Рішення № 36354767, 24.12.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2013 р.Справа № 922/4775/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом "АТД "Українська генетична компанія" ТОВ, м. Харків до Державного підприємства Дослідного господарства "Елітне" ІР НААН України с. Радгоспне про стягнення 110168,19 грн. за участю представників сторін:

позивача - Тамазликар Л.Й., за довіреністю від 27.05.2013 року;

відповідача - Орлов В.В. (директор);

ВСТАНОВИВ:

"Агроторговельний дім "Українська генетична компанія" ТОВ звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства Дослідне господарство "Елітне"ІР НААН про стягнення 109034,19 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі - продажу № 31 від 21.04.2011 року неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 листопада 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 09 грудня 2013 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 03.12.2013 року від представника позивача супровідним листом (вх. № 44845) надійшли документи, на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.11.2013 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 09.12.2013 року від представника відповідача надійшла заява (вх. № 45516) про відкладення розгляду справи, у зв"язку з відрядженням представника відповідача. В обґрунтування заяви, відповідач надав наказ та посвідчення про відрядження представника відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.12.2013 року заяву відповідача про відкладення розгляду справи задоволено судом, розгляд справи відкладено на 24.12.2013 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 18.12.2013 року представник позивача надав уточнення позовних вимог (вх. № 47589), в яких просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 10010,00 грн., 3% річних від суми заборгованості у розмірі 5573,16грн., суму неустойки по договору у розмірі 4585,03 грн., спричинені невиконанням договору та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2180,68 грн.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 24.12.2013 року представник позивача супровідним листом (вх. № 48369) надав акт звірки взаємних розрахунків.

Представник позивача в судовому засіданні 24.12.2013 року позовні вимоги підтримав повністю з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.12.2013 року позовні вимоги визнав.

Cуд, дослідивши уточнення до позовної заяви, зазначає, що як вбачається зі змісту вказаної заяви дане уточнення стосується збільшення позовних вимог, у зв`язку з чим, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Приймаючи до уваги п.6 Інформаційного листа від 14.08.2007 року №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" на запитання, чи вправі позивач частково відмовитись від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог.

Відповідно до п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 передбачено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь - якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Як вбачається зі змісту наданої заяви позивача вона подана у відповідності до ст. 22 ГПК України та підписана генеральним директором ТОВ «АТД «Українська генетична Компанія» Шестаковим С.Г. Збільшення позовних вимог стосується збільшення суми пені, яка складає 4585,03 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

21.04.2011 року між «Агроторговельний дім «Українська генетична компанія» ТОВ (позивач) та Державним підприємством «Елітне» ІР НААН України (відповідач) було укладено договір купівлі - продажу № 31, у відповідності до умов якого, позивач продає, а відповідач купує засоби захисту рослин (товар), згідно специфікацій, визначених у додатках, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна та загальна вартість товару визначається в гривнях та зазначені у додатках до цього договору. В ціну товару входить вартість тари, упаковки, маркування та доставка товару згідно базису поставки, погодженого згідно п.3.3 договору.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата по даному договору здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача до 25 грудня 2011 року. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок позивача.

Відповідно до п. 3.2 договору поставка товару виконується в терміни, зазначені в додатках до договору, за умові відсутності заборгованості відповідача.

Відповідно до п. 1 додатку № 1 до договору позивач постачає, а відповідач отримує товар на загальну суму 120010,00 грн.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 120010,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000041 від 21.04.2011 року. (а.с. 15), в якій зазначена підстава договір № 31 від 21.04.2011 року.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженими особами на підставі довіреності № 36 від 20.04.2011 року.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач порушив умови договору та не виконав свого обов"язку оплатити поставлений позивачем товар, в строк, вказаний в п. 2.2. договору.

Також з матеріалів справи вбачається, що 09.01.2013 року позивач направив відповідачу претензію (за вих. № 9), в якій просить протягом п"ятиденного строку з дня отримання претензії перерахувати на розрахунковий рахунок позивача заборгованість за договором.

Відповідачем 22.01.2013 року на адресу позивача була направлена відповідь (за вих. № 12) на вищезазначену претензію, в якій відповідач вказує на важке фінансове становище підприємства з пропозицією графіку погашення заборгованості.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив лише один платіж за вищезазначеним договором на суму 20000,000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 202 від 25.06.2013 року (а.с. 16).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, у нього виникла заборгованість в сумі 100010,00 грн. (основна заборгованість), яка також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків від 10.12.2013 року, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Відповідач борг перед позивачем в сумі 100010,00 грн. не погасив, що й стало підставою для звернення останнього до суду.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов"язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства та визнання з боку відповідача факту наявності заборгованості, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі - продажу № 31 від 21.04.2011 року у розмірі 100010,00 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 5573,16 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 5573,16 грн. заявлена позивачем обґрунтовано, доведена матеріалами справи, вірно нарахована та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 4585,03 грн. пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на вищевикладене, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 4585,03 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства, тому суд приходить до висновку щодо її задоволення.

Згідно до ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, те, що судом прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог та позивачем не було оплачено судовий збір за подання відповідної заяви в порядку та розмірі встановленому законом, тому суд вважає за необхідне стягнути з позивача на корить Державного бюджету України несплачену суму судового збору за подання заяви про збільшення розміру позовних вимог в розмірі 22,68 грн. Крім того, у зв"язку із задоволенням позову в повному обсязі судові витрати в сумі 2203,36 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з «Агроторговельний дім «Українська генетична компанія» ТОВ (61010, м. Харків, провулок Ващенківський, буд. 2, Код ЄДРПОУ 31942068) на корить Державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова, № рахунку 31215206783003, код одержувача 37999654, банк одержувача - ГУДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) 22,68 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Елітне» ІР НААН України (62408, Харківська область, с. Радгоспне, вул. Насіннєва ,19, Код ЄДРПОУ 05460373) на користь «Агроторговельний дім «Українська генетична компанія» ТОВ (61010, м. Харків, провулок Ващенківський, буд. 2, Код ЄДРПОУ 31942068) 100010,00 грн. суму основної заборгованості, 5573,16 грн. 3% річних, 4585,03 грн. пені та 2203,36 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.12.2013 р.

Суддя Добреля Н.С.

922/4775/13