Рішення № 36355609, 12.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21868/13 12.12.13

За позовом комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва»

До відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Рада»

Про стягнення 35366,67 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Мохонько О.А. (за дов.)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом комунальне підприємство «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» до товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» про стягнення за договором № 9-338 с про надання послуг диспетчерського зв'язку від 01.06.2004 р. 35366,67 грн., з яких: 31075,57 грн. боргу, 299,07 грн. пені, 2377,77 грн. трьох процентів річних, 1614,26 грн. інфляційних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою суду від 13.11.2013 р. порушено провадження у справі № 910/21868/13, розгляд останньої призначено на 02.12.2013 р..

Відповідач у поданому суду відзиві позовні вимоги відхилив у повному обсязі, посилаючись на наступне:

- комунальне підприємство «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» є неналежним позивачем у справі, оскільки в договір не вносились зміни реквізитів сторін;

- відсутній акт звірки взаєморозрахунків;

- позивачем не надано доказів надання послуг у період з січня 2009 року по вересень 2013 року;

- також позивачем не підтверджено переривання строків позовної давності;

- на думку відповідача, сторони припинили правовідносини, оскільки ними не укладались акти виконаних робіт;

- підставою оплати послуг є платіжні вимоги-доручення, які позивачем не виставлялись.

У судове засідання 12.12.2013 р. відповідач явку повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.06.2004 р. між комунальним підприємством «Управління житлового господарства» Дарницького району м. Києва (виконавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Рада» (замовником) укладено договір № 9-338с про надання послуг диспетчерського зв'язку (далі - Договір), предметом якого є надання послуг оперативного диспетчерського зв'язку для житлового будинку за адресою: вул. А. Ахматової, 13.

На підставі рішення Київської міської ради № 201/6417 від 06.10.2011 р. «Про деякі питання діяльності комунальних підприємств та установ, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передаються до сфери управління Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації» комунальним підприємством «Управління житлового господарства» Дарницького району м. Києва змінено назву на комунальне підприємство «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва».

Відповідно до пункту 2.2. Договору, виконавець зобов'язується безперервно цілодобово надавати послуги диспетчерського зв'язку, а саме: приймати, реєструвати та передавати за призначенням для виконання заявки, інформацію, прохання мешканців; контролювати технічний стан інженерного обладнання будинку, підключеного до диспетчерського пульту; згідно з графіком проводити дистанційне управління освітленням під'їздів і сходових клітин, при необхідності вмикати та вимикати електрозабезпечення ліфтів.

Замовник зобов'язується на першу вимогу виконавця, але не пізніше 20-го числа поточного місяця, сплачувати вартість послуг диспетчерського зв'язку згідно з укладеним договором (пункт 2.3. Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору розмір плати за послуги диспетчерського зав'язку визначається згідно з калькуляцією на щомісячне технічне обслуговування диспетчерського зв'язку та кошторису витрат на утримання диспетчерської служби.

У додатках до Договору сторонами погоджено вартість послуг оперативного диспетчерського зв'язку.

Згідно з п.5.1 Договору останній набуває чинності з 01.06.2004 р. та діє до 01.06.2005 р..

Відповідно до п. 5.3. Договір підлягає пролонгації, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін не заявить про намір його припинення.

Пунктом 5.2 Договору сторони погодили випадки припинення Договору, якими є:

- закінчення строку, на який він був укладений;

- взаємна згода сторін про його припинення;

- прийняття рішень господарським судом.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів регламентовано ст. 188 Господарського кодексу України, якою передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються якщо інше не передбачено законом або договором, а сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У матеріалах справи відсутні докази розірвання договірних відносин в добровільному чи судовому порядку.

Відтак суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність між ним та позивачем договірних відносин.

Відповідно до п. 3.2 Договору замовник має право відмовитися від послуг виконавця в разі невиконання або систематичного неякісного надання послуг, зазначених у Договорі, обґрунтувавши причини такої відмови та попередивши виконавця.

Доказів звернення відповідача до позивача з приводу неякісного надання послуг суду не надано, відтак відповідачем не доведено факту неналежного виконання позивачем умов Договору.

Позивачем заявлено до стягнення 31075,57 грн. боргу, який утворився за період з 01.01.2009 р. по 04.09.2013 р..

Твердження відповідача про не підписання сторонами актів виконаних робіт, не виставлення позивачем платіжних вимог-доручень спростовується наявними матеріалами справи, а саме: актами виконаних робіт, актами про відмову в отриманні актів виконаних робіт та платіжних вимог-доручень, а також відповідними платіжними вимогами-дорученнями.

Станом на день розгляду справи заборгованість в розмірі 31075,57 грн. відповідачем не сплачена.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 31075,57 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

В силу ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Діями, вчиненими боржником на підтвердження визнання ним суми боргу, можуть бути будь-які дії, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. У матеріалах справи наявна виписка з банківського рахунку щодо здійснених відповідачем оплат у листопаді та грудні 2010 року, що свідчить про визнання останнім свого боргу перед позивачем, і є підставою для переривання перебігу позовної давності. Частиною 3 статті 264 Цивільного кодексу України встановлено, що після переривання перебігу позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Оскільки позовну заяву подано до суду 12.11.2013 р., позовна давність не сплила.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Позивач заявив до стягнення 299,07 грн. пені, посилаючись на п. 4.3 Договору, відповідно до якого за несвоєчасне перерахування плати відповідачем сплачується пеня згідно чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України пеня є одним із видів неустойки, яка, в свою чергу, є одним з видів забезпечення зобов'язань (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Законом передбачена обов'язкова письмова форма правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань (ч. 1 ст. 547 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Отже, неустойка, зокрема пеня, поділяється на законну (розмір та підстави стягнення якої визначаються законодавством) та договірну (розмір та підстави стягнення якої визначаються сторонами у самому договорі). Для того, щоб неустойка вважалась законною та застосовувалась не залежно від домовленості сторін договору, необхідно, щоб законом або іншим актом цивільного законодавства було визначеної її конкретний розмір, а також підстави стягнення (вид порушення, за яке неустойка встановлюється).

Сторони за Договором не передбачили розмір неустойки, законом (іншим нормативним актом) також не передбачено стягнення пені за порушення, вчинене відповідачем, отже, сума у розмірі 299,07 грн., заявлена позивачем як пеня, не є ні договірною, ні законною неустойкою, а тому не підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приймає розрахунок інфляційної складової боргу та трьох процентів річних за період з 01.01.2009 р. по 01.10.2013 р., наданий позивачем, як вірний. Інфляційна складова боргу становить 1614,26 грн. (32689,83 грн. - борг з урахуванням інфляційної складової), а три проценти річних - 2377,77 грн..

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 32689,83 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 2377,77 грн. трьох процентів річних, а загалом 35067,60 грн.. У стягненні 299,07 грн. пені судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, 3, код 30300272) на користь комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 30/1, код 03366569) 32689,83 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 2377,77 грн. трьох процентів річних, 1705,95 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення підписано 26.12.2013 р.

Суддя С. А. Ковтун