012 року №8/40-8032 митниця повідомила товариство про залишення без змін рішення про визначення митної вартості товарів від 19 березня 2012 року №209000003/2012/000212/2, обґрунтовуючи відмову тим, що при вивчені інформації, що міститься у представлених як основних, поданих при митному оформленні, так і додаткових документах виявлені розбіжності у вартості металевої шафи. У представлених документах відсутня будь-яка інформація про наявність та умови надання знижок при поставці товару, а висновки експертних організацій також не висвітлюють детальний механізм формування рівня митної вартості. Згідно ст.264 Митного кодексу України, як це зазначено в листі-відмові, заявлена декларантом митна вартість товарів та подані ним відомості повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню, а відтак рішення про визначення митної вартості від 19 березня 2012 року №209000003/2012/000212/2 прийнято правомірно та залишається митницею без змін.

Згідно ст.259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст.262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, яким визначено, що визначення митної вартості - сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 264 Митного кодексу України передбачено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено ч.2 ст.265 Митного кодексу України, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до ст.88 Митного Кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Термін подання додаткових документів становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання (п.13 Порядку).

На вимогу митного органу позивачем визначені митницею додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною договору подані не в повному обсязі.

Як встановлено п.14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Відповідно до ст.266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних документів або часткове надання витребуваних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, яка була нижчою рівня митної вартості товарів, інформація про які була наявна в митному органі. За вказаними обставинами митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (№1766) та норм митного законодавства. При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак позивач витребуваних документів щодо підтвердження заявленої митної вартості не надав. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

У зв'язку з ненаданням позивачем повного пакету додаткових документів у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, що дало митниці підстави для визначення митної вартості товарів у спосіб, передбачений ст.266 Митного кодексу України.

При визначенні митної вартості товару митницею застосований 6 резервний метод оцінки згідно ст.273 Митного кодексу, у оскаржуваному рішенні митниця послідовно довела неможливість застосування 1 - 5 методів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів, Львівська митниця діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, підстав для скасування оскаржуваного рішення митниці, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та для повернення сплачених позивачем при митному оформленні товарів сум не вбачається.

Враховуючи викладене суди першої та апеляційної інстанції прийшли до помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин в заявленому позові необхідно відмовити з підстав його необґрунтованості.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга Львівської митниці підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Також колегія суддів знаходить за можливе задовольнити клопотання Львівської митниці Міндоходів про заміну в порядку ст.55 КАС України, у зв'язку із проведеною реорганізацією митних органів шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, відповідача Львівську митницю її правонаступником Львівською митницею Міндоходів.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської митниці задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-Львів» відмовити.

Замінити відповідача у справі Львівську митницю її правонаступником - Львівською митницею Міндоходів.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді