Рішення № 36354249, 25.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23580/13 25.12.13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП УДТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівна корпорація "Місто"

про стягнення 132 907,32

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

Від позивача Меленчук Д.О. (дов. 444 від 17.12.2013)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 25.12.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою №400 від 15.11.2013 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівна корпорація "Місто" (відповідач) заборгованості в розмірі 132 907,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання у частині внесення плати за надані послуги, відповідно до договору № 0061/2008 "на виконання проектних робіт" від 17.04.2008, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 132 907,32 грн.

Ухвалою суду від 06.12.2013 порушено провадження у справі № 910/23580/13 та призначено до розгляду на 25.12.2013.

Через канцелярію Господарського суду міста Києва 24.12.2013, від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання призначене на 25.12.2013 з'явився, вимоги ухвали суду виконав.

Представник відповідача в судове засідання 25.12.2013 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 (2.04.2009)"передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.04.2008 між позивачем (надалі - Виконавець) та відповідачем (далі по тексту - Замовник) (разом - сторони), було укладено договір №0061/2008 на виконання проектних робіт (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг).

Відповідно до п.1.1 договору на умовах і в порядку, визначених останнім, виконавець приймає на себе зобов'язання за завданням замовника - додатком № 1, що є невід'ємною частиною цього договору, виконати проектно-вишукувальні роботи з внутрішньо-домових систем опалення, вентиляції, водопостачання , каналізації, індивідуального теплового пункту та насосної в межах будинку, на Багатоповерховий житловий будинок по вул. Постишева, 4;6, в м. Бровари.

Згідно п. 3.1 договору загальна вартість робіт за протоколом договірної ціни (Додаток Договору № 2), який є невід'ємною частиною цього договору складає:

Етап 01: 12 945, 60 грн.

Етап 02: 62 748, 00 грн.

За твердженням позивача, 23.06.2008 Відповідач оплатив авансовий платіж відповідно до умов п. 3.2. Договору в розмірі 6 472, 80 грн., що підтверджується банківською випискою від 23.06.2008.

06.10.2008 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 про зміну вартості робіт, так відповідно до укладеної угоди вартість робіт склала по першому етапу 45 476, 12 грн., по другому етапу 63 714, 18 коп.

11.07.2011 між позивачем та відповідачем була укладена Додаткова угода № 2 до вищевказаного Договору, підписанням якої Сторони дійшли згоди: Припинити виконання робіт по другому етапу Договору № 0061/2008 від 17 квітня 2008 року та лист ТОВ «ІБК «Місто» № 138/07 від 11 липня 2011 року. Пункти 3.1. та 3.2. Договору викласти в новій редакції: «3.1. Загальна вартість робіт за Договором складає 51 948, 92 грн., в т. ч. ПДВ - 8 658,15 грн. 3.2. Оплата робіт здійснюється Замовником на поточний рахунок Виконавця у наступному порядку:

· до 24.06.2008 року Замовник сплачує Виконавцю 6 472, 80 грн., в т. ч. ПДВ - 1 078, 80 грн.

· до 30.09.2011 року Замовник сплачує Виконавцю 8 000, 00 грн., в т. ч. ПДВ - 1 333, 33 грн.

· до 31.10.2011 року Замовник сплачує Виконавцю 15 000, 00 грн., в т. ч. ПДВ - 2 500, 00 грн.

· до 30.11.2011 року Замовник сплачує Виконавцю 15 000, 00 грн., в т. ч. ПДВ - 2 500, 00 грн.

· до 31.12.2011 року Замовник сплачує Виконавцю 7 476, 12 грн., в т. ч. ПДВ - 1 246, 02 грн.».

За твердженням позивача, відповідач всього оплатив, враховуючи сплачений авансовий платіж, 29 472, 80 грн., що підтверджується банківськими виписками від 03.10.2011, від 01.11.2011, від 18.11.2011. Таким чином, заборгованість за договором № 0061/2008 від 17.04.2008 складає 22 476, 2 грн.

