Ухвала суду № 36358591, 05.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р. справа № 0870/6549/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Шелепової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосфера ММ» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року у справі №0870/6549/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосфера ММ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергосфера ММ» 5 липня 2012 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя в якому просить скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000091530 від 02.04.2012 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 55275,00 грн. в т. ч. за основним платежем - 44220,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -11055,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки прийнято на підставі акта перевірки № 60/16-32715969 від 15.02.2012 року який позивачу не надсилався та з яким позивача ознайомлено не було.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, висновки акта перевірки № 60/16-32715969 від 15.02.2012 року є правомірними, а податкове повідомлення - рішення від 02.04.2012 року № 0000091530 таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована доводами щодо здійснення відповідачем камеральної перевірки позивача з порушеннями вимог податкового законодавства та як наслідок прийняттям за її результатами неправомірного податкового повідомлення-рішення. Крім того зазначає про помилкове застосування до спірних відносин, що мали в грудні 2009 року положень Податкового кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який заперечував, щодо задоволення апеляційної скарги позивача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 15.02.2012 року відповідачем згідно пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, в порядку статті 76 розділу II Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача за період грудень 2009 року.

За результатами перевірки складено акт № 60/16-32715969 від 15.02.2012 року (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення порядку заповнення та подання податкової звітності з

податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за №250/2054, а саме: допущено методологічну помилку, що вплинула на розрахунки з бюджетом та п.50.1 ст.50 Податкового Кодексу України від 28.12.2010 року, а саме: не задекларовано ПДВ в сумі 44220 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет (а.с. 35-37).

Згідно акта перевірки 20.01.2010 року позивачем до відповідача надіслано податкову декларацію за грудень 2009 року з податку на додану вартість з порушенням вимог п.5 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 (далі - Наказ № 166), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054.

Відповідно до п. п. 5.3.2 п. 5 Наказу № 166 «до рядка 1 декларації включаються оподатковані за ставкою 20 відсотків обсяги поставки, здійснені на митній території України»; відповідно до п. 5 «до рядка 9 декларації включається сума значень рядків (1-7-8 Колонки Б»; відповідно до п. п. 5.15 п. 5 «до рядка 18 декларації включається різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного податкового періоду (рядок 9 - рядок 17), до рядка 18.1 декларації включається сума ПДВ, яка в поточному звітному періоді підлягає нарахуванню (позитивне значення суми рядка 18); відповідно до пп. 5.10 п.15 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, вказується в рядку 27 декларації».

На підставі акта камеральної перевірки №60/16-32715969 від 15.02.2012 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000091530 від 02.04.2012 року про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість у сумі 11 055,00 грн. (а.с. 18).

17.02.2012 року вказаний акт перевірки направлено поштою на юридичну адресу позивача, а саме: 69098, м. Запоріжжя, вул. Чарівна буд. 155 кв. 224. Однак 19.03.2012 року лист повернувся до відповідача з відміткою посадової особи поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», про що складено довідку №1-32715969 від 19.03.2012 року про неможливість вручення засобами поштового зв'язку (а.с. 31,38).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно п. 50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 КАС України) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що позивачем було надіслано податкову декларацію з податку на додану вартість з порушенням вимог п.5 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 та в порушення п. 50.1 ст.50 Податкового кодексу України платником податків у майбутньому періоді не виправлено помилки, що призвело до заниження податкових зобов'язань за грудень 2009 року на суму 44 220,00грн.

Відповідно до п. 200.1 п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до ч. 1 п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що щодо висновки акту перевірки № 60/16-32715969 від 15.02.2012 є правомірними, а податкове повідомлення - рішення від 02.04.2012 № 0000091530 таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи позивача про протиправне застосування відповідачем до спірних відносин, що мали в грудні 2009 року положень Податкового кодексу України, оскільки відповідно до Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме пункту 11 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Щодо доводів позивача про проведення камеральної перевірки за межами своїх повноважень суд апеляційної інстанції зауважує, на наступному: власне порушення податковим органом вимог законодавства під час здійснення такої перевірки не звільняє суб'єкта господарювання від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства, оскільки перевищення працівниками податкового органу своїх повноважень тягне за собою застосування до посадових осіб суб'єкта владних повноважень відповідних заходів примусу в розрізі адміністративної, кримінальної відповідальності тощо.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосфера ММ» - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року у справі №0870/6549/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 23 грудня 2013 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко