Постанова № 36355261, 12.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6949/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «М-СІСТЕМ УКРАЇНА» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М-СІСТЕМ УКРАЇНА» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, третя особа - Державна податкова інспекція у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0006742250 від 25.12.2012 року та визнання протиправними дії,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «М-СІСТЕМ УКРАЇНА» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, третя особа по справі Державна податкова інспекція у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0006742250 від 25.12.2012 року та визнання протиправними дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2013 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивача.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що взаємовідносини по господарським операціям між Товариством з обмеженою відповідальністю «М-СІСТЕМ УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цифроком» за липень 2012 року в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не підтверджені відповідними первинними документами, а також порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави, у зв'язку з чим відповідачем правомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Положення Податкового кодексу України забороняють подавати уточнюючі розрахунки підчас здійснення перевірки платника податку.

Апеляційна інстанція не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «М-СІСТЕМ УКРАЇНА» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Цифроком» за липень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 07.12.2012 року №613/22-511/37724868.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пп. 16.1.2 п. 16.1 ст.16, п. 22.1 ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 233 439 грн..

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 25.12.2012 року №0006742250, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 350 159,00 грн., в тому числі основний платіж 233 439,00 грн., та штрафні (фінансові) санкції 116 720,00 грн..

В результаті адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

В рішенні суду першої інстанції зазначено, що відповідачем від Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва отримано акт про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Цифроком» щодо підтвердження господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «М-СІСТЕМ УКРАЇНА» за липень 2012 року №1684/22-60/25639424 від 03.10.2012 року, згідно якого не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між вказаними юридичними особами.

Підпункт 73.5 статті 73 Податкового кодексу України визначає, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 6. 7 «Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок», затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2010 року №1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту суб'єкту господарювання) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка.

В порушення вимог Податкового кодексу України державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва складено акт про неможливість проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Цифроком», а не довідка.

Щодо розбіжності згідно систем співставлення податкового кредиту позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Цифроком» слід зауважити, що відповідно до норм чинного законодавства України платник податків не може нести відповідальність за можливе порушення законодавства його контрагентом та за можливу несплату ним податків та зборів.

Вирішуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зважає на наступне.

Між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «М-СІСТЕМ Україна» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цифроком» (постачальник) укладено договір поставки від 23.04.2012 року №б/н.

Відповідно до умов укладеного договору постачальник зобов'язується поставляти, а покупець зобов'язується приймати та здійснювати оплату примірників програмного забезпечення, що визначається в рахунках-фактурах та накладних, та/або додатках до цього договору.

На підтвердження виконання умов договору позивач надав копії рахунків на оплату, видаткових накладних та податкових накладних, згідно яких загальна вартість товару, що постачався Товариством з обмеженою відповідальністю «Цифроком» складає 1 400 631,52 грн., в тому числі податок на додану вартість 280 126 грн..

Здійснення розрахунків з Товариство з обмеженою відповідальністю «Цифроком» за поставлений товар, відповідно до договору поставки підтверджується інформацією про рух коштів по рахунку позивача № 26001619991453, відкритому в ПАТ «Промінвестбанк» за період з 01.10.2011 року по 01.03.2013 року.

Податкову звітність з податку на додану вартість сформовано позивачем на підставі виданих податкових накладних Товариством з обмеженою відповідальністю «Цифроком».

Висновки податкового органу про нікчемність правочину укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цифроком» ґрунтуються на припущеннях перевіряючих, та не узгоджуються з положенням ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Згідно положень ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, питання наявності у представників будь-якої мети взагалі не досліджувалося під час перевірки; отже, доводи відповідача щодо нікчемності (фіктивності) правочинів, укладених між позивачем та контрагентом, колегією суддів до уваги не приймаються.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань крім зазначених висновків акту перевірки та спростування реальності укладеної угоди відповідачем не надано, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цифроком» мали реальний характер.

Відповідач у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання, а доводи щодо нікчемності спірних операцій є надуманими та необґрунтованими.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів.

В матеріалах справи відсутні докази, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Цифроком» не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Факт поставки продукції протягом періоду, що перевірявся підтверджується видатковими та податковими накладними.

Податкові накладні оформлені належним чином відповідно до вимог ст.201 ПК України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оплата позивачем придбаних товарів підтверджено банківськими виписками з поточного рахунка платника податку на користь контрагента в оплату товару.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність висновків податкового органу щодо заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 233 439 грн., у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Щодо визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби з неприйняття уточнюючих розрахунків колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Товариством з обмеженою відповідальністю «М-СІСТЕМ УКРАЇНА» 20.11.2012 року засобами телекомунікаційого зв'язку подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, яка прийнята відповідачем та зареєстрована за №9073433638, що підтверджується копією квитанції № 2.

Позивачем 07.12.2012 року подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2012 року, який прийнято відповідачем та зареєстровано за №9077178264, що підтверджується копією квитанції №2.

За правилами пункту 50.2. ст. 50 Податкового кодексу України (у відповідній редакції) платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

На момент подання позивачем уточнюючого розрахунку, не було заборони на виправлення помилок під час невиїзних перевірок (незалежно від способу виправлення помилки).

Листом Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 11.12.2012 року №13380/10/18-305 позивача повідомлено про те, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно вичавлених помилок за жовтень 2012 року та додаток №5 вважаються не поданими, оскільки направлені до податкового органу під час здійснення перевірки.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем безпідставно відмовлено у прийнятті звітності позивача.

Податковим органом не доведено правомірності своїх дій щодо відмови позивачу у прийнятті уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2012 року.

Відповідно до статті 49.13 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Зазначена правова норма встановлює прямий наслідок встановлення факту неправомірної відмови у прийнятті декларації, який полягає у тому, що декларація вважається прийнятою.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про визнання протиправною відмову Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби у прийнятті уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2012 року, поданого Товариством з обмеженою відповідальністю «М-СІСТЕМ УКРАЇНА».

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «М-СІСТЕМ УКРАЇНА» підлягає задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2013 року скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «М-СІСТЕМ УКРАЇНА» судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «М-СІСТЕМ УКРАЇНА» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2013 року - скасувати.

Постановити по справі нове рішення, яким вимоги позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «М-СІСТЕМ УКРАЇНА» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, третя особа - Державна податкова інспекція у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 25.12.2012 року №0006742250 та визнання протиправними дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 25.12.2012 року №0006742250.

Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби у прийнятті уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2012 року, поданого Товариством з обмеженою відповідальністю «М-СІСТЕМ УКРАЇНА».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М-СІСТЕМ УКРАЇНА» 2 294,00 грн. судового збору за подання адміністративного позову та 1 164,20 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови суду виготовлено 19.12.2013 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.