Постанова № 36359539, 10.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/8819/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г. К., Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська логістична компанія" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2011 у справі № 2а-15465/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська логістична компанія"

до Київської регіональної митниці

про визнання нечинними податкових повідомлень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство в судовому порядку оскаржило податкові повідомлення форми "Р" від 25.09.2009 № 70 та № 71, ухвалені Київською регіональною митницею.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2011, у задоволенні позову відмовлено.

В основу судових рішень попередніх інстанцій покладено висновок акта перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення, про те, що методологічна помилка декларування позивачем коду товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) призвела до недобору митних платежів (мита та податків) та те, що зіставлення фактичних видатків, здійснених Товариством на транспортування товарів, з їх розміром, зазначеним у довідках, поданих до митного органу, свідчить про розбіжність між сумами витрат на транспортування, задекларованих при митних оформленнях, та сумами, що фактично були сплачені за рахунками перевізників, що призвело до порушення ст. 267 Митного кодексу України у частини повноти визначення митної вартості, а позивачем, у свою чергу, у позовній заяві не наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог.

На зазначені судові рішення позивач подав касаційну скаргу, в якій ставиться питання про їх скасування та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, Товариство посилається на те, що митне оформлення товару здійснювалось митним органом на підставі класифікаційних рішень, які відповідно до ст. 313 Митного кодексу України для митних цілей є обов'язковим для підприємств і громадян, тому позивач не мав можливості допустити методологічну помилку при визначенні коду товару, оскільки виконував відповідні класифікаційні рішення регіональної митниці. Також у касаційній скарзі позивач зазначив, що при митному оформленні відповідних товарів Митниці було надано передбачені законодавством документи (довідки) на підтвердження митної вартості, а дійсний розмір витрат експедиторів по здійсненню доставки вантажів до митного кордону України неможливо визначити шляхом співставлення номерних знаків машин, сплачених позивачем на користь експедитора коштів, даних податкових накладних, які відображають лише податкові зобов'язання самої транспортно - експедиторської організації від отриманої винагороди за послуги, та підписаних актів приймання - передачі наданих експедитором послуг.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Київською регіональною митницею було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань митної справи за період з 01.07.2007 по 31.03.2009, за результатами якої складено акт від 20.08.2009 № 14/9/100000000/33154264.

У ході вказаної перевірки працівниками митного органу було встановлено факт недоборів митних платежів та податку на додану вартість (далі - ПДВ) через методологічні помилки, допущені позивачем під час декларування товару за вантажними митними деклараціями (далі - ВМД), та невідповідність задекларованого позивачем розміру транспортних витрат відомостям, що містяться в актах прийому-передачі виконаних робіт, та сумам, що фактично були сплачені за рахунками перевізників.

На підставі висновків акта перевірки Митницею винесені оскаржувані повідомлення форми "Р", якими позивачу донараховано до сплати мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у сумі 730 166,19 грн., в тому числі штрафні санкції 242 388,83 грн., та ПДВ на суму 158 123,25 грн., в тому числі штрафні санкції 52 707,75 грн.

Так, порядок декларування митної вартості товарів при їх ввезенні в Україну регулюється статтями 259 - 273 Митного кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження" від 20.12.2006 № 1766 (Порядок № 1766).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 258 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 3 ст. 267 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до п. 8 Порядку № 1766 для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Судами встановлено, та не заперечується сторонами, що у перевіряємому Митницею періоді Товариством на підтвердження задекларованої вартості транспортних послуг подавались лише довідки, складені ТОВ "Віапрайм", яке такі послуги надавало.

З огляду на те, що перевіркою встановлена невідповідність задекларованої вартості перевезень тій, яка міститься у первинних бухгалтерських документах, а саме у актах прийому - передачі виконаних робіт (послуг), які, зокрема, як вбачається з матеріалів справи, містять зміст вчинених господарських операцій - "міжнародні транспортні послуги" та "експедиційні послуги", та у платіжних дорученнях, на суму 42 300 грн., обґрунтованим є сумнів Митниці щодо правильності кінцевого нарахування позивачем митних платежів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 Митного кодексу України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.

