Постанова № 36354291, 30.10.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

30 жовтня 2013 року 12:10 Справа № 814/2809/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретаря судового засідання Ополинського О.В., розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомгідроенергобуд", б.Шевченка 4, оф.32, м.Южноукраїнськ, Миколаївська обл., 55001;доЮжноукраїнської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївської області, вул.Енергобудівників 5, м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001;проскасування податкових повідомлень-рішень від 17.12.09р. №00000692301/0, №0000702301/0, №0000712301/0, від 26.02.10р. №0000692301/1, №0000702301/1, №0000712301/1за участю представників:

Від позивача: Запорожченко Н.Є., довіреність від 05.09.13р.; Полоз В.І., довіреність від 05.09.13р.;

Від відповідача: Гава О.О., довіреність №819/10/10-010 від 14.05.13р.;

Товариство з обмеженою відповідальністю"Атомгідроенергобуд" (на час розгляду справи було змінено назву на Приватне акціонерне товариство "Атомгідроенергобуд" (код ЄДРПОУ 04628675) згідно вимог закону "Про акціонерні товариства) (позивач) звернулось до суду з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог (а.с.151) та ухвали суду від 24.06.13р. про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог, а.с.66-67) до Южноукраїнської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївської області (відповідач) з вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.12.09р. №00000692301/0, №0000702301/0, №0000712301/0, від 26.02.10р. №0000692301/1, №0000702301/1, №0000712301/1.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю (а.с.3-9).

Відповідач позовні вимоги не визнав, письмових заперечень проти позову не надав, в судовому засіданні зазначив, що рішення ДПІ прийняті у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд - встановив:

В період з 19.11.09р. по 02.12.09р. відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача за період з 01.10.06р. по 30.06.09р.

За результатами перевірки було складено Акт №109/23-01/04628675 від 07.12.09р. (Акт).

В Акті перевірки, на підставі пп.б пп.4.2. ст.4 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 від 21.12.2000р. (в чинній на той час редакції, далі - закон №2181) було встановлено порушення позивачем пп.3.2.7 п.3.2 ст.3, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.3 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7, п.11.11 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97 (далі - закон "Про ПДВ"); абз.2 п.4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору затвердженого Постановою КМУ від 01.03.1999р. №303; пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.4.3, п.8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94 (далі - закон №334/94).

На підставі Акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення №0000702301/0, 0000692301/0, 0000712301/0 від 17.12.09р., та від 26.02.10р. №0000692301/1, №0000702301/1, №0000712301/1, якими позивачу були визначені податкові зобов'язання на загальну суму 107960,54грн., у т.ч.:

- з податку на прибуток в сумі 32250,00грн. (штрафні санкції - 16125грн.); з ПДВ в сумі 33055,41грн. (штрафні санкції - 16527,70грн.); зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 6668,29грн. (штрафні санкції - 3334,14грн.).

Позивач оскаржив в адміністративному (досудовому) порядку всі податкові повідомлення - рішення (т.1, а.с.22-47, 87-90, 143-144, 146-150).

В адміністративному порядку скарги задоволенні не були.

Крім того, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.09.2010р. по справі 2а-3895/10/1470 було задоволено позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення ДПА у Миколаївській області про залишення без розгляду повторної скарги позивача (а.с.50).

Таким чином, фактично, процедура адміністративного оскарження рішень була закінчена після розгляду всіх скарг Державною податковою службою України (Рішення ДПС України №12248/6/10-2215 від 06.07.12р. про результати розгляду повторної скарги).

Суд також зазначає, що 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (п.1 розділу XIX "Прикінцеві положення" зазначеного Кодексу).

Пунктом 56.18 ст.56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Поряд із цим абзацом другим п.56.18 ст.56 ПКУ передбачено, що в разі, коли платником податків до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, строк звернення до суду продовжується на строк, що фактично пройшов з дати звернення платника податків із скаргою до контролюючого органу до дати отримання таким платником податків остаточного рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено. Зазначений строк продовжується на час досудового врегулювання спору - процедури адміністративного оскарження відповідного рішення до контролюючого органу (від дня подачі скарги до моменту отримання рішення контролюючого органу за результатами її розгляду) (Лист ВАСУ №203/11/13-11 від 10.02.2011р.).

Таким чином, позивачем подано позовну заяву в межах строків встановлених законодавством.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, з'ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 19 ч.2 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх в обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків та його безпосередньої господарської діяльності.

Так, стосовно податкових повідомлень - рішень №0000702301/0 від 17.12.09р. та №0000702301/1 від 26.02.10р., якими позивачу встановлено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 32250,00грн. (штрафні санкції-16125грн. (т.1, а.с.18; 21) суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в чинній на той час редакції) у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1, у зв'язку з їх продажем, балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта. Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.

В перевіреному періоді позивачем були здійснені операції з продажу окремих об'єктів основних фондів групи 1, а саме:

- в січні 2007р. малий бетонний завод з полігоном збірного з/бетону (договір купівлі-продажу №976362 від 18.01.2007р.) було реалізовано покупцю - ТОВ "Інженерна компанія Сфера". Продажна вартість: 46000грн. + ПДВ 9200грн. = 55200грн. Балансова вартість - 43670грн.;

- в січні 2008р. було реалізовано базу ділянки №6 (договір купівлі - продажу від 23.01.08р.) покупцю - ПП "Інтеграл Агро". Продажна вартість: 50000грн. + ПДВ 10000грн. = 60000грн. Балансова вартість - 21525,55грн.

