Ухвала суду № 36353963, 04.12.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Савчук М.В., Бреславський О.Г.

секретаря Сабадаш Ю.С.

за участю відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства «Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 2 жовтня 2013 року,

встановила:

Комунальне підприємство «Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації» у грудні 2012 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди.

Позивач вказував, що ОСОБА_1 займала посаду начальника Кельменецького бюро технічної інвентаризації, а ОСОБА_2 - посаду головного бухгалтера.

Посилався на встановлення актом ревізії фінансово-господарської діяльності Кельменецького бюро технічної інвентаризації від 21 грудня 2011 року №24-25/73 відсутності підстав для оплати оренди в сумі 157814 грн. 40 коп., завищення оплати оренди в сумі 2658 грн. 60 коп., відшкодування за електроенергію в сумі 2289 грн. 53 коп., природній газ в сумі 552 грн. 35 коп., надмірну виплату доплат за суміщення професій в сумі 104169 грн.23 коп., премії в сумі 59788 грн. 16 коп., нестачу матеріальних цінностей на суму 60959 грн. 68 коп.

Комунальне підприємство «Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації» просило стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі середнього місячного заробітку.

№22ц-1588 2013 рік Головуючий у 1 інстанціі Римлянська Г.О.

Категорія: 30 Доповідач Половінкіна Н.Ю.

Під час розгляду справи комунальне підприємство «Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації» уточнило позовні вимоги, просило стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації» майнову шкоду в розмірі середнього місячного заробітку в сумі 2198 грн. 97 коп., з ОСОБА_2 - в сумі 2775 грн. 75 коп.

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 2 жовтня 2013 року позов задоволено частково, постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації» майнову шкоду в розмірі середнього місячного заробітку в сумі 2198 грн. 90 коп., з ОСОБА_2 - в сумі 2775 грн. 75 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просять рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 2 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального права та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1, ОСОБА_2 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги комунального підприємства «Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації» про стягнення майнової шкоди частково, суд першої інстанції керувався положеннями ч.1 ст.132 КЗпП України та дійшов висновку про покладення на начальника Кельменецького бюро технічної інвентаризації ОСОБА_1 та головного бухгалтера ОСОБА_2 обов»язку з відшкодування майнової шкоди, завданої при виконанні трудових обов»язків, у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заробітку.

Мотивовано висновки суду першої інстанції недобросовісними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо надмірної виплати ОСОБА_1 заробітної плати за сумісництво на посаді інженера в сумі 69539 грн. 16 коп. за відсутності табелів обліку робочого часу, премії в сумі 17698 грн. 96 коп. за відсутності розпорядження керівника органу місцевого самоврядування, доплат працівникам за суміщення професій в сумі 34630 грн. 07 коп., нестачі товарно-матеріальних цінностей в сумі 58221 грн. 71 коп.

Водночас суд першої інстанції зазначив, що з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність не укладений.

При цьому суд першої інстанції вважав недоведеним заподіяння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шкоди комунальному підприємству «Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації» внаслідок оплати оренди в сумі 157814 грн. 40 коп., завищення плати оренди в сумі 2658 грн. 60 коп., відшкодування витрат на електроенергію в сумі 2289 грн. 53 коп., природній газ в сумі 552 грн. 35 коп.

На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив про встановлення, що між Кельменецьким бюро технічної інвентаризації та ОСОБА_1 договір оренди укладений, порушення п.3.33.3 Інструкції про порядок проведення ревізій органами Державної контрольно-ревізійної служби України, зареєстрованої Міністерством юстиції України 24 жовтня 1997 року №497/230.

Разом з тим, пославшись на положення ч.1 ст.1215 ЦК України, суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 доплат працівникам в сумі 34630 грн. 07 коп.

Такі висновки суду першої інстанції стверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

За змістом п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Встановлено, що ОСОБА_1 займала посаду начальника Кельменецького бюро технічної інвентаризації за контрактом протягом з 3 січня 2001 року по 6 липня 2001 року.