Частиною 1 ст. 69 Митного кодексу України передбачено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на час винесення оскаржуваних повідомлень) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

За правилами пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З викладеного вбачається, що Митниця є контролюючим органом, повноважним проводити документальні перевірки щодо дотримання митного законодавства, та у випадку виявлення заниження сум податкових зобов'язань - вправі їх донарахувати із застосуванням штрафних санкцій.

З огляду на те, що за результатами перевірки встановлена невідповідність задекларованого позивачем розміру транспортних витрат та відомостей бухгалтерських документів, суди дійшли вірного висновку про те, що Митницею правильно донараховано ПДВ у розмірі 8 919,93 грн., ввізного мита - 2 299,66 грн. та обґрунтовано застосовано штрафні санкції (50 %) у сумі 5 609,80 грн. (додаток 5 до акту від 20.08.2009 № 14/9/100000000/33154264) (а.с. 32-36 т. 1).

Разом з тим, висновки судів про те, що методологічна помилка декларування позивачем коду товарів згідно з УКТ ЗЕД призвела до недобору митних платежів, є помилковими.

Як встановлено судами, підставою для декларування позивачем товару (плити для підвісної стелі виготовлені з рослинних та мінеральних волокон) за кодом УКТЗЕД 6808000000 у період з липня 2007 по жовтень 2008 року були рішення відділу номенклатури та класифікації товарів Київської регіональної митниці від 04.12.2006 № КТ-100-2686-06 та від 18.12.2006 № КТ-100-2685-06.

07.12.2007 розпорядженням начальника Київської регіональної митниці зазначені рішення про визначення коду товару були скасовані. Проте Товариство продовжувало декларувати товар за кодом УКТЗЕД 6808000000.

З жовтня 2008 року Товариство на підставі рішень митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей від 24.10.2008 № КТ-100-2497-08 та від 27.10.2008 № КТ-100-2497-08 декларувало товар (плити для підвісної стелі виготовлені з рослинних та мінеральних волокон) за кодом 6806900000.

Окрім цього, судами встановлено, що рішення щодо визначення коду товару від 18.12.2006 № КТ-100-2685-06 було прийнято з урахуванням результатів проведених досліджень Центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи (лист ЦМУЛДЕР від 14.12.2006 № 29/6-12/2/8506-Д (Довідка експерта 12.2.-503)), відповідно до яких експертом зазначено, що до складу наданих на дослідження зразків у вигляді будівельних плит (арт. 01OR 201321 Orbit SK, 01FI 201321 Filigran SK, 01P 201321 Planet SK,) виробництва "AMF" (Німеччина) входять рослинні матеріали, які агломеровані за допомогою мінеральних в'яжучих. Рішення від 24.10.2008 № КТ-100-2497-08 було прийнято щодо інших товарів (арт. 59037 Planet SK, 59035 Filigran SK) виробництва "Knauf AMF" (Німеччина), результати лабораторних досліджень яких значно відрізняються від наведених вище. А рішення від 04.12.2006 № КТ-100-2686-06 та від 27.10.2008 № КТ-100-2497-08 були прийняті на один і той же товар, однак рішення 2006 року прийнято з урахуванням інформації від фірми -виробника, яка у 2008 році не була підтверджена експертом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суди не звернули належної уваги на доводи позивача про те, позивач не мав можливості допустити методологічну помилку при визначенні коду товару, оскільки митний орган у 2006 році рішенням про визначення коду товару самостійно класифікував товар (плити для підвісної стелі виготовлені з рослинних та мінеральних волокон) для митного оформлення за кодом УКТЗЕД 6808000000 для чого у Товариства було відібрано зразки з поставленої партії для проведення лабораторних досліджень. Також під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача до ВМД, поданих позивачем до жовтня 2008 року, зауважень не було, а декларування товару з жовтня 2008 року за новими кодами УКТ ЗЕД відповідно до вимог ст. 313 Митного кодексу України позивачем було здійснено на підставі рішень від 24.10.2008 № КТ-100-2497-08 та від 27.10.2008 № КТ-100-2497-08 з моменту їх отримання. При цьому, як зазначає позивач, постачальником товару було здійснено зміну артикулів товару, але вказані зміни не вплинули на зовнішній вигляд та склад товару, що підтверджено транспортно - супровідним документом від 17.03.2010 "Knauf AMF" (Німеччина), який міститься в матеріалах справи (а.с. 109 т. 2).

