Постанова № 36354371, 28.10.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

28 жовтня 2013 року Справа № 814/3940/13-а

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Зіньковський О.А., в порядку письмового провадження вирішив адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-Граніт", Софіївка, Новобузький район, Миколаївська область, 55632;

до

Баштанська міжрайонна державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Миколаївської області, вул.Гагаріна 9/1, м.Новий Буг, Новобузький район, Миколаївська область, 55600;

про

скасування податкового повідомлення - рішення від 23.05.2013р. №0000261600, від 23.05.2013р. №0000271600;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Софія-Граніт" (позивач) звернулось з адміністративним позовом до Баштанської МДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївської області (відповідач) з вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Баштанської МДПІ Миколаївської області ДПС від 23.05.13р. №0000261600 щодо збільшення суми грошового зобов’язання із ПДВ на загальну суму 234679,00грн. (за основним платежем - 157119,00грн.; за штрафними санкціями - 78560,00грн.) та №0000271600 щодо збільшення суми грошового зобов’язання із податку на прибуток на загальну суму 247463,00грн. (за основним платежем 164975,00грн.; за штрафними санкціями 82488,00грн.).

У зв'язку із повторною неявкою в судове засідання відповідача представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином (а.с.168, 177, 182), у судове засідання не з’явився, про причину неприбуття суд не повідомив, письмові заперечення проти позову та докази, які у нього є суду не надав.

Відповідно до ст.122 та ст.128 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідив матеріали справи суд, - встановив:

Позивач (ТОВ “Софія-Граніт”, ЄДРПОУ 35156965) зареєстрований Новобузькою районною державною адміністрацією Миколаївської області 15.10.07р., запис в ЄДР №15161020000000467; свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №594205 (а.с.117, 132, 136-137).

Позивач також зареєстрований як платник ПДВ (а.с.135) та станом на дату розгляду справи перебуває на обліку в Новобузькому відділенні Баштанської МДПІ яке не є юридичною особою (а.с.134).

З 17.04.13р. по 25.04.13р. посадовими особами податкового органу була проведена виїзна документальна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.11р. по 31.12.12р.

За результатами перевірки був складений Акт від 08.05.13р. №19/16-00/35156965 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Софія-Граніт” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.11р. по 31.12.12р.” яким, зокрема, зроблено висновки про наявність наступних порушень (а.с.19-101):

1. п.198.1, п.198.2. п.198.3, 198.4, 198.6, ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1, п.201.4 ст.201 ПКУ у результаті чого знижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 157119,00грн.;

2. п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.146.11, п.146.12 ст.146 ПКУ у результаті чого знижено податок на прибуток на загальну суму 164975,00грн.

В акті перевірки відповідач також дійшов висновків, що у позивача та у його контрагентів була відсутня можливість виконувати господарські операції, всі вони (операції) мають ознаки нереальних, фіктивних та безтоварних, бухгалтерські та фінансові документи складались без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку із чим дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету.

Крім того, контрагенти позивача мали взаємовідносини із іншими підприємствами (у ланцюгу постачання), які також не довели реальність своїх господарських операцій, що на думку відповідача підтверджується актами перевірок інших податкових органів України.

На підставі вказаного Акту від 08.05.13р. №19/16-00/35156965 (далі – Акт) відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.05.13р. №0000271600 щодо збільшення суми грошового зобов’язання із податку на прибуток на загальну суму 247463,00грн. та №0000261600 щодо збільшення суми грошового зобов’язання із ПДВ на загальну суму 235679,00грн. (а.с.15-17).

Зазначені рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до відповідних податкових органів але скарги не були задоволені (а.с.102-115).

В позовній заяві та додаткових письмових поясненнях позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача грунтуються на безпідставних та незаконних висновках Акту перевірки від 08.05.13р. №19/16-00/35156965, а отже прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, є протиправними та підлягають скасуванню (а.с.4-14, 183-186).

Дослідив матеріали справи, оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов’язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх в обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків та його безпосередньої господарської діяльності.

В той же час, судом встановлено, що відповідач дійшов певних висновків без достатньої мотивації, без дослідження всіх первинних документів позивача, а також із застосуванням припущень. Так, в Акті перевірки робиться посилання на відомості відображені в акті від 08.02.13р. №127/15-2/38164764 “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “Арагон Торг” (контрагента позивача) з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за період лютий-жовтень 2012р.” складений Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС та акту від 11.02.13р. №568/22-1/34527595 “Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “Браво СРЛ” (код за ЄДРПОУ 34527595) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ “Еля Агроекспорт” (код 37074151), ТОВ “Гелеадор” (код ЄДРПОУ 37895802) та ТОВ “Респект-сервіс” (код за ЄДРПОУ 30258933) за період з 01.08.12р. по 30.09.12р.” складений ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС.

