Ухвала суду № 36357313, 25.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14620/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Комісаренко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства "Рокада" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ПП "Рокада" подано до Окружного адміністративного суду міста Києва позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 9 квітня 2013 року № 0004782220 та № 0004772220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2013 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства "Рокада" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування та повноти декларування податку на додану вартість та валових витрат за період з 1 липня 2011 року по 31 липня 2011 року.

З акту перевірки вбачається, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проводить перевірку на підставі двох наказів, а саме: № 1165 від 22 серпня 2012 року та № 459 від 28 лютого 2013 року. Наказ № 1165 від 22 серпня 2012 року суду не пред'явлено.

В акті перевірки міститься різна інформація щодо періоду, який підлягає перевірці, а саме: з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2012 року (преамбула акту та а.с. 7, 50, 51 акту) та з 1 липня 2011 року по 31 липня 2011 року (вступна частина акту). Згідно наказу на перевірку № 459 - період: з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року.

Враховуючи, що згідно наказу начальника ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 459/22-20 від 28 лютого 2013 року визначено проведення перевірки Приватного підприємства "Рокада" саме з 5 березня 2013 року, то перевіряємий період - це з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року, оскільки саме копію цього наказу було вручено позивачу.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 19 березня 2013 року № 752/22-20/30188259, яким встановлено:

- відсутність у Приватного підприємства "Рокада" об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення пункту 198.3 пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників: Приватного підприємства "Рокада" та контрагентами-постачальниками Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросонік", Товариством з обмеженою відповідальністю "Росаріо", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДК Трейд" на загальну суму ПДВ 275 795,84 грн., в тому числі по періодам: 2010 рік - 67 120,11 грн. (за жовтень 2010 року у сумі 2 727 грн., за листопад 2010 року у сумі 10 106,09 грн., за грудень 2010 року у сумі 54 287 грн.), 2011 рік - 208 675,71 грн. (за січень 2011 року у сумі 16 660,87 грн., за лютий 2011 року у сумі 2 774 грн., за березень 2011 року у сумі 35 620,16 грн., за квітень 2011 року у сумі 44 652,71 грн., за травень 2011 року у сумі 82 291,76 грн., за липень 2011 року у сумі 26 676,21 грн.);

- порушення пункту 3.1 абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, пункту 9.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 329 382,71 грн., в тому числі по періодам: 2010 рік - 83 900,13 грн., за 1 квартал 2011 року - 68 818,79 грн., за 2-4 квартали 2011 року - 176 663,79 грн.

На підставі акту перевірки, 9 квітня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0004782220, яким збільшено Приватному підприємству "Рокада" суму грошового зобов'язання в розмірі 305 945 грн., з якої: за основним платежем - 286 594 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19 351 грн. за платежем: податок на прибуток, код платежу: 11021000;

- № 0004772220, яким збільшено Приватному підприємству "Рокада" суму грошового зобов'язання в розмірі 219 071 грн., з якої: за основним платежем - 203 292 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 142 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, відповідач не навів обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

Під час проведення перевірки відповідачем дійшов висновку про неправомірність віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросонік", Товариством з обмеженою відповідальністю "Росаріо" і Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДК Трейд", оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагентів не спричинили настання реальних правових наслідків.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1. пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пунктом 1.7, підпунктом 7.4.1, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтвердженімитними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно рахунків-фактур Приватне підприємство "Рокада" замовило у Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросонік" загальною вартістю 220 237,79 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євросонік" поставило Приватному підприємству "Рокада" замовлений товар, що підтверджується видатковими накладними.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євросонік" виписало на користь позивача податкові накладні.

26 січня 2011 року між Приватним підприємством "Рокада", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росаріо", як продавцем, укладено договір №110127, за умовами якого продавець зобов'язується поставити узгодженими партіями покупцеві продукцію, зазначену у додатках: додаткових угодах або видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію товару, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію товару. Згідно пункту 3.2 договору, передача товару проводиться на складі продавця. Перевезення продукції зі складу продавця на склад покупця проводиться за рахунок покупця. Загальна сума даного договору складається із сумарної ціни товару, вказаної в рахунках-фактурах (пункт 3.6).

Згідно видаткових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю "Росаріо" поставило Приватному підприємству "Рокада" товар.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Росаріо" виписало на користь позивача податкові накладні.

26 січня 2011 року між Приватним підприємством "Рокада", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДК Трейд", як продавцем, укладено договір № 2605-4, за умовами якого продавець зобов'язується поставити узгодженими партіями покупцеві продукцію, зазначену у додатках: рахунках-фактурах та видаткових накладних на кожну партію товару, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію товару. Згідно пункту 3.2 договору, передача товару проводиться на складі продавця. Перевезення продукції зі складу продавця на склад покупця проводиться за рахунок покупця. Загальна сума даного договору складається із сумарної ціни товару, вказаної в рахунках-фактурах (пункт 3.6).

Згідно видаткових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю "ТДК Трейд" поставило Приватному підприємству "Рокада" будівельний товар загальною вартістю 258 313,79 грн.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ТДК Трейд" виписало на користь позивача податкові накладні.

На підтвердження оплати поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросонік", Товариством з обмеженою відповідальністю "Росаріо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДК Трейд" товару позивачем надано виписки по рахункам в ПАТ "ВТБ Банк" та ПАТ "Банк "Форум".

На підтвердження відображення господарських операцій за участю Приватного підприємства "Рокада" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросонік" і Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДК Трейд" у бухгалтерському обліку позивачем надано оборотно-сальдові відомість по рахунку 631 за період з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року. На підтвердження відображення господарських операцій за участю Приватного підприємства "Рокада" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Росаріо" у бухгалтерському обліку позивачем надано оборотно-сальдові відомість по рахунку 631 за період з 1 грудня 2010 року по 31 грудня 2011 року.

Таким чином, зобов'язання згідно укладених договорів виконані Приватним підприємством "Рокада" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросонік", Товариством з обмеженою відповідальністю "Росаріо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДК Трейд", що підтверджується відповідними первинними документами.

Надані позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

ПП "Рокада" придбавало товар у Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросонік", Товариства з обмеженою відповідальністю "Росаріо" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДК Трейд" з метою належного виконання своїх зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ОБІО", Відкритим акціонерним товариством "Нафтогазбуд-Україна", Товариством з обмеженою відповідальністю "Столичні будтехнології", Товариством з обмеженою відповідальністю "Столична перспектива", Національним технічним університетом України "Київський політехнічний інститут", Товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд", Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛ.ЕЙ", Дочірнім підприємством "Гранд-Ліцей", Товариством з обмеженою відповідальністю НРВФ "Реставрація", Відкритим акціонерним товариством "Блокбастер-Київ", Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, Публічним акціонерним товариством трестом "Київміськбуд-1" імені М.П.Загороднього, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, інформацією щодо руху товару на ПП "Рокада" по клієнтам за період з 1 січня 2011 року по 31 серпня 2011 року.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросонік", Товариства з обмеженою відповідальністю "Росаріо" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДК Трейд", які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення, а висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагентів не підтверджують факт здійснення господарських операцій суперечать матеріалам справи.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

На момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкових повідомлень-рішень від 9 квітня 2013 року № 0004782220 та № 0004772220.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2013 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 26.12.2013 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді:Л.М. Гром, М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.