Постанова № 36354193, 17.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 р. Справа № 804/15239/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О. при секретарі судового засіданняВасиленко К.Е. за участю: представника позивача представника відповідачаПавленка О.В. Копань А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промекспосервіс" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004312201 від 07.11.2013р., -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промекспосервіс" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.11.2013 р. № 0004312201 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1414965,00 грн., в тому числі 1131988,00 грн. - основний платіж, 282977,00 грн. - штрафні санкції, винесене Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області.

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Промекспосервіс» (далі - «позивач» чи ТОВ «Промекспосервіс») з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Старт-Д» та ТОВ «Феріт-Д» за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 року, за результатами якої, складено акт від 24.10.2013 року № 916/98/04-03-22-01-08/31197835. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0004312201 від 07.11.2013 року, яким визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1131988,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 282977,00 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому, винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекціґ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0004312201 від 07.11.2013 року, яким визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1131988,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 282977,00 грн., діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Промекспосервіс» (далі - «позивач» чи ТОВ «Промекспосервіс») з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Старт-Д» та ТОВ «Феріт-Д» за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення: п. 180.1 ст.180, п. 185.1 статті 185, п. 186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, встановлено завищення ТОВ «Промекспосервіс» податкового кредиту за рахунок ТОВ «Старт - Д» та ТОВ «Феріт - Д», в результаті чого, занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 1131988,04 грн., в тому числі: травень 2012 року - 239644,40 грн.; червень 2012 року - 127151,00 грн.; липень 2012 року - 765192,64 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 24.10.2013 року № 916/98/04-03-22-01-08/31197835 на підставі якого, винесено податкове повідомлення-рішення № 0004312201 від 07.11.2013 року, яким визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1131988,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 282977,00 грн.

Згідно матеріалів справи, відповідно до наданих для перевірки документів встановлено, що між ТОВ «Промекспосервіс» та ТОВ «Старт-Д» було укладено договори поставки від 03.05.2012 року - № 03/05-112 та від 04.07.2012 року - № 07.04-2012.

За умовами вказаних договорів ТОВ «Старт-Д» зобов'язалось поставити позивачеві товар, а останній прийняти та оплатити товар.

На виконання умов вище вказаних договорів, постачальник протягом травня - липня 2012 року поставив товару на суму 5057410,26 грн., у тому числі ПДВ 842901,71 грн., та виписав видаткові та податкові накладні, а ТОВ «Промекспосервіс» суму ПДВ відповідно до виданих податкових накладних, відніс до податкового кредиту за травень, червень, липень 2012 року.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі з рахунку ТОВ «Промекспосервіс» № 26000050251288 в КБ «ПриватБанк», МФО 305299, що підтверджується платіжними документами - № 433 від 16.07.2012 року та № 460 від 24.07.2012 року.

02.07.2012 р. між TOB «Промекспосервіс» та TOB «Феріт-Д» було укладено договір доставки № 0207-12.

За умовами вказаного договору TOB «Феріт-Д»» зобов'язалось поставити позивачеві товар, а останній прийняти та оплатити товар.

На виконання умов вищевказаного договору, постачальник протягом липня 2012 року поставив товару на суму 1734517,98 грн., у тому числі ПДВ 289086,33 грн., та видав податкові та видаткові накладні, а TOB «Промекспосервіс» суму ПДВ відповідно до виданих податкових накладних, відніс до податкового кредиту.

Під час проведення позапланової документальної перевірки, на підставі документів наданих TOB «Промекспосервіс», встановлено, що придбані ТМЦ у кількості 584 тн. від TOB «Старт-Д», та 221,5 тн. від TOB «Феріт - Д» були використані у власному виробництві TOB «Промекспосервіс» для виготовлення залізо-дорожніх комплектуючих, а саме: кільце, цапфа велика, труба, цапфа мала.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для встановлення порушень з боку позивача стало те, що Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при перевірці використано наступні акти перевірок, а саме:

- ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська складено акт від 21.12.2012р. за №7203/224/32694059 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України товариства з обмеженою відповідальністю TOB «Старт Д»», яким встановлено порушення TOB «Старт Д» ст. 185 ПК України, в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями, у т.ч. TOB «Промекспосервіс», встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у 2011 р. - 2012 році;

- ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська складено акт від 21.12.2012р. за №7210/224/36441206 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Феріт Д»», яким встановлено порушення TOB «Феріт Д» ст. 185 ПК України, в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями, у т.ч. TOB «Промекспосервіс».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів, як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких, є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких, передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік, є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV, передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (далі - Положення), первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких, складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких, позивачем задекларовано суму податкового кредиту (договори, податкові накладні, видаткові накладні, тощо), а придбаний позивачем товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами (згідно зі ст. 61 Конституції України).

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що "чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок "узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини, у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Також, суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі "Інтерсплав проти України".

Так, у п. 37 рішення вказується: "Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови".

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промекспосервіс" судовий збір в сумі 4 588,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

З огляду на сукупність викладених обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промекспосервіс" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004312201 від 07.11.2013 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004312201 від 07.11.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1 414 965,00 грн., в тому числі 1 131 988,00 грн. - основний платіж, 282 977,00 грн. - штрафні санкції, винесене Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промекспосервіс" судовий збір в сумі 4 588,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька