Рішення № 36355603, 16.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19022/13 16.12.13

За позовом Компанії "Доппельмайр Зайльбанен Г.м.б.Х."

до Приватного виробничого підприємства "СІРІУС"

про спонукання до виконання зобов'язань та стягнення 112247,83 Євро

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Сикалюк Д. Л. (дов. № 1567 від 27.05.2013 року)

Від відповідача Макидон М. М. (дов. № 04-06-2013 від 04.06.2013 року)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 16.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Компанія "Доппельмайр Зайльбанен Г.м.б.Х." (далі за текстом - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного виробничого підприємства "СІРІУС" (далі за текстом - відповідач) про спонукання до виконання зобов'язань за контрактами № WAA 0001389 від 09.09.2007 року та № WAA 0001390 від 09.09.2007 року та стягнення 112 247, 83 євро (що складає 1 211 933, 54 грн. на 24.09.2013 року), з яких 86 740, 90 євро основний борг, 25 506, 93 євро 3 % річних, також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору та послуг адвоката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/19022/13, розгляд справи призначено на 12.11.2013 року.

В судовому засіданні 12.11.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України судом оголошувалась перерва до 19.11.2013 року.

19.11.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, якою позивач просить суд стягнути з відповідача 86 740, 90 євро, з яких 63 100, 00 євро заборгованість за контрактом № WAA 0001389 від 09.09.2007 року та 13 600, 00 євро заборгованість за контрактом № WAA 0001390 від 09.09.2007 року, що відповідно до офіційного курсу НБУ на 5 серпня 2013 року складає 933 208, 74 грн. та покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору та послуг адвоката.

В судовому засіданні 19.11.2013 року заява про уточнення позовних вимог, розцінена судом як заява про зменшення позовних вимог та прийнята в порядку ст. 22 ГПК України, в судовому засіданні в порядку ст. 77 ГПК України оголошена перерва до 02.12.2013 року.

Представником позивача в судовому засіданні 02.12.2013 року було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача 86 660, 90 євро основної заборгованості та 21702, 06 євро штрафних санкцій, що разом відповідно до офіційного курсу НБУ на 02.12.2013 року складає 1 178 910, 11 грн.

В судовому засіданні 02.12.2013 року судом оголошувалась перерва в порядку ст. 77 ГПК України до 10.12.2013 року, питання прийняття по розгляду заяви від 02.12.2013 року відкладено до наступного судового засідання.

В судове засідання 10.12.2013 року представники сторін з'явились.

Подану представником позивача заяву про збільшення позовних вимог розцінено судом як заяву про зміну предмету позову, оскільки позивач початково заявляв до стягнення тільки суму основого боргу по договорам, а також 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

У поданій 02.12.2013 року заяві позивач просить стягнути суму основного боргу, а також штрафні санкції, передбачені нормами англійського законодавства ( ст.6 (1) розділу 1 Закону Англії "Про прострочення платежів по комерційні заборгованості і нарахуванню відсоткової ставки за прострочення зобов'язань" та ст. 2 (6) директиви Європейського парламенту № 2011/7/EU). Вказані нормативні акти позивачем у належним чином засвідченому перекладі офіційного видання взагалі не подані. Крім того, позивач у розрахунку штрафних санкцій визначає їх як пеню. Суд звертає увагу позивача, що у первісно заявлених позовних вимогах та у заяві про їх зменшення, вимоги про стягнення неустойки у вигляді пені чи штрафу взагалі не заявлялись, а отже таке заявлення є саме зміною предмету позову, а не кількісне збільшення або зменшення раніше заявлених вимог, пов`язане з арифметичними розрахунками чи періодом нарахування.

В судовому засіданні 10.12.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 16.12.2013 року, та відмовлено у прийняття до розгляду в рамках даного провадження заяви позивача про зміну предмету позову від 02.12.2013 року, яка подана після початку розгляду справи по суті.

За таких обставин, позовні вимоги у даній справі розглядаються відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 19.11.2013 року.

16.12.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано додаткові пояснення по суті справи, додаткові пояснення щодо строку позовної давності.

В судове засідання 16.12.2013 року представники сторін з'явились та надали суду усні пояснення по справі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за контрактами № WAA 0001389 від 09.09.2007 року та № WAA 0001390 від 09.09.2007 року в частині оплати поставленого обладнання та надання послуг по його встановленню.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з підстав спливу строків позовної давності, про застосування яких ним заявлено, та з підстав порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2007 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено зовнішньоекономічний контракт № WАА0001389 на суму 1 031 000, 00 євро та зовнішньоекономічний контракт № WАА0001390 на суму 236000, 00 євро.