Крім того, більшість висновків відповідача базується на посиланнях в акті перевірки на аналіз взаємовідносин та господарської діяльності третіх осіб, які не є безпосередніми контрагентами позивача (так звані "ланцюги").

Суд також звертає увагу, що вказані акти інших податкових органів підтверджують лише факти неможливості проведення перевірок податковими органами контрагентів позивача із різних підстав та містять безпідставні висновки про фіктивність (безтоварність, нереальність, недійсність та нікчемність) правочинів контрагентів позивача та інших суб'єктів (по "ланцюгах") господарювання з яким у позивача відсутні будь – які господарські правовідносини (а.с.31, 34, 35, 36, 37, 40, 44, 47).

В той же час, судом встановлено, що матеріали справи містять достатні докази для спростування висновків Акту перевірки.

Так, судом було досліджено договір постачання від 28.04.12р. №44 між позивачем (покупець) та ТОВ "Арагон Торг" (продавець) (а.с.138-139); договір постачання від 06.08.12р. між ТОВ "Браво СРЛ" (продавець) та позивачем (покупець) (а.с.140-141); видаткові накладні, податкові накладні по операціям із зазначеними контрагентами (142-165);

- договір оренди виробничого майнового комплексу №20 від 01.08.09р. між ВАТ "Микитівський гранітний кар'єр" та позивачем (із додатками та актом приймання - передачі) (а.с.187-192); договір оренди техніки (автотранспорту) №15 від 01.09.09р. між ВАТ "Микитівський гранітний кар'єр" та позивачем (а.с.193-197);

- дорожні листи вантажних автомобілів та товарно – транспортні накладні (а.с.198-201);

- договори зберігання з додатками (а.с.206-209);

- акти списання товарно – матеріальних цінностей (а.с.210-217), які підтверджують використання в господарської діяльності позивача придбаних товарів.

На підставі досліджених доказів суд встановив, що 28.04.12р. між позивачем та ТОВ “Арагон Торг” було укладено договір поставки №44, відповідно до якого ТОВ “Арагон Торг” зобов’язалося поставити, а позивач зобов’язався прийняти і оплатити товар, в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами та визначеними в рахунках-фактурах.

Продукція за даним Договором була передана покупцю відповідно до умов Договору та видаткової накладної №1479 від 26.06.12р. на суму 420000,00 грн.

Дана продукція була оплачена по безготівковому рахунку на рахунок постачальника в повному обсязі.

06.08.12р. між позивачем та ТОВ “Браво СРЛ” було укладено договір поставки №06/08/12, відповідно до якого ТОВ "Браво СРЛ" зобов’язалося поставляти Товар (передавати у власність ТОВ “Софія-Граніт”) для використання підприємницькій діяльності, а ТОВ “Софія-Граніт” зобов’язалося прийняти Товар та сплатити за нього на умовах Договору.

Продукція за даним Договором була передана покупцю відповідно до умов Договору та видаткових накладних: №454 від 06.08.12р. на суму 44352,00грн.; №455 від 06.08.12р. на суму 44352,00грн.; №456 від 06.08.12р. на суму 56748,00грн.; №457 від 06.08.12р. на суму 45840,00грн.; №458 від 06.08.12р. на суму 45600,00грн.; №459 від 06.08.12р. на суму 36480,00грн.; №460 від 15.08.12р. на суму 55032,00грн.; №462 від 15.08.12р. на суму 49920,00грн.; №463 від 15.08.12р. на суму 28800,00грн.; №464 від 15.08.12р. на суму 59571,24грн.

Дана продукція була оплачена по безготівковому рахунку на рахунок постачальника в повному обсязі. Відповідно до вимог податкового законодавства, підприємством постачальником ТОВ “Браво СРЛ” були оформлені та видані податкові накладні.

В ході перевірки позивачем були надані вказані накладні щодо придбання ТМЦ складені від імені ТОВ “Арагон Торг” та ТОВ “Браво СРЛ”.

Крім того, на виконання умов зазначених договорів позивач здійснював купівлю запасних частин та обладнання необхідних для підтримки робочого стану об’єктів оренди. Саме з цією метою був укладений договір поставки від 28.04.12р. №44 між позивачем та ТОВ “Арагон Торг”, а також договір поставки від 06.08.12р. №06/08-12 між позивачем та ТОВ “Браво СРЛ” відповідно до яких ТОВ “Софія- Граніт” були поставлені запасні частини (підшипник корінний 22536 МВ-ЗЗ, підшипник шатунний 23176, конус 1279 07.301-1, конус 1280 05 206-1, зуб ковша ЄКГ-4.6 1041-0і.01, плита дробарна рухома верхня 3440.01.1, насос гідравлічний тощо) (а.с.184-185).

