Ухвала суду № 36359074, 19.12.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3748/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький авіаційний завод" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницький авіаційний завод» звернулось до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.10.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що під час перевірки не було надано транспортних та супроводжувальних документів на товар підприємства, а саме не надано товарно-транспортних накладних. Крім того, відповідач посилається на акт перевірки контрагента позивача у якого відсутня можливість здійснювати господарські операції.

Сторони в судове засідання не з'явились проте надали заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами податкового органу проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Вінницький авіаційний завод" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з постачальником ТОВ "Харпромпостач" за березень та квітень 2012 року.

В ході проведення перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем п. 201.1 статті 201, п. 200.2 статті 200, п.198.6, п. 198.2, 198.1 статті 198 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки Вінницькою ОДПІ складено акт перевірки № 2489/2202/37617817 від 24.07.2013 року.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0004512201 від 27.08.2013 року, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5 701,00 грн. з них за основним платежем 4 561,00 грн., штрафних (фінансові) санкцій - 1 140,00 грн.

Судом також встановлено, що в основному висновки податкового органу ґрунтувались на висновках викладених в довідці Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС №153/22-104/34391138 від 01.04.2013 року про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Харпромпостач" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ПП "Раіком", ТОВ "Ліга" за період з 01.01.2012 року по 30.05.2012 року та ТОВ "Аркада - Т" за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення суд першої інстанції зазначив, що наявність підтверджуючих первинних документів та належним чином оформлених податкових накладних свідчать про правомірність включення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а тому збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість є протиправним.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

27 серпня 2013 року, податковим органом на підставі акта перевірки № 2489/2202/37617817 від 24.07.2013 року, яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення-рішення №0004512201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 5701 грн., з яких 4561 грн. за основним платежем та 11405 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ, який було сплачено внаслідок здійснення господарських операцій з ТОВ «Харпромпостач» (придбання оргскла).

На підтвердження придбання у ТОВ «Харпромпостач» ТМЦ позивачем надано податкову накладну, видаткову накладну, прибутковий ордер, рахунок-фактуру, платіжне доручення, виписку з банку та товарно-транспортну накладну.

Також, позивачем надано документи, які підтверджують використання придбаних ТМЦ, зокрема придбане оргскло було використано під час ремонту вертольотів, що підтверджується лімітно-забірними картами на відпуск матеріалів і ПММ за травень, квітень 2012 року та копіями карток дефектації і ремонту скла і резинових окантовок по технології ТИ Ми-2/670-71.

Стосовно доводів податкового органу про відсутність у позивача на час проведення перевірки товарно-транспортних накладних, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, зі змісту акта перевірки видно, що податковому органу ТОВ «ВІАЗ» листом №200 від 25.04.2013 року серед інших документів було надіслано товарно-транспортну накладну (а.с. 9), а тому є необґрунтованими доводи відповідача про відсутність документів транспортування товару.

Крім того, наявність товарно-транспортних накладних, як підтвердження отримання товарно-матеріальних цінностей, не впливає на формування податкового кредиту, оскільки, наявність товарно-транспортних накладних передбачено наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні і регулюють питання перевезення, а не питання податкового обліку та звітності.

Щодо посилання податкового органу на довідку Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС №153/22-104/34391138 від 01.04.2013 року про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Харпромпостач" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ПП "Раіком", ТОВ "Ліга" за період з 01.01.2012 року по 30.05.2012 року та ТОВ "Аркада - Т" за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року, яка взята за основу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Вказана правова позиція узгоджується з правовими позиціями викладеними у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 року у справі № 2а-8203/11/1470 (К/9991/56923/12).

Щодо твердження податкового органу, що судом першої інстанції під час розподілу судових витрат не враховано ч.1 ст. 94 КАС України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно скасовано податкове повідомлення-рішення, оскільки правомірність його прийняття не підтверджено під час апеляційного розгляду справи.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Курко О. П.