Ухвала суду № 36357525, 17.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 р.Справа № 816/5484/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача - Шмельова М.М., відповідача - Батюти З.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2013р. по справі № 816/5484/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" (далі по тексту - ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", ПАТ "ВГЗ", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - Кременчуцька ОДПІ, відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 06.09.2013 року № 0005652202/371, № 0005672202/372, № 000 5672202/373 та № 0000322205/374.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2013р. по справі № 816/5484/13-а адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 06.09.2013 року № 0005652202/371, № 0005672202/372, № 000 5672202/373 та № 0000322205/374.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" витрати зі сплати судового збору в сумі 2294,00 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2013р. по справі № 816/5484/13-а та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що за результатами перевірки ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" не встановлено факту передачі товарів (послуг) по правочинах, здійснених з ПП «Таір-1», ТОВ «МВС» «Зевс», ТОВ "НПО Днепромаш", ТОВ "ТД Евротех", ТОВ "Ітєу", ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Нова лінія" ТОВ "Кредере", ТОВ "Промснаб", ТОВ "НПП "Алкар", ПП "Восток-плюс ЛТД", ТОВ «Запоріжпромтехнологія», ТОВ "Транс ком логістик", ТОВ "Баст Трейд", ПП «Салфіт», ТОВ «ЗЗМС», ТОВ «Сокол», ПП "Пластик", ТОВ НВКФ "Вест-Пром", ТОВ "Спецфрезінструмент", ТОВ "Досс інструмент України", ПП "Фірма "Рембудсервіс", ПП «Деметра» та ТОВ "Сталькомплект ЛТД" із зазначеними в актах перевірок постачальниками та покупцями по ланцюгу. Також вказує на те, що в ході перевірки з'ясовано, що операції із придбання мали не товарний характер, товар не перевозився. З огляду на це, на думку апелянта відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість. Крім того, наполягає на безпідставному включенню позивачем до складу витрат суми витрат з надання послуг з випробування електропотягів, які призвели до отримання збиткового фінансового результату. Наполягає на правомірності встановлення порушень позивачем вимог Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині недотримання термінів розрахунків в іноземній валюті у розмірі 118 302,06 грн. при проведенні експортних операцій з ЗАТ «Гомельський вагонобудівний завод», Республіка Беларусь та СЗАТ «Могилевський вагонобудівний завод».

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити, а оскаржувану постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2013р. по справі № 816/5484/13-а скасувати з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні та в надісланих до суду апеляційної інстанції письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін, як законну та обґрунтовану. На підтвердження своєї правової позиції позивач посилався на протиправність висновків відповідача про нікчемність операцій товариства з його контрагентами та порушення вимог податкового законодавства, які базуються виключно на актах зустрічних звірок та позапланових невиїзних перевірок контрагентів позивача. При цьому, наполягає, що укладені договори між ПАТ "ВГЗ" та його контрагентами були направлені на настання реальних наслідків, підтверджені належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, в судовому порядку недійсними не визнавалися, та спричинили певний рух активів позивача. Вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що витрати подвійного призначення по проведенню випробувань двох міжрегіональних двосистемних електропоїздів безпосередньо пов'язані з господарської діяльністю ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", підтверджені первинними документами, обґрунтовані, а тому підлягали включенню до складу витрат позивача. Стверджував про те, що відповідачем протиправно застосовано до товариства штрафні санкції за порушення вимог Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" стосовно граничного строку розрахунків між нерезидентами та ПАТ "ВГЗ", оскільки позивачем було дотримано вимоги статті 4 вказаного Закону та постанови НБУ від 16.11.2012 року "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" зареєстровано 29.12.1993 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100339436 від 14.06.2011 року.

В період з 10.06.2013р. по 23.07.2013р. працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р..

Результати перевірки оформлені актом № 1357/16-03-22-01-08/05763814 від 20.08.2013 року, яким зокрема зафіксовано порушення позивачем п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4, п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 1025221,00 грн.; п.п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 882243,00 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 90949,00 грн.; ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при виконанні експортних контрактів № 7612/121084/с від 20.06.2012р. з ЗАТ "Гомелевський вагонобудівельний завод", Республіка Білорусь - порушення строку оплати за поставлені вагонокомплекти в сумі 820845,00 дол. США з простроченням законодавчо встановленого терміну 6 днів та № 5006/0241 від 15.06.2006р. із СЗАТ "Могілевський вагонобудівельний завод", Республіка Білорусь - порушення строку оплати по утриманню конструкторської документації на напіввагон в сумі 8500,00 дол. США з простроченням законодавчо встановленого терміну 1 день.

На підставі вказаних висновків акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 06.09.2013р. № 0005652202/371, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 281 526,25 грн., в т.ч. за основним платежем - 1 025 221,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 256 305,25 грн., № 0005662202/372, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 90 949,00 грн., № 0005672202/373, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 882 243,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 220 560,75 грн. та № 0000322205/374, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД в розмірі 118 302,06 грн.

Позивач, не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом про їх оскарження.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0005652202/371 від 06.09.2013 року слугував висновок акту перевірки про порушення ПАТ "ВГЗ" вимог пп.138.1.1 п.138.1, п.138.4, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1 025 221 грн.

У свою чергу, однією з підстав для такого висновку стало твердження відповідача про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат за 1-4 квартали 2012 року витрат, пов'язаних з правочинами, укладеним між позивачем та ПП «Таір-1», ТОВ «МВС» «Зевс», ТОВ "НПО Днепромаш", ТОВ "ТД Евротех", ТОВ "Ітєу", ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Нова лінія", ТОВ "Кредере", ТОВ "Промснаб", ТОВ "Алчевський карбідний завод", ПП "Восток-плюс ЛТД", ТОВ «Запоріжпромтехнологія», ТОВ "Транс ком логістик", ТОВ "Баст Трейд", ПП «Салфіт», ТОВ «ЗЗМС», ТОВ «Сокол», ПП "Пластик", ТОВ НВКФ "Вест-Пром", ТОВ "Спецфрезінструмент", ТОВ "Досс інструмент України", ПП "Фірма "Рембудсервіс", ПП «Деметра», що не спричиняють правоих наслідків, та витрат, понесених в зв'язку з придбанням послуг по випробуванню двох міжрегіональних двосистемних електропотягів.