Таким чином, на підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що факт придбання позивачем товарів у своїх контрагентів підтверджується, крім іншого, зазначеними документами та фактом використання отриманих товарів в своїй господарській діяльності.

У зв'язку із цим, суд зазначає, що відповідно до листа ДПА України від 03.02.09р. (п.2.1.2) податковим органам при проведенні перевірок слід врахувати, що не може бути доказом безтоварності посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів переміщення товарів, наявності транспортних засобів, тощо.

Судом також встановлено, що позивач та його безпосередні контрагенти, які виписали податкові накладні, були зареєстровані як юридичні особи на момент вчинення відповідних господарських операцій. Вказані обставини не спростовані відповідачем в Акті перевірки.

Не може бути також прийнято до уваги посилання відповідача в Акті перевірки на відсутність у позивача товарно – транспортних накладних по певним господарським операціям з огляду на те, що, товарно – транспортні накладні призначені для обліку товарно – матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а отже визначають взаємовідносини з виконання перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

В даних господарських взаємовідносинах позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав як замовник за договором перевезення, у зв'язку із чим відсутність товарно – транспортних накладних за певними операціями не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності господарських операцій.

Зазначена правова позиція висловлена також в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.05.2013 року за наслідками розгляду касаційної скарги податкового органу у справі №2-а/1770/965/2011.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що господарські правовідносини позивача та його безпосередніх контрагентів вказаних в акті перевірки були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Відповідачем не надано суду будь – яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними (фіктивними, недійсними, нереальними тощо) господарські угоди між двома суб’єктами господарювання з огляду на норми Закону “Про державну податкову службу” та ст.20 Податкового кодексу України.

Слід також зазначити, що відповідно до Порядку оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05р. №327, зареєстрованому в МЮ України 25.08.05р. за №25/11205 (надалі - Порядок), а саме пп.2.4.1, 2.4.2 п.2.4, висновок акту перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів. Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у п.4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб’єктів господарювання, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08р. № 584.

При розгляді справи, судом встановлено, що висновки Акту перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях та на неперевірених даних, без зазначення первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства з боку позивача.

Крім того, суд звертає увагу на таке.

В обґрунтування фіктивності (безтоварності, нереальності тощо) правочинів відповідач посилається на акти інших податкових органів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача.

В той же час, при складанні актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, податковими інспекторами не досліджувались первинні документи. У зв'язку з чим, було порушено вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10р. №984. Висновки про укладення безтоварних (нереальних, нікчемних, недійсних) правочинів є суб'єктивними припущеннями перевіряючих і не підтверджуються достатніми та необхідними доказами, в тому числі первинними документами.

Крім того, згідно Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.10р. №1232, зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Як вбачається з вимог Порядку №1232 за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка.

Надані відповідачем акти про неможливість проведення зустрічних звірок та перевірок суб'єкта господарювання є різновидом податкової інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань, право на збір якої передбачено ст.72 Податкового кодексу України.

Але, оскільки зустрічні звірки не є перевірками, то за їх результатами не може складатись акт перевірки, тобто наслідками зустрічної звірки не можуть бути висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків та прийматись податкові повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань.

Слід також зазначити, що чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд також приймає до уваги відповідну судову практику із зазначеного питання. Так, в Постанові ВАСУ від 14.11.2012 року по справі №К/9991/50772/12 зазначено, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи із загальних засад судочинства.

Крім того, в Ухвалі ВАСУ від 19.02.2013р. по справі №К/9991/56274/12 було зазначено, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з ПДВ.

Відповідачем не було надано суду доказів наявності фактів узгодженості дій позивача з недобросовісним постачальником або інших неправомірних дій з боку позивача.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями ВСУ при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини” №3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність, обґрунтованість та пропорційність прийнятих рішень. У зв’язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача – такими, що підлягають судовому захисту.

Керуючись статтями 2, 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Баштанської МДПІ Миколаївської області ДПС від 23.05.2013 року №0000261600 щодо збільшення суми грошового зобов’язання із податку на додану вартість на загальну суму 23479,00 гривень (за основним платежем - 157119,00 гривень; за штрафними санкціями - 78560,00 гривень).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Баштанської МДПІ Миколаївської області ДПС від 23.05.2013 року №0000271600 щодо збільшення суми грошового зобов’язання із податку на прибуток на загальну суму 247463,00 гривні (за основним платежем 164975,00 гривень; за штрафними санкціями 82488,00 гривень).

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Софія-Граніт” (код ЄДРПОУ 35156965) сплачений судовий збір в розмірі 2294,00 (дві тисячі двісті дев’яносто чотири) гривні.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.