Рішення № 36356649, 17.12.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2013 Справа № 905/7758/13 Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М., при секретарі судового засідання Коровіній І.С. розглянувши матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Річ Харвест"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селидівське"про стягнення 260838,24 грн.Представники сторін: від позивача: від відповідача: Утін К.Ю. - представник за довіреністю; не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Річ Харвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селидівське" про стягнення 260838,24 грн., у тому числі основний борг у розмірі 191313,00грн., штраф у розмірі 38262,60грн., пеня у розмірі 28888,26грн., 3% річних у розмірі 2374,38грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №6412 від 30.11.2012 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 191313,00грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №6412 від 30.11.2012, специфікації №1 від 30.11.2012; видаткової накладної №30/11/01 від 30.11.2012; вимоги №09/06 від 10.06.2013 з повідомленням про вручення, вимоги №24/09 від 10.09.2013 з повідомленням про вручення.

В судове засідання 17.12.2013 позивач з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява були надіслані відповідачу на адресу, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Ухвали суду отримані відповідачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

30.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Річ Харвест", як продавцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селидівське", як покупцем (відповідач) укладено договір поставки №6412 (з урахуванням специфікації №1 до договору поставки №6412 від 30.11.2012) (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, у порядку та на умовах, передбачених даним контрактом продавець зобов'язаний продати засоби захисту рослин (надалі - "товар"), а покупець зобов'язаний купити товар та оплатити його вартість згідно специфікаціям до цього контракту.

Пунктом 4.1 договору визначено, конкретний асортимент, кількість та ціна товару на кожну окрему партію зазначаються у специфікаціях та/або накладних на передачу товару (видаткових), що є невід'ємною частиною цього договору. У випадку виникнення розбіжностей щодо асортименту, кількості, якості та ціни товару, що визначені у специфікаціях до договору та накладних на передачу товару (видаткових), привілейоване значення будуть мати дані щодо асортименту, кількості та ціни товару, що визначені у накладних на передачу товару (видаткових). Ціна товару встановлена по домовленості сторін в гривнях, також сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - долар США по курсу НБУ на дату поставки товару. Оплата товару (виконання зобов'язання) передбачено у гривні, згідно розділу 5 цього договору.

Загальна сума договору складається із суми вартості товару згідно всіх специфікацій та/або накладних на передачу товару (видаткових), підписаних в рамках цього договору, що є його невід'ємною частиною (п.4.2 договору).

Згідно з п. 5.1 договору платіж за поставлений за цим договором товар здійснюється покупцем на користь продавця згідно специфікації на кожну партію товару, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до "31" грудня 2013, а по оплаті та стягненню штрафних санкцій - до повного виконання, без урахування термінів позовної давності (п. 13.3 договору).

Одночасно з підписанням договору між сторонами погоджено та підписано специфікацію №1 до договору поставки №6412 від 30.11.2012, в якій визначено предмет специфікації та умови платежу.

Згідно п. 2.1 специфікації платіж за поставлений товар за цією угодою товар здійснюється покупцем на користь продавця: 100% вартості поставки, що складає 191313,00грн. (сто дев'яносто одна тисяча триста тринадцять грн.), з ПДВ до 01 червня 2013 року.

Договір та специфікація №1 до нього підписані сторонами, скріплені їх печатками та містяться в матеріалах справи.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 191313,00грн., що підтверджується видатковою накладною №30/11/01 від 30.11.2012 на суму 191313,00грн., податковою накладною №9 від 30.11.2012, податковою декларацією з ПДВ за листопад 2012 року, які надані позивачем та містяться в матеріалах справи.

З представленої накладної вбачається, що вона підписана обома сторонами без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про товар, а також містить відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

Також, позивачем надано копії декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року разом з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з ПДВ), що підтверджують відображення операцій поставки товару відповідачу в податковому обліку позивача.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначеної накладної, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи наявні докази в підтвердження поставки позивачем та отримання відповідачем товару на загальну суму 191313,00грн.

Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору та специфікації №1 до договору, вартість товару отриманого по вищезазначеній видатковій накладній не оплатив у повному обсязі.

З метою досудового врегулювання спору, 10.06.2013 та 10.09.2013 позивачем на адресу відповідача надіслано листи № 09/06 №24/09 з вимогою сплатити заборгованість у сумі 191313,00грн., що підтверджується копіями повідомлень про вручення, які містяться в матеріалах справи. Відповідач відповіді на листи не надав, заборгованість в сумі 191313,00грн. позивачу не перерахував.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем не оплачена у повному обсязі, станом на теперішній час заборгованість становить 191313,00грн., доказів зворотнього сторонами не надано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 191313,00грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 7.2 договору просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 38262,60грн. та пеню у розмірі 28888,26грн за період з 01.06.2013 по 129.10.2013.

Відповідно до п. 7.2 договору, якщо протягом 5 (п'яти) календарних днів після настання строку оплати товару, оплата товару не буде проведена "покупець" сплачує "продавцю" штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченої партії товару та пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Вказана позиція висвітлена в постанові Верховного суду України від 07.11.2011 №5002-2/5109-2010

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 0,1%, від вартості товару, за яким допущене прострочення виконання за кожен день, яка за період з 01.06.2013 по 29.10.2013 склала 28888,26 грн.

Як вбачається із розрахунку пені наданого позивачем, пеня нараховується в розмірі 0,1% від вартості товару, за яким допущене прострочення виконання за кожен день, значно перевищує розмір пені виходячи із подвійної облікової ставки НБУ.

Судом встановлено, що виходячи з розрахунку пені, наданого позивачем, пеня позивачем нараховується за період з 01.06.2012, замість вірної дати з 04.06.2013 (останній строк оплати 01.06.2013 (субота) тобто останній день оплати переноситься на 03.06.2013, а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 04.06.2013).

Відтак за розрахунком суду, стягненню підлягає пеня за період з 04.06.2013 по 29.10.2013 e розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що складає 10482,90грн., яка і підлягає задоволенню.

Водночас позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в сумі 38262,6 грн. відповідно до п. 7.2. договору.

Враховуючи положення ст. 6, ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до умов яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення штрафу.

Також суд керуючись положеннями ч. 2 ст. 82, ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки постанови Верховного суду України від 09.04.2012 по справі №20/246-08 щодо можливості одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань

Таким чином вимоги позивача про стягнення штрафу в сумі 38262,60 грн. відповідно до п. 7.2. договору підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.06.2013 по 29.10.2013 у розмірі 2374,38грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача. суд визнає його невірним, за розрахунком суду, розмір 3% річних за період з 04.06.2013 (останній строк оплати 01.06.2013 (субота) тобто останній день оплати переноситься на 03.06.2013, а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 04.06.2013) по 29.10.2013 становить 2327,20 грн., який і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селидівське" (вул. Радянська, 161, м.Селидове, Донецька обл., 85400, код ЄДРПОУ 33426248 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Річ Харвест" (вул.Гоголівська, 22-24, оф.1106, м.Київ, 01054, код ЄДРПОУ 37354979) основний борг у розмірі 191313 (сто дев'яносто одна тисяча триста тринадцять) грн. 00 коп., штраф у розмірі 38262 (тридцять вісім тисяч двісті шістдесят дві)грн. 60коп., пеню у розмірі 10482 (десять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 90 коп., 3% річних у розмірі 2327 (дві тисячі триста двадцять сім) грн. 20коп., судовий збір у розмірі у розмірі 4847 (чотири тисячі вісімсот сорок сім)грн. 71коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 19.12.2013.