Постанова № 36357375, 17.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12518/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Лізоформ» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лізоформ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Фартор» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 жовтня 2013 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Лізоформ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Фартор» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Фартор». Апелянт вважає, що оскільки спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнано, господарська операція відбулась, сторонами виконані свої обов'язки за договором, позивачем правомірно віднесено сплачені кошти до складу податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 24 грудня 2012 року по 28 грудня 2012 року ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Лізоформ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій за період з 01 червня 2011 року по 31 серпня 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Фартор», за результатами якої складено акт від 08 січня 2013 року №10/22-3/34937637, в якому встановлено порушення позивачем пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.1.36 ст.14, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4534268,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2011 року - 1908602,00 грн., ІІІ квартал 2011 року - 2625666 грн., та порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму - 3285701,00 грн., у тому числі за червень 2011 року - 1383045,00 грн., липень 2011 року - 756834,00 грн., серпень 2011 року - 1145822,00 грн.

На підставі акту перевірки №10/22-3/34937637 від 08 січня 2013 року ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 05 лютого 2013 року №0001142203, згідно якого за порушення пп.14.1.27, пп.14.1.36 ст.14, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 3778557,00 грн., у тому числі 3778557,00 грн. за основним платежем, та №0001152203, згідно якого за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4237030,00 грн., у тому числі 3285701,00 грн. за основним платежем та 951329,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки за відсутності факту придбання товару (послуг) або в разі якщо придбаний товар (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Фартор» (постачальник) було укладено договір на поставку товару №2435 від 22 листопада 2010 року, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар, зазначений у специфікації, а покупець зобов'язується прийняти такий товар та своєчасно здійснити його оплату. Факт передачі товару від постачальника покупцю підтверджується видатковими накладними, які є невід'ємною частиною даного договору (п.1.2). Відповідно до п.2.2 даного договору, постачальник відвантажує товар на адресу покупця (в межах України) на умовах DDP (доставка товару постачальником у пункт зазначений покупцем) відповідно до правил Інкотермс 2000 протягом 5 робочих днів з моменту погодження постачальником замовлення покупця.

Позивачем на підтвердження реального виконання умов вищезгаданого договору надано видаткові та податкові накладні на поставлений товар (дезинфікуючі товари, миючі засоби, комплектуючі до обладнання для професійного прибирання), банківські виписки про перерахування грошових коштів за поставлений товар на користь постачальника, сертифікати відповідності на придбаний у ТОВ «Фартор» товар, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо відповідності встановленим медичним критеріям безпеки придбаного у ТОВ «Фартор» товару, які видані останньому на поставлений ним в Україну товар, докази щодо фасування придбаного у ТОВ «Фартор» товару на підставі договору на створення (передачу) продукції №17/2009 від 03 березня 2009 року, укладеного позивачем з ДП «Експериментальний завод медичних препаратів інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України», докази щодо зберігання та транспортування придбаного у ТОВ «Фартор» товару.

Крім того, позивачем, основними видами діяльності якого є оптова торгівля фармацевтичними товарами, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, надано докази щодо подальшої реалізації придбаного у ТОВ «Фартор» товару контрагентам-покупцям.

Разом з тим, третьою особою у справі - ТОВ «Фартор» надано докази щодо ввезення на митну територію України товару, який в подальшому був реалізований ТОВ «Лізоформ», що спростовує твердження відповідача щодо придбання позивачем у ТОВ «Фартор» товару, який останньому був реалізований ТОВ «Футурама».

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на акті перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 13 квітня 2012 року №172/3-22-20-37166074 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Фартор» та акті ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 30 листопада 2011 року №1214/23-3/34564773 про документальну невиїзну перевірку ТОВ «Футурама» з питань дотримання податкового законодавства, якими безпосередньо встановлено відсутність у ТОВ «Футурама» засобів для здійснення господарської діяльності, а саме складських приміщень, транспортних засобів та інше, що в свою чергу свідчить про відсутність у даного підприємства можливості виконувати свої зобов'язання за правочинами, у тому числі укладеними із позивачем.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на акт ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 13 квітня 2012 року №172/3-22-20-37166074 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Фартор» та акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 30 листопада 2011 року №1214/23-3/34564773 про документальну невиїзну перевірку ТОВ «Футурама», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Фартор» останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ТОВ «Фартор» та відсутності реального здійснення договору, укладеного ТОВ «Фартор» та позивачем.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - ТОВ «Фартор», на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 05 лютого 2013 року №0001142203, №0001152203, які є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 жовтня 2013 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізоформ» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 жовтня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Лізоформ» задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби від 05 лютого 2013 року №0001152203 та №0001142203.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 23 грудня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.