В декларації з податку на прибуток за 1кв. 2008р. валовий дохід від даних операцій був відображений у рядку 02.2 Декларації "коригування валових доходів, у т.ч. самостійно виявлені помилки" в сумі 37186грн., що підтверджено на сторінці 8 акту перевірки (т.1, а.с.188-189).

Аналіз відображеної суми в рядку 02.2 Декларації свідчить про завищення підприємством валових доходів на 6382грн., а не про заниження валових доходів на 28473грн., як наведено в акті перевірки (т.1, а.с.187).

Зазначене також підтверджено копіями первинних документів наданих позивачем:

- відомість по виробничим групам щодо малого бетонного заводу (а.с.183-184); бухгалтерська довідка (з додатками) щодо реалізації бетонного заводу з полігоном збірного з/бетону (а.с.220-228); бухгалтерська довідка (з додатками) щодо реалізації бази ділянки №6 (а.с.229-238);

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивачем не порушені п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.8.4.3. п.8.4 ст.8 Закону №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Також суд не погоджується із висновками відповідача стосовно того, що позивач безпідставно включив до складу валових витрат витрати на суму 100526грн., понесені у зв'язку з придбанням щебеню за договором від 13.10.06р. №13/10-06 з порушенням вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" (а.с.190-191).

В той же час, суд дійшов висновку, що вказані витрати підтверджені документально, тобто з дотриманням вимог зазначеної норми Закону №283/97-ВР. Відповідно, відсутні підстави для висновку про необґрунтоване завищення позивачем валових витрат на суму 100526грн., у зв'язку з чим відсутні і підстави для донарахування податку на прибуток у цій частині.

Зазначене також підтверджено копіями первинних документів наданих позивачем:

- перелік первинних документів (т.1, а.с.152-153); договір постачання щебеню між позивачем та СПД "ОСОБА_4." від 13.10.06р. (т.1, а.с.154-155); - податкові та видаткові накладні щодо постачання щебеню кварцитового (а.с.156-182); первинні документи щодо господарських операцій по купівлі - продажу щебеню (СПД "Горо" та іншими покупцями) (т.2, а.с.1-67);

З аналізу наданих документів вбачається, що постачання та подальший продаж гранітного та кварцового щебеню відбувався залізничним транспортом на відповідні залізничні станції вказані у заявках позивача. Подальший продаж щебеню відбувався шляхом переадресації залізничних вагонів по відповідних станціях (без безпосереднього вивантаження та отримання щебеню позивачем).

З оцінкою вказаних господарських операцій також пов'язані податкові повідомлення - рішення №0000692301/0 від 17.12.09р. та №0000692301/1 від 26.02.10р. якими позивачу було нараховано податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 33055,41грн. (штрафні санкції - 16527,70грн.).

Так, в акті перевірки відповідачем зазначено, що в порушення вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість №168/97 від 03.04.1997р. позивачем завищено суму податкового кредиту у сумі 33055,48грн. (т1., а.с.198-199).

Суд не погоджується із вказаними висновками відповідача з огляду на наступне.

Як вже було вищезазначене, господарські операції з купівлі - продажу щебеню відбувались безпосередньо шляхом переадресації залізничних вагонів по відповідним станціям.

Крім того, позивачем надано суду відповідні податкові накладні оформлені згідно вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" (в чинній на той час редакції).

Таким чином, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, підтверджені відповідними податковими накладними, оскільки останні відповідають вимогам Закону "Про податок на додану вартість" (т.1,а.с.156-182).

Відповідно, зменшення податкового кредиту на суму 33055,41грн. та нарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій в податкових повідомленнях - рішеннях від 17.12.09р. №0000692301/0 (№0000692301/1 від 26.02.10р.) є безпідставним.

Стосовно податкових повідомлень - рішень №0000712301/0 від 17.12.09р. та №0000712301/1 від 26.02.10р. яким донараховано позивачу зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 6668,29грн. (штрафні санкції - 3334,14грн.), суд зазначає на таке.

Відповідачем додатково нараховано суми збору за забруднення навколишнього природного середовища у зв'язку із виявленням факту зберігання шкідливих відходів (відпрацьованих автомобільних шин).

Підставою для нарахування збору, яке наведене в акті перевірки (т.1, а.с.201) є порушення, на думку відповідача) абз.2 п.4 "Порядку встановлення нормативу збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору", затвердженого Постановою КМУ від 01.03.1999р. №303.

В той же час зазначений абз.2 п.4 Порядку №303 передбачає, що суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюються платниками збору самостійно на підставі нормативів збору за ці викиди виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду.

Судом встановлено, що відповідач безпідставно застосував положення Порядку стосовно викидів пересувних джерел забруднення до фактів зберігання відпрацьованих автомобільних шин.

Крім того, вказані автомобільні шини не були віднесені до категорії відходів, а перебувають на відповідному обліку як товарно - матеріальні цінності (не є списаними). Доказів про інше в Акті перевірки судом не встановлено.

Таким чином, податкові повідомлення - рішення №0000712301/0 від 17.12.09р. та №0000712301/1 від 26.02.10р. якими донараховано позивачу зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 6668,29грн. (штрафні санкції - 3334,14грн.) також є необґрунтованими та мають бути скасовані.

Відповідно до положень ст.ст.69, 71, 76, 86 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення - рішення Южноукраїнської ОДПІ №0000702301/0, 0000692301/0, 0000712301/0 від 17.12.09р.;

3. Скасувати податкові повідомлення - рішення Южноукраїнської ОДПІ №0000692301/1, №0000702301/1, №0000712301/1 від 26.02.10р..

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Атомгідроенергобуд" (код ЄДРПОУ 04628675) сплачений судовий збір в розмірі 1079грн. 61коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.

Повний текст постанови

підписано 01.11.13р.