Встановлення вищевказаного порушення слугувало також підґрунтям для висновку відповідача про порушення позивачем п.198.3, 198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за нікчемними правочинами, та придбаними послугами по випробуванню двох міжрегіональних двосистемних електропотягів, що призвело до завищення показників у рядку 10.1 Декларації «підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» у розмірах відповідно 472 691 грн. та 495 804 грн., заниження податку на додану вартість в сумі 882 243 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 90 949 грн. З посиланням на вказані порушення відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення від 06.09.2013 року № 0005672202/373 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 882 243 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції - 220 560,75 грн. та № 0000322205/372 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 90 949 грн.

Колегія суддів вважає такі твердження відповідача помилковими та такими, що не є підставою для позбавлення позивача права на валові витрати та податковий кредит, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правові відносини щодо порядку та підстав формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно з приписами пункту 14.1.56 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Стаття 135 Податкового кодексу України містить у собі склад доходів та порядок їх визначення, так відповідно до п. 135.1 доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу; дохід банківських установ.

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до приписів пункту 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в пунктом 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність -це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання. Так, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2. статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому згідно із приписами абзацу 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на норми п.44.1 ст.44, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України колегія суддів зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на валові витрати можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Виходячи зі змісту пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток має бути фактично сплачені і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Матеріалами справи підтверджено, що між ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" та ПП «Таір-1» укладено договір № 25/5-37 від 21.02.2012р. на поставку для виробничих потреб позивача продукції для ремонтно-експлуатаційних потреб. На виконання умов зазначеного договору контрагент поставив Позивачу на умовах послідуючої оплати продукцію, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000044 від 16.03.2012р. на суму 12224,40 грн. та узгоджується з умовами договору.

Факт придбання продукції, її транспортування та оприбуткування позивачем підтверджується належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами, долученими до матеріалів справи (т. 1 а.с. 177-201, т. 4 а.с. 85-188, т. 4 а.с. 18-218). Оплата за придбану продукцію здійснена платіжним дорученням № 25/3456 від 26.03.2012 року. Транспортування здійснено власним автотранспортом позивача.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до чинного законодавства України та внутрішніх локальних актів позивача, підрозділам підприємства дозволено здійснювати придбання продукції на суму, яка не перевищує 2500,00 грн. без укладення окремих договорів на підставі отриманих рахунків-фактур.

Колегією суддів встановлено, що по перерахованим відповідачем в додаткових поясненнях до апеляційної скарги видатковим накладним від 14.02.12р. № РН- 000Ц029, від 30.01.12р. № РН-0000080, РН-0000079, РН-0000078, від 10.01.12р. № РН-0000009, РН-0000010, РН-0000011, від 20.02.12р. № РН-0000038, РН-0000037, від 27.03.12р. № РН-0000091, РН-000090, від 30.03.12р. № РН-0000112, РН-0000113, від 27.04.12р. № РН- 0000166, від 17.04.12р. № РН-0000087, від 16.03.12р. № РН-0000044 продукція була придбана у ПП «Таір-1» на підставі рахунків-фактур без оформлення окремих договорів, що не суперечить чинному законодавству України. Факт придбання продукції на підставі рахунків-фактур підтверджується призначенням платежу в кожному платіжному дорученні на оплату отриманої продукції по зазначеним вище видатковим накладним. Транспортування придбаної продукції здійснювалося власним автотранспортом Позивача. Вся продукція після отримання була оприбуткована на складі Позивача.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що спірні відносини склалися також внаслідок проведення позивачем господарських операцій з наступними контрагентами.

Так, 11.03.2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ "МВС "Зевс" (постачальник) укладено договір поставки № 480, за умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити спецодяг для працівників підприємства.

На виконання умов зазначеного договору контрагент поставив Позивачу на умовах послідуючої оплати продукцію, що підтверджується видатковими накладними №№ РН-0000044 від 31.01.12р., РН-000099 від 14.03.12р., РН-000100 від 14.03.12р., РН-000111 від 23.03.12р., РН-000137 від 09.04.12р. Оплата за продукцію по договору здійснена платіжними дорученнями №№ 25/726 від 18.01.12р., 25/1716 від 07.02.12р., 25/1967 від 15.02.12р., 25/2362 від 27.02.12р., 25/3248 від 20.03.12р., 25/3414 від 23.03.12р., 25/4189 від 10.04.12р., 25/4421 від 18.04.12р., 25/14348 від 03.12.12р., 25/14361 від 03.12.12р., 25/14362 від 03.12.12р., 25/15151 від 20.12.12р. Транспортування придбаної продукції здійснювалося із залученням перевізника. Вся продукція після отримання була оприбуткована на склад позивача. Факт придбання продукції, її транспортування та оприбуткування позивачем підтверджується належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами (т. 1 а.с. 215-225, т. 4 а.с. 85-188).

20.06.2012 року та 25.06.2012 року між ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (покупець) та ТОВ "НПО Дніпромаш" (постачальник) укладено договори № 2912/010363/р та № 2912/010369/р на разову поставку редуктору та мотор-редукторів для ремонтно-експлуатаційних потреб, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця редуктор Ц2-400-25-11У2 та мотор-редуктор МЧ-100М-12.5-120-56-1-2-ПЗ-УЗ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

На виконання умов зазначених договорів контрагент поставив позивачу на умовах послідуючої оплати продукцію, що підтверджується видатковими накладними №№ РН-1- 0060 від 09.08.12р., РН-1-0055 від 13.07.12р. Оплата за продукцію по договорам здійснена платіжними дорученнями №№ 29/36763 від 07.08.12р., 29/38561 від 21.08.12р. Транспортування придбаної продукції здійснено контрагентом. Вся продукція після отримання була оприбуткована на склад позивача. Факт придбання продукції, її транспортування та оприбуткування позивачем підтверджується належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами (т. 1 а.с. 238-243, т. 4 а.с. 85-188).

Також, 09.11.2010 року та 16.12.2011 року між ТОВ "ТД Євротех" (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договори № 80-10/0-10-192 та № 239, за умовами яких постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити запчастини до автомобільної і тракторної техніки для потреб позивача.

На виконання вказаних договорів контрагент поставив позивачу на умовах послідуючої оплати продукцію, що підтверджується видатковими накладними №№ 639 від 12.06.12р., 634 від 11.06.12р., 699 від 21.06.12р., 690 від 20.06.12р., 612 від 06.06.12р., 684 від 19.06.12р., 846 від 23.07.12р., 847 від 23.07.12р., 750 від 05.07.12р., 737 від 03.07.12р., 751 від 05.07.12р., 1014 від 22.08.12р., 1241 від 24.09.12р., 1220 від 20.09.12р., 1105 від 05.09.12р., 1145 від 11.09.12р. Оплата за продукцію по договорам здійснена платіжними дорученнями №№ 25/6746 від 14.06.12р., 25/6955 від 19.06.12р., 25/7398 від 04.07.12р., 25/8032 від 13.07.12р., 80/35984 від 23.07.12р., 80/38079 від 13.08.12р., 80/42161 від 04.10.12р., 80/42401 від 09.10.12р. Транспортування придбаної продукції здійснено власним транспортом позивача. Вся продукція після отримання була оприбуткована на склад Позивача. Факт придбання продукції, її транспортування та оприбуткування позивачем підтверджується належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами (т. 1 а.с.248-250, т.2 а.с. 1-28, т.4 а.с. 85- 188).