Так, порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний кордон України товарів, митне регулювання та справляння податків, зборів регулюється Митним кодексом України.

Відповідно до ст. 1 Митного Кодексу України митне оформлення - це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що перемішуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використань цих товарів і транспортних засобів.

У п. 19 ст. 1 Митного кодексу України міститься визначення терміна "митні процедури" - операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (ст. 69 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

А згідно ст. 78 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Статтею 86 Митного кодексу України встановлено, що митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом міністрів України, або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

Пунктом 12 ст. 1 Митного кодексу України визначено, що митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Статтею 265 Митного кодексу України встановлено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Наказу Держмитслужби України від 20.04.2005 № 314 "Про затвердження Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації" працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення, та здійснення митного контролю. При цьому у пункті 17 розділу 3 "Здійснення митних процедур" вказано, що при митному контролі здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами). Пункт 25 Порядку містить норму, за якою посадова особа митного органу ініціює проведення митного огляду, якщо документів, поданих декларантом, недостатньо для прийняття рішення про повноту та/або достовірність відомостей, що перевіряються або результати перевірки правильності класифікації та кодування товарів, визначення країни походження тощо, потребуються проведення такого огляду.

Завершення митного оформлення здійснюється шляхом проставлення згідно норм вказаного Порядку проставляння відбитка особистої номерної печатки посадової особи підрозділу митного оформлення, яка завершила митне оформлення.

У відповідності до п. 8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №574 від 09.06.1997, оформлена зазначеним чином ВМД є підтвердженням надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення вантажу у митному режимі імпорту і свідчить про закінчення митного оформлення відповідно до ч.5 ст. 43 Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 № 1863 "Про затвердження Порядку ведення Української класифікації зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД)" - обов'язок проведення перевірки правильності класифікації та кодування товару покладено на Державну митну службу України.

Згідно ст. 312 Митного кодексу України ведення УКТЗЕД здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та передбачає прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТЗЕД.

Прийняття рішень щодо класифікації товарів в УКТЗЕД пов'язано з іншими, визначеними ст. 312 Митного кодексу України, складовими ведення УКТЗЕД, яке покладено на митну службу, а саме: відстеження змін та доповнень до міжнародної основи УКТЗЕД, пояснень та інших рішень по тлумаченню цієї основи, що приймаються Всесвітньою митною організацією; розроблення пояснень та рекомендацій з метою забезпечення однакового тлумачення і застосування УКТЗЕД; здійснення деталізації УКТЗЕД на національному рівні; ведення та зберігання еталонного примірника УКТЗЕД; здійснення інших функцій, необхідних для ведення УКТЗЕД.

Таким чином, митний орган самостійно класифікує товар, а відповідно і визначає суму мита, збору, ПДВ до сплати.

Як вірно встановлено судами, декларування товару, який було ввезено позивачем на протязі 2007 року на митну територію України, було здійснено на підставі рішень митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей. При цьому, під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача до ВМД, поданих позивачем, не було зауважень, а працівниками Митниці було здійснено необхідні процедури щодо прийняття ВМД до оформлення. Тому відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених ВМД до моменту прийняття нових рішень Київською регіональною митницею у жовтні 2008 році, що підтверджується завершеним митним оформленням та пропуском товару через митний кордон України.

Отже, з урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про неправомірність прийняття спірних податкових повідомлень в частині визначення суми ввізного мита (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 726 716,70 грн. та ПДВ (з урахуванням штрафних санкцій) у сумі 141 293,85 грн.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але порушено норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, а тому вбачаються підстави для їх скасування в частині та ухвалення нового рішення в цій частині.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська логістична компанія" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2011 у справі № 2а-15465/10/2670 про відмову у задоволенні позову визнати недійсними податкові повідомлення форми "Р" від 25.09.2009 № 70 та № 71 скасувати в частині визначення суми ввізного мита (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 726 716,70 грн. та ПДВ (з урахуванням штрафних санкцій) у сумі 144 743,35 грн. та позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська логістична компанія" в цій частині задовольнити, в іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко