Рішення № 36357600, 23.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20340/13 23.12.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Харченка Ігоря Васильовича

про стягнення 20 216,03 грн.

Суддя Капцова Т.П.

Представники :

від позивача Діденко І.В. - пред. за довір.

від відповідача не з'явився

від третьої особи не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал" про стягнення 20 216,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 29.11.2010р. в м.Києві на проспекті Московському, 6 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mercedes-benz E280», державний реєстраційний номер АА 9166 НР, під керуванням Харченка І.В. та транспортного засобу «Renault», державний реєстраційний номер АА1271ІС, під керуванням Проців О.Й. Позивач вказує, що ним, як страховиком, виплачено страхувальнику Харченку І.В. страхове відшкодування, внаслідок чого, до позивача, в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, якою застраховано цивільно-правову відповідальність особи з вини якої сталася ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.13р. порушено провадження у справі №910/20340/13 та призначено розгляд справи на 25.11.13р.

У судове засідання 25.11.13р. з'явився представник позивача. Представник відповідача та представник третьої особи у судове засідання не з'явився про причини неявки повноважних представників суд не повідомлено.

Представником позивача заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять календарних днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.13р. продовжено строк розгляду спору у справі №910/20340/13 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 23.12.2013р.

У судове засідання 23.12.13р. представник позивача з'явився та надав пояснення по справі.

Представник відповідача та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Харченко І.В. у судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили.

В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчать про те, що відповідачем 31.10.13 було отримано ухвалу суду про порушення провадження у справі від 23.10.13р., а 29.11.13р. отримано ухвалу суду від 25.11.13р.

З огляду на те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 23.10.13р. та ухвала суду про відкладення розгляду справи від 25.11.2013р. були надіслані судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також, враховуючи, що від представника відповідача надійшов відзив по справі, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України), а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду про порушення провадження у справі від 23.10.13р. та ухвала суду про відкладення розгляду справи від 25.11.13р були надіслані судом за адресою третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Харченка Ігоря Васильовича, зазначеною в позовній заяві.

Факт направлення ухвали суду від 23.10.13р. та від 25.11.13р. на адресу третьої особи підтверджується копіями реєстрів поштового відправлення суду від 29.10.13р. та від 27.11.13р. (списки згрупованих поштових відправлень від 29.10.13р. та від 27.11.13р.), долученими до матеріалів справи.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист суду, яким на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Харченка Ігоря Васильовича, зазначену в позовній заяві направлялася ухвала суду про порушення провадження у справі від 23.10.13р., який повернувся на адресу суду з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Таким чином, враховуючи п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Харченко І.В. вважається повідомленим про час і місце розгляду справи судом, а його неявка не перешкоджає розгляду справи судом.

23.12.2013р. у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним позовні вимоги.

У судовому засіданні 23.12.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст.82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення справи по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

05.09.2008р. між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» (страховик) та Харченко Ігорем Васильовичем (страхувальник) укладено Договір страхування наземного транспорту №К2НСАЕ00000034 від 05.09.2008р., відповідно до якого позивачем застраховано майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Mercedes-benz E280», державний реєстраційний номер АА 9166 НР.

29.11.2010р. в м.Києві на проспекті Московському, 6 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mercedes-benz E280», державний реєстраційний номер АА 9166 НР, під керуванням Харченка І.В. та транспортного засобу «Renault», державний реєстраційний номер АА1271ІС, під керуванням Проців О.Й.

Матеріали справи свідчать про те, що 29.11.2010р. в м.Києві на проспекті Московському, 6 Проців О.Й., керуючи транспортним засобом «Renault», державний реєстраційний номер АА1271ІС, не дотрималась безпечної дистанції та здійснила зіткнення з автомобілем марки «Mercedes-benz E280», державний реєстраційний номер АА 9166 НР, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Постановою Оболонського районного суду м.Києва від 22.12.2010р. у справі №3-13707/2010 водія автомобіля «Renault», державний реєстраційний номер АА1271ІС Проців О.Й. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Згідно зі Звітом про оцінку автомобіля Mercedes-benz E280, державний реєстраційний номер АА 9166 НР №65-12700450-А від 13.01.2011р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mercedes-benz E280», державний реєстраційний номер АА 9166 НР внаслідок його пошкодження склав 11193,07 грн.