25.08.2011 року між ПАТ "ВГЗ" (покупець) та ТОВ "Ітєу" (постачальник) укладено договір поставки № 579, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець оплатити та прийняти продукцію для ремонтно-експлуатаційних потреб позивача, найменування та кількість якої вказано у специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору контрагент поставив позивачу на умовах комбінованої оплати продукцію, що підтверджується видатковими накладними №№ РН-0000131 від 06.03.12р., РН-0000085 від 10.02.12р. Оплата за продукцію по договору здійснена платіжними дорученнями № 25/2684 від 06.03.12р., 25/747 від 18.01.12р. Транспортування придбаної продукції здійснено за допомогою залученого перевізника. Вся продукція після отримання була оприбуткована на складі позивача. Факт придбання продукції, її транспортування та оприбуткування позивачем підтверджується належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами (т.2 а.с. 52-54, т.4 а.с. 85-188).

04.03.2011 між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_3 (постачальник) укладено договір поставки № 2911/010105/з за умовами якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити отриману продукцію, згідно специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Як встановлено колегією суддів дію договору на 2012 рік було продовжено додатковою угодою № 3 від 15.12.11р., а орієнтовну суму договору збільшено до 200000,00грн. додатковою угодою № 4 від 21.12.11р. Таким чином, твердження відповідача про здійснення господарських операцій з контрагентом після закінчення строку дії договору не відповідає фактичним обставинам справи.

Посилання відповідача на те, що по видатковій накладній № 3 від 21.02.12 р. отримано товару менше, ніж по рахунку № 1 від 09.02.12р., не спростовують факту отримання товару позивачем. Крім того, як встановлена колегією суддів, така невідповідність обумовлена тим, що сума попередньої оплати здійснена по виставленому контрагентом рахунку, а фактично позивачем отримано на одну позицію товару менше, ніж зазначено у рахунку, а тому сума попередньої оплати в подальшому була зарахована в якості попередньої оплати по наступним поставкам товару по договору, що не заборонено чинним законодавством України. Щодо доводів відповідача про неможливість ідентифікації працівників отримувача (позивача) в видаткових накладних № 3, № 7 слід зазначити, що товар був отриманий працівником позивача не тільки на підставі видаткової накладної, а в першу чергу на підставі отриманої уповноваженим працівником позивача довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей, журнали обліку видачі яких досліджувалися відповідачем під час проведення перевірки.

Факт придбання продукції, її транспортування та оприбуткування позивачем підтверджується належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами (т.2 а.с.62-66, 77, т.4 а.с. 85-188).

22.02.2012 року між ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (замовник) та ТОВ "Нова лінія" (виконавець) укладено договір підряду № 2912/082010/з, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт по виготовленню та монтажу алюмінієвих виробів орієнтовною загальною площею 44,49 м. кв., згідно додатків, які є невід'ємною частиною цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума договору збільшена додатковою угодою № 1 до договору, яка була досліджена відповідачем під час проведення перевірки та до неї в акті не було висунуто жодних зауважень.

Факт придбання продукції, її транспортування та оприбуткування підтверджується належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами (т. 2 а.с. 78-79).

15.01.2012 року та 05.06.2012 року між ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (покупець) та ТОВ "Кредере" (продавець) укладено договори № 25/5-4 та № 25/5-89 на разову поставку захисного обладнання для працівників позивача, відповідно до умов яких продавець зобов'язується передати у власність покупця: перчатки CLEMCO 02243, комбінезон CLEMCO MD805 та фартук CLEMCO 04435, а покупець прийняти та оплатити вказану продукцію.

Позивачем отримано продукцію на підставі видаткових накладних №№ РН-0000007 від 13.02.12р., РН-0000015 від 14.03.12р. Оплата здійснена платіжними дорученнями №№ 25/2485 від 28.02.12р., 25/3197 від 19.03.12р.

По договору № 25/5-89 від 05.06.12р. позивачем отримано продукцію на підставі видаткової накладної № РН-0000048 від 06.07.12р. Оплата здійснена платіжним дорученням № 25/8486 від 24.07.12р.

Колегією суддів встановлено, що за зазначеними відповідачем в письмових поясненнях до апеляційної скарги платіжними дорученнями № 45/26682 від 27.02.12р. та № 45/28968 від 30.03.12р. кошти сплачені по договору № 45-12/082-019/з від 31.01.12р., а не за угодою від 05.06.2012р.. На підставі ж платіжного доручення № 36/30224 від 17.04.12р. кошти сплачено на рахунок контрагента без укладення договору.

За таких обставин, посилання відповідача на те, що проплата по договору від 05.06.2012 року № 25/5-89 здійснена до підписання договору не заслуговують на увагу. Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на допущення порушень позивачем по вказаній угоді при здійсненні господарської операції.

Транспортування продукції по господарським операціям позивача з контрагентом здійснювалося як власним автотранспортом позивача, так і за допомогою залученого перевізника. Вся продукція після отримання була оприбуткована на склад позивача.

Факт придбання продукції, її транспортування та оприбуткування позивачем підтверджується належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами (т. 2 а.с. 85-95, 103, т.4 а.с. 85-188).

20.10.2011 року, 13.09.2011 року, 14.05.2012 року, 23.05.2012 року, 01.06.2012 року, 20.08.2012 року між ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (покупець) та ТОВ "Промснаб" (постачальник) укладено ряд договорів № 45-11/082-133/з, № 45-11/082-124/з, № 45-12/082-017/з(р), № 45-11/082-018з(р), № 45-12/082-103/з та № 45-12/082-128/з, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити продукцію, зазначену у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цих договорів.

Факт здійснення господарських операцій з контрагентом відображено відповідачем в акті перевірки (стор. 16-17 акту перевірки), до господарських операцій Позивача з контрагентом відповідачем не висунуто жодних зауважень. Придбання продукції, її транспортування та оприбуткування позивачем підтверджується належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами (т. 2 а.с. 146-182, т.4 а.с. 85-188).