Відповідно до п.1.1 контракту між Кельменецькою районною радою та ОСОБА_1 від 31 грудня 2009 року №03-23/15-09 керівник зобов»язуєтсья здійснювати поточне (оперативне) керівництво підприємством, що знаходиться у спільній власності територіальних громад сіл, селища району, забезпечувати найбільш ефективне його функціонування, розвиток матеріальної бази, беззбиткову діяльність, ефективне використання і зберігання закріпленого майна.

ОСОБА_2 прийнятий на посаду бухгалтера Кельменецького бюро технічної інвентаризації наказом від 4 березня 2004 ркоу №11.

На підставі п.7 посадової інструкції головного бухгалтера Кельменецького бюро технічної інвентаризації останній виконує контроль за додержанням порядку оформлення первинних та бухгалтерських документв, розрахунків та платіжних зобов»язань, розходів фонду заробітної плати за встановленими посадовими окладами працівникам бюро технічної інвентаризації, проведенням інвентаризації основних засобів, товарно-атеріальних цінностей та грошових засобів, переврок організації бухгалтерського обліку та звітності, також документальних ревізій в підрозділах бюро технічної інвентаризації.

Згідно із п.1.1 Статуту комунального підприємства «Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації» позивач є правонаступником Кельменецького бюро технічної інвентаризації.

Актом ревізії фінансово-господарської діяльності Кельменецького бюро технічної інвентаризації від 21 грудня 2011 року №24-25/73 встановлено відсутність підстав для оплати оренди в сумі 157814 грн. 40 коп., а також завищення оплати оренди в сумі 2658 грн. 60 коп., відшкодування за електроенергію в сумі 2289 грн. 53 коп., природній газ в сумі 552 грн. 35 коп., надмірну виплату доплат за суміщення професій в сумі 104169 грн.23 коп., премії в сумі 59788 грн. 16 коп., нестачу матеріальних цінностей на суму 60959 грн. 68 коп.

Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України у п.6 постанови від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», що на підставі п. 2 ст. 133 КЗпП за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей, матеріальну відповідальність в межах прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заробітку, несуть винні в цьому директори, начальники і інші керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники; керівники та їх заступники будь-яких структурних підрозділів, передбачених статутом підприємства, установи, організації чи іншим відповідним положенням.

На підставі п.4 наведеної постанови під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Згідно зі ст. 130 КЗпП не одержані або списані в доход держави прибутки з підстав, пов'язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов'язків (так само як і інші неодержані прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1, ОСОБА_2, на які є посилання в апеляційній скарзі, щодо недоведеності неправомірності дій з виплати ОСОБА_1 заробітної плати за сумісництво в сумі 69539 грн. 16 коп., премії в сумі 17698 грн. 96 коп., доплат працівникам за суміщення професій в сумі 34630 грн. 07 коп., нестачі товарно-матеріальних цінностей в сумі 58221 грн. 71 коп.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ч.4 наведеної норми суд сприяє всебічному і повному з»ясуванню обставин справи: роз»яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов»язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом першої інстанції та апеляційним судом роз»яснено ОСОБА_1, ОСОБА_2 право подати докази щодо виплати ОСОБА_1 заробітної плати за сумісництво, премії, доплат працівникам за суміщення професій, нестачі товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином ОСОБА_1, ОСОБА_2 ухилилися від доведення обставин, на які посилалися.

У такому разі судом першої інстанції ухвалено судове рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ч.1 ст.212 та ч.3 ст.213 ЦПК України.

Не можна погодитися з твердженням ОСОБА_1, ОСОБА_2 щодо спливу позовної давності.

На підставі ч.3 ст.233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної шкоди.

Комунальне підприємство «Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації», звертаючись до суду з позовом, посилалося на те, що матеріальну шкоду виявлено актом ревізії фінансово-господарської діяльності Кельменецького бюро технічної інвентаризації від 21 грудня 2011 року №24-25/73.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» передбачено, що днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.

У матеріалах справи відсутні докази щодо виявлення Кельменецьким бюро технічної інвентаризації матеріальної шкоди у липні 2011 року.

Самі ОСОБА_1, ОСОБА_2 під час розгляду справи апеляційним судом вказували на те, що не забезпечили проведення інвентаризації у зв»язку із звільненням у липні 2011 року.

З урахуванням викладеного рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 2 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: