Рішення № 36355131, 25.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23473/13 25.12.13Розглядається справа:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Геос"

до Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2"

про визнання частково недійсним договору

Суддя Лиськов М.О.

Представники:

Від позивача Кравченко Т.І. (дов. від 06.12.2013)

Рудь А.В. (дов. від 22.11.2013)

Від відповідача Полонська Н.М. (дов. від 13.06.2013 № 379-1)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 25.12.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Геос" до Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2"про визнання недійсними договорів № 2037 та №7054 про визнання частково недійсним договору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний пункт договору п. 5.2.1. Договору №53 на будівництво житлового будинку № 7 у 2-му мікрорайоні житлового масиву «Лозняки» у Дарницькому районі м. Києва від 15.12.2010 р. не відповідають нормам чинного законодавства, а тому, підлягають визнанню недійсними в судовому порядку на підставі ч. З ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечує. У поданих суду запереченнях на позовну заяву відповідач, серед іншого, стверджує, що п.5.2.1. Договору відповідає вимогам діючого законодавства, ціна Договору (вартість будівельно-монтажних робіт) зафіксована сторонами в Договорі, а твердження Позивача в розглядуваному випадку є необґрунтованими та безпідставними.

Ухвалою Господарського суду м. Києва порушено провадження у справі № 910/23473/13 та призначено розгляд справи на 25.12.2013.

25.12.2013 представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання про припинення провадження у справі.

25.12.2013 представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання про залишення позову без розгляду.

25.12.2013 представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву.

В судове засідання, призначене на 25.12.2013, з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи.

В судовому засіданні розглянуті клопотання відповідача про припинення провадження у справі та залишення позову без розгляду.

Обидва клопотання обґрунтовані тим, що Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2013 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 у справі №910/4236/13 розглянуто питання правомірності нарахування пені за п.5.2.1 договору.

Стаття 80. Господарського процесуального кодексу України визначає Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України; 1-1) відсутній предмет спору; 2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом; 5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Стаття 81. Господарського процесуального кодексу України визначає Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо: 1) позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; 2) у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; 4) позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк; 5) позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору; 6) громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.

Вказані норми містять вичерпний перелік випадків при яких вони можуть бути застосовані.

Суд розглянувши клопотання про припинення провадження у справі та залишення позову без розгляду прийшов до висновку, що вони є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

15.12.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 53 на будівництво житлового будинку № 7 у 2-му мікрорайоні житлового масиву «Позняки» у Дарницькому районі м. Києва (надалі - «Договір»),

Відповідно до умов Договору Позивач та Відповідач домовилися здійснити будівництво Об'єкту - житлового будинку № 7 секція № 4 з 2-го по 22-й поверх, секції №5 з 11- по 25-й поверх, секції №6 з 13-го по 24-й поверх у 2-му мікрорайоні житлового масиву «Позняки» у Дарницькому районі м. Києва (надалі - «Об'єкт»),

Відповідно до п. 3.1.1 Договору, до обов'язків позивача, зокрема, відносилося побудувати Об'єкт у встановлені Договором терміни, включаючи можливі роботи, які чітко не вказані в технічній характеристиці Об'єкта, але необхідні для повного спорудження Об'єкта та нормальної його експлуатації.

Відповідно до п. 5.2.1. Договору, за несвоєчасне введення Об'єкта в експлуатацію з вини Головного підрядника, Головний підрядник сплачує Генпідряднику пеню у розмірі - 0,1 % від вартості будівельно-монтажних робіт за цим Договором за кожен день прострочення, починаючи з дня наступного за датою закінчення робіт передбаченою п. 1.3. цього Договору, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач, зазначає, що положення п. 5.2.1. Договору №53 на будівництво житлового будинку № 7 у 2-му мікрорайоні житлового масиву «Позняки» у Дарницькому районі м. Києва від 15.12.2010 р. не відповідають нормам чинного законодавства, а тому, підлягають визнанню недійсними в судовому порядку на підставі ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Підстави та наслідки недійсності правочинів передбачені, зокрема, ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України. Так, встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є також правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, яка, зокрема, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивач стверджує, що пункт договору 5.2.1 має бути визнаним недійсним у зв'язку з тим, що його положення суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства,

Обґрунтовуючи вищевказане твердження позивач зазначає, що у п. 2.1 Договору сторони визначили, що вартість будівництва є договірною ціною, яка визначається відповідно до норм ДБН Д.1.1-1-2000, з урахуванням фактично виконаних обсягів робіт і вартості матеріалів, обладнання, узгоджених із замовником. Сторони визначили орієнтовну договірну ціну в розмірі 73 695 416,67 гри., крім того ПДВ 20 % - 14 739 083,33 гри., разом - 88 434 500,00 грн.

Згідно із п. 2.2. Договору, ціна є динамічною.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частинами 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що\итрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або Неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Отже, пеня в оскаржуваному п. 5.2.1. Договору визначена у розмірі подвійної облікової ставки від орієнтовної суми, що суперечить вищевказаним статтям, оскільки дані норми визначають порядок визначення штрафних санкцій, і які не встановлюють можливості нарахування пені у відсотках від орієнтовної суми.

Однак суд не погоджується із вказаними доводами позивача з огляду на наступне.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 2.2. Договору ціна є динамічною, а отже пеня відповідно до п. 5.2.1. Договору визначена у розмірі подвійної облікової ставки від орієнтовної суми, що суперечить ст.ст. 175, 230, 231 ГК України та ст.. 549 ЦК України, оскільки дані норми визначають порядок визначення штрафних санкцій, які не встановлюють можливості нарахування пені у відсотках від орієнтовної суми. Однак позивач не називає якою конкретно нормою закону закріплено, заборона нарахування пені у відсотках від орієнтовної суми.

До того ж позивач не навів норми закону, якою було б закріплено обов'язковість наявності фіксованої суми визначеної в договорі для нарахування пені у відсотковому відношенні.

Окрім того, суд не погоджується із твердженням позивача, що в Договорі № 53 ціна є динамічною.

Ціна будівельно - монтажних робіт, які позивач мав виконати належним чином та в повному обсязі за цим Договором визначена в п.2.1., є договірною та визначена: без оздоблення квартир, без вартості обладнання, з урахуванням оздоблення й встановлення сантехфаянсу, ванн та електроплит у службових квартирах і квартирах які передаються Головному управлінню житлового забезпечення КМДА, оздоблення місць загального користування, інженерних мереж, благоустрою, озеленення території, зовнішнього освітлення в межах будівництва, пусконалагоджувальних робіт.

Сума на день укладання Договору визначена договором 73 695 416 грн. 67 коп. , крім того ПДВ20% - 14 739 083 грн. 33 коп., разом з ПДВ - 88 434 500 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2.2 Договору договірна ціна може переглядатись в разі зміни нормативних законодавчих актів, зміни проектно-кошторисної документації та у випадку збільшення вартості матеріально-технічних ресурсів, також зміна ціни допускається в разі надання позивачем, в письмовій формі, додаткових обсягів робіт, непередбачених проектом. В таких випадках договірна ціна є динамічною. Зміна договірної ціни оформлюється додатковою угодою, підписаною Сторонами.

В позовній заяві докази зміни договірної ціни визначеної в п.2.1 Договору - відсутні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що п.5.2.1. Договору відповідає вимогам діючого законодавства, ціна Договору (вартість будівельно-монтажних робіт) зафіксована сторонами в Договорі, а твердження Позивача в розглядуваному випадку є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ст. 49, ст.ст.75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Геос" до Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" про визнання частково недійсним договору - відмовити.

2. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 26.12.2013

Суддя М.О. Лиськов