Як вбачається зі змісту акту перевірки (т.1 а.с.40) предметом дослідження фахівців відповідача щодо господарських операцій з ТОВ "Алчевський карбідний завод" був договір від 07.02.2012 року № 441.

Так, 07.02.2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Алчевський карбідний завод" (постачальник) укладено договір поставки № 441, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити феросиліцію, а покупець прийняти та оплатити феросплави на умовах, передбачених цим договором.

На виконання умов договору на підставі видаткової накладної № РН-0000217 від 27.03.12р. контрагентом на адресу позивача поставлено товар, оплата за яких здійснена платіжним дорученням № 25/3644 від 29.03.12р., тобто, після укладення договору.

З огляду на вищевикладене, посилання відповідача в письмових поясненнях до апеляційної скарги на виписку видаткової накладної № РН-0000217 від 27.03.12р. та рахунку фактури від 27.03.2012 року № СФ-0000217 до укладення договору від 09.07.2012 року № 627, є недоречним, оскільки вказані документи не стосуються виконання договору від 07.02.2012 року № 441, що було також зафіксовано в акті перевірки.

Транспортування товару здійснена власним автотранспортом позивача. При цьому, у товарно-транспортній накладній зазначено не «місце» навантаження та розвантаження товару, а пункт навантаження та розвантаження товару, який відображено належним чином. При цьому товар був отриманий працівником позивача не тільки на підставі видаткової накладної, а в першу чергу на підставі отриманої уповноваженим працівником позивача довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей, журнали обліку та видачі яких досліджувалися відповідачем під час проведення перевірки. Факт придбання продукції, її транспортування та оприбуткування позивачем підтверджується належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами (т.2 а.с.205-206, т.4 а.с.85-188).

Крім того, 24.02.2012 року між позивачем (замовник) та ПП "Восток-плюс ЛТД" (виконавець) укладено договір надання послуг автопідйомниками № 80-12/0-10-124/з за умов якого виконавець надає замовнику послуги автопідйомниками, а замовник зобов'язується сплатити за надані послуги.

На виконання умов договору та наданих послуг складено акти виконаних робіт №№ 10/03-1 від 10.03.12р., 24/03-1 від 24.03.12р.

Отримання послуг та їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку позивачем підтверджується належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами (т.2, а.с.218-237, 240-250, т.3, а.с. 1-13).

Посилання відповідача на те, що подорожні листи контрагента не підтверджують виконання робіт, як на підставу для визнання договору нікчемним, не заслуговують бути прийнятими, оскільки у відповідності до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні подорожній лист виписується перевізником (власником автотранспорту) та є документом на перевезення вантажів, а не документом бухгалтерського та податкового обліку. Крім того, по господарським операціям з контрагентом позивач отримував послуги автовишки, підтвердженням реальності отримання яких є складені акти виконаних робіт, щодо порядку та форми оформлення яких відповідачем в тексті акту перевірки не висунуто жодних зауважень.

25.01.2012 року між ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" та TOB «Запоріжпромтехнологія» укладено договір на поставку електрокомплектуючих № 2912/010082/3.

На виконання умов договору контрагентом було поставлено товар відповідно до видаткових накладних №№ ЗТ-0000011 від 04.04.12р., ЗТ-0000011 від 25.04.12р. Оплата товару здійснена платіжними дорученнями №№ 29/28444 від 02.04.12р., 29/29625 від 19.04.12р. Транспортування товару відповідно до товарно-транспортної накладної здійснено за допомогою залученого перевізника. Слід зазначити, що вищенаведене відображено відповідачем в акті перевірки (стор. 17 акту перевірки), при цьому, не викладено жодних зауважень.

Факт придбання продукції, її транспортування та оприбуткування позивачем підтверджується належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами (т.3, а.с.14-18, т.4 а.с.85-188).

17.06.2011 року між позивачем (клієнт) та ТОВ "Транс ком логістик" (експедитор) укладено договір на транспортно-експедиторські послуги № 80-11/0-10-183/з, у відповідності до умов якого експедитор зобов'язується за рахунок клієнта здійснювати транспортно-експедиторські послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажу до пункту призначення.

На виконання умов договору було складено акти виконаних робіт №№ 1432 від 01.08.12р., 1435 від 01.08.12р., 1455 від 03.08.12р., 1480 від 08.08.12р., 1482 від 08.08.12р., 1483, 1484 від 08.08.12р., 1493 від 09.08.12р., 1501 від 12.08.12р., 1501 від 13.08.12р., 1512 від 11.08.12р., 1513 від 14.08.12р., 1525 від 15.08.12р., 1527 від 16.08.12р., 1535 від 15.08.12р., 1539 від 16.08.12р., 1542 від 16.08.12р., 1560 від 20.08.12р., 1565 від 17.08.12р., 1431 від 01.08.12р., 1451 від 02.08.12р., 1530 від 17.08.12р., 1534 від 16.08.12р., 1536 від 15.08.12р., 1573 від 18.08.12р., 1570 від 18.08.12р., 1571 від 20.08.12р., 1579 від 18.08.12р., 1591 від 22.08.12р., 1592 від 23.08.12р., 1593 від 22.08.12р., 1594 від 22.08.12р., 1601 від 23.08.12р., 1603 від 23.08.12р., 1607 від 23.08.12р., 1609 від 24.08.12р., 1615 від 23.08.12р., 1616 від 24.08.12р., 1633 від 29.08.12р., 1620 від 24.08.12р., 1606 від 25.08.12р., 1648 від 31.08.12р., 1649, 1650, 1657, 1663 від 31.08.12р., в яких зазначено номер автомобіля та прізвище водія.

Здійснення господарських операцій з контрагентом відображено відповідачем в акті перевірки (стор. 17-20 акту перевірки); до господарських операцій позивача з цим контрагентом відповідачем не висунуто жодних зауважень. Отримання послуг та їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку позивачем підтверджується належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами (т.3 а.с.33-171).

12.04.2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Баст Трейд" (постачальник) укладено договір поставки № 538, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити продукцію, найменування та кількість якої зазначені в специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору контрагент поставив продукцію відповідно до видаткових накладних №№ РН-0000052 від 25.05.12р., РН-0000067 від 18.09.12р. Оплата продукції підтверджується платіжними дорученнями №№ 25/6184 від 06.06.12р., 25/6228 від 06.06.12р., 25/11394 від 26.09.12р., 25/11414 від 27.09.12р., 25/11486 від 28.09.12р., 25/11538 від 02.10.12р. Транспортування товару здійснено автотранспортом позивача. Факт здійснення господарських операцій з контрагентом відображено відповідачем в акті перевірки (стор. 20-21 акту перевірки), при цьому не викладено жодних зауважень. Придбання продукції, її транспортування та оприбуткування підтверджується належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами (т.3, а.с.182-183, т.4, а.с.85-188, т.4, а.с. 189-219).