Відповідно до контракту № WАА0001389 постачальник здійснює поставку, проектування, шефмонтаж, пусконаладку, інструктаж персоналу та здачу в експлуатацію 4-місної крісельної канатної дороги типу 4-СLF, а покупець зобов'язується сплатити обладнання та всі збори та податки на території України. Відповідно до контракту № WАА0001390 постачальник здійснює поставку, проектування, шефмонтаж, пусконаладку, інструктаж персоналу та здачу в експлуатацію механічного та електричного обладнання для бугельного буксиру вального підйомника типу АРF-270, а покупець зобов'язується оплатити обладнання та всі збори та податки на території України.

Порядок розрахунків між покупцем та постачальником за контрактом №WАА0001389 передбачений Статтею 6 контракту, відповідно до якої 50% суми контракту, що складає 515 500,00 євро сплачуються за безвідкличним документарним акредитивом, який відкривається на користь продавця, 40% суми контракту, що складає 412400, 00 євро сплачуються шляхом банківського переказу на рахунок продавця не пізніше 10 робочих днів з моменту отримання покупцем повідомлення про готовність товару до відвантаження, 10 % суми Контракту, що складає 130100, 00 євро, сплачується шляхом банківського переказу на рахунок продавця, протягом 30 днів після введення обладнання в експлуатацію, підписання акту виконаних робіт.

Порядок розрахунків між покупцем та постачальником за контрактом № WАА0001390 передбачений Статтею 6 контракту, відповідно до якої 50% суми контракту, що складає 118000,00 євро сплачуються за безвідкличним документарним акредитивом, який відкривається на користь продавця, 40% суми контракту, що складає 94400,00 євро сплачуються шляхом банківського переказу на рахунок продавця не пізніше 10 робочих днів з моменту отримання покупцем повідомлення про готовність товару до відвантаження, 10 % суми Контракту, що складає 23600, 00 євро, сплачується шляхом банківського переказу на рахунок продавця, протягом 30 днів після введення обладнання в експлуатацію, підписання акту виконаних робіт.

Статтею 6 контрактів № WАА0001389 та № WАА0001390 сторони погодили, що у випадку виконання продавцем своїх зобов'язань по цим контрактам в повному обсязі, проте за відсутності можливості введення обладнання в експлуатацію, підписання акту виконаних робіт та отримання від компетентних органів необхідних документів про придатність системи перевезення пасажирів для експлуатації, ця сума повинна бути виплачена покупцем, не пізніше чим через 180 днів після відвантаження останнього транспорту.

Згідно п. 8.3. контрактів № WАА0001389 та № WАА0001390 після отримання від компетентних органів необхідних документів для дозволу введення обладнання в експлуатацію покупець та продавець підписують акт приймання виконаних робіт, який є підставою для сплати 10 % загальної вартості контракту відповідно до ст. 6 контрактів.

Відповідно до п. 13.1. контрактів № WАА0001389 та № WАА0001390 ці контракти регулюються законом Англії.

За контрактом № WАА0001389 постачальник відвантажив покупцю обладнання на загальну суму 1031000,00 євро, що підтверджується матеріалами справи.

За контрактом № WАА0001390 постачальник відвантажив покупцю обладнання на загальну суму 236000,00 євро, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач факт поставки йому обладнання за контрактами № WАА0001389 та №WАА0001390 не заперечує.

Поставка обладнання за контрактами № WАА0001389 та № WАА0001390 була здійснена в 2007 році.

Введено в експлуатацію поставлене обладнання було в січні 2009 року, що підтверджується Актами прийняття в експлуатацію пасажирської підвісної канатної дороги (ППКД) «Черкаси - 1» та «Черкаси - 2» від 26.01.2009 року.

За твердженням позивача, відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого обладнання та здійснення позивачем робіт по встановленню та налагодженню такого обладнання за контрактами виконав частково. Залишок 10% суми контракту № WАА0001389 та залишок 10% суми контракту № WАА0001390 не був сплачений покупцем в повному обсязі. Загальний розмір заборгованості, яка виникла у покупця перед постачальником за контрактами № WАА0001389 та № WАА0001390 складає 86 740, 90 євро, що відповідно до офіційного курсу НБУ на 5 серпня 2013 року (1 євро = 10, 7585) складає 933 208,74 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Матеріалами справи підтверджується, що загалом за контрактами відповідачем сплачено на користь позивача 1197300,00 євро (банківське підтвердження отримання коштів від 07.11.2013 року).