Страховим актом №И-1107 від 11.03.2011р. пошкодження транспортного засобу марки «Mercedes-benz E280», державний реєстраційний номер АА 9166 НР, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди що сталася 29.11.2010р., визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 10 734,21 грн.

Відповідно до Договору страхування наземного транспорту №К2НСАЕ00000034 від 05.09.2008р. вигодонабувачем є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк».

На підставі заяви Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» №6576569 від 11.03.2011р. позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 10 734,21 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1563 від 15.03.2011р.

Судом, також, встановлено, що 21.03.2011р. Харченко І.В. звернувся до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з заявою (вх.№6712 від 21.03.2011р.), в якій просив переглянути суму страхового відшкодування за Страховим актом №И-1107 від 11.03.2011р., складеним на підставі Звіту про оцінку автомобіля Mercedes-benz E280, державний реєстраційний номер АА 9166 НР №65-12700450-А від 13.01.2011р., мотивуючи своє прохання тим, що ремонтна калькуляція по вказаному звіту не містить переліку деталей, які були вказані в листі пошкоджень від 03.12.10р.

Як встановлено судом, позивачем було замовлено проведення повторної оцінки вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mercedes-benz E280», державний реєстраційний номер АА 9166 НР.

Відповідно до Звіту про вартість матеріального збитку завданого власнику КТЗ №117 від 11.04.2011р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mercedes-benz E280», державний реєстраційний номер АА 9166 НР, внаслідок його пошкодження склала 20 674,89 грн.

На підставі Страхового акту №И-2168 від 10.05.2011р. позивачем проведено доплату суми страхового відшкодування у розмірі 9 481,82 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3161 від 11.05.2011р.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відтак позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права вимоги до відповідальної за збитки особи в межах здійсненої виплати.

Згідно з ч.1 та ч.2 статті 1187 Цивільного кодексу України діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних,, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб - є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання, якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Renault», державний реєстраційний номер АА1271ІС була застрахована відповідачем згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/8130749.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність особи з вини якої сталося ДТП за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Renault», державний реєстраційний номер АА1271ІС, було застраховано відповідачем, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Згідно інформації Моторного (транспортного) страхового бюро України (Лист №7/2-28/33804 від 28.11.13р.) за Полісом №ВС/8130749 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 51 000,00 грн., розмір франшизи - 510 грн.

Відповідно до ч. 2 п. 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За таких підстав, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу в межах ліміту відповідальності розмір оціненої шкоди, завданої транспортного засобу «Mercedes-benz E280», державний реєстраційний номер АА 9166 НР, за вирахуванням франшизи, яка становить 19 706,03 грн. (20 216,03 грн. - 510 грн. =19 706,03 грн.).

Судом встановлено, що відповідач 20.09.13р. отримав претензію позивача про відшкодування збитків в порядку регресу №18-09/02-01 від 18.09.2013р., про що свідчить накладна №1431998 від 18.09.2013р., видана підприємством «Експрес-доставка «Меркурій».

Однак, як вказує позивач страхове відшкодування в порядку регресу виплачено відповідачем не було.

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування), страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, до особи, відповідальної за завданий збиток.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Як вказав Верховний Суд України в своїй Постанові від 28.08.2012р., у справі №23/279 позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, та може реалізувати своє право шляхом подачі позову безпосередньо до суду.

За таких підстав суд не приймає посилання відповідача на те, що позивачем порушено досудовий порядок врегулювання спірних правовідносин.

Згідно з частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано належних доказів виплати позивачу страхового відшкодування в порядку регресу.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 20 216,03 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 19 706,03 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал" (01032, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд.33-Б, приміщення 36, код ЄДРПОУ 32206908) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.32, код ЄДРПОУ 33248430) страхове відшкодування в розмірі 19 706 (дев'ятнадцять тисяч сімсот шість) грн. 03 коп. та 1677 (тисячу шістсот сімдесят сім) грн. 10 коп. - суми судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 26.12.13р.

Суддя Капцова Т.П.