24.10.2012 року між позивачем та ПП «Салфіт» укладено договір на поставку плити № 728, відповідно до умов якого контрагент поставив товар на підставі видаткової накладної №№ РН-121101 від 12.11.12р. Оплата проведена згідно з платіжним дорученням № 25/14084 від 23.11.12р. Транспортування товару здійснено автотранспортом контрагента. Факт здійснення господарських операцій з контрагентом відображено відповідачем в акті перевірки (стор. 21 акту перевірки), зауваження відсутні. Придбання продукції, її транспортування та оприбуткування підтверджується належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами (т.3, а.с.191-194, т.4, а.с. 85-188).

08.11.2012 року між ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" та TOB «ДЗМС» укладено договір на разову поставку № 25/5-179. Сума по договору - 19980,00грн. Поставка товару здійснена контрагентом на підставі видаткової накладної № РН-0000050 від 20.11.12р., оплата проведена платіжним дорученням № 25/14263 від 29.11.12р.

Посилання відповідача в письмових поясненнях до апеляційної скарги на те, що рахунок-фактура № 0000049 від 02.11.12р. виписаний до моменту укладення договору, колегія суддів відхиляє, враховуючи, що договір на разову поставку продукції було укладено після отримання від контрагента інформації про вартість продукції, що не протирічить чинному законодавству України. Способом офіційного отримання вартості продукції є виставлення рахунку-фактури.

Отримання позивачем товару по видатковим накладним №№ РН-0000038 від 11.10.12р., РН-0000046 від 08.11.12р. та оплату за поставлений товар платіжними дорученнями № 25/11573 від 03.10.12р., № 25/13165 від 02.11.12р. здійснено без оформлення договорів на разову поставку на підставі рахунків-фактур №№ СФ-0000038 від 26.09.12р. та СФ-0000048 від 01.11.12р., що відповідає вимогам чинного законодавства України та внутрішнім локальним актам позивача. Придбання продукції, її транспортування та оприбуткування підтверджується належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами (т.3 а.с.199-204, т.4 а.с. 85-188, т.4 а.с.189-218).

19.04.2011 року між позивачем та TOB «Сокол» укладено договір на поставку ремонтно- експлуатаційної продукції № 291 l/010263/з, строк дії якого продовжено на 2012 рік.

Поставку товару здійснено контрагентом на підставі видаткових накладних №№ 3614 від 22.06.12р., 3943 від 06.07.12р., 4496 від 27.07.12р. Оплата товару проведена платіжними дорученнями №№ 29/35119 від 15.08.12р., 29/37816 від 09.08.12р. Транспортування товару здійснено автотранспортом контрагента. Факт здійснення господарських операцій з контрагентом відображено відповідачем в акті перевірки (стор. 21 акту перевірки), до господарських операцій позивача з контрагентом відповідачем не висунуто жодних зауважень. Придбання продукції, її транспортування та оприбуткування підтверджується належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами (т.3 а.с.209-217, т.4 а.с.85-188).

05.09.2012 року між позивачем (покупець) та ПП "Пластик" (постачальник) укладено договір поставки № 2912/010447/з, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію найменування та кількість якої зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору контрагентом поставлено товар на підставі видаткових накладних №№ РН-0000307, РН-0000308 від 17.09.12р. Оплата за товар проведена платіжним дорученням № 29/40863 від 14.09.12р. Транспортування товару здійснено за допомогою залученого перевізника. Придбання продукції, її транспортування та оприбуткування позивачем підтверджується належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами (т.3 а.с.221-224). Факт здійснення господарських операцій з контрагентом відображено відповідачем в акті перевірки (стор. 21 акту перевірки), при цьому будь-які зауваження відсутні.

28.01.2010 року між ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (покупець) та ТОВ НВКФ "Вест-Пром" (постачальник) укладено договір № 319, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити трубну продукцію на умовах передбачених цим договором.

На виконання умов договору контрагентом поставлено товар на підставі видаткових накладних №№ 773 від 17.02.12р., 1029 від 29.02.12р. Оплата за товар проведена платіжними дорученнями №№ 25/2925 від 07.03.12р., 25/3022 від 13.03.12р. Транспортування товару здійснено позивачем та за допомогою залученого перевізника. Придбання продукції, її транспортування та оприбуткування підтверджується належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами (т.3 а.с.229-233, т.4 а.с.85-188). Факт здійснення господарських операцій з контрагентом відображено відповідачем в акті перевірки (стор. 22 акту перевірки), зауваження щодо оформлення вказаної господарської операції відсутні.

07.06.2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Спецфрезінструмент" (постачальник) укладено договір поставки № 45-12/082-107/з, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити продукцію зазначену в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору контрагентом поставлено товар у відповідності до видаткової накладної № РН-0000211 від 06.07.12р. Оплату за товар проведено платіжним дорученням № 45/35974 від 11.07.12р. Транспортування товару здійснено за допомогою залученого перевізника. Придбання продукції, її транспортування та оприбуткування позивачем підтверджується належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами (т.3, а.с.239-240, т.4 а.с.85-188., а.с. 189-218). Факт здійснення господарських операцій з контрагентом відображено відповідачем в акті перевірки (стор. 22 акту перевірки), зауваження відсутні.

02.06.2011 року між ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (покупець) та ТОВ "Досс інструмент України" (постачальник) укладено договір поставки № 45-11/082-087/з за умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію найменування та кількість якої зазначені в специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору контрагент поставив позивачу товар відповідно до видаткових накладних №№ 621 від 06.03.12р., 623 від 06.03.12р., 699 від 12.03.12р., 805 від 20.03.12р., 807 від 20.03.12р., 625 від 06.03.12р., 697 від 12.03.12р., 933 від 09.04.12р., 803 від 26.04.12р., 191 від 26.09.12р., 931 від 09.04.12р., 1161 від 26.04.12р., 1163 від 26.04.12р., 1483 від 17.05.12р., 1485 від 17.05.12р., 1899 від 18.06.12р., 2027 від 25.06.12р., 2577 від 08.08.12р., 2579 від 08.08.12р., 3601 від 16.10.12р. Оплата за поставлений товар проведена платіжними дорученнями №№ 45/27396 від 12.03.12р., 45/27457 від 12.03.12р., 45/27517 від 12.03.12р., 45/32633 від 23.05.12р., 45/32634 від 23.05.12р., 45/33183 від 30.05.12р., 45/35752 від 11.07.12р., 45/36513 від 19.07.12р., 45/38784 від 20.08.12р., 45/39948 від 31.08.12р., 45/44178 від 30.10.12р. Транспортування товару здійснено за допомогою залученого перевізника. Придбання продукції, її транспортування та оприбуткування позивачем підтверджується належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами (т.3 а.с.246-250, т.4 а.с. 1-29, а.с.85-188). Факт здійснення господарських операцій з контрагентом відображено відповідачем в акті перевірки (стор. 22-23 акту перевірки), при цьому будь-які зауваження до первинних документів відсутні.