06.02.2013 року позивач направив відповідачу претензію, якою просив останнього оплатити заборгованість за поставлене обладнання по контрактам № WАА0001389 та № WАА0001390.

За твердженням відповідача, оскільки останнє відвантаження за контрактом № WАА0001389 відбулося 30 листопада 2007 року, а за контрактом № WАА0001390 29 листопада 2007 року, та в зв'язку з тим, що відповідач не здав поставлене обладнання державній приймальній комісії строк оплати поставки встановлюється (відповідно до ст. 6 контрактів) не пізніше чим через 180 днів з моменту відвантаження останнього транспорту, відповідно позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за контрактами поза межами строків позовної давності. Враховуючи викладене, відповідач просить суд застосувати при вирішенні справи строки позовної давності та відмовити на зазначеній підставі в задоволенні позовних вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Відповідно до ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди України можуть приймати до свого провадження та розглядати справи з іноземним елементом у випадках, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

Згідно ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Відповідно до ст. 1 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі - продажу товарів від 11 квітня 1980 року, учасницями якої є, як Україна так і Австрія, ця Конвенція застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких перебувають у різних державах, коли ці держави є Договірними державами.

Враховуючи зазначене правовідносини, що склалися між сторонами щодо укладання та виконання контрактів № WАА0001389 та № WАА0001390 регулюються положеннями Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі - продажу товарів від 11 квітня 1980 року.

Відповідно до ст. 53 Конвенції покупець зобов'язаний сплатити вартість товару і прийняти поставку товару згідно з вимогами договору та цієї Конвенції. Зобов'язання покупця сплатити вартість включає вжиття таких заходів і додержання таких формальностей, які можуть вимагатися згідно з договором або згідно з законами і правилами для того, щоб зробити можливим здійснення платежу (ст. 54 Конвенції).

Як встановлено судом, контрактами № WАА0001389 та № WАА0001390 сторони погодили оплату 10 % суми контрактів шляхом банківського переказу на рахунок продавця після введення обладнання в експлуатацію. При цьому, відповідно до п. 8.3. зазначених контрактів підставою для сплати 10 % загальної вартості контрактів відповідно до ст. 6 контрактів є підписаний сторонами акт приймання виконаних робіт.

Матеріалами справи встановлено, що обладнання поставлене за контрактами № WАА0001389 та № WАА0001390 позивачем відповідачу було введено в експлуатацію 26.01.2009 року.

Доказів, які б підтверджували б підписання сторонами акту приймання виконаних робіт, відповідно до п. 8.3. контрактів, матеріали справи не містять. При цьому, відповідачем по справі не заперечується факт введення обладнання в експлуатацію та заперечується проти позовних вимог про стягнення з нього неоплачених ним 10 % суми контрактів.

Із матеріалів справи, зокрема із копії претензії від 06.02.2013 року, вбачається, що позивач неодноразово нагадував відповідачу про розмір боргу та просив про сплату боргу.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідач допустив порушення своїх зобов'язань визначених контрактами № WАА0001389 та № WАА0001390 по оплаті 10 % вартості контрактів після вводу обладнання в експлуатацію, і при цьому не вчинив дій, які вимагалися п. 8.3. контрактів, щоб зробити можливим здійснення платежу. Суд дійшов висновку, що саме відповідач мав виступити ініціатором підписання між сторонами у відповідності до п. 8.3. контрактів актів приймання виконаних робіт, оскільки обладнання вводилося в експлуатацію на території України, без участі позивача, проте за участю відповідача.

Як встановлено судом, за контрактами відповідач сплатив позивачу загалом суму 1 197 300, 00 євро. На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що загальна заборгованість відповідача за контрактами становить 69 700, 00 євро ((1 031 000, 00 + 236 000, 00)-1 197 300, 00 = 69 700, 00), тобто 10 % вартості контрактів у відповідності до умов контрактів відповідач отплатив позивачу частково.