07.10.2008 між позивачем (надалі - Виконавець) та відповідачем (далі по тексту - Замовник) (разом - сторони), було укладено договір №0079/08 на виконання робіт (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір робіт).

Відповідно до п.1.1 договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконання проектних робіт на стадії «Проект» (роботи з розроблення проектної документації), а саме: внутрішньо-домових систем опалення, вентиляції, водопостачання, каналізації, індивідуального теплового пункту та насосної (в межах будинку) на житловий будинок з вбудованими приміщеннями офісів та паркінгом в 5-му мікрорайоні (4-й житловий район) в м. Бровари, Київської області.

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість проектних робіт становила 83 872, 64 гри. Оплата згідно п. 2.2. проводиться на протязі 5 (п'яти) банківських днів у розмірі 100% після отримання та надання виконавцем позитивного експертного висновку ДП «Укрдержбудекспертиза».

Згідно з матеріалів справи станом на 04.12.2009 проектні роботи виконані, експертний висновок отримано та підписано Акт № ОУ-0000016 здачі-приймання робіт. Однак відповідач оплату не провів.

01.07.2011 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 0079/08 в якій сторони дійшли згоди про таке «Сторони дійшли згоди пункт 2.2 Договору викласти в новій редакції: 1. « 2.2. Оплата робіт здійснюється Замовником на поточний рахунок виконавця у наступному порядку:

· до 31.12.2011 року Замовник сплачує Виконавцю 7 523, 88 грн., в т. ч. ПДВ - 1 253, 98 грн.

· до 31.01.2012 року Замовник сплачує Виконавцю 18 000, 00 грн., в т. ч. ПДВ - 3 000, 00 грн.

· до 29.02.2012 року Замовник сплачує Виконавцю 18 000, 00 гри., в т. ч. ПДВ - 3 000, 00 грн.

· до 31.03.2012 року Замовник сплачує Виконавцю 20 500, 00 грн., в т. ч. ПДВ - 3 416, 67 грн.

· до 30.04.2012 року Замовник сплачує Виконавцю 19 848, 76 грн., в т. ч. ПДВ - 3 308,13 грн. ».

Відповідач зазначає, що жодної оплати згідно Додаткової угоди № 1 відповідач не здійснив. Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість по Договору № 0079/08 від 07.10.2008 та Додатковій угоді № 1 від 01.07.2011 на суму 83 872, 64 грн.

Відповідач в порушення умов договорів, не виконав основного обов'язку за договорами, плату за надані послуги не вніс, в результаті чого виникла заборгованість яка, за розрахунками позивача та неоспореними відповідачем, складає 106 348,76 грн., що підтверджується актами здавання-приймання виконаних робіт (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2013 відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам ухвали Господарського суду міста Києва від 0406.12.2013 контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів щодо оплати заборгованості за Договором, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 106 348,76 грн.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 106 348,76 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати послуг, є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 106 348,76 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 22 251,86 грн. пені в розмірі подвійної ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 22 251,86 грн., оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4 306,82 грн. трьох відсотків річних нарахованих на суму боргу за весь час прострочення.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівна корпорація "Місто" (02002, м. Київ, вул. Раскової, буд. 11, кім. 709; ідентифікаційний код: 32204722) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП УДТ" (01042, м. Київ, б-р. Дружби Народів, буд. 9; ідентифікаційний код 24744047) 106 348 (сто шість тисяч триста сорок вісім) грн. 76 коп. - основного боргу, 4 306 (чотири тисячі триста шість) грн. 82 коп. - 3 % річних, 22 251 (двадцять дві тисячі двісті п'ятдесят одна) грн. 86 коп. - пені та 2 658 (дві тисячі шістсот п'ятдесят вісім) грн. 15 коп. - суму судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 26.12.2013

Суддя М.О. Лиськов