02.03.2012 між позивачем (замовник) та ПП "Фірма "Рембудсервіс" (підрядник) укладено договір підряду № 6912/082 007/з, за умовами якого підрядник виконує роботи по ремонту стиків по фасаду 24-х метрового прольоту пресового цеху та забезпечує поставку необхідних матеріалів, засобів малої механізації, інструментів, а замовник надає підряднику робочі місця, приймає виконану роботу та здійснює її оплату.

На виконання умов договору складено акт виконаних робіт № 1 від 31.05.12р. Оплата проведена платіжними дорученнями №№ 69/30276 від 17.04.12р., 69/33897 від 08.06.12р. Отримання послуг та їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку позивача підтверджується належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами (т.4 а.с.55-56).

16.03.2012 року між позивачем та ПП «Деметра» укладено договір № 1500. На виконання умов договору контрагентом поставлено товар відповідно до видаткових накладних №№ РН-0000060 від 19.03.12р., РН-0000174 від 12.09.12р. Оплату за товар проведено платіжними дорученнями №№ 29/25367 від 09.02.12р., 29/39405 від 06.09.12р. Транспортування товару здійснено за допомогою залученого перевізника. Придбання продукції, її транспортування та оприбуткування позивачем підтверджується належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами (т.4 а.с.67-71). Факт здійснення господарських операцій з контрагентом відображено відповідачем в акті перевірки (стор. 23 акту перевірки), жодних зауважень не викладено.

Також, між позивачем та ПП «Деметра» укладено договір № 609 від 20.06.12р. На виконання умов договору контрагентом поставлено товар відповідно до видаткової накладної № РН-0711-1 від 07.11.12р. Оплата за товар проведена платіжним дорученням № 25/13699 від 14.11.12р. Транспортування товару здійснено якості «ручної поклажі» легковим автотранспортом.

20.06.2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Сталькомплект ЛТД" (постачальник) укладено договір поставки № 609, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити оливи та мастила для експлуатаційних потреб, а покупець прийняти та оплатити продукцію найменування та кількість якої погоджена сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Придбання продукції, її транспортування та оприбуткування позивачем підтверджується належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами (т.4 а.с.74-75, т.4 а.с. 85-188, а.с. 189- 218).

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивача з вказаними контрагентами позивачем долучені до матеріалів справи видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, специфікації, накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт, шляхові листи, талони замовника, рахунки на оплату, заявки, акти надання послуг, рахунки на оплату по замовленню, акти здачі-прийняття робіт.

Транспортування товару придбаного у контрагентів позивача у спірних відносинах та здійснення оплати за отриманий товар та надані послуги підтверджуються рахунками на товарно-транспортними накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля, подорожніми листами службового легкового автомобіля та платіжними дорученнями. На підтвердження оприбуткування придбаного товару позивачем суду надано прибуткові ордери.

Колегія суддів зауважує, що підставою для висновку про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його постачальниками слугувало твердження відповідача про неналежне оформлення наданих позивачем деяких товарно-транспортних накладних з огляду на відсутність у них обов'язкових реквізитів (точна адреса пункту навантаження, пункту розвантаження, даних про осіб, які проводили навантаження та розвантаження продукції).

З приводу таких тверджень відповідача колегія суддів вважає за необхідне вказати, що оформлені в ході спірних господарських операцій товарно-транспортні накладні містять дані щодо пункту навантаження і розвантаження продукції, ПІБ водіїв та марку авто. Крім того, вищевказані відомості, які відповідач вважає необхідними для підтвердження факту господарських операцій, містяться, крім товарно-транспортних накладних, в інших документах, таких як акти прийому-передачі послуг автоперевізників, подорожні листи вантажного автомобіля тощо.

При цьому, вказані у товарно-транспортних накладних адреси пунктів навантаження і розвантаження є достатніми для того, щоб ідентифікувати господарські операції з придбання товарів, транспортування яких відображено у цих накладних.

Між тим, колегія суддів зазначає, що вказані в акті перевірки окремі неточності у заповненні товарно-транспортних накладних не спростовують факту доставки ТМЦ, оскільки такий факт підкріплено не лише товарно-транспортними накладними, а й іншими первинними документами (видатковими накладними, специфікаціями, рахунками-фактурами, подорожніми листами вантажних автомобілів), до заповнення яких у податківців на час проведення перевірки зауваження були відсутні.

Колегія суддів зауважує, що наявність або відсутність у товарно-транспортних накладних даних щодо осіб, які проводили роботи щодо навантаження і розвантаження товару, жодним чином не впливає на реальність господарських операцій з придбання таких товарів.

Крім того, слід відмітити, що дані товарно-транспортні накладні надані на підтвердження факту транспортування придбаного товару, з вартості якого позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит, а не для підтвердження вартості використаних транспортних ресурсів, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на положення п.3.3, п.11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі по тексту - Правила), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363 "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені цим наказом, розроблені у виконання цілого ряду державних документів, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби зі злочинністю.

Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів.

Правила № 363, розроблені Міністерством транспорту України, стосуються, перш за все, порядку здійснення перевезень і не встановлюють правила ведення бухгалтерського й податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами.

Зі змісту Правил № 363 вбачається, що товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.