При здійсненні розрахунку заборгованості відповідача перед позивачем за контрактами, судом не було враховано додаткову угоду № 3 до контракту № WАА0001390 від 19.09.2007 року на суму 32 370, 00 євро, оскільки в матеріалах справи відсутні докази поставки обладнання на вказану суму.

Відповідно зазначеного, відповідач зобов'язаний оплатити позивачу заборгованість по оплаті 10 % суми контрактів в розмірі 69 700, 00 євро.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 69 700, 00 євро належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не визнаний, строк оплати обладнання, у відповідності до п. 6 контрактів є таким, що настав, а тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 69 700, 00 євро є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач просить суд застосувати при вирішенні справи строки позовної давності встановлені ст. 257 ЦК України та відмовити на зазначеній підставі в задоволенні позовних вимог. Застосування ст. 257 ЦК України до правовідносин між сторонами відповідач обґрунтовує ст. 32 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», відповідно до якої Україна як держава і всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення цього або пов'язаних з ним законів України та/або своїх зобов'язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про міжнародне приватне право» позовна давність визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов'язків учасників відповідних відносин.

Статтею 4 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі - продажу товарів від 11 квітня 1980 року визначено, що ця Конвенція регулює тільки укладення договорів купівлі-продажу та ті права й зобов'язання продавця і покупця, які випливають з такого договору.

Відповідно до ст. 7 зазначеної конвенції питання, що стосуються предмета регулювання цієї Конвенції, які безпосередньо в ній не вирішені, підлягають вирішенню згідно із загальними принципами, на яких вона грунтується, за умови відсутності таких принципів - згідно з правом, застосованим відповідно до норм міжнародного приватного права.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право», учасники правовідносин можуть самостійно здійснити вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Продавець та покупець погодились, що контракти № WАА0001389 та № WАА0001390 регулюються законом Англії (п. 13.1. контрактів).

На підставі викладеного, враховуючи, що законами України передбачено, можливість вибору сторонами застосовного права, що було здійснено, суд відхиляє доводи відповідача щодо застосування до правовідносин між сторонами ст. 257 ЦК України.

Відповідно до ст. 5 Закону Англії про позовну давність від 1980 року, позов, який базується на звичайному контракті, не подається після закінчення терміну 6 (шести) років, з дати, коли виникла підстава для пред'явлення позову.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за контрактами 01.10.2013 року, а строк виконання зобов'язань по оплаті 10 % суми контрактів настав для відповідача 25.02.2009 року (30 днів після дати вводу обладнання в експлуатацію), отже позивачем не пропущено строк позовної давності встановлений ст. 5 Закону Англії про позовну давність від 1980 року, і відповідно у суду відсутні підстави для відмови у позові, в зв'язку з пропущенням строку позовної давності.

Станом на 5 серпня 2013 року (саме цю дату зазначено позивачем у позовній заяві як день подання позовної заяви) офіційний курс євро до гривні становив 100 євро = 1055, 3158 грн. (повідомлення НБУ від 05.08.2013 року), відповідно стягненню з відповідача за контрактами підлягає за розрахунком суду 735 555, 11 грн. (69 700, 00 євро*1055, 3158/100), отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивач, також, просить суд покласти на відповідача 24 240, 00 грн. сплаченого держмита та послуги адвоката. Оскільки при поданні позову до суду позивачем було сплачено 23 692, 00 грн. судового збору, суд дійшов висновку, що позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в розмірі 548, 00 грн.

Вимоги позивача щодо покладення на відповідача 548, 00 грн. витрат на послуги адвоката задоволенню не підлягають, на підставі наступного.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розподілу 6 Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували понесення позивачем витрат про стягнення яких він просить, отже, у суду відсутні підстави для покладення витрат в розмірі 548, 00 грн. на відповідача.

Витрати по оплаті судового збору покладаються судом у відповідності до ст. 49 ГПК України на відповідача, пропорційно суми задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного виробничого підприємства «Сіріус» (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 65 - Б; код ЄДРПОУ 21487555; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Компанії "Доппельмайр Зайльбанен Г.м.б.Х." (Рікенбахерштр. 8-10, 6992, Вольфурт, Австрія) 69 700 (шістдесят дев'ять тисяч сімсот) євро 00 центів, що станом на 05.08.2013 року складає 735 555 (сімсот тридцять п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 11 коп. основного боргу та 14 711 (чотирнадцять тисяч сімсот одинадцять) грн. 10 коп. витрат на оплату судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.12.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко