Ухвала суду № 36355002, 18.12.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3772/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вергелес А.В.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Драчук Т. О.

суддів: Граб Л.С. Сушка О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Лівобережного міжрайонного центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення коштів , -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2013 року Лівобережний міжрайонний центр зайнятості-робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття звернувся у Вінницький окружний адміністративний суд до ОСОБА_2 із позовом, в якому просив стягнути з відповідача 315 грн. 33 коп., посилаючись на те, що дані кошти було безпідставно нараховано та перераховано у зв'язку із неподанням ним відомостей, що впливають на виплату допомоги по безробіттю.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року даний адміністративний позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Лівобережного міжрайонного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 20097728) кошти в сумі 315,33 грн. (триста п'ятнадцять грн. 33 коп.)

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання не з'явився, але надіслав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Позивач в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про місце, дату та час слухання справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Таким чином, колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 09 квітня 2012 року звернувся до Лівобережного МЦЗ із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. Цього ж дня Лівобережним МЦЗ відповідачу було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності" терміном з 09 квітня 2012 року по 03 квітня 2013 року.

Наказом від 13 листопада 2012 № НТ121113 відповідача знято з обліку в Лівобережному МЦЗ відповідно до підпункту 1 пункту 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", п. 20 "Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних" а саме, у зв'язку з працевлаштуванням за направленням Державної служби зайнятості ( витяг із наказів про прийнятті рішення по особі: ОСОБА_2 ПК №: 025112040200035).

Лівобережним МЦЗ в ході проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, за результатами якого складено акт № 04-36/138 від 19 червня 2013 року, встановлено, що в період перебування на обліку в Лівобережному МЦЗ з 09 квітня 2012 року по 12 листопада 2012 року, відповідач працював у ФОП ОСОБА_4 за договорами цивільно-правового характеру від 01 листопада 2012 року, від 03 грудня 2012 року, від 02 січня 2013 року.

Даний факт підтверджується належним чином завіреними копією листа ФОП ОСОБА_4 від 14 червня 2013 року №9, договорами про надання послуг від 01 листопада 2012 року та від 03 грудня 2012 року і актом від 30 листопада 2012 року, які наявні у матеріалах справи. Згідно вказаних документів ОСОБА_2 з 01 листопада 2012 року працював у ФОП ОСОБА_4 за договором цивільно-правового характеру.

Закон України "Про зайнятість населення" від 01 березня 1991 №803-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

Згідно ст. 2 даного Закону безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до підпунктів "а", "б" пункту 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Згідно підпункту 1 пункту 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 №307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 за № 915/5136, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02 березня 2000 № 1533-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до пунктів 6-7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року №60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року №7-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за №232/16248, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Частиною 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Судовою колегією встановлено, що в порушення вищевказаних норм, відповідачем не було повідомлено Лівобережний МЦЗ про той факт, що він працював за договором в ОСОБА_4 Згідно розрахунку Лівобережного міжрайонного центру зайнятості суми матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг, які підлягають поверненню, неправомірні дії відповідача призвели до безпідставного отримання ним допомоги по безробіттю в сумі 315 грн. 33 коп.

Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом.

На виконання приписів зазначеної норми Лівобережним МЦЗ 19 червня 2013 видано наказ №414/13 про повернення ОСОБА_2 виплаченої йому допомоги по безробіттю. На адресу відповідача Лівобережним МЦЗ 09 липня 2013 року направлено лист-повідомлення про необхідність повернення коштів з проханням добровільного повернення, однак на даний час кошти повернуті не були.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Граб Л.С.

Сушко О.О.