Разом з тим, зазначені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податків, а тільки встановлюють права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними Правилами, зокрема товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів того, що на час укладання та виконання умов вище вказаних договорів з ПП «Таір-1», ТОВ «МВС» «Зевс», ТОВ "НПО Днепромаш", ТОВ "ТД Евротех", ТОВ "Ітєу", ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Нова лінія" ТОВ "Кредере", ТОВ "Промснаб", ТОВ "НПП "Алкар", ПП "Восток-плюс ЛТД", ТОВ «Запоріжпромтехнологія», ТОВ "Транс ком логістик", ТОВ "Баст Трейд", ПП «Салфіт», ТОВ «ЗЗМС», ТОВ «Сокол», ПП "Пластик", ТОВ НВКФ "Вест-Пром", ТОВ "Спецфрезінструмент", ТОВ "Досс інструмент України", ПП "Фірма "Рембудсервіс", ПП «Деметра» та ТОВ "Сталькомплект ЛТД" були відсутні за місцезнаходженням.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за рахунок вартості товарів та послуг, придбаних у вищевказаних контрагентів на акти зустрічних звірок та позапланових невиїзних перевірок останніх, на думку колегії суддів не може свідчити про неможливість фактичного надання позивачеві послуг або товару, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами.

Також, варто відмітити, що в ході невиїзних позапланових перевірок або звірок на підставі даних податкових декларацій, звітів, не може бути встановлено відсутність господарської операції, відсутність об'єкту оподаткування ПДВ та економічної обґрунтованості здійснення фінансово-господарської операції, фактичних обставин, які б спростовували реальність проведення господарських операцій та наявність підстав для визнання правочину нікчемним.

Колегія суддів зазначає, що фактів невідображення контрагентами позивача у своєму податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства відповідачем не висвітлено; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманих у контрагентів товару та послуг сторонами не заперечується.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що позивач правомірно включив до складу витрат та податкового кредиту суми, які підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку з придбанням позивачем товарів та послуг, які в свою чергу були використані останнім в оподатковуваних операціях у межах господарській діяльності.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг), у т.ч. і по ланцюгу.

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платникам податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами статті 16 цього Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

Отже, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Колегія суддів відмічає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Крім того, податковим органом не надано суду прийнятих за наслідками проведених перевірок, звірок ПП «Таір-1», ТОВ «МВС» «Зевс», ТОВ "НПО Днепромаш", ТОВ "ТД Евротех", ТОВ "Ітєу", ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Нова лінія" ТОВ "Кредере", ТОВ "Промснаб", ТОВ "НПП "Алкар", ПП "Восток-плюс ЛТД", ТОВ «Запоріжпромтехнологія», ТОВ "Транс ком логістик", ТОВ "Баст Трейд", ПП «Салфіт», ТОВ «ЗЗМС», ТОВ «Сокол», ПП "Пластик", ТОВ НВКФ "Вест-Пром", ТОВ "Спецфрезінструмент", ТОВ "Досс інструмент України", ПП "Фірма "Рембудсервіс", ПП «Деметра» та ТОВ "Сталькомплект ЛТД" податкових повідомлень-рішень, якими б вказаним особам були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

Згідно з п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово -господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку №984, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Пунктами 4, 6 Порядку № 984, регламентовано, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Вимоги вказаних норм Порядку відповідачем не дотримані. Викладення допущених ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод» порушень проведено ревізором без аналізу дотримання платником податків змісту, форми первинних бухгалтерських документів та перевірки фактичного здійснення господарських операцій. Жодних посилань на первинні документи, які підтверджують наявність порушень, акт перевірки № 1357/16-03-22-01-08/05763814 від 20.08.2013 року, на підставі якого винесені спірні податкові повідомлення-рішення щодо операцій з вказаними контрагентами, не містить.

Колегія суддів відмічає, що як позивач так і його контрагенти на час вчинення спірної господарської операції зареєстровані в установленому порядку юридичні особи, та мали статус платників податку на додану вартість, тобто, відповідний обсяг цивільної право- та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірного договору.

Умови укладеного з позивачем договору виконані як позивачем, так і його контрагентами в повному обсязі, а відтак, підстави для визнання договору між позивачем та вказаним контрагентом нікчемним або недійсним у відповідача відсутні.

Таким чином, Позивачем були фактично здійснені всі господарські операції (закупівля товарів та отримання послуг) щодо яких він має первинні документи, ці товари закуповувалися, а послуги були отримані з метою здійснення своєї господарської діяльності та відносилися Позивачем до складу витрат та податкового кредиту з дотриманням приписів ст. ст. 138,198 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно відніс до складу витрат та податкового кредиту витрати на придбання товарів та послуг у вказаних контрагентів.

Щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат послуг по проведенню випробувань двох міжрегіональних двосистемних електропоїздів колегією суддів встановлено наступне.

04.08.2011 року між позивачем (постачальник) та ДП "Донецька залізниця" (покупець) було укладено договір на постачання двосистемних дев'ятивагонних електропоїздів для міжрегіональних пасажирських перевезень № Д/Л-112469/ 1 НЮ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити двосистемні дев'ятивагонні електропоїзди для міжрегіональних пасажирських перевезень за цінами згідно специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.

Колегія суддів зазначає, що у розумінні п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. 198.4 ст. 198 цього Кодексу якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Підпунктом 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 вказаного Кодексу встановлено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно з п. 13.1 договору № Д/Л-112469/1НЮ встановлено обмеження щодо набуття чинності вказаним договором, а саме договір набуває чинності лише при надходженні бюджетного фінансування на придбання міжрегіональних поїздів.

ДП "Донецька залізниця" своїм листом від 01.04.2013 р. № Н-01/802 підтвердила намір виконати умови договору № Д/Л-112469/1НЮ.

З метою виконання умов договору укладеного з ДП "Донецька залізниця" було розроблено технічну документацію та виготовлено два дослідні електропоїзди. Для проведення приймання уповноваженою міжвідомчою Державною комісією електропоїздів та отримання дозволу на їх серійне виготовлення та експлуатацію ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" здійснено випробування вказаних електропоїздів.

Враховуючи те. що основною статутною діяльністю позивача є виготовлення різних моделей, в тому числі і транспорту соціального призначення, до категорії якого відносяться електропоїзди, діючий договір з ДП «Донецька залізниця» на виготовлення та поставку електропоїздів, наявність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, якими повністю підтверджені та обґрунтовані витрати ПАТ «ВГЗ» на проведення випробувань електропоїздів, що не оспорюється відповідачем, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про недопущення позивачем у цих спірних відносинах порушень ст.ст.138, 198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на здійснення позивачем лише витратної частини, що призвело на думку відповідача до збиткового фінансового результату у звітному періоді у зв'язку з не виникненням доходу у вигляді реалізації потягів, як на підставу для неможливості віднесення витрат по випробуванню потягів до складу витрат ПАТ «ВГЗ» є помилковим.

На переконання колегії суддів, неотримання прибутку від окремої господарської діяльності у період виникнення витрат не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю підприємства. Крім того, як свідчать матеріали справи, при здійсненні вказаної господарської операції позивачу необхідно було здійснити певний перелік заходів, що передбачені чинним законодавством, та повинні передувати реалізації електропотягів.

