Постанова № 36355837, 19.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 р. Справа № 804/15638/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С. при секретарі - Волкові В.В. за участю: представників позивача - Сивун Т.А., Руденка В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Нова» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «НОВА» з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів по взаємовідносинах з ТОВ «Теплосервіс плюс» (ЄДРПОУ 33249256) за період з 01.03.2010 року по теперішній час. Результати даної перевірки оформлено актом від 26.07.2013 р. №1617/22-5/20272290, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 01.08.2013 року №0003191501.

Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки винесене відповідачем з порушенням норм законодавства та прийняте на підставі акту перевірки, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи. За таких обставин, позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.08.2013 року №0003191501 ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська Дніпропетровській області.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити, з викладених у ньому підстав.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

В минулому судовому засіданні представник відповідача пред'явлені позовні вимоги не визнав у повному обсязі та зазначив, що в ході проведення перевірки, посадовими особами ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська було встановлено: ПП «Нова» мало взаємовідносини з ТОВ «Теплосервіс плюс» (ЄДРПОУ 332492566) на підставі договору від 01.01.2010 року №01/10. Згідно якого ТОВ «Теплосервіс плюс» мало виконати роботи з будівництва фонтанів, разконсервування, експлуатації, консервування фонтанів, обслуговування насосних установок, роботи з водовідведення і водозниження підземних вод, ремонт трубопроводів.

Разом із цим, відповідачем отримано вирок Індустріального суду м.Дніпропетровська від 26.05.2011 року по справі №0417/1-208/2011 стосовно ОСОБА_3 щодо скоєння злочинів передбачених ст.200 ч.2, ст.28 ч.3, ст.205 ч.2 КК України, з якого вбачається про фіктивність господарської діяльності ТОВ «Теплосервіс Плюс». Таким чином, у зв'язку із відсутністю господарської діяльності, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством, а тому представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «НОВА» (код ЄДРПОУ 20272290) зареєстроване розпорядженням виконавчим комітету Дніпропетровської міської ради від 20.10.1993 р. за № 2010-р. ПП «Нова» взято на податковий облік в ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська з 24.12.1993 року за № 955, та на теперішній час перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Судом також встановлено, що працівниками ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська, на підставі наказу від 11.06.2013 року № 525, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «НОВА» (код ЄДРПОУ 20272290) з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів по взаємовідносинам з ТОВ «Теплосервіс плюс» (код ЄДРПОУ 33249256) за період з 01.03.2010 р. по теперішній час. За наслідками перевірки складений акт від 26.06.2013 р. №1617/22-5/20272290.

Згідно висновків акту перевірки встановлені наступні порушення:

-п.3.1. ст.3, п.4.1. ст.4, п.5.1., п.п.5.2.1. п.5.2, абз. «г» п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5, п.п.11.2.1. п.11.2., п.п.11.3.1. п.11.3. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283\97ВР (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого ПП «Нова» занижено податок на прибуток всього у сумі 273 642 грн., у тому числі за І квартал 2010 р. - 7 173,45 грн., за ІІ квартал 2010 р. - 127 425,84 грн. та за ІІІ квартал 2010 р. - 139 042,84 грн.;

-п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3, пп.7.4.1., п.п.7.4.5., п.7.4., пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), внаслідок чого, ПП «Нова» занижено податок на додану вартість всього в сумі 218 914 грн., у тому числі за березень 2010 р. - 5 739 грн., за квітень 2010 р.- 65 252 грн., за травень 2010 р. - 21 186 грн., за червень 2010 р. - 15 502 грн., за липень 2010 р. - 52 884 грн., за серпень 2010 р.-21 474 грн., за вересень 2010 р. - 36 877 грн.

Судом також встановлено, що на підставі виявлених порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003191501 від 01.08.2013 р., яким нараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 158 421,25 грн.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

У відповідності до підпункту 14.1.181. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст.198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1. ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11. ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 цього Закону, валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

У відповідності до пп.5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» «не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку» та абзацу 2 пункту 1.6 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 р. за №271/7592 «Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності)».

Згідно п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим пунктом документами (п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»).

Так, в акті перевірки зазначено, що 01.01.2010 року ПП «Нова» уклало договір з ТОВ «Теплосервіс плюс» (код ЄДРПОУ 33249256). Згідно якого ТОВ «Теплосервіс плюс» приймає на себе зобов'язання виконати роботи з: будівництва фонтанів, разконсервування, експлуатації, консервування фонтанів, обслуговування насосних установок, роботи з водовідведення і водозниження підземних вод, ремонт трубопроводів.

Розрахункові операції за надані послуги здійснювались у безготівкові формі шляхом перерахування на р/р ТОВ «Теплосервіс плюс» та шляхом заліку зустрічних вимог.

Відповідно до положень частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що з вироку Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 26.05.2011 року по справі №0417/1-208-2011 стосовно ОСОБА_3, щодо скоєння злочинів передбачених ст.200 ч.2, ст.28 ч.3, ст.205 ч.2 КК України, вбачається про те, що за період з серпня 2007 року по червень 2010 року ТОВ «Теплосервіс плюс» були сформовані декларації з ПДВ де зазначалися не правдиві свідчення про придбання у суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «Теплосервіс плюс» товарів (робіт, послуг), які на справді не придбавалися (не виконувалися), а між ТОВ «Теплосервіс плюс» та його контрагентами фактична господарська діяльність не відбувалася.

Отже, бухгалтерські документи містили неправдиві відомості щодо здійснених з підприємством-контрагентом фінансово-господарських операцій.

Згідно з ст.1 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином будь-які документи мають силу первинних лише у випадку фактичного здійснення господарських операцій.

Разом із цим суд звертає увагу, що позивачем ані під час проведення перевірки, ані протягом судового розгляду адміністративної справи не було надано усі необхідні документи, які б підтверджували реальність проведення господарських операцій з ТОВ «Теплосервіс плюс».

Таким чином, в порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №238/97-ВР, ПП «Нова» дійсно було завищено витрати з придбання робіт від ТОВ «Теплосервіс плюс» на загальну суму 1 094 568,51 грн. та безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму у розмірі 218 914 грн.

Суд не зважає на твердження позивача, щодо відсутності відношення вироку вищезазначеного Індустріального районного суду м.Дніпропетровська з приводу того, що сумлінний платник податків не повинен відчувати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом, оскільки вироком суду встановлено фіктивність діяльності підприємства ТОВ «Теплосервіс плюс», а оскільки дане підприємство не здійснювало фактичної господарської діяльності направленої на одержання прибутку, а отже будь які правочини укладені з контрагентами не можуть бути реальними.

Таким чином, з огляду на встановлені судовим рішенням обставини, первинні бухгалтерські документи є такими що не відповідають сутності та не несуть доказовості відносно змісту здійснених операцій, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

При цьому, принцип вини відсутній у податковому законодавстві.

В ході розгляду справи фахівцями контролюючого органу доведена сумнівність укладеної угоди, у зв'язку з чим і безпідставне віднесення позивачем сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд вважає, що спірне податкове-повідомлення рішення від 01.08.2013 року №0003191501, прийняте відповідачем, винесене на законних підставах та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства «Нова» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений 24 грудня 2013 року.

Суддя Кучма К.С.