Рішення № 36349600, 20.12.2013, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6588/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

20 грудня 2013 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Городецької Л.М.,

при секретарі - Куц Н.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Облпаливо» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, в якому просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 218095,02 гривень та 20 000 гривень моральних збитків.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що перебував у трудових відносинах з відповідачем до звільнення 31.05.2011 року за п.1 ст.40 КЗпП України. Зазначає, що розрахунок у день звільнення проведений не був, а лише на підставі наказів Галицького районного суду м.Львова № 2н-481/11 від 20.07.2011 року та №2н-743/11 від 12.12.2011 року, проте відповідач затягував з виплатою належної заробітної плати, та розрахунок провів тільки 26.03.2013 року без врахування вимог ст.117 КЗпП. Просить суд на підставі ст.ст.117, 237-1 КЗпП України стягнути з відповідача на його користь 218095,02 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 20 000 грн. моральної шкоди.

В судове засідання позивач не з'явився, при цьому подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просить позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. У відповідності до ст.224 ЦПК України суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з Відкритим акціонерним товариством «Облпаливо» з 01.08.1996 року по 31.05.2011 року, про що свідчать відповідні записи в трудовій книжці позивача (а.с.6). Звільнений за наказом від 17.05.2011 року №14-к від 17.05.2011 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.3).

Частиною 1 ст.116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Фактичний розрахунок належних позивачеві сум при звільненні проведений лише 26.03.2013 року в розмірі 63 211,28 грн. (а.с.8).

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №4-рп/2012 від 12.02.2012 року для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Суд приймає до уваги та вважає таким, що проведений вірно, здійснений позивачем розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 01.06.2011 року по 12.03.2013 року, що становить 458 робочий день, що складає 218 095,02 гривень ( а.с.7).

З огляду на викладене, оскільки у день звільнення розрахунок з позивачем здійснений не був, суд приходить до висновку, що позов слід в цій частині задовольнити, стягнувши з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача.

Крім того, судом встановлено, що позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з безпідставним звільненням з роботи, однак суд не бере до уваги твердження позивача про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено в чому полягає моральна шкода та не подано письмових доказів, які б підтверджували цю шкоду.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суд України № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 року, із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства, зокрема ст.23 ЦК України моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У той же час, згідно ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини четвертої статті 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212, 215, 224 ЦПК України, ст.ст.116, 117 КЗпП України, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №4-рп/2012 від 12.02.2012 року, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1до Відкритого акціонерного товариства «Облпаливо» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Облпаливо» ( м.Львів, вул. Городоцька, 16 ЄДРПОУ 01879782) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 218 095,02 грн. ( двісті вісімнадцять тисяч дев'яносто п'ять гривень 02 копійки) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Облпаливо» на користь держави 2180, 95 ( дві тисячі сто вісімдесят грн. 95 копійок) гривень судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.М.Городецька