Враховуючи викладене та те, що основною статутною діяльністю позивача є виготовлення вагонів різних моделей, в тому числі і транспорту соціального призначення, до категорії якого відносяться електропоїзди, суд приходить до висновку, що позивач правомірно відніс до складу витрат та податкового кредиту послуги по проведенню випробувань двох міжрегіональних двосистемних електропоїздів.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 06.09.2013 року № 0005652202/371, № 0005672202/373 та № 0000322205/372 діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.

Щодо правомірності встановлення відповідачем порушення позивачем ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті та нарахування пені на підставі ст.4 вказаного Закону за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за спірним податковим повідомленням-рішенням від 06.09.2013 року № 0000322205/374, колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки № 1357/16-03-22-01-08/05763814 від 20.08.2013 року, порушення позивачем ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" відповідачем встановлено при виконанні позивачем експортних контрактів № 7612/121084/с від 20.06.2012р. з ЗАТ "Гомелевський вагонобудівельний завод", Республіка Білорусь - порушення строку оплати за поставлені вагонокомплекти в сумі 820 845,00 дол. США з простроченням законодавчо встановленого терміну 6 днів та № 5006/0241 від 15.06.2006р. з СЗАТ "Могілевський вагонобудівельний завод", Республіка Білорусь - порушення строку оплати по утриманню конструкторської документації на піввагон в сумі 8 500,00 дол. США з простроченням законодавчо встановленого терміну 1 день.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" нарахована пеня.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі по тексту - Закону N 185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 20.06.2012 року між позивачем та ЗАТ "Гомельський вагонобудівельний завод", республіка Білорусь було укладено контракт № 7612/121084/с на поставку продукції виробничо-технічного призначення.

Вбачаючи можливе порушення строків розрахунків в іноземній валюті з боку ЗАТ "Гомельський вагонобудівельний завод" по вказаному контракту, позивачем 12.12.2012 року направлено до господарського суду Гомельської області позовну заяву про стягнення з контрагента-боржника - ЗАТ "Гомельський вагонобудівельний завод" суми боргу та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі 2 385 404,16 дол. США по експортному контракту № 7612/121084/с від 20.06.2012 року (в тому числі прострочену дебіторську заборгованість на суму 820 845,00 дол. США з граничним терміном 22.12.2012 року).

Ухвалою господарського суду Гомельської області від 20.12.2012 року провадження по справі відкрито.

Рішенням господарського суду Гомельської області від 02.04.2013 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ЗАТ "Гомельський вагонобудівельний завод" на користь ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" пені в сумі 10 389,74 дол. США та 23 854,04 дол. США по відшкодуванню витрат по держмиту.

28.12.2012 року від ЗАТ "Гомельський вагонобудівельний завод" на поточний рахунок позивача надійшли кошти в іноземній валюті, якими заборгованість ЗАТ "Гомельський вагонобудівельний завод" перед ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" за експортним контрактом була повністю погашена до прийняття господарським судом Гомельської області рішення від 02.04.2013 року.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону N 185/94-ВР у разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У частині третій статті 4 Закону N 185/94-ВР встановлено, що в разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

Положеннями частини четвертої статті 4 Закону N 185/94-ВР передбачено, що в разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 Закону N 185/94-ВР, є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків - рішення суду про задоволення позову.

Вищевказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові ВСУ від 13.02.2012р. № 21-422а11.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що дата звернення резидентом з позовом про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення здійснення розрахунків в іноземній валюті, встановлених статтями 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" і пеня за їх порушення не сплачується.

Відповідно до статті 21 Господарського процесуального Кодексу України позовні заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації відповідного суду в день надходження документів.

Згідно частини першої статті 64 зазначеного Кодексу суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою.

Матеріалами справи підтверджено, що 20.12.2012 року Господарським судом Гомельської області позовна заява ПАТ «ВГЗ» прийнята до розгляду, при цьому граничний строк по контракту був 22.12.2012 року. Дана обставина зупинила строки, передбачені статтями 1, 2 вищевказаного Закону і відповідно пеня за їх порушення у зазначений період не повинна сплачуватись. Після надходження коштів на рахунок позивача від ЗАТ "Гомельський вагонобудівельний завод" провадження у справі судом було припинено.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позивачем було дотримано вимоги ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з ЗАТ "Гомельський вагонобудівельний завод", а відповідачем відповідно протиправно було нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 118 098, 25 грн.

Щодо порушення позивачем термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за Контрактом з експорту послуг № 5006/0241 від 15.06.2006 року. укладеного з СЗАТ «Могілевський вагонобудівний завод» Республіка Білорусь (загальна вартість контракту 50 000.00 дол. США без ПДВ) колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з умовами контракту ПАТ «КВЗ» надано послуги по утриманню конструкторської документації на піввагон моделі 12-783, згідно акту виконаних робіт № 4 від 03.01.2012 року на суму 10000 дол. США / 79 898,00 грн.

Як зафіксовано в акті перевірки від СТАЗ «Могілевський вагонобудівний завод» надійшли кошти в іноземній валюті на поточний валютний рахунок № DNI-501387-USD-3094-01 в ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», м. Дніпропетровськ, в сумі 8 500,00 дол. США/67936,25 грн., згідно м/о від 02.07.2012р. в сумі 8 500,00 дол. США/67 936,25 грн.

Відповідач зазначає, що вказані кошти надійшли з порушенням граничного терміну на 1 день. (граничний термін поставки 01.07.2012р.), однак, враховуючи дату складання акту (03.01.2012 року), встановлений ст.1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунку в іноземній валюті» (зі змінами та доповненнями) граничний строк повернення виручки резидентів у іноземній валюті на їх валютні рахунки в уповноваженому банку (180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується) колегія суддів вважає таке визначення граничної дати помилковим, в той час як вірним є 02.07.2012 року.

Зважаючи на вищевикладені обставини, які були відомі податковому органу при проведенні перевірки та винесенні податкового повідомлення-рішення від 06.09.2013 року № 0000322205/374, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД в розмірі 118 302,06 грн., колегія суддів дійшла висновку про неправомірність визначення податковим органом позивачеві пені за порушення термінів зарахування валютних коштів у розмірі 118302,06 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок щодо доказування правомірності спірних податкових повідомлень-рішень покладено на відповідача у справі - Кременчуцьку ОДПІ.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів, що є підставою для задоволення позову про їх скасування.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2013р. по справі № 816/5484/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.

Повний текст ухвали виготовлений 19.